Щодо свободи вираження поглядів та безкарності дифамаційної інформації

Щодо свободи вираження поглядів та безкарності дифамаційної інформації

Укрінформ
У цивілізованому суспільстві свобода вираження поглядів не може дорівнювати можливості безкарно розповсюджувати дифамаційну та таку, що підбурює суспільство до ненависті й нетерпимості, інформацію. А в Україні?

Мета судової журналістики полягає у необхідності віднайти баланс між повідомленням суспільно важливої інформації, правами учасників судових процесів та інтересами правосуддя. З огляду на процесуальні складнощі, ведення судових засідань і необхідність мати компетенцію та знання з питань права таке завдання є вельми складним.

На жаль, не всі автори (мова йде як про журналістів, так і про активістів та небайдужих громадян), які висвітлюють діяльність судів, зокрема, Вищого антикорупційного суду, дотримуються високих стандартів журналістської етики та норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності.

Слід зазначити, що чинне законодавство містить певні винятки з цього загального правила. Вони закріплені, зокрема, в ч. 2 ст. 302 ЦК України та ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Водночас, положення останньої не розповсюджуються на діяльність Інтернет-видань, оскільки цей закон регулює діяльність лише друкованих ЗМІ, тобто виготовлених типографським способом.

Варто констатувати, що гонитва за сенсацією та інші невідомі мотиви (або певна упередженість) іноді призводять до розміщення очевидно дезінформаційних матеріалів.

Дезінформація може проявлятись у багатьох формах. Зокрема, шляхом:

1). Розповсюдження так званих fake news (наприклад, про «таємну кімнату» Центру протидії корупції у ВАКС, отримання суддями ВАКС виплат від USAID);

2). Публікації колонок з гучними заголовками, які не відповідають змісту інформації, що наведена нижче (як це було з інтерв’ю голови суду, частину якого виклали в іншому виданні під заголовком, зміст якого не відповідав і не відтворював зміст інтерв’ю);

3). «Вихоплення» цитат з контексту, що має наслідком викривлення суті інформації;

4). Розміщення фотографій з публікаціями, не дотичними до фото (фото з присяги суддів ВАКС було розміщене з публікацією щодо звернення Правління Асоціації розвитку суддівського самоврядування України, членами якого судді ВАКС не є);

5). Допущення технічних помилок (неправильне зазначення ПІБ суддів, плутанина з інстанціями Вищого антикорупційного суду);

6). Розміщення очевидно образливих, таких, що не можна трактувати іншим чином, висловлювань (наприклад, коли суддю ВАКС назвали вівцею, а також твердження про «трійку Ситника», перебування ВАКС в стані анабіозу, і взагалі згадка про суддів як про «знахабнілу касту»).

Також трапляються прикрі випадки помилкового розуміння суто правових питань. Це призводить до спотвореного уявлення про здійснення правосуддя і роботу суддів. Так, коли слідчі судді ВАКС під час досудового розслідування обирають запобіжний захід, відмінний від тримання під вартою, інформаційний простір вибухає вигуками про зраду, безкарність та твердженнями про те, що топ-посадовця Х відпустили на волю. Водночас, ніхто не намагається пояснити, що обрання запобіжного заходу не є мірою покарання, а є тимчасовим заходом, покликаним забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов’язків поки триває слідство.

Це саме стосується і нещодавнього повідомлення про передачу до ВАКС обвинувального акта щодо топ-посадовця, який обвинувачується у недостовірному декларуванні. При чому строки притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, з огляду на тяжкість злочину, збігають у березні 2021 року. В колонці йшлося про необхідність суддям ВАКС «пришвидчитись» та встигнути розглянути справу до цього терміну, оскільки потім обвинувачений матиме право на звільнення від кримінальної відповідальності. Варто було б зазначити, що за цей час Вищий антикорупційний суд не лише має розглянути справу по суті й винести вирок, але й «забезпечити» (якщо користуватися загальнозрозумілою термінологією) набрання цим вироком законної сили. Тобто у випадку подання апеляційної скарги справа буде направлена до Апеляційної палати ВАКС і певний час буде присвячено її перегляду в апеляційному порядку. Не буду запинятись на складнощах судового розгляду кримінальних проваджень та кількості судових справ, що перебувають у провадженні суддів ВАКС, – цьому присвячувались моя колонка та колонки колег. Також не буду скаржитись, що до кінця 2020 року судові засідання призначені кожного дня і розгляд триває упродовж всього робочого дня. Лише наполягаємо на необхідності об’єктивного висвітлення діяльності судів в Україні, зокрема Вищого антикорупційного суду.

Зрозуміло, що такий стан речей певною мірою обумовлений тим, що норми, які регулюють ті чи інші правовідносини, не «встигають» за цими правовідносинами. Цьому сприяють цілком об’єктивні чинники – правило (норма права) виникає лише тоді, коли певні суспільні відносини потребують врегулювання. Але до моменту виникнення цього правила учасники цих відносин певним чином – успішно або не дуже, із застосуванням здорового глузду або права сили – вже певним чином реалізовували свої права та обов’язки. Тобто суспільні відносини вже існують, а норми, які б їх регулювали, – ще ні. Зокрема, це стосується надшвидкого розвитку сучасних технологій, можливостей сучасних інтернет-ЗМІ, які, крім традиційних способів розповсюдження інформації, використовують більш сучасні – Telegram- та Youtube-канали, особисті сторінки у Facebook, анонімні колонки в інтернет-ЗМІ та ін.

У цивілізованому суспільстві свобода вираження поглядів не може дорівнювати можливості безкарно розповсюджувати дифамаційну та таку, що підбурює суспільство до ненависті та нетерпимості, інформацію.

Зрозуміло, що для досягнення певного рівня професійної журналістської самосвідомості та забезпечення належного врегулювання цієї сфери суспільних відносин на законодавчому рівні потрібен значний час.

А поки що, сподіваюсь, у кожного свідомого професіонала у сфері судової журналістики спрацьовуватимуть свої власні суб’єктивні запобіжники, що унеможливить розповсюдження очевидно недостовірних, образливих та таких, що підбурюють до насильства, висловлювань та тверджень. Зі свого боку, судді ВАКС з повагою ставляться до визначної ролі «четвертої» гілки влади у творенні громадянського суспільства, а пресслужба ВАКС оперативно надає інформацію на відповідні запити ЗМІ та небайдужих громадян.

Катерина Сікора, суддя-спікер ВАКС

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-