3 серпня виповнюється 5 місяців від дня, коли в Україні зафіксували перший випадок захворювання на COVID-19. Відтоді в Україні захворіло вже понад 67600 осіб, близько 37500 одужали, кількість померлих наближається до 1700. Пандемія охопила нові країни, а «старим» дала перепочинок. Купу медичних препаратів намагалися кидати у бій проти нового віруса, та не всі експерименти вдалися.

З провідним науковим співробітником Інституту фізики НАН України, доктором фізико-математичних наук Семеном Єсилевським Укрінформ спілкувався, коли в Італії вже настав колапс медичної системи, а в Україні набирав обертів карантин. Що дізналися вчені про коронавірус за час, який відтоді минув? Чи отримали нову зброю проти нього? Коли нарешті еволюціонує вірус?  Біофізик Єсилевський знає відповіді на ці та інші питання. 

ПОТРІБНО ЩЕ БІЛЬШЕ ТЕСТІВ І РЕМДЕСИВІР

--Пане Семене, про пандемію ми з вами говорили на початку квітня. Що змінилося у поглядах на коронавірусну проблему з того часу?

- Якихось кардинальних змін у нашому розумінні цієї хвороби і ситуації загалом не сталося. Та накопичилася певна статистика і дещо стало більш зрозумілим, ніж було у квітні. Повністю закрито тему використання різних ліків “офф лейбл” для лікування COVID-19, застосування з цією ж метою ліків проти ВІЛ, гідроксихлорохіну. Були сподівання, що вони подіють, та не справдилися. Стало відомо, що проти цієї хвороби працює один з противірусних препаратів – ремдесивір. Він дає певний результат, але це не панацея, не те лікування, яке могло б нас позбавити від цієї біди. Тепер вже ясно, що вся надія таки на вакцину.

- Дивлюся оновлений протокол лікування від МОЗ. Гідроксихлорохін за необхідності дозволений, зник лопінавір/ритонавір, зате рекомендовані фавіпіравір, ремдесивір, тоцилізумаб. З цього мені зрозуміло лиш одне – пошуки власного рецепту тривають? 

- За українським протоколом я просто в певний момент перестав слідкувати – він безнадійно відстав від світових тенденцій. Наш МОЗ реагує або з запізненням, або якось дивно. Наскільки мені відомо, крім ремдесивіру немає ніяких препаратів з доказовою ефективністю проти COVID-19. Тоцилізумаб досліджувався, але я поки не зустрічав опублікованих робіт, де йшлося б про те, що він дійсно ефективний. Може, нещодавно такі дані з’явилися, але в будь-якому випадку всі ці препарати – більш психологічне лікування, ніж справжнє. Навіть якщо вони дають якийсь ефект на 5-7%, все одно ми не знаємо достеменно, кому їх давати, на якій стадії захворювання, в який момент вони найбільш ефективні і безпечні. Це все потребує багаторічних досліджень на основі дуже великої статистики, яких зараз ми, зрозуміло, не маємо.

- Але гідроксихлорохін у світі вже точно не застосовується?

- З ним у всесвітньому масштабі ситуація просто анекдотична. Його то включали в протоколи, то вилучали. То починали клінічні дослідження, то припиняли через небезпечність препарату, потім знов відновлювали. Вся ця тяганина призвела до того, що напрошується висновок: ефекту нема, бо якби був, вже б його знайшли.

- Дійсно, таке враження, що Україна дуже відстає. Ось у Франції ПЛР-тестування вже доступне кожному бажаючому перевіритися, воно безкоштовне. А у нас сертифіковані лабораторії збирають величезні черги (зріс попит через туристичні поїздки за кордон) і заробляють на тому чималі гроші (вартість ПЛР-тесту  в середньому 1600 грн).

-Рівень тестування досі неадекватний, треба робити більше тестів, хоча ситуація й покращилася порівняно з квітнем. Але кількості на сьогодні все одно не вистачає, доступ до тестування – велика проблема. У Фейсбуці повно обурених дописів та коментарів про те, що хтось з симптомами COVID-19 прийшов до лікаря, а йому порадили йти додому, самоізолюватися і пити парацетамол. Тобто людину не направляють на тестування і навіть не рекомендують це тестування робити, а якщо стан не важкий – йди собі і приймай парацетамол. В принципі, це правильно, бо якщо людина не потребує госпіталізації, то лікування ніякого й немає, крім симптоматичного. Нічого страшного, якщо пересидить хворобу вдома. Але ж при цьому ми не маємо у статистиці відображення того, що такі люди хворі, відповідно, не можемо відстежити їх контакти, зрозуміти, від кого заразилися вони і кого самі могли заразити. Таке легковажне ставлення призвело до того, що у нас статистика малоадекватна. Ми не знаємо, скільки таких пацієнтів з COVID-19 відправили додому пити парацетамол. Можна лише здогадуватися.

