Два роки Томосу: православ’я вже ніколи не буде таким, як раніше…
6 січня 2019 року, на Різдво Україна отримала Томос про автокефалію, який свідчив, що Православна церква, яка знаходиться в межах політично сформованої та цілковито незалежної держави, є канонічно автокефальною, незалежною та самоврядною.
Це відбулося через 333 роки після анексії Української митрополії Москвою, через 100 років усвідомленої боротьби за автокефалію і через 9 місяців від старту автокефального процесу. У цьому матеріалі ми вирішили згадати основні події дворічної давнини.
КВІТЕНЬ 2018 РОКУ: ЯК ВМІСТИТИ КІЛЬКА МІСЯЦІВ У КІЛЬКА ДНІВ
У перших числах квітня 2018 року його Всесвятість патріарх Константинополя та Нового Риму Варфоломій викликав свого помічника і сказав таке:
- Ми будемо давати Україні автокефалію. Готуй канонічні підстави. Я не можу більше тримати це питання. Україна так б’ється і так просить. Ми будемо це робити.
Події, пов’язані з автокефалією, починають відкривати лише зараз. Так на нещодавньому ефірі Петро Порошенко розповів, що тоді, 9 квітня під час зустрічі в Стамбулі його Всесвятість спитав, скільки місяців йому потрібно, щоб зорганізувати звернення парламенту до Вселенського патріарха. Президент сказав – кілька днів. Наступного тижня всі ієрархи двох невизнаних юрисдикцій УПЦ КП та УАПЦ звернулися до Вселенського патріархату з проханням про надання автокефалії, про що голова держави повідомив керівникам парламентським фракцій. Парламент проголосував звернення. 19 квітня парламент ухвалює постанову про підтримку звернення президента України до Вселенського патріарха Варфоломія.
20 квітня заступник голови президентської адміністрації Ростислав Павленко вилетів до Стамбула для передачі звернень Вселенському патріарху. Священний Синод бере ці звернення до розгляду та виступає з відповідним комюніке.
ТРАВЕНЬ 2018: РОСІЙСЬКА АНТИАВТОКЕФАЛЬНА ВІЙНА
А вже на початку травня спонсори УПЦ МП почали налаштовувати вірян УПЦ МП проти автокефалії. На єпархії УПЦ МП надійшли десятки тисяч готових бланків, у яких церковне начальство рекомендує вірянам, звертаючись до Вселенського патріарха, просити "не узаконювати розкол", радить також протестувати проти створення єдиної помісної церкви в Україні на основі "розкольницьких угрупувань".
На священників УПЦ МП почався неймовірний тиск. Ми маємо свідчення простого священника про те, як їх просто змушували підписувати листи проти автокефалії.
Паралельно розпочалася жорстка церковна зовнішньополітична протидія. Аналітики писали, що голова зовнішнього напрямку митрополит Іларіон Алфєєв протягом травня здійснив вісім міжнародних візитів по помісних церквах, намагаючись налаштувати їх як проти патріарха Варфоломія, так і проти самої ідеї давати Україні автокефалію.
У липні Московський патріарх Кирило зустрівся з представниками Болгарської й Албанської православних церков. Під час усіх візитів просувається меседж – загроза розколу світового православ'я.
І президент Росії Володимир Путін, і цілий ряд російських політиків шукали зустрічі з Вселенським патріархом.
А в цей час деякі священники та автокефальна частина вірян УПЦ МП почали збирати свої підписи на користь автокефалії. Ці листи зі словами підтримки його Всесвятості підписали всі українські аналітики, вчені, журналісти, волонтери.
А Вселенською патріархією була створена комісія, яка стала здійснювати об'їзди помісних церков. Розгорнулася колосальна конкуренція за вплив на помісні церкви та за їхню позицію.
Цікаво, що сьогодні, аналізуючи події дворічної давнини, російські богослови публічно запитують – чому, мовляв, російські дипломати не повезли скрині хабарів, як завжди робила Російська імперія в церковних питаннях. Тож із сумом можемо констатувати, що для РПЦ та її кліриків бажання церковної незалежності здається аномалією, відхід від їхніх впливів – мало не злочином, а вирішення “проблеми” полягає у скринях із хабараями.
ЧЕРВЕНЬ 2018: ЗРЕЧЕННЯ НАЧАЛЬСТВОМ УПЦ МП АВТОКЕФАЛІЇ
23 червня на Фанар прибула делегація УПЦ МП, яку супроводжував Вадим Новинський. Мета візиту – переконати Вселенського, що автокефалія не потрібна. У складі делегації – кремлівське лобі УПЦ МП: митрополити Одеський і Ізмаїльський Агафангел, Кам'янець-Подільський і Городоцький Феодор, Донецький і Алчевський Іларіон, Бориспільський і Броварський Антоній. Також – протоієрей Микола Данилевич (виконував, крім іншого, функції перекладача) і нардеп Вадим Новинський, який всю поїздку спонсорував. Вони зустрілися із патріархом Варфоломієм і кількома Константинопольськими митрополитами. Але за результатами зустрічі священноначалля Вселенського патріархату видало прес-реліз, в якому оголосили, що налаштовані вирішити проблему українського православ'я.
Спостерігачі написали, що українські архієреї по приїзді до Вселенського спеціально не дотрималися правил церковного етикету, нехтуючи дрібницями, які треба дотримуватися при візиті до настоятеля Вселенського патріархату.
Більше того, Микола Данилевич свідомо викинув при публічному перекладі слова Іммануїла Гальського, що Константинополь – церква-мати для України.
25 червня в Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі відбулася архієрейська нарада, на якій обговорювалися перспективи надання Україні автокефалії від Константинополя.
За результатами наради «архієреї на чолі з митрополитом Онуфрієм підтвердили бажання зберегти нинішній канонічний статус». Тобто, висловлюючись простою мовою, виступили проти автокефалії, на користь збереження васального по відношенню до Москви статусу української церкви.
ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2018: БИТВИ ТА ПІДГОТОВКИ
Свято Хрещення 2018 року заслуговує того, щоб згадати про нього окремо. Традиційно в цей день обидві юрисдикції – й УПЦ МП, й УПЦ КП – влаштовували Хресні ходи, які закінчуються молебнем у центрі на так званій Володимирській гірці. Але того року УПЦ МП намагалася провести їх з максимально широким розмахом, демонструючи чисельність канонічної церкви. 2018 року по парафіях УПЦ МП лунав заклик – зібрати всіх, кого можна. За будь-яку ціну священноначалля УПЦ МП прагнуло продемонструвати першість у чисельності. Влада розуміла, що УПЦ Київського патріпрхату (вона мала широке коло прихильників, але за числом парафій поступалася УПЦ Московського патріархату) теж повинна провести більш чисельний хід і запропонувала взяти участь у ньому бюджетникам. Самі події були розведені по різних днях. Хід УПЦ МП був 27 липня, а хід УПЦ КП – 28 липня. Дані щодо чисельності ходів відрізняються. За різними оцінками, хід МП налічував 20-35 тисяч, при цьому організатори кажуть, що приїхало мало не двісті тисяч прихильників.
Але справа не тільки в кількості. Цей Хресний хід став остаточним проясненням позицій. УПЦ МП, колись впливова і могутня церква, перетворилася в інструмент впливу проросійських політиків.
31 серпня відбувся візит патріарха Кирила в Стамбул до Вселенського патріарха. Вся українська паства чекала результатів візиту із завмиранням серця. Але величезним полегшенням для українців стали повідомлення насамперед російських медіа, що візит Кирила став великою дипломатичною поразкою. Так само відкриттям для них стало те, наскільки Вселенський патріарх не боїться Москви. Його Всесвятість скористався найближчою нагодою, щоб переконати українців, що все триває за планом.
На початку вересня в Константинополі відбувся архієрейський Синакс Вселенського патріархату (зібрання всіх єпископів). Серед питань, які розглянула Мати-Церква: теоретичне, канонічне та історичне обґрунтування права Вселенського патріархату самому надавати автокефалію; її право розглядати звернення тих, хто оскаржує вироки, винесені в помісних церквах, на підставі канонічних прерогатив Константинополя бути найвищою апеляційною інстанцією (окрім Вселенського собору); інформація про діалог з помісними церквами щодо питання автокефалії та комплекс питань як історичного характеру (акт 1686 р.), так і сучасності.
За результатами Синаксу було вирішено, що Константинопольський патріархат може надавати автокефалію без будь-яких погоджень.
У межах підготовки до надання автокефалії Православній церкві України Вселенський патріархат призначив як своїх екзархів у Києві – Його Преосвященство Архієпископа Даниїла Памфілійського зі США та Його Преосвященство Єпископа Іларіона Едмонтонського з Канади – обидва служать українським православним вірним у своїх відповідних країнах у Вселенському патріархаті.
Варто сказати, що під час процесу надання Томосу, який, за мірками Вселенського патріархату, йшов небаченими темпами, а на думку вірних майбутньої ПЦУ – дуже повільно, вся українська церковна та нецерковна спільноти змогли оцінити експертизу та ґрунтовність Матері-Церкви. Журналісти, аналітики бачили, як ретельно крок за кроком, спираючись на безліч джерел, продумуючи кожен крок, Вселенська церква готує автокефалію. Згодом стало зрозуміло, що саме такий підхід позбавив нову українську церкву проблем та канонічних претензій.
ЖОВТЕНЬ 2018: СКАСУВАННЯ СИНОДАЛЬНОГО ЛИСТА ВІД 1686 РОКУ
Головною подією жовтня та однією з центральних подій всієї автокефальної кампанії стало рішення Синоду Вселенського патріархату про скасування синодального листа від 1686 року, затвердженого в умовах певного часу, який гарантував права виключно через ікономію (церковна поблажливість – ред.) до патріарха Московського призначати митрополита Київського... зобов’язуючи його згадувати Вселенського патріарха як першого ієрарха під час будь-яких святкувань, оголошень та підтвердження його канонічної залежності від Матері-Церкви Константинополя.
Синод задовольнив прохання патріарха Філарета і визнав главу УПЦ Київського патріархату канонічним ієрархом православної церкви, так само у канонічному статусі відновлено й главу Української автокефальної православної церкви Макарія. Журналісти Укрінформу були присутні на Синоді, друкуючи і новини, й атмосферні замітки, і репортажі з історичної події.
Нашому виданню вдалося передати і напругу обстановки, й емоційне піднесення.
- Кожен клаптик цієї землі (мається на увазі Вселенського патріархату) наповнений вірою, кожен її клаптик просякнуто кров‘ю мучеників, які вмирали за віру. І все, що робить патріарх – не через політичні, адміністративні міркування. Це все задля церкви. Задля віри, – ці слова старенького священника Вселенського патріархату журналістам ми запам’ятали найбільше.
ЛИСТОПАД-ГРУДЕНЬ 2018: ОСТАННІЙ РИВОК
Багато нюансів того періоду, закриті тоді, прояснюються саме зараз. Тепер на тлі реально гарних та приязних відносин колишніх УПЦ КП та УАПЦ мусимо признати, що на момент надання автокефалії керівництво церков не спілкувалося між собою. Ми не дуже розуміли, чому таке значення Вселенським патріархатом надається формуванню Статуту Церкви (а саме цьому присвячено другий Синод Вселенського патріарха).
У листопаді, коли всі чекали на готовий Томос, з апарату Вселенського патріарха з’явилася новина, що церква починає працювати над Статутом. Журналісти не встигли обуритися, бо миттєво з’явився коментар екзарха Даниїла Зелінського про те, що запропонований текст Статуту базований на Томосі про автокефалію, і що цей Статут є проявом материнської опіки, та пояснення автокефаліста від УПЦ МП Кирила Говоруна, який писав, що починати створення церкви з такого важливого документа, як Статут, – правильно, замість того, щоб займатися «кількісними параметрами».
І водночас з'явився стриманий коментар Київської патріархії, що вони очікують на офіційну інформацію про ухвалені синодальні рішення, у тому числі щодо підготовки Статуту, та висловили сподівання, що підготовчу роботу невдовзі буде завершено і що, відповідно до домовленостей, Томос буде вручено новому предстоятелю.
Вселенська патріархія остаточно формувала сценарій надання автокефалії, й сьогодні від виглядає логічним навіть людям нецерковним. Спочатку – скасування синодального листа та відновлення юрисдикції Вселенського патріарха (на три місяці), потім Статут (фактично Конституція нової церкви), потім об’єднавчий собор єпископів.
Про це ми писали тут.
Об’єднавчий Собор відбувся 15 грудня. І сьогодні можемо здригнутися від тої кількості інтриг, залаштункової боротьби зовнішніх чужих та своїх (через амбіції), які могли завадити результату Собору. Ми знаємо, що реально намагалися кандидувати різні люди, але Укрінформ передбачав та прогнозував, що переможе митрополит Епіфаній (патріарх Філарет обрав його наступником уже давно), і фактор Філарета був дуже важливим. Під час собору екзархи двічі збиралися йти, а єпископи УПЦ КП та УАПЦ зі сльозами молилися в маленькому храмі Тепла Софія, щоб собор відбувся. Днями, спілкуючись із різними єпископами нової церкви, я вчергове переконалася: вони дійсно неймовірно молилися і волали до Неба, щоб отримати Томос та не стати творцями “церковної руїни”.
Собор ліквідував церковні юрисдикції УПЦ КП та УАПЦ, обрав предстоятелем митрополита Епіфанія. Молодого, знаючого грецьку мову ректора академії, чию кандидатуру просував почесний патріарх. А ім’я предстоятеля автокефальної помісної Православної церкви України вже наступного дня почало підноситися у всіх храмах Церкви за формулою «Блаженнішого Епіфанія, Митрополита Київського і всієї України».
СІЧЕНЬ 2019: ТОМОС — ВСЕ ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ?
6 січня 2019 року – в Патріаршому храмі Святого Георгія в Стамбулі відбулися вручення Томосу про автокефалію та божественна літургія, яку спільно відправили Вселенський патріарх Варфоломій та предстоятель Православної церкви України, митрополит Київський і всієї України Епіфаній.
Але варто зазначити, що попри колосальну протидію Росії – Православна церква України отримала визнання (прийняття іншими помісними церквами – наступний крок після визнання церкви) Елладської церкви, Олександрійської та Кіпру. Ім’я українського предстоятеля лунає не лише під склепіннями українських соборів. Особистим відкриттям для автора цих рядків стало те, з якою надією дивляться на українську церкву Чорногорська та Македонська (зараз триває процес набуття останньою автокефалії) церкви. Після українського Томосу православ’я вже ніколи не буде таким, як раніше. Здається, що завдяки Вселенському престолу та Україні кожна хрещена людина світу зрозуміла, що православ’я – не закритий клуб ультраконсервативних церков (з імперськими амбіціями), що східне християнство – це величезний проєкт, в якому і містичний досвід Близького Сходу, й інтелектуальна традиція Балкан. Українська церква, яка увійшла в коло помісних церков, дещо зробила для нього і... ще багато зробить. З Божою допомогою.
Лана Самохвалова, Київ
Фото з архіву Укрінформу
