Збірна №1
«Я обіцяв, що ми поїдемо на Євро-2020. Я дотримав свою обіцянку», - відразу після перемоги над Португалією (2:1) сказав головний тренер нашої збірної Андрій Шевченко. Його команда кваліфікувалась з першого місця у відбірковій групі і може потрапити в перший фаворитський кошик під час жеребкування фінальної частини Євро-2020. Успіх, як на мене, величезний. Ми обійшли чинного чемпіона Європи – Португалію і міцну Сербію. Але головне, у нас реально класна збірна.
Вкотре нагадаю, наші ЗМІ по-свинськи зустріли призначення Андрія Шевченка на посаду головного тренера збірної. Писали, що він «кум Павелка» та «політик-невдаха», і ніхто не звертав увагу на його фахові чесноти – досвід роботи з найкращими тренерами світу, футбольний кругозір, професіональну інтуїцію і педагогічний талант. Сьогодні усі, хто найбільше критикував Шевченка в 2016 році, співають йому осанни.
У чому головна заслуга Шевченка? У нас вперше є збірна, яка грає у модерновий футбол і має власне обличчя. Команда саме грає у футбол, а не працює на результат. Свого власного стилю і розуміння гри ми дотримувалися навіть в матчах з грандами. Скажімо, проти Італії та Португалії ми фрагментами грали першим номером, що було б неймовірно у часи Сабо, Блохіна чи Фоменка.
Сьогоднішню збірну формують два пласти гравців. Покоління нульових – Пятов, Степаненко, Ярмоленко, Коноплянка. Та нова генерація українських футболістів – Матвієнко, Миколенко, Бурда, Циганков, Зінченко, Малиновський, Яремчук. Для останніх Україна є рівноправною частиною великого вільного світу, а не уламком тоталітарної імперії. І саме вони є ознакою великих змін в Україні, коли на перше місце виходять талант і творчість, а не вміння пристосовуватись.
В ментальному плані це збірна однодумців з харизматичним тренером. Не таємниця, що Шевченко був кумиром в дитинстві для більшості нинішніх збірників. А нині вони вчаться у нього нюансам сучасного футболу і готові вмирати за нього на полі. Впевненість тренера передається і гравцям. У результаті ми бачимо, як наші футболісти «возять» через короткий пас чемпіонів Європи, а подібну нахабність можуть собі дозволити лише топ-збірні.
Щодо суто ігрових моментів, то штаб Шевченка виконав величезний обсяг роботи, змінюючи малюнок гри збірної. Віднедавна стиль «синьо-жовтих» це не фізика і контратаки, а високий пресинг, Ярмоленко і Марлос в ролі інсайдів, трикутник в центрі Степаненко – Зінченко – Малиновський і неймовірний Яремчук в ролі центрфорварда. Шевченко досі шукає ідеальні сполучення на флангах і вибір у нього великий – Караваєв, Болбат, Миколенко, Соболь.
Збірна України вже довела, що здатна грати у видовищний і ефективний футбол, а потенціалу у неї вистачить, аби ставити високі турнірні цілі. Наступного року на Євро чекаємо гідного результату.
Святослав Василик, Київ