- А схеми відслідковування контактів зараження, здається, досі не існує?

-Так і є. Була спроба робити це за допомогою того недолугого мобільного додатку (додаток для контролю самоізоляції «Дій вдома» - Ред.), але моє враження – це абсолютно не працює.

- До слова, про додаток – він дійсно «глючний», видає суперечливі команди, і навіть коли я пропускала його вказівку сфотографуватися, ніяка поліція не телефонувала, не  приїжджала.

- Зараз просто немає можливості реагувати. Коли я сидів на цьому додатку у травні, на ньому було ще небагато людей і дійсно поліція приїжджала. До мене особисто приїжджала спілкуватися, коли він глючив. Але зараз на цьому додатку сотні тисяч людей і правоохоронці банально ігнорують його. А це неправильно, слідкувати за самоізолянтами все ж треба.  

ЧЕКАЄМО ОСІННЮ ХВИЛЮ І ВАКЦИНУ ДО КІНЦЯ РОКУ 

- Щодо статистики: кілька днів по 900 хворих, тоді знов по 600 – де логіка процесу? Можливо, просто якісь працівники лабораторій, умовно кажучи, йдуть у відпустку і фізично менше тестів обробляється, коли рук меншає, от і все пояснення?

- Наскільки мені відомо з оприлюднених даних, великих черг на обробку тестів немає. Але знов таки, повертаючись до направлених додому на парацетамол – статистика залежить від того, скільки людей направили на тестування. Цим можна регулювати її дуже гнучко. Прийшла рознарядка – нікого не направляти на тести, і статистика пішла донизу. Потім відправили іншу інструкцію, почали масово відправляти на тестування – і цифри пішли догори. Я далекий від думки, що це робиться навмисне. Ніколи не треба шукати злого задуму в тому, що могло статися просто через дурість. Але щось таке можна припустити з великою ймовірністю.

- Знаю, ви прихильник суворого дотримання правил карантину, носіння масок у транспорті тощо. Та лідери думок у соцмережах віддавна пишуть, що, очевидно, уряди перестаралися, загроза коронавірусу була переоцінена, а насправді подорожі країнами, пересування транспортом, літаками цілком безпечні і локдауни  були помилкою. Гадаєте, вони не мають рацію?

- По-перше, давайте зважати на те, що люди, бізнес яких страждає від локдауну і карантину, звичайно, будуть упереджені в цьому питанні. Якщо у людини «горить» бізнес, вона буде вишукувати інформацію (свідомо чи підсвідомо), яка підтримує її думку про те, що жити без обмежень безпечно і  цілком нормально.

По-друге, чи уряди перестрахувалися? Візьмімо, наприклад, Швецію, яка не вводила карантин і фактично поставила на собі експеримент  з безкарантинного існування. Зараз більшість шведських медиків, науковців, чиновників покаялися і кажуть: не робіть так, як ми, ми були не праві, ми нічого не виграли. У нас смертність у 6 разів більша, ніж у сусідніх Данії та Фінляндії (6 разів – показник досить серйозний, але все ще не катастрофічний, трупи на вулицях не лежать).

Та вони абсолютно не врятували свою економіку, бо в умовах всесвітньої кризи, коли погано всім, одна конкретна країна (особливо та, ВВП якої суттєво залежить від високотехнологічного експорту) не могла залишатися осторонь цієї тенденції. З карантином чи без - все одно постраждали.  І людей не зберегли, і економіку не врятували. Тому казати, що уряди «перебдєлі», не можна. Деякі заходи були дійсно зайві, але у березні-квітні ніхто ще не знав, що буде зайве, от і намагалися перестрахуватися. 

- Але з такою непевною статистикою як нам зрозуміти, де наш пік, де спад? Картина однакова вже місяців зо два, як орієнтуватися – що відбувається?

- У багатьох країнах, де був карантин не карикатурний, а нормальний (а я наполягаю, що в Україні - карикатурний), пік був, минав і перша хвиля закінчувалася. Це фактично вся Європа і багато штатів США. Захворюваність впала до певного фонового рівня, і він, до речі, не нульовий -  у Франції, наприклад, кількість нових випадків ніколи не була нижчою 250 на день.  Зараз у Європі починається другий пік. А в Україні піку не було, був якийсь максимум у травні, потім все пішло на спад, але оскільки карантин імітаційний, цей спад йшов дуже-дуже повільно. Якби досі сиділи на суворому карантині, захворюваність може й впала б до нуля, але до липня ніхто б не висидів. Коли всі карантинні заходи відмінили, пішов підйом захворюваності. Не друга хвиля, а продовження першої. Це як прийом антибіотиків при ангіні – приймаєш, стало краще, відмінив препарат і тебе знов накриває, бо не долікувався.

- Що ж буде далі? Ця хвиля плавно перейде в осінню?

- Ймовірно, так, немає жодних підстав вважати, що ситуація покращиться. Люди повністю розслабилися, дедалі більше пасажирів без масок в транспорті, молодь гуртується компаніями по 20-30 чоловік, а потім почнуться школи, університети і сподіватися можна тільки на погіршення.

- Гадаєте, навчальні заклади все ж відкриються?

- Я не бачу політичної волі наполягати на тому, щоб вони не відкривалися. Більш того - не думаю, що суспільство сприйняло б таку волю, хоч би вона й була.  Бо для того, щоб люди сприймали подібні заходи, повинна бути системна просвітницька робота, пропаганда, а вона абсолютно провалена ще з квітня і зараз пізно цим займатися, ніхто в ці заходи вірити не стане.

- І будемо хворіти, поки не перехворіє 70-80% соціального активного населення?

-Тут ще питання, чи буде стійким імунітет. З’являються повідомлення про те, що люди заражаються повторно. Це не системні спостереження, таких людей мало,  хорошої статистики немає, але вони є, і це певним чином насторожує. Якщо людина може хворіти повторно з інтервалом 3-4 місяці, то кепські наші справи. Бо в такому режимі епідемія не закінчиться, поки не буде дієвої вакцини.

- Може, має сенс гіпотеза, що існує генетична вразливість або абсолютна несприйнятливість до коронавірусу?

- Не бачив ніяких даних щодо цього. А ось повідомлення про те, що вакцинація БЦЖ може мати кореляцію з смертністю, вже з’явилося. Хоча ще й не відомо, де причина, а де наслідок. У країнах, де є масова вакцинація БЦЖ, менша смертність від COVID-19, але чи пов'язаний цей факт взагалі з вакцинацією? Чи з якоюсь третьою причиною, про яку ми поки не знаємо? Хтозна. Але кореляція є, і можна сподіватися, що в Україні навіть за найгіршого розвитку подій такої ситуації, як на півночі Італії, не буде.

- Тим часом вчені наближаються до винайдення вакцини?

- Поступ дуже серйозний. У квітні-травні я сподівався, що до кінця року вакцина буде і ставив тоді на це 70-80%. Зараз ці ставки можна підвищити до 90%. Вже три вакцини пройшли 1-2 фази випробувань і наразі вакцина американської компанії Moderna (розробляється спільно з Національними інститутами здоров'я США - Ред.) виходить у третю фазу клінічних випробувань, до якої залучать 30 000 добровольців. Це останній, масовий етап випробувань. Безпрецедентно для світової практики, що від винайдення вакцини до 3 фази випробувань минуло всього півроку, зазвичай, на це йде 5 років і більше. А надто, що це перша у світі РНК-вакцина, такого типу вакцин досі не існувало, це революційне досягнення. Є ще декілька вакцин від інших виробників, вони більш традиційні, не генетичні, не РНК-вакцини, але теж нібито успішно проходять тестування і, думаю, до кінця року принаймні 1-2 кандидати на масове виробництво будуть. Щоправда, невідомо, коли їх почнуть виробляти у достатній кількості, щоб щепити мільярди людей.

- І щоб вистачило на українців…

- Можна припустити, що Україна отримуватиме вакцину лише на платній основі. Заможні люди вакцинуватимуться, а бідні не зможуть собі це дозволити (компанія Moderna анонсувала, що доза вакцини в США коштуватиме $25-30, їх потрібно дві - ред).

- Але вірус вже мутує? Від нього так чекали, що почне еволюціонувати, перероджуватися, слабшати.

- Є  емпіричне спостереження, що порівняно з березнем-квітнем зменшилась летальність у світових масштабах. Зростає загальна кількість хворих, але при цьому кількість смертельних випадків зростає не так швидко, як можна було екстраполювати за даними квітня. З чим це пов’язано, незрозуміло,  але схоже, це не мутація вірусу, що робить його менш смертоносним, а соціальні фактори. Хворіють не ті верстви населення, для яких він найбільш небезпечний. Перший удар прийшовся на групи ризику – людей похилого віку, а зараз епідемія перекочувала в країни третього світу, де не так багато мешканців 60+, а молоде населення хворобу переносить краще. У Індії, Бразилії не так багато пенсіонерів за 60, як в італійському Бергамо. Вірус, звісно, мутує, але поки не кардинально.

Тетяна Негода. Київ.

Фото: НАН України та соцмереж