Росія перетворила медицину у полоні на інструмент катувань

Про це повідомив провідний експерт-юрист Мережі «АНТС» та Міжнародного центру української перемоги (ICUV) Андрій Міхеєв під час презентації дослідження «Порушення прав військовополонених на охорону здоров’я та медичне лікування: наслідки, кваліфікації та перспективи», передає кореспондент Укрінформу.

Він наголосив, що дослідження вперше комплексно аналізує медичний вимір російських злочинів проти українських військовополонених.

За словами експерта, йдеться не про поодинокі випадки жорстокості, а про системну політику ненадання медичної допомоги, знущань та дегуманізації українських полонених. «Це не просто злочини окремих росіян, які вони могли б заперечувати. Це злочин російської системи охорони здоров’я військовополонених, яка мала б існувати відповідно до Женевських конвенцій, але фактично не існує і абсолютно не працює», – заявив Міхеєв.

Експерт нагадав, що права військовополонених захищені міжнародно-правовими актами, зокрема Женевською конвенцією, де встановлено загальні та спеціальні обовʼязки держави, що утримує військовополонених, щодо забезпечення права на охорону здоров'я та медичну допомогу.

«Ми зафіксували епізоди побиття та катування тільки за вимогу надати медичну допомогу, смерті через ненадання навіть мінімального лікування, експериментальне використання психотропних препаратів на полонених, видалення зубів без анестезії та навіть випадки свідомого таврування беззахисних полонених російськими лікарями із написами пропагандистського характеру. Усе це має ознаки воєнних злочинів, а окремі практики – і злочину геноциду», – наголосив Міхеєв.

За результатами дослідження, дії та бездіяльність, повʼязані з ненаданням/неналежним наданням медичної допомоги українським військовим, можуть бути поділені на дві групи:

• повʼязані з лікуванням поранень, травм і захворювань, отриманих до полону (поранення або травми, отримані на полі бою; операції, проведені виключно з метою запобігання негайній смерті пацієнта; існуючі хронічні захворювання, зокрема ВІЛ/СНІД, рак тощо);
• повʼязані з лікуванням поранень, травм і захворювань, отриманих під час утримання, у тому числі внаслідок катувань, побиттів та неналежних умов утримання (дизентерія; грип; гепатит внаслідок антисанітарних умов; неякісне харчування; надто тісні умови утримання одного військовополоненого, коли в камері, розрахованій на 8-10 осіб, могло розміщуватися до 30 військовополонених, що сприяло поширенню вірусів і бактерій; надзвичайно низька температура в камерах тощо).

До українців у полоні застосовувалося катування та жорстоке поводження під час надання медичної допомоги, зокрема: вербальне та фізичне насильство під час надання медичної допомоги (найгучніший випадок – нанесення на шкіру українського полоненого знака «Z» та слів «Слава Росії»); «стоматологічна допомога» – виривання зубів замість лікування без знеболення; психотропне насильство: використання препаратів для експериментів та психотропної терапії.

Водночас автор дослідження поінформував, що після звільнення з полону було виявлено тяжкі та незворотні наслідки для здоров’я українців.

Зокрема, фізичні травми та опіки, сліди тортур мають 90% звільнених. Було виявлено проблеми з вегетативно-судинною та нервовою системами, синдром хронічного болю, захворювання вен ніг, стоматологічні проблеми та ускладнення, ендокринні розлади та ускладнення, урологічні та проктологічні інфекції, інфекції статевих органів, грибкові інфекції, ускладнений гепатит та туберкульоз, проблеми із зором або повна його втрата.

Після повернення оборонців з полону також були виявлені випадки запалення та пошкодження мозку внаслідок травм голови, загострення шизофренії та біполярних афективних розладів, ПТСР, психологічні тригери, депресія, суїцидальні наміри.

Дослідження також містить висновки на поради. Зокрема необхідно:

• впроваджувати інтенсивний збір та обмін доказами щодо злочинів проти військовополонених та проведення кримінальних проваджень на національному рівні;
• співпрацювати з МКС щодо проведення досудового розслідування та судового розгляду в рамках Суду;
• видавати політичні заяви та резолюції на високому рівні, що засуджують російські злочини проти військовополонених, включати питання про військовополонених до переговорного процесу та до переліку вимог до Росії;
• застосовувати державні та особисті обмежувальні заходи (санкції) проти всіх осіб, безпосередньо причетних до злочинів та порушень щодо військовополонених, а також їхніх керівників аж до найвищого рівня (на основі принципу командної відповідальності).

Своєю чергою звільнений з російського полону військовий лікар, капітан медичної служби Андрій Найман, який провів у неволі понад півтора року після виходу з Маріуполя, розповів про системне ненадання медичної допомоги українським військовополоненим та цивільним заручникам у російських колоніях.

За його словами, після теракту в Оленівці ситуація для полонених різко погіршилася, а самі російські місця утримання фактично стали простором повної безкарності та свідомого знищення людей через відмову в лікуванні.

«Після теракту в Оленівці кілька годин ніхто не надавав допомогу пораненим. Ми, як лікарі, розуміли, що це були навмисні дії, спрямовані на те, щоб люди померли від критичних кровотеч. Це було тихе вбивство через свідоме ненадання медичної допомоги. Навіть коли лікарів із числа полонених допустили до поранених, їм не дали жодних медикаментів чи інструментів. Ти просто дивишся, як людина помирає, хоча міг би її врятувати», – заявив Найман.

Голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики Денис Маслов наголосив, що злочини Росії проти українських військовополонених давно вийшли за межі окремих порушень міжнародного гуманітарного права і потребують системної міжнародної відповіді – від санкційного тиску до міжнародного кримінального переслідування.

За його словами, дослідження щодо ненадання медичної допомоги полоненим є важливим внеском у формування доказової бази для майбутнього покарання всіх причетних до цих злочинів.

«Не залишилось злочинів, яких не вчинила Російська Федерація щодо українців – і військових, і цивільних. Непокаране зло породжує ще більше зло. Саме тому це дослідження є важливим вкладом у те, щоб особи, які вчиняють ці злочини, були притягнуті до відповідальності. Йдеться і про міжнародний тиск, і про санкції, і про активізацію роботи Міжнародного кримінального суду, і про якнайшвидше повернення наших військовополонених додому», — заявив Маслов.

Голова парламентського комітету також наголосив на важливості підтримки звільнених із полону українських захисників та їхніх родин, зокрема через механізми безоплатної правової допомоги, ухвалені Верховною Радою.

Народна депутатка Марія Іонова акцентувала, що дослідження має стати основою для формування конкретних міжнародних механізмів тиску та координації між Україною, парламентами партнерських держав і міжнародними організаціями.

Водночас голова правління Мережі «АНТС» Ганна Гопко звернула увагу на те, що дослідження про порушення прав українських військовополонених на медичну допомогу є частиною ширшої боротьби за міжнародне визнання геноцидального характеру російської агресії проти України.

Вона підкреслила, що системне катування, доведення полонених до смерті через ненадання медичної допомоги та свідоме створення нелюдських умов утримання є продовженням імперської політики Росії, яка роками ігнорувала норми міжнародного гуманітарного права.

За словами Гопко, слабка міжнародна реакція лише розв’язує руки виконавцям цих злочинів, а тому світ має перейти від занепокоєння до реальних рішень – персональних санкцій, міжнародного кримінального переслідування та конфіскації російських активів.

Дослідження було проведено методом інтервʼювання звільнених військовополонених з медичною освітою та експертизою, медичних та психологічних (психіатричних) експертів, залучених до реабілітації звільнених військовополонених. Також проведено аналіз зовнішніх джерел: звітів, досліджень міжнародних організацій та експертів, медіапублікацій і журналістських розслідувань щодо порушення прав та злочинів проти військовополонених.

Як повідомляв Укрінформ, у російському полоні зараз утримують близько 7 тис. українських військовополонених і ще від 10 до 20 тис. цивільних українців. Понад 95% українських військовополонених зазнають у полоні тортур та жорстокого поводження.

Фото: пресслужба ВР