18 липня. Пам’ятні дати
Свято встановлено у 2009 році в день народження Нельсона Мандели (1918-2013), південноафриканського лідера, борця проти апартеїду, першого президента нерасової та демократичної ПАР (1994-1999), лауреата Нобелівської премії миру (1993). Південноафриканці називали його просто Мадіба. У 1952 році він організував разом з Олівером Тамбо першу в країні юридичну контору, де працювали лише одні темношкірі. В 1952 очолив Африканський національний конгрес (АНК) у провінції Трансвааль; за участь у русі проти расової дискримінації зазнав переслідувань. 27 років провів у в’язниці. Мандела був людиною, яка вчила своїх співвітчизників не боятися репресій, тиску держави, ув’язнення і разом з тим, пробачати колишнім кривдникам і гнобителям. А ще він був людиною, яка пожертвувала власною свободою, заради свободи інших. «Багато речей видаються примарними, нездійсненними доти, поки їх не починаєш робити. Не так вже й важко змінити суспільство – важко змінити себе… Жодна людина не народжується з ненавистю і зневагою до іншої людини через колір її шкіри, походження або релігію. Люди вчаться ненавидіти, і якщо вони можуть навчитися ненавидіти, треба намагатися навчити їх любові, адже любов набагато ближча людській природі…» (Нельсон Мандела). В цей день ООН закликає людей у всьому світі зробити щось корисне для інших людей і своєї громади. У кожного з нас є можливість, а, разом з тим і обов'язок - змінити світ на краще, і цей міжнародний день дозволяє нам внести свій вклад і сприяти змінам.
Ювілеї дня:
102 роки від дня народження Василя Забашти (1918–2016), українського живописця, педагога, громадського діяча. Народився на хуторі Бабенковому поблизу м. Ізюм Харківської обл. Походив з давнього чумацького роду. Навчався в Харківському художньому інституті та в Київському державному художньому інституті в історико-батальній майстерні. Його вчителями були такі знані майстри як Карпо Трохименко, Георгій Меліхов. З 1952 року почав педагогічну діяльність в КДХІ, з 1980 року – професор живопису. У 1993 році Василь Забашта домігся відновлення в НАОМА майстерні пейзажного живопису; відтоді і до кінця своїх днів – її керівник. Народний художник України. Майстер історико-тематичної картини, портрета та пейзажу. Помітне місце в мистецькому доробку майстра займають полотна історико-символічного характеру. Саме тому за радянських часів його творчість здебільшого замовчувалась. Член Народного Руху України, Товариства охорони пам’яток історії та культури України, Товариства української мови. Написав книгу спогадів «Шлях до творчості».
84 роки від дня народження Юрія Іллєнка (1936–2010), українського кінорежисера, кінооператора, сценариста. Народний артист України, лауреат премії ім. Т. Шевченка (1991). Цікаво, що сьогоднішня дата так би мовити «офіційна». Насправді ж Юрій Іллєнко народився 9 травня. Війну родина перебула в Сибіру. Батько, демобілізований із фронту інженер-будівельник, у 1946 році завербувався на роботу в Москву, щоб дати дітям гідну освіту. Юрій закінчив школу на робітничій околиці Москви і вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії на операторський факультет. Його дебют, як оператора, відбувся у фільмі Якова Сегеля «Прощавайте, голуби» у 1960 році. Але світову славу Іллєнку принесла операторська робота у стрічці Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» (1964). Як режисер поставив стрічки: «Криниця для спраглих», «Білий птах з чорною ознакою», «Свято печеної картоплі», «Легенда про княгиню Ольгу», «Солом’яні дзвони», «Лебедине озеро. Зона». Одна з останніх робіт – «Молитва про гетьмана Мазепу» (2001), була показана на Берлінському міжнародному кінофестивалі. Завідував кафедрою кінорежисури у Київському інституті театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Роботи митця неодноразово були відзначені на різноманітних кінофестивалях, як вітчизняних, так і закордонних. Крім того, Юрій Іллєнко знявся у декількох фільмах, захоплювався живописом, написав книгу.
53 роки від дня народження Віна Дізеля (1967), американського актора, сценариста, кінорежисера і продюсера. Народився Він Дізель в Нью-Йорку. Його справжнє ім’я Марк Сінклер Вінсент, а от свій майбутній акторським псевдонім він отримав, коли працював у нічному клубі вишибалою (Він – скорочення від Вінсент, а Дізель - за фізичну силу і енергію). Спочатку Дізель захоплювався театром, а коли зрозумів, що прибутків це не принесе, пробує себе у кіноіндустрії. У 1995 році він знімає короткометражний фільм «Багатоликий», де одночасно виступив актором, режисером і сценаристом. Фільм отримав непогані відгуки на кінофестивалі в Каннах. Через рік Він Дізель знімає повнометражний фільм «Волоцюги». Після цього фільму молодий актор був помічений Стівеном Спілбергом, і той запросив Дізеля знятися в його фільмі «Врятувати рядового Райана». Саме з цього часу актора помічають і запрошують: у 1999 році озвучити героя мультфільму «Сталевий гігант», а в 2000 актор знявся вже в двох фільмах: «Бойлерна» та «Чорна діра». Однак, справжній успіх прийшов до Дізеля після виходу на екрани в 2001 році бойовика «Форсаж». Після «Форсажу» до актора прийшло світове визнання, і він грає в таких фільмах, як «Хроніки Ріддіка», «Лисий нянька: спецзавдання», «Вавилон нашої ери», «Вартові галактики». На сьогоднішній день фільмографія актора налічує 35 кіноробіт.
