Суди “при карантині ”: як покарати чи захистити “людину без маски”

Суди “при карантині ”: як покарати чи захистити “людину без маски”

Аналітика
Укрінформ
Юристи ініціюють законодавчі та нормативні зміни для справедливого судового розгляду адмінсправ за порушення умов карантину

Харківський районний суд оштрафував місцевого жителя на 17 тисяч гривень за перебування в парку без маски. Відповідну постанову оприлюднено в Єдиному реєстрі судових рішень.

З 6 квітня, відколи в Україні набрали чинності посилені карантинні обмеження і правоохоронцям доручили жорсткіше контролювати їх виконання, це – лише перший випадок на Харківщині, коли судді вирішили покарати порушника карантину. Та й то цій ухвалі, вочевидь, сприяло обтяження – те, що чоловік був напідпитку. При цьому поліція області склала вже майже 600 адмінпротоколів за нещодавно доданою статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Порушення правил щодо карантину людей). Багато із них суди вже розглянули – із майже однаковим результатом: документи або повернули поліції для доопрацювання (приміром, через помилки, допущені при оформленні протоколів), або ж провадження закрили – за відсутністю складу правопорушення чи у зв’язку з його малою значимістю.

Чому менше 10% адмінпротоколів обертаються штрафами

Приблизно така ж ситуація по всій країні: суди рідко ухвалюють рішення про штрафи для громадян (ЛИШЕ КІЛЬКА ДЕСЯТКІВ “КАРАЛЬНИХ” УХВАЛ). Укрінформ писав про аргументи, якими керуються судді і які підтримує частина юридичної спільноти. Основні з них – невідповідність урядової постанови №255, що посилює карантинні обмеження, законодавчим нормам. А також – неспівмірність передбачених за порушення штрафів (17 тисяч або 34 тисячі гривень) з рівнем доходів переважної більшості українців.

Олександр Бабіч, керуючий Адвокатського бюро “Олександра Бабіча”, також пов’язує низький відсоток позитивних (з точки зору правоохоронців) рішень щодо адміністративних стягнень за порушення карантинного режиму ІЗ НЕБАЖАННЯМ СУДДІВ БРАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УХВАЛИ, ЯКІ ПОТЕНЦІЙНО МОЖУТЬ НЕГАТИВНО ВПЛИНУТИ НА ДОБРОБУТ ГРОМАДЯН. А ще – з відсутністю об’єктивних можливостей для правильного добору доказів, складання протоколів і – як наслідок – процесуально передбаченого алгоритму розгляду таких справ. “Якщо провести паралелі з провадженнями за порушення Правил дорожнього руху, хуліганство, непокору правоохоронцям, переконаємося: є велика практика покарання за всі ці види адміністративних правопорушень. Також багато затверджених керівництвом “зацікавлених” відомств методичних рекомендацій. Які, до того ж, мають кілька редакцій (внесених уточнень та змін). А ось ЄДИНИХ ПРАВИЛ І АЛГОРИТМІВ СКЛАДАННЯ АДМІНПРОТОКОЛІВ ЗА ПОРУШЕННЯ УМОВ КАРАНТИНУ НЕМАЄ. Як і узагальнень судової практики та рекомендацій щодо розгляду цих проваджень служителями Феміди. Зараз у цій царині лише формується первинна практика. Звідси – й така строката реакція судів на здавалося б однотипні справи, різні трактування і навіть – різні аргументи при закритті чи поверненні справ для доопрацювання правоохоронцям. Що, до того ж, відбувається на різних етапах судового провадження”, – наголошує Олександр Бабіч. І, зокрема, наводить приклад “першої ластівки” у новій судовій практиці – рішення Кельменецького райсуду Чернівецької області, який виправдав “порушника маскового режиму”. Причина: незважаючи на обов’язок носити засіб індивідуального захисту у громадських місцях, на людей не покладено обов’язку купувати маски. Мовляв, держава мала б право вимагати їх носіння, якби безплатно забезпечувала ними громадян.

Олександр Бабіч
Олександр Бабіч

Адвокат вважає такі пояснення доволі “дивними”. Як і непереконливими, на його думку, є аргументи, якими керувалися, закриваючи адмінпровадження, деякі інші українські суди. “Частину протоколів під різними приводами повертали правоохоронцям ще до розгляду адмінсправ по суті, – каже Олександр Бабіч, – І, як на мене, неправильно оформлені матеріали не були основною причиною відмов. Просто СУДИ САМОУСУВАЛИСЯ ВІД РОЗГЛЯДУ. Вочевидь, через значний розмір передбачених для порушників штрафів. Адже мінімально передбачене за новою статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення (44-3) стягнення у 17 тисяч гривень – безумовно, буде неабияким ударом по майновому стану щонайменше 70% українських громадян”.

З одного боку, такий позапроцесуальний порядок повернення матеріалів адміністративних справ – доволі сумнівний. З іншого – за “співчутливість” до скрутних матеріальних обставин, в яких через карантинні обмеження опинилися багато українців, суддів можна “зрозуміти і пробачити”.

Довколакарантинні “ігри” юристів

“Такою ситуацією скористалися багато вітчизняних юристів. При цьому “ТУРБОТОЮ ПРО ДОТРИМАННЯ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН” ВОНИ ЧАСТО ПРИКРИВАЮТЬ АБО НАМАГАННЯ ПІДВИЩИТИ РІВЕНЬ СВОЄЇ “УПІЗНАВАНОСТІ“ НА ХВИЛІ РЕЗОНАНСНОЇ ДЛЯ КРАЇНИ ТА УСЬОГО СВІТУ ТЕМИ, АБО Й ПРОСТО ПРАГНЕННЯ ДОВОЛІ ЛЕГКО ЗАРОБИТИ, – наголошує в коментарі Укрінформу керуючий партнер адвокатського об’єднання “Риторика” Наталя Руденко. – Звідси і спроби розбалансувати ситуацію, зіграти на невідповідностях та законодавчих лазівках. Чим більше хайпу – тим більше суспільної уваги прикуто до таких персон”. І справді ми були свідками, як через ЗМІ й соцмережі деякі адвокати та правники почали навперебій вихвалятися: ми, мовляв, допоможемо “відбитися” від будь-якого штрафу. Заради справедливості варто зазначити, що частина юристів пропонують людям безплатну правову допомогу. Але вистачає і тих, хто перетворив це на джерело додаткового заробітку. Укрінформ також детально писав про це. У результаті – страждають пересічні українці, яким, може, й вдається врятуватися від 17 тисяч гривень штрафу. Але ж 5-10 тисяч із них доводиться віддавати “рятівникові” – спритному адвокату...

Хмизу у вогонь, за словами Наталі Руденко, підкидають юристи, які кинулися масово подавати судові позови щодо оскарження “карантинної” постанови Кабміну. “При цьому вони ОБРАЛИ НАЙПРОСТІШИЙ І НАЙБІЛЬШ БЕЗВІДПОВІДАЛЬНИЙ СПОСІБ – ПРОСТО ВИМАГАЮЧИ СКАСУВАТИ ПОСТАНОВУ, – каже адвокатка, – Хоча можна було піти “правозахисним” шляхом. Приміром, домагатися від держави забезпечення усіх громадян засобами індивідуального захисту. А тоді вже й вимагати їх безумовного використання”.

До речі, тільки до Окружного адміністративного суду Києва за кілька днів надійшло більше десятка позовів щодо оскарження постанови Кабінету міністрів про запровадження обмежень під час карантину. Прес-служба суду інформує: позивачі просять визнати протиправними як окремі пункти урядової постанови щодо заборони регулярних перевезень, відвідування парків, скверів, роботи закладів харчування тощо, так і документ у цілому. Окрім того, ОКРУЖНИЙ АДМІНСУД КИЄВА ВЖЕ ВІДКРИВ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ЩОДО ОСКАРЖЕННЯ РОЗПОРЯДЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ ПРО ТИМЧАСОВЕ ЗАКРИТТЯ ДЕРЖАВНИХ КОРДОНІВ. Підготовче засідання у цій справі призначили на 18 травня.

Наталя Руденко
Наталя Руденко

Проте, Наталя Руденко прогнозує, що судового рішення варто чекати щонайраніше за кілька місяців, уже після скасування карантину – навіть, якщо його продовжать ще й після 11 травня. “Судова система не поспішатиме вирішувати ці питання і використає всі можливості, щоб відтягнути час “ч” до моменту, коли ухвала вже буде неактуальною. Призначення лише підготовчого засідання на 18 травня не означає, що ми бодай на йоту наблизилися до рішення. СВОЄЧАСНІСТЬ РЕАКЦІЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ, МОЖЛИВІСТЬ ОПЕРАТИВНО ЗАХИСТИТИ ПРАВА ГРОМАДЯН – “ГОЛОВНИЙ БІЛЬ” ДЛЯ БУДЬ-ЯКОГО ЮРИСТА. І не лише під час карантину. Проблему не можуть розв’язати роками”, – підсумовує керуючий партнер Адвокатського об’єднання “Риторика” Наталя Руденко.

Юридична спільнота у пошуках правового рішення

У нинішній же ситуації – як ніколи – потрібні саме оперативна реакція та рішення. Багато юристів погоджуються: оскільки пандемія загрожує національній безпеці, у розпорядженні кожної держави має бути інструментарій протидії будь-яким порушенням – навіть, жорсткий, якщо це допоможе уникнути поширення напасті. Адже на кону – життя і здоров’я мільйонів людей. Тому й УКРАЇНА – НАВІТЬ, РЕАГУЮЧИ “НА СУСПІЛЬНУ ДУМКУ”, – НЕ МАЄ ПРАВА ЗАПЛЮЩУВАТИ ОЧІ НА ПОРУШЕННЯ КАРАНТИННИХ НОРМ.

Для запобігання ж правовим колізіям влада повинна негайно привести у відповідність до чинного законодавства усі нормативні акти, пов’язані із протистоянням COVID-19, аби впроваджені в країні карантинні заходи були адекватними, дієвими та ефективними. Як “руку допомоги” державі ПРАВНИКИ МАЮТЬ НАПРАЦЮВАТИ КОМПЛЕКС ПОПРАВОК, ЩО СПРИЯТИМУТЬ ЗАКОНОДАВЧОМУ ВРЕГУЛЮВАННЮ УСІХ ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ КАРАНТИННИМИ ОБМЕЖЕННЯМИ ПИТАНЬ. Ухвалення відповідних змін до законодавства допоможе не лише уникнути колізій та різночитань і запобігти “уседозволеності” під час теперішнього карантину, а й передбачити чіткий алгоритм дій у разі повторення (тьху-тьху-тьху) подібних викликів у майбутньому. Але це – “не короткий” шлях, для реалізації якого потрібно щонайменше кілька місяців. На “короткому ж кроці” і правоохоронці, й суди чекають роз’яснень та методичних рекомендацій.

Зокрема, уникнути вільного трактування положень згаданої статті 44-3 КУпАП, на думку Олександра Бабіча, керуючого Адвокатського бюро “Олександра Бабіча”, допоможуть уточнення і методичні рекомендації, які також унеможливлять зловживання нею з боку правоохоронців, котрим, приміром, чомусь “не сподобалася” та чи інша людина. Унормування, на думку відомого юриста, можливе щонайменше на трьох рівнях:

1. РОЗ’ЯСНЕННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ. “Найбільш дієвим механізмом вважаю роз’яснення від найвищого судового органу, – наголошує у коментарі Укрінформу Олександр Бабіч. – Хоча Верховний суд і не розглядає питань щодо адміністративних правопорушень (вищими інстанціями для оскарження адмінпротоколів є апеляційні суди), але з огляду на неабияке значення цієї проблематики для суспільства, міг би надати такі узагальнені тлумачення”.

2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ МВС. За словами Бабіча, ідеться про інструкції, якими мають користуватися правоохоронці, – як, приміром, при виявленні та оформленні фактів порушень Правил дорожнього руху.     

3. УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ АПЕЛЯЦІЙНИМИ УСТАНОВАМИ І МІСЦЕВИМИ СУДАМИ. “Апеляційні суди, як і ВС, мають право робити такі узагальнення, – каже Олександр Бабіч. – В Україні уже оформлено більше 10 тисяч протоколів за порушення правил карантину. Це – достатній масив для аналізу та висновків. Також своє тлумачення могли б дати місцеві судові інстанції. Адже багато райсудів уже мають досвід узагальнення на власних сайтах практики судового розгляду окремих питань. Звісно ж, такі роз’яснення не матимуть офіційного статусу як тлумачення законодавства. Йдеться лише про “позицію суду”. Але і така форма допоможе запобігати порушенням та зловживанням”.

Окремо експерти звертають увагу на практичні дії правоохоронців до та під час складання протоколів про адмінпорушення. Приміром, ось як малює “картинку” звичної реакції поліцейських керуючий Адвокатського бюро “Олександра Бабіча” Олександр Бабіч: “Поліцейський патрулює місцевість. У кращому випадку в нього увімкнений бодікам (нагрудна відеокамера. – Ред.), у гіршому – вимкнений. Правоохоронець бачить людину, яка перебуває без маски у громадському місці. Відтак він зобов’язаний припинити адмінпорушення. І надати суду докази провини людини. Що може бути доказом? Свідків довкола, зазвичай, немає. Єдині документи – це рапорт (суб’єктивний виклад) поліцейського і сам протокол. А це – величезне поле для зловживань. Тому я б, наприклад, запропонував РЕКОМЕНДУВАТИ СУДАМ БРАТИ ДО УВАГИ ЛИШЕ ОБ’ЄКТИВНІ ДОКАЗИ ПОРУШЕНЬ. Тобто, йдеться, щонайменше, про запис з відеокамери”.

І тут адвокат знову посилається на досвід фіксації порушень ПДР. Зокрема, на те, що суди братимуть до уваги докази й матеріали, отримані за допомогою систем автоматичної фіксації правопорушень. Подібну практику, яка б мінімізувала вплив на висновки суду так званого “людського чинника”, на думку Бабіча, варто поширити і на “карантинні” адмінпорушення. Коли ВІДЕОФІКСАЦІЯ ДІЙ УСІХ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ (ТА, ВІДПОВІДНО, – ТАКОЖ І ПОРУШНИКІВ) СТАНЕ ОБОВ’ЯЗКОВОЮ.

“З іншого боку – СУДИ МАЮТЬ БРАТИ ДО УВАГИ І СУБ’ЄКТИВНУ ПОЗИЦІЮ ОСОБИ, ЯКУ ХОЧУТЬ ПРИТЯГНУТИ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, – радить Олександр Бабіч. – Не можна захищати лише позицію органів державної влади, ігноруючи життєві потреби та об’єктивні обставини, які могли вплинути на дії чи бездіяльність людини. Можливо, її маску зірвало вітром чи обірвалися мотузочки, на яких вона трималася... Також