Як зберегти спортивну форму і бойовий дух?

Як зберегти спортивну форму і бойовий дух?

Блоги
Укрінформ
Цим сьогодні переймаються і зайняті провідні українські спортсмени та їхні опікуни

Перед вами, шановні читачі, не кадр з трилера, а реальна картина з життя. І не кого-небудь, а срібного призера Олімпіади в Ріо-де-Жанейро Сергія Куліша.  Він же і автор цього фото. Знімок зроблено в один із карантинних днів у Сергієвій квартирі. Такі ось реалії, викликані епідемією коронавірусу: відомий спортсмен, який, до речі, завоював чотири роки тому першу для України медаль в олімпійському Ріо, змушений тренуватися вдома.

Срібний призер Олімпіади в Ріо Сергій Куліш
Срібний призер Олімпіади в Ріо Сергій Куліш

«А що робити? – каже він. – Квартира стала моїм головним тренувальним майданчиком. Маю в її стінах «холосту» роботу, тобто тренуюся без набоїв. Я взяв додому пневматичну гвинтівку, на яку не потрібен дозвіл, та електронний тренажер СКАТТ. Змушений зараз працювати й тренуватися в таких умовах. Проте захист і збереження здоров'я має бути на першому місці, тому буду готуватися й так». Звісно, такі тренування, та ще й у картирі, – не зовсім ефективна підготовка, вважає тренер спортсмена Наталія Чепурна, але все ж дозволяє Сергієві тримати себе в формі.

Якоюсь мірою ситуація, в яку потрапив Сергій Куліш, – типова для провідних наших спортсменів, та й для всього українського спорту. Що робити, аби зберегти високу спортивну форму? Як підтримувати бійцівській дух? Де і як тренуватися в умовах пандемії? Коли відбудуться заплановані раніше спортивні змагання, у тому числі й ті, де виборюватиметься решта путівок на перенесену в літо наступного року Олімпіаду в Токіо? Ці та багато інших подібних питань хвилюють сьогодні спортсменів, їхніх наставників, керівників спортивних федерації, товариств, Національного олімпійського комітету України.

Стрілецький комплекс у Токіо чекає спортсменів
Стрілецький комплекс у Токіо чекає спортсменів

Коротко зупинимось на цих проблемах на прикладі того виду спорту, до якого належить Сергій Куліш. Зупинимося з трьох причин. По-перше, це один з найбільш «медаленосних» для нашого  спорту вид. Починаючи з 2000-го року, з Ігор у Сіднеї, на кожній літній Олімпіаді вихованці українського стрілецького спорту піднімалися на олімпійський п’єдестал: у Сіднеї золото виборов Микола Мільчев, в Афінах медаль такої ж проби завоювала Олена Костевич, у Пекіні золотими призерами стали Артур Айвазян і Олександр Петрів, а срібним – Юрій Сухоруков, у Лондоні дві бронзові медалі виграла Олена Костевич, а в Ріо-де-Жанейро, як уже мовилося, срібної нагороди удостоївся Сергій Кулик. А загалом у олімпійських циклах 2000 – 2019 років на офіційних змаганнях високого рангу, включаючи чемпіонати Європи та світу, змагання за Кубок світу, спортсмени України піднімалися на п’єдестали пошани 514 разів. По-друге, саме представник стрілецького спорту львів’янин Павло Коростильов став першим з українських спортсменів, які отримали путівку на Олімпіаду в Токіо-2020. По-третє, крім нього, це право здобули ще п’ять стрільців з України.

