Український слід в Італії: від Заварова до Малиновського

Хоч італійські клуби й національна команда завжди були проблемою для українців, Серія А стабільно була манливим чемпіонатом для низки наших співвітчизників. Мова не лише про Андрія Шевченка. Українські футболісти впродовж десятиліть мали попит серед італійських команд. Декому вдалося побудувати на Апеннінах солідну кар’єру. Укрінформ пропонує згадати, хто з українців запалював в італійській Серії А. Дехто за потреби може розповісти Сергію Реброву про місцевий футбольний колорит. Зараз це як ніколи актуально. 

Майже синхронний перехід Заварова і Михайличенка

Лідери київського “Динамо”, фіналісти чемпіонату Європи Олександр Заваров й Олексій Михайличенко на зламі 80-х і 90-х років минулого століття переїхали до Італії. Їх кар’єра на Аппенінах склалася по-різному, але серйозно заявити про себе не вдалося жодному з них.

Сьогодні однією з головних причин доволі посередніх виступів українців у Серії А називають виснажливу методику тренування Валерія Лобановського. Обидва футболісти пройшли школу “Динамо”, тому на момент переїзду в Італію мали чимало проблем зі здоров’ям. Додаймо до цього відсутність навіть базових навичок адаптації за кордоном в умовах радянської окупації України. У підсумку отримаємо двох висококласних футболістів, які не змогли навіть на 40 відсотків реалізувати свій потенціал.

Заваров перейшов до “Ювентуса” у 1988-му році. Туринці тоді перебували в процесі перебудови після відходу легендарного Мішеля Платіні. На внутрішній арені вони були знаними, але окремо в той період часу не були панівною силою. За 2 роки у стані туринців Олександр завоював кубок УЄФА-1990, обігравши “Фіорентину” у двоматчевому протистоянні. На початку 90-х Заваров перейшов до “Нансі”.

Поки Олександр їхав до Франції, у напрямку Італії вирушив його одноклубник часів виступів за “Динамо” Олексій Михайличенко. Останній перебрався до “Сампдорії”, яка тоді входила до когорти найкращих у Серії А. Той таки мовний бар’єр у комплексі з напругою між українцем і тодішніми лідерами генуезців Манчіні й Віаллі “завадили повністю розкрити свій талант”. Саме так пояснив свій відхід Михайличенко після першого ж і як виявилося останнього сезону у складі “Сампдорії”. Упродовж кампанії 1990-1991 Олексій зіграв у 39 матчах, відзначившись 4 голами.

“Диявола зі сходу” чекали 9 років

Через 9 років до Італії переїхав лідер нового покоління “Динамо” Андрій Шевченко. Все, що було далі - це вже історія. Упродовж 7 років у складі “Мілану” форвард забив 176 голів, ставши другим найкращим бомбардиром в історії “россонері”. Андрій увірвався до еліти світового футболу і записав своє ім’я в історію гри. Упродовж італійського відрізка кар’єри українець виграв Лігу чемпіонів і “Золотий м’яч”. Шевченко не просто підкорив італійський чемпіонат, а і став кумиром для мільйонів італійців.

Шевченка люблять у “Мілані” й досі, запрошуючи його на “Сан Сіро”, даруючи пам'ятні колекційні футболки. Шева став своїм в Італії. Це відчувалося і за часи Шевченка-тренера збірної України з футболу. Тоді матчі проти Італії викликали подвійний інтерес в італійських ЗМІ з огляду на те, що наш і, ніде правди діти, їх кумир очолює Україну. Шевченко спробував повернутися до Італії у ролі тренера “Дженоа”, але цей вояж став провальним у підсумку. Шева не затримався на тренерському містку “грифонів” навіть на півроку і повернувся до України. 

Становлення Малиновського і потуги Коваленка 

Наступним українцем, який переїхав до Італії, став Руслан Малиновський. Український півзахисник перебрався до “Аталанти” з бельгійського “Гента”. Перспективний українець відіграв у складі “бергамасків” 4 сезони з перемінним успіхом. Він так і не став залізно основним футболістом у системі Джан П’єро Гасперіні, але місцевим поціновувачав футболу запам’ятався. Чого лише варті його дальні удари робочою лівою ногою… У своєму другому сезоні Руслан взагалі очолив рейтинг найкращих асистентів Серії А, віддавши партнерам 12 результативних пасів.

Після чергового скандалу з Гасперіні Руслан, подібно до Заварова, поїхав шукати щастя у Франції. У Марселі Малиновський затримався на рік, а потім повернувся до Італії, цього разу - до “Дженоа”. Тривала відсутність ігрової практики далася в знаки, тому зараз Малиновський лише намагається реанімувати свою кар’єру і набрати оптимальні кондиції.

Свого часу за рік після Малиновського до “Аталанти” переїхав Віктор Коваленко. Футболіст майже півроку звикав до рівня навантажень на тренуваннях Гасперіні. Як наслідок, Віктору не вдалося продемонструвати свій клас у складі “бергамасків”. Після першого італійського півріччя українець переїхав до “Спеції”, а потім - до “Емполі”. 

Віктор так і не зміг підкорити Серію А, хоч і називати період Коваленка на Апеннінах провальним не варто. Коваленко досі б’ється за “місце під сонцем”. В останньому поєдинку за “Емполі” Віктор забив переможний гол у ворота чинного володаря Скудетто “Наполі”. 

Італійський українець у заявці на гру

Сергій Ребров уже визначився зі списком футболістів на гру. Серед них варто відзначити того ж таки Руслана Малиновського. Футболіст навряд вийде на поле у стартовому складі. Водночас українцям варто перемагати, тому дальні постріли півзахисника “Дженоа” стануть у пригоді. Крім того, принциповий матч проти італійців може і мав би стати для Руслана переломним моментом у кар’єрі. Символічності додала б присутність на футбольній арені Андрія Шевченка.

Матч Україна - Італія розпочнеться 20 листопада о 21:45 за Києвом.

Віталій Ткачук, Київ

Фото: Павло Кубанов, Getty Images, genoacfc.it