У школу з 5 років. Яких аргументів більше – «за» чи «проти»?
В.о. міністра освіти Сергій Шкарлет можна сказати шокував батьків дошкільнят, припустивши можливість початку навчання дітей у школах з 5 років. Мовляв, часто чує, як батьки нарікають, що через 12-річне навчання учні випускаються у зі школи надто пізно – у 18-19 років. І як альтернативу можна розглянути початок навчання з 5 років. У деяких країнах такий підхід застосовується, то чому б не використати подібний досвід в Україні – вважає в.о. міністра освіти. І звісно, така заява не залишилася поза увагою освітньої спільноти, а також батьків дошкільнят, вибухнувши дискусіями. Тож Укрінформ звернув увагу на аргументи «за» і «проти»
Більшість батьків проти, але є і практичний досвід «за»
Хоча за словами міністра, не йдеться про стандартні уроки по 35 хвилин, але більшість батьків від такої ідеї явно не в захваті. Співзасновниця спільноти «Батьки SOS і громадська активістка Олена Парфьонова написала: «В школу у 5 років – тут у декого в п’ять років лише черга у садочок підходить, а вони школу з п‘яти придумали». Більшість батьків погодилися з критикою: одні зауважують, що дитина ще у такому віці не готова до шкільного навантаження, інші вважають, що у такий спосіб чиновники хочуть вирішити проблему нестачі місць у дитсадках, і перший клас власне й нагадуватиме дитсадок – з триразовим харчуванням, прогулянками і виконанням домашнього завдання разом із учителями.
Про те, яким за формою може бути таке раннє навчання, поки не знають навіть у міністерстві освіти. Сергій Шкарлет, порушуючи це питання, лише сказав, що це варто обдумати, враховуючи стандарти Нової української школи, та обговорити на педрадах, в інститутах підвищення кваліфікації, з батьками. І в найближчих планах таких змін не передбачається. «Наголошую, що дискусія є відкритою, і допоки не будуть напрацьовані оптимальні варіанти, жодних рішень МОН не ухвалюватиме», – сказав в.о.міністра.
Укрінформ знайшов тих батьків, які поділилися власним досвідом про те, як наважилися віддати дітей до школи у 5 років і чому не вбачають у цьому проблем.
Піар-менеджерка Ольга Ваганова розповідає, що коли її сину Вові було ще 3-4 роки, вона мала розмову зі знайомою про те, коли віддавати дитину до школи. «Як не дивно, це було пов'язано зі сприйняттям нами, мамами, дорослого життя. Її точка зору була у тому, що поспішати не потрібно – що пізніше, то краще, даєш більше золотого дитинства. Тому вона мала намір віддати сина у перший клас у 7. У мене була протилежна думка – що раніше людина доєднається до дорослого життя, то краще. У Вови день народження у вересні, і у мене не було сумнівів, що він має піти у той рік, коли йому виповниться 6, хоча на 1 вересня йому було ще 5. Наша оболонська школа №216 під домом зробила все прекрасно. По-перше, Вова рік ходив на "підготовчі" – 2 рази на тиждень діти сиділи кілька годин і "вчилися" у тих класах і з тими вчителями, які набирали перші класи у вересні. По-друге, діти мали змогу обрати вчительку – з двох, яких вони вже знали. По-третє, у першому класі навіть домашок і оцінок немає. Тобто входження максимально плавне і комфортне. Зараз Вові 15 і він дійсно молодший на рік від більшості однокласників, але проблем йому це не створює. Я – за початок у 5 років», – переконує Ольга і додає, що одним із аргументів такого рішення було закінчити школу раніше.
Психологиня Анастасія Березюк теж віддала дитину до школи в 5 років, але зазначає, що це потребувало підготовки зі сторони чотирьох фахівців. «У дитини день народження восени, тому вже з 4х років я почала думати про 1 клас, оскільки вже тоді була відомо про 12 років навчання. Я звернулась до 4-х спеціалістів: логопед, дитячий психолог (мама-психолог не завжди може дати об'єктивну оцінку своїй дитині), репетитор з підготовки до школи та тренер зі спорту.
Задачі перед спеціалістами були досить чіткі: підготувати дитину в ігровій формі так, щоб станом на неповних 6 років вона мала якісну вимову, вміла читати, писати, рахувати, та була емоційно стійка і соціалізована, а також мала достатній фізичний розвиток.
Подібна підготовка дала свої плоди: за висновками психолога в дитячому садку нам було рекомендовано йти в 1 клас в 5 років. Та й дитина просила віддати її до школи. За результатами двох років успішність на рівні – вище середнього, поведінка усвідомлена, відповідно суттєвих мінусів я не побачила і дитина задоволена, – розповідає Анастасія.
Така ідея не на часі, кажуть освітяни
Освітня спільнота сприйняла ідею раннього навчання не надто оптимістично. Адже вчителі перших класів тільки-но адаптувалися до програми НУШ, яка почала діяти з 2018 року, пройшли перепідготовку, отримали нові підручники…
Експерт освітнього напряму Інституту майбутнього Микола Скиба в коментарі Укрінформу дивується такій ініціативі з міністерства. «Оскільки завершується навчання у початковій школі за програмою НУШ, то за логікою мала б бути проведена оцінка її результатів – що працює, а що не працює. І лише після цього слід щось змінювати. Тому наразі така ініціатива виглядає як спосіб отримати політичні чи фінансові дивіденди і знівелювати 12-річку (мовляв, ми навчаємо з 5 років, щоб діти закінчили школу в 17). Але сказати, що в 5 років дитина буде свідомо навчатися – це значить ввести всіх в оману», – переконаний експерт.
На його думку, фокус уваги міністерства зараз мав би зосередитись на підготовці програм на основі стандарту базової школи, який прийняли у 2020 і який має запрацювати з 2022 року.
«Стандарт базової школи прописаний із розрахунку, що діти ідуть в школу у певному віці. У законі України делікатно і виважено написано, що діти ідуть до школи переважно у 6 років, але за потреби і в 7, оскільки важливим чинником є психофізична готовність. Дитина у такому віці не може засвоювати матеріал повною мірою, навіть якщо йдеться про абетку, складання літер у склади чи в прості слова, розпізнавання кількості предметів. Певний рівень абстракції приходить лише з психофізичною зрілістю. Хтось в 6 років дозріває, а хтось у 7. Почавши таке навчання раніше, ми можемо тільки нашкодити. У цей час варто розвивати уяву, допитливість і готувати до школи», – вважає Микола Скиба.
Психологи: або змінювати навчальний процес, або готувати дитину
Своєю чергою психологи сходяться на тому, що п’ятирічні діти переважно не будуть готові до школи – принаймні у її теперішньому вигляді. Сімейна та дитяча психологиня, психотерапевтка Богдана Янків каже, що це можливо лише відповідно до віку – у формі гри без нав’язування уроків, обов’язків і системності. За існуючої системі освіти вона не підтримує цю ідею.
«Діти цього віку не готові вчитися і повністю підкорятися вимогам дорослих. У них ще не сформована саморегуляція і моторика тіла, емоцій, рухів, концентрація уваги, стійкість, посидючість. А основне те, що працює зовнішня мотивація, тобто від когось, а не внутрішня – від себе, коли дитина знає чому щось потрібно або чому вона хоче саме це, а не інше. Тому у 1 класі оцінювання є зовнішнім для підсилення мотивації, наприклад, «сонечками», «хмарками» для того, щоб дитина хотіла вчитися, дізнаватися і емоційно залучалася до знань і шкільного життя», – каже пані Богдана.
Вона пояснює, як відрізняється сприйняття дітей у різному віці: «Дошкільнята мають провідну діяльність образно-уявну, тобто мислять образами, картинкою. Відтворити можуть сказане чи побачене. У них переважає права півкуля мозку у сприйнятті. Тому у дітей багато уяви, фантазій, емоцій, творчості і нестандартності.
Потім все потроху змінюється. У шкільному віці від 6-7 років провідною діяльністю стає предметно-діяльна, тобто залучаються предмети, є багато дій, а відтворення відбувається різними способами. Розвивається більш логічне мислення, тому краще сприймаються точні науки. Починається розвиватися ліва півкуля мозку, яка відповідає за структуру, логіку, схему, аналіз, синтез інформації».
Зі свого досвіду Богдана Янків розповідає, що віддаючи дитину до школи, треба враховувати стресостійкість і здатність адаптуватися, чого в цьому перехідному віці може не бути. Тому одного з синів вона віддала до школи у 6 років, а інший піде до школи у 7 років.
Психологиня Анастасія Березюк окремо додає, що батькам, які наважуються віддавати дитину до школи раніше, потрібно враховувати її індивідуальні особливості. А це – зацікавленість в знаннях, соціальна активність та контактність (адже є діти, які полюбляють самотність гірше адаптуються в шкільному колективі), фізичні параметри (це той випадок, коли особливо хлопчикам, не хочеться бути найменшим у класі). На її думку, якщо з цими факторами все гаразд, то витративши фінансові і часові ресурси на розвиток дитини вчасно, однозначно можна починати навчальний процес з 5 років. «Я неодноразово чула від молоді: "Я багато часу витратив на навчання в школі і ВУЗі, а міг би будувати свій бізнес". І я з ними згідна, бо тут арифметика проста: в 6(7) років до школи, 12 років навчання, 6 років на магістратурі дорівнює 24(25) роки – вік дорослої людини, в якої пройшли кращі молоді роки і активна фаза креативних ідей», – вважає Анастасія Березюк.
А який європейський досвід?
У більшості європейських країн діти ідуть до школи у віці 6-7 років пише профільний сайт «Нова українська школа» з посиланням на дослідження Європейської комісії, «Структура європейських освітніх систем». Приміром, у Австрії, Бельгії, Іспанії, Франції – у 6 років і вчаться до 18 (загалом 12 років), а в Данії, Італії – до 19 (загалом 13 років). У Польщі, Литві, Латвії, Фінляндії, Швеції навчання починається у 7 років і триває до 19.
І хоча у Великобританії навчання починається у віці 5 років, але воно має свої особливості. «У Великобританії цей період називається preschool, тобто по суті це дошкільна ланка. Чи є зараз кошти, щоб забезпечити таку ланку в Україні? Відповідь очевидна, оскільки наразі грошей не вистачає у повній мірі навіть на загальну середню освіту», – каже освітній експерт Микола Скиба.
Як бачимо, досвід європейських країн, на який ми звикли рівнятися, теж не на користь раннього початку навчання у школі. Сподіваємося, у міністерстві, як і обіцяли, не поспішатимуть з прийняттям такого рішення, адже аргументів на його підтримку все ж наразі менше.
Юлія Горбань, Київ