Чемпіонка Ігор в Афінах Олена Костевич

Чемпіонка Ігор в Афінах

Олена Костевич

Серед них – спортсмени різного віку й досвіду. Павлу  Коростильову 22 роки, а він уже чемпіон юнацьких Олімпійських ігор 2014 року, чемпіон світу і дворазовий переможець першості Європи. Тренує його мама – Валентина Коростильова. Путівку в столицю Японії Павло завоював на чемпіонаті світу 2018 року в стрільбі з пневматичного пістолета на 10 метрів. Одеситка Ірина Маловічко – майстер стендової стрільби. Тренується під керівництвом олімпійського чемпіона Миколи Мільчева. Після завершальної стрільби на чемпіонаті Європи в італійському місті Лонато Микола Миколайович був щасливим: «Ми їдемо на Олімпіаду!» «Ось тут я й заплакала, – пригадує ту мить Ірина. – Адже щоб досягти цього, нам довелося виконати колосальну роботу». Уродженець Рівненщини майстер кульової стрільби Олег Омельчук має в своїй спортивній біографії золоті медалі на чемпіонатах світу і Європи в командному заліку серед юніорів, перемоги на трьох етапах Кубка світу, бронзову нагороду чемпіонату Європи в особистому заліку, четверте місце на Олімпіаді 2008 року в Пекіні. Ліцензію Ігор у Токіо виборов, зайнявши друге місце на II Європейських іграх 2019 року в стрільбі з пневматичного пістолета на 10 метрів. Майстер стрільби з пневматичної гвинтівки Олег Царьков представляє Вінниччину. Кількаразовий призер чемпіонатів Європи. У 2014-ому виграв чемпіонат Європи з новим рекордом континенту. Путівку на Олімпіаду в Токіо отримав на минулорічному Кубку світу в Мюнхені.

Стендова стрільба. Ірина Маловічко і Микола Мільчев
Стендова стрільба. Ірина Маловічко і Микола Мільчев

Але найбільш досвідчені й титуловані в команді стрільців – чернігівчанка Олена Костевич і львів’янин Олександр Петрів. Уже хоча б тому, що обоє – олімпійські чемпіони. Олена, крім золота Афін, виграла дві бронзові медалі Лондонської Олімпіади, Двічі ставала переможницею і стільки ж разів призеркою чемпіонатів світу, дванадцять разів перемагала і займала призові місця на чемпіонатах Європи. Завоювала право виступати на Олімпіаді в Токіо в трьох вправах стрільби з пневматичного пістолета. Олександр Петрів став чемпіоном Пекінської Олімпіади у стрільбі з швидкострільного пістолета з 25 метрів. У нього, крім цього,  теж цілий ряд успішних виступів на представницьких  міжнародних змаганнях стрільців. Ліцензію в столицю Японії Петрів здобув на етапі Кубка світу в Пекіні.

Павло Коростильов першим завоював путівку в Токіо
Павло Коростильов першим завоював путівку в Токіо

 Отже, в українських стрільців уже є шість ліцензій. І це один з найкращих показників серед усіх олімпійських видів спорту України. Чи є можливість його поліпшити? У розмові зі мною президент Федерації стрільби України Олег Волков відповів на це питання ствердно. Принаймні, цілком реально вести мову про ще дві – три путівки. І наші стрільці, як ми переконалися на прикладі Сергія Куліша, наполегливо готуються до їх завоювання. Не зважаючи на всі складнощі, проблеми й перешкоди, які виникли на їхньому шляху, у тому числі й через коронавірусну пандемію. Тепер все залежить від того, коли і як пройдуть останні перед Токіо змагання, на яких розігруватиметься решта ліцензій. Поки що ці змагання (як і сама Олімпіада) перенесені. Визначено точні дати їхнього проведення, але все залежить від того, як складатиметься в світі ситуація з пошестю Covid-19. У різних країнах ця ситуація різна, а тут, як цілком слушно вважає Олег Ігоревич, необхідно забезпечити для всіх спортсменів рівні умови. І тому можна зрозуміти виконком Міжнародної федерації спортивної стрільби (ISSF), який зайняла щодо проведення цих змагань вичікувальну позицію.

Втім, якщо казати про стрілецький спорт в Україні, то його проблеми підтримки й розвитку виходять далеко за межі ситуації з коронавірусом. Вони виникли не сьогодні, не вчора, а накопичувалися впродовж тривалого часу. Федерація стрільби підготувала докладний їхній аналіз та пропозиції, спрямовані на розв’язання. Назвемо лише кілька з них.

При всіх досягненнях у цьому виді спорту в Україні досі немає жодної спортивно-стрілецької бази для підготовки спортсменів найвищого ґатунку. Була одна, з підготовки стрільби кульової, яка створена ще в 1972 році і належала Міністерству оборони. За всі роки, що минули відтоді, вона не модернізовувалася, застаріла, а в 2018 році на ній виникла пожежа, в якій згоріли тири і стрілецьке обладнання. Міністерство оборони України замовило проектно-кошторисну документацію на відновлення та відбудову цього комплексу з урахуванням міжнародних стандартів і найновіших вимог до нього, але, на жаль, коштів у Держбюджеті на це поки що не передбачено.

Не може не викликати тривогу ситуація із збереженням стрілецьких тирів. Колись в Україні діяло більше 20 тисяч тирів та стрільбищ. Нині в кожній області лишилося по одному, в кращому разі по три. Вони збереглися лише завдяки зусиллям ентузіастів – членів Федерації. Певна річ, різке зменшення кількості тирів і стрільбищ негативно позначається на залученні талановитої молоді до занять стрілецьким спортом, на вихованні майбутніх захисників Вітчизни. У цьому зв’язку слід згадати і про популярне свого часу гасло демілітаризації держави, яке виникло після підписання у 1994 році відомого Будапештського меморандуму. Одним із наслідків втілення цього гасла стало закриття тирів у навчальних закладах, вилучення і знищення спортивної малокаліберної зброї.

Слід мати на увазі й те, що стрільба кульова не належить до видовищних видів спорту, а це означає, що не так просто залучити до її підтримки спонсорів. Навіть виробники зброї і силові відомства не вважають за потрібне допомагати в розвитку цього олімпійського виду, хоча нагальна потреба в такій підтримці очевидна. Додамо, що в Україні до цих пір немає законодавчих актів щодо спонсорства і меценатства в спорті.

Серйозною проблемою для стрілецького спорту є утруднення провозу і переміщення стрілецької зброї як по Україні, так і за її межами. З моменту реорганізації МВС дозвільна система в Україні перестала існувати, а частина її функцій передана до Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України. Сьогодні вона потребує вдосконалення. Зокрема, слід врахувати специфіку підготовки і поїздок стрільців, адже їхнє тренування для підтримки належної спортивної форми триває до останнього перед вильотом дня.

Так само вимагає перегляду і система забезпечення українських спортсменів-стрільців сучасним інвентарем, зброєю та боєприпасами. Наскільки це важлива проблема, видно на прикладі закупівлі стрілецької екіпіровки, зброї і боєприпасів для збірників, які виступали в 2019 році на Європейських іграх. Було оголошено придбання цих товарів за процедурою відкритих торгів. У результаті переможцями стали фірми, які не поставили боєприпаси зовсім чи поставили стрілецьку екіпіровку неякісну та не за розмірам спортсменів, до того ж іще й після завершення змагань. Таким чином національна збірна команда України залишилася без якісних набоїв та без екіпіровки.

Або така проблема. З моменту практичної ліквідації в ДЮСШ, СДЮШОР, УФК відділень стендової стрільби, цей вид стрільби став активно практикуватися в спортивних клубах різної форми власності. Основною метою цих клубів стали розважальна складова для засновників клубів, торгівля зброєю та надання платних послуг за стрілецьку діяльність.

Можна було б продовжувати перелік проблем стрілецького спорту в Україні. Але навіть з названих вище видно й зрозуміло, що їхнє розв’язання не під силу одній лише громадській організації, якою є Федерація стрільби України, а вимагає державної уваги, урядових рішень та конкретних практичних кроків і дій. Адже йдеться не тільки про підтримку, як ми вже казали, одного з найбільш «медаленосних» для України олімпійських видів спорту (хоч і це дуже важливо), а й про підготовку і виховання молоді, яка б мала навики стрільби, вміла влучно стріляти і була готовою, як колись казали, до праці й оборони.

…А поки що, не зважаючи на епідемію і викликані нею карантинні обмеження, в Україні відновилися стрілецькі змагання: у перші дні серпня відбулися два відкриті чемпіонати серед спортсменів 2000 року народження і молодших – один, для юних стрільців з гвинтівки, у Вінниці, другий у стрільбі з пістолета, – у Львові. Обидва ці міста приймають у серпні і учасників першості України серед дорослих. Щодо провідних українських спортсменів-стрільців, то вони змагаються за окремими програмами, особистим графіком. Одні, як от Сергій Куліш, ще готуються до змагань, де розігруватимуться олімпійські ліцензії, котрі залишилися, а інші вже взяли курс на те, щоб підійти до відкладеної Олімпіади в Токіо в найкращій спортивній формі. І першим, і другим побажаймо влучних пострілів, як кажуть в народі, – у самісіньке яблучко.

Михайло Сорока

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-