Україна у медальному заліку всіх Білих Олімпіад

Кожен день, скільки горів у Пхьончхані вогонь двадцять третьої зимової Олімпіади, мільйони людей у світі стежили не тільки за змаганнями спортсменів, а й за «турнірною таблицею» розподілу медалей між національними олімпійськими комітетами. Як відомо, Міжнародний олімпійський комітет і організатори  Ігор визначають місця в згаданій таблиці за кількістю медалей вищого достоїнства, тож навіть єдина золота медаль Олександра Абраменка, виграна ним 18 лютого, миттєво ввела Україну в цю таблицю і, зрештою, забезпечила українським олімпійцям двадцять перше місце за підсумками стартів у Пхьончхані (при 95 країнах-учасницях та команді спортсменів Росії, що виступала через допінгові скандали під олімпійським прапором).

Коли починалося відродження Олімпіад Стародавньої Греції у новітні часи, тобто наприкінці позаминулого століття, його ініціатори задумували Ігри передусім як змагання між атлетами (саме такими вони були у Древній Елладі). Тому спроби підраховувати очки для визначення країн-переможців були відкинуті. Вівся хіба що неофіційний підрахунок, який зберігся до наших днів. Але погасити прагнення порівнювати загальнокомандні результати так і не вдалося: уже з першої Афінської Олімпіади сучасності 1896 року почали вести лік медалей, що завойовувалися не просто спортсменами, а представниками відповідних країн. Відтоді підбиття загальнокомандних підсумків олімпійських змагань стало загальноприйнятим, неодмінним. Зайняти в цій всесвітній інтегрованій спортивній таблиці якомога вище місце – надзвичайно престижно.

Нам відомі підсумки Олімпіади у Пхьончхані: перемогли олімпійці Норвегії, встановивши при цьому рекорд щодо кількості завойованих медалей (їх у норвежців 39, у тому числі 14 золотих, стільки ж срібних і 11 бронзових). Однакову з Норвегією кількість нагород найвищої проби має Німеччина, але її атлети здобули менше срібних (10) і бронзових (7) медалей. До десятки найсильніших увійшли олімпійські команди Канади (11, 8, 10), США (9, 8, 6), Нідерландів (8, 6, 6), Швеції (7, 6, 1), Південної Кореї (5, 8, 4), Швейцарії (5, 6, 4), Франції (5, 4, 6) і Австрії (5, 3, 6).

А який вигляд має велика олімпійська таблиця, складена за підсумками всіх Білих Олімпіад? Відразу зауважимо, що скласти її нам було непросто. І річ не в механічному підрахунку медалей, завойованих країнами за всю історію зимових Олімпійських Ігор (зробити це не так вже й складно), а в тому, що й досі ще тривають розгляди, зокрема в судових інстанціях, справ, пов’язаних із вживанням заборонених препаратів. Якщо порушення спортсменом існуючих заборон визнається, то нагорода в нього вилучається і передається атлету, що зайняв місце слідом за ним. Таким чином, позбавляється нагороди не тільки спортсмен, а й країна, яку він представляв. Натомість торжествує, (але вже без підняття на п’єдестали, без належних церемоній) герой, якого «знайшла» нагорода. Така ось сумна реальність боротьби із любителями мельдонію чи інших стимулюючих препаратів, якій кінця-краю не видно, але без якої на олімпійських та інших аренах змагатимуться не стільки спортсмени, як фармакологи.

Конкретний, близький у часі приклад – допінговий скандал, пов’язаний із організованим вживанням заборонених препаратів спортсменами Росії на Сочинській Олімпіаді. У листопаді – грудні минулого року в Росії забрали 13 медалей. Але Спортивний арбітражний суд в Лозанні (CAS) відмінив анулювання результатів 28 російських спортсменів і повернув Росії 9 з 13 медалей. У Пхьончхані, як відомо, було зафіксовано ще два випадки вживання російськими спортсменами стимуляторів, і на церемонії закриття Ігор атлети Росії знову йшли під олімпійським прапором.

Отже, допінгові скандали тривають. Тому у великій таблиці можливі зміни, але, судячи з усього, незначні, які навряд чи вплинуть на розподіл місць між країнами-учасницями Ігор. Тим більше, що йдеться про п’ятнадцять найсильніших у зимових видах спорту країн, медальні завоювання яких значні. Серед них ви знайдете країни, яких вже немає на географічних картах, але які залишилися в олімпійській статистиці і досі посідають високі місця. Йдеться про Радянський Союз і Німецьку Демократичну Республіку. Додамо, що медалі НДР, як і Західної Німеччини часів холодної війни, не включені до підсумкового медального заліку Німеччини.

Певна річ, Україна не може конкурувати з країнами з високим розвитком спорту взагалі і його зимових видів  зокрема. Тим більше, що вийшла вона на арену спортивних змагань як країна-учасниця лише на початку дев’яностих років, з проголошенням незалежності Української держави. Але й за цей час зуміла заявити про себе на Олімпійських Іграх, у тому числі й зимових.

На Білих Олімпіадах українськими олімпійцями завойовано дев’ять медалей – чотири золотих, дві срібні і три бронзові. До золотих медалей ми включаємо і нагороду одесита Віктора Петренка на Іграх 1992 року в Альбервілі. За кількістю завойованих медалей Україна посідає у великій олімпійській таблиці 26-е місце.

Михайло Сорока

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства