Олімпійський вибір на перспективу

Днями світова спортивна спільнота отримала чудову новину – Міжнародний олімпійський комітет назвав імена двох господарів літніх олімпійських ігор 2024 та 2028 років. Цими щасливчиками стали Париж та Лос-Анджелес. Наразі не відомо, в якому році кожне із цих міст прийматиме Ігри чотирьохріччя. Відповідне рішення ще потрібно прийняти. Але очевидно одне, що процес вибору міст-господарів найпрестижніших спортивних змагань світу почав змінюватись. І ось чому...

ДОМОВЛЕНІСТЬ ПІДКРІПЛЕНА ДРУЖБОЮ

Остаточно, крапки над олімпійськими «і» будуть розтавлені на 131-й сесії МОК, яка проводитиметься у вересні Лімі. До цього часу міста, які були обрані МОК для проведення літніх Ігор повинні самі визначитись між собою, кому зручніше їх провести раніше, а кому - на чотири роки пізніше. Відповідно, яке місто обере 2024 рік, друга автоматично стане господарем змагань 2028 року. Якщо ж домовитись не вдасться – МОК самостійно визначить з двох міст хто прийматиме Ігри 2024-го. Господаря ж Олімпійських ігор 2028 року обиратимуть заново, на загальних підставах.

Та, як зазначають спортивні аналітики, до другого варіанту справа не дійде. Причина цьому – міста зможуть домовитись та визначитись з по черговістю змагань. Допоможе їм це зробити той факт, що мери Парижа та Лос-Анжелесу давно товаришують між собою, та, ймовірно зможуть домовитись, заздалегідь погодивши своє рішення з національними олімпійськими комітетами.

Тим більше прийматимуть Ігри ці міста далеко не вперше. Так, Париж вже двічі був господарем літніх Олімпійських ігор у 1900 та 1920 роках відповідно. Своєю чергою Лос-Анжелес приймав у себе Олімпійський вогонь також двічі, у 1932 та 1984 роках. Очевидно, що Ігри 2024-го прийматиме Париж, який має 85% готової інфраструктури та зможе витратити менше часу на підготовку спортивних об'єктів, ніж США. Для цього Парижу потрібно, приблизно, 6 млрд євро, що в рази менше було витрачено на підготовку до Ігор в Сочі. Тим більше французькі спортивні об'єкти можна швидко привести до ладу, як і всю прилеглу інфраструктуру, яка у Франції і так утримується на високому рівні. Та і самі Ігри можуть стати чудовим трампліном для нового французького президента Емануеля Макрона, який може використати їх для створення нових робочих місць та залучення закордонних інвестицій до французької економіки.

Всі перераховані вище причини сповнюють оптимізму, що вперше за багато років існування МОК, господарі одразу двох Ігор від самого початку і до кінця працюватимуть в тандемі та допомагатимуть один одному у вирішенні «олімпійських» питань. А це вже приклад для наслідування.

КОШТОРИС ЗМЕНШУЄ КОНКУРЕНЦІЮ

Ведучи мову про інші міста, які також претендували на проведення Ігор, варто зазначити, що і Гамбург, і Рим, і Будапешт були готові відстоювати до кінця подані ними заявки. Але через постійне збільшення витрат на проведення провідних спортивних змагань світу ці міста, в кінці кінців, не підтвердили свої раніше подані заявки на відміну від Парижа і Лос-Анжелесу. 

Так, мешканці Гамбурга на спеціально проведеному референдумі з цього питання висловились проти приведення змагань. На їхнє переконання, зекономлені гроші доцільніше витратити на інші, більш актуальні проблеми міста та країни загалом. Після Гамбургу з дистанції зійшов Рим, який на сьогодні має чималий фінансовий борг та, апріорі, не зможе знайти фінансові ресурси для належної підготовки спортивної інфраструктури. Тому Рим відмовився вдруге підтверджувати свою олімпійську заявку. По такому ж шляху пішов і Будапешт, який оцінивши свої потужності, вдруге своєї заявки не підтвердив.

Враховуючи ці обставини МОК і прийняв рішення одразу на користь двох міст, аби не затягувати питання господаря Ігор 2028 року на невизначений термін. Аналогічна ситуація склалась і з господарем зимових Олімпійських ігор 2022 року, на проведення яких, за інформацією МОК також претендували лише дві країни. Очевидно, що фінансове питання значно зменшує конкуренцію, і в подальшому процес обрання господарів літніх і зимових Ігор зводитиметься до визначення країни, чиї фінансові можливості дозволять прийняти у себе змагання такого формату. А таких країн, сьогодні небагато.

ЩЕ НЕ ГОТОВІ ДО ЧС-2018, А КРЕМЛЬ ВЖЕ ХОЧЕ ОЛІМПІАДУ

Не обійшлось в олімпійській «бочці меду» і без російської «ложки дьогтю». Після того, як російський президент в інтерв'ю британському виданню зазначив, що «Росія може прийняти літні Олімпійські ігри в 2028 році», в атаку пішли російські ЗМІ. Після заяви Путіна, кремлівські пропагандисти одразу почали «набивати ціну» ідеї проведення Ігор-2028. Для проведення Ігор пропонували не лише Москву, але і Сочі, і Санкт-Петербург, і навіть Казань. Мовляв, у Росії «чималий» досвід проведення змагань такого рівня. Окрім того, допомогти у цьому зможе й інфраструктура, збудована у Сочі для зимової Олімпіади. Головну ставку російські медіа робили на тому, що, начебто, Париж та Лос-Анжелес «давно ворогують між собою за право приймати Ігри 2024 року». І ця ворожнеча, яку з Москви краще видно, ніж з висоти здорового глузду, може дати шанси російській заявці, якщо така взагалі буде подана.

Та чи готова МОК був прийняти російську заявку від РФ? Дуже і дуже ймовірно, що ні! Адже проблеми з будівництвом сочинських об'єктів, які до речі сьогодні вже перебудовані під потреби ЧС-2018 по футболу та допінговий скандал з російськими спортсменами ще настільки свіжі у пам'яті функціонерів МОКу, що таку відповідальність на себе навряд чи хто взяв. І вдруге зв'язуватись з росіянами, які після початку допінгового скандалу в РФ ніяк не можуть бодай визнати наявність державної програми по підтримці допінгу, точно ніхто не хоче. Не варто забувати, що Росія ще і перебуває під санкціями, які сповільнюють ріст російської економіки, а це робить її фінансові можливості прийняти найважливіші Ігри чотирьохріччя доволі сумнівними. Економічну слабкість чітко вже проявляється в темпах будівництва стадіонів та прилеглої інфраструктури для футбольного мундіалю, який готуються приймати наступного року.

Скоріше за все, з цього і виходив комітет визначаючи одразу дві країни – два міста, де проводитимуться Ігри 24-го та 28-го років. Головна прописна істина, яку сповідує МОК – спорт не повинен бути заручником політики. І хай звинувачення в протилежному існують, цього разу, в МОК вирішили чітно дотриматися цього принципу. 

Андрій Колобов, Київ.

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства