Згадати все: нищення довкілля України росіянами почалося у 2014 році

Однак не варто забувати, що війна та пов’язані з нею екологічні проблеми почалися ще у 2014 році.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки нагадує про екологічні проблеми України, створені агресором ще до початку повномасштабного вторгнення.

Затоплення шахт східної України 

Однією з головних проблем після того, як Росія розв’язала бойові дії на сході України, з його індустріальною зоною, зокрема, хімічними підприємствами, стало затоплення шахт. На багатьох шахтах в окупованих районах Луганської та Донецької областей припинено відкачування води.

В рамках проєкту французької гуманітарної організації ACTED, як повідомляло «Радіо Свобода», в місті Торецьку та на навколишніх шахтах було взято 20 проб ґрунтових вод – шахтних, зі свердловин та з колодязів. Лише дві з двадцяти проб були наближені до норм питної води.  При цьому шахтні води містили токсичні елементи, концентрація яких перевищує допустимі показники навіть для вод господарсько-побутового призначення. Аналіз води та ґрунтів проводили фахівці держпідприємства «Донецькгеологія». Вони встановили, що подальше затоплення копалень у цьому районі може призвести, зокрема, до виходу шахтних вод підвищеної мінералізації на площі 1400 гектарів, що призведе до заболочування та засолювання ґрунтів, а також до погіршення якості ґрунтових вод. 

Серед інших, була затоплена і шахта «Юний Комунар», на якій в 1979 році був проведений експериментальний підземний ядерний вибух. З 2014-го ця шахта, розташована поблизу населеного пункту Бунге, перебуває під російською окупацією. Припинення водовідведення на ній сталося 14 квітня 2019 року без згоди МАГАТЕ та Держатомрегулювання України. Об’єкт переведений із «сухої» у стан «мокрої» консервації.

Показник радіоактивності у гірничих виробках і шахтних водах за період спостережень у 1979–2000 роках перебував на фоновому рівні, але затоплення створює нові ризики. За оцінками Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, припинення водовідведення загрожує виходом на поверхню штучних радіонуклідів, які можуть міститися в капсулі: стронцій-137, цезій-90 і плутоній-239.

Крім того потрапляння радіоактивної рідини в ґрунтові води загрожує забрудненням екосистеми Азовського моря. Варіант консервації, який обрала російська окупаційна адміністрація, є екологічно небезпечним, адже може призвести до повторного забруднення радіонуклідами.

Як розповів в коментарі Центру стратегічних комунікацій керівник Департаменту з питань поводження з відходами та екологічної безпеки Роман Філоненко, Україна, починаючи з 2014 року, ставила питання, зокрема, про забруднення підводних вод та ґрунтів у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання за посередництва ОБСЄ. Але представники від Росії та маріонеткових адміністрацій із так званих «ДНР» і «ЛНР» під різними приводами блокували намагання України запровадити екологічний моніторинг окупованих територій, відмовляючи у доступі українським та міжнародним експертам.

Лише коли внаслідок підтоплення шахт окупованих територій підземні води винесли забруднені мінералізовані води також і на територію РФ, і в колодязях Ростовської області суттєво погіршилась якість води, росіяни погодилися на допуск міжнародних експертів. Проте після початку повномасштабного вторгнення це питання було поставлено на паузу.

Ще однією ідеєю, яку просувала Україна в Тристоронній контактній групі, було створення низки «острівців безпеки» навколо небезпечних підприємств. Наприклад, на Коксохімічному заводі, Донецькому казенному заводі хімічних виробів, чи на концерні «Стирол». Там мали б з’явитися експерти для проведення аудиту, а на території навколо – провести більш суттєве розведення військ для зменшення обстрілів та уникнення надзвичайних ситуацій. Ця ініціатива також була відхилена російською стороною.     

Викиди на «Кримському титані» 

Якщо на окупованому сході України працювало ОБСЄ, і спеціальна моніторингова місія виконувала хоч якісь функції, то в окупований Крим росіяни принципово нікого не допускали, наголошуючи, що цей півострів є винятково внутрішньою справою РФ.  

Однак засекретити від світу створені ними екологічні проблеми окупанти не змогли. Так, у серпні та вересні 2018 року були зафіксовані викиди в атмосферу отруйних речовин з кислотонакопичувача на підприємстві «Кримський титан» в місті Армянськ. 31 серпня 2018 року Державна екологічна інспекція біля адміністративного кордону Херсонської області з Кримом виявила вдвічі більшу за норму концентрація сульфатів у ґрунті. Окупаційна адміністрація лише через 18 днів після першого викиду оголосила про евакуацію дітей з Армянська. 

У березні 2019 року на кислотонакопичувачі заводу стався ще один потужний викид токсичної речовини, що була під шаром фосфогіпсу та “водяним замком”. За словами місцевих мешканців, у районі кислотонакопичувача спостерігалося сильне випаровування хімічних речовин, які віднесло вітром на житлові квартали Армянська та навколишні населені пункти. Працівникам заводу видано засоби захисту органів дихання під час роботи на змінах.

Схожий викид повторився і в серпні 2019 року. Тоді окупаційна влада Криму приховала факт викидів хімічних речовин. Кожен з випадків супроводжувався різким погіршенням стану здоров’я місцевих мешканців. Зафіксовані масові звернення мешканців окупованих Джанкойського та Красногвардійського районів у лікарні; у 2019 році відмічалися непоодинокі факти народження дітей з вадами розвитку.

Як зазначають екологи з громадської організації «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ), причиною забруднення у 2018 році став ставок-відстійник, де зберігалися відходи сірчаного цеху заводу, в тому числі та відпрацьована сірчана кислота. Ставок-накопичувач повинен був зрошуватися водою щодня, оскільки регулярне обводнення важливе для безпечного утримання відстійника. Однак, адміністрація заводу не подбала про таке водопостачання.

Пересихання ставка – це випаровування води з розчину та надходження в повітря сірчистого ангідриду, що є кислотним газом та при контакті з водою знову може утворювати кислоту. Це стається через реакцію з краплями води у тумані, з росою на поверхні рослин, з краплями поту на шкірі людини чи зі слизовою оболонкою очей, носа, ротової порожнини, трахеї, бронх.

Люди на забруднених через аварію територіях скаржилися на проблеми із дихальною системою, очима та на алергічні реакції. Насамперед постраждали мешканці Армянська та села Перекоп в Криму, а також села Преображенка на Херсонщині. Українські прикордонники на перешийку також зверталися за медичною допомогою.

Окрім впливу на здоров’я людини, кислотне середовище негативно позначається і на довкіллі. Рослини отримують хімічні опіки та невдовзі гинуть чи пересихають. Забруднено та втрачено велику частину врожаю на вищезазначених територіях.

Забруднені снарядами ґрунти та спалені ліси 

Ще однією екологічною проблемою з 2014 року стало забруднення ґрунтів після ураження уламками мін та снарядів. Екологи ЕПЛ вважають,  що в місцях розривів снарядів не можна вирощувати сільськогосподарські культури для виробництва харчових продуктів, адже в утворені вирви потрапляють важкі метали та сполуки сірки. У досліджених вирвах від вибухів виявлено підвищені концентрації кадмію, свинцю, нікелю, цинку, хрому, кобальту, міді, ванадію, титану, марганцю, стронцію, заліза, цирконію, олова, галію та ітрію.

Наприклад, в 2018 році екологи дослідили місце найбільшої концентрації вирв (понад 15000) на полях в околиці села Савурівка на Донеччині, де лише сірки до ґрунту потрапило щонайменше 10 тонн. На думку фахівців ЕПЛ, не менш як 225 квадратних кілометрів у місцях боїв за Савур-Могилу стали непридатними для використання в сільському господарстві.

Ще одна проблема – знищення війною заповідних лісів. Згідно з інформацією ЕПЛ, лише в 2014 році під час боїв за Слов’янськ близько 1000 гектарів національного природного парку «Святі гори» було пошкоджено вогнем від обстрілів «градами». Тоді згарище зайняло близько половини площі регіональних ландшафтних парків, з яких щонайменше 50% – ліси (до 1800 га). 

«Виявлені нами пошкодження заповідних територій викликані трьома основними факторами: обстрілами, проїздами важкої техніки та пожежами, спричиненими вибухами боєприпасів та умисними підпалами», – пояснює еколог ЕПЛ Олексій Василюк.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 541 була затверджена такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд. Згідно з нею, за підрахунками ЕПЛ, на 3 листопада 2014 року сума збитків через знищені війною лише заповідні ліси склала 13,9 млн грн.

Наприкінці 2021 року Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України вийшло з ініціативою до міжнародних організацій, зокрема UNEP, UNDP, UNIDO, з пропозицією розробити методики оцінки збитків, яких завдала довкіллю України агресія РФ для підготовки позовних матеріалів для їх стягнення. Тоді позиція української сторони не знайшла розуміння, а деякі організації в листах висловлювали тези, які можна було сприйняти як підігрування країні-агресору Росії.

Вже невдовзі почалося повномасштабне вторгнення Росії і сума збитків, завданих українському довкіллю, зросла багаторазово.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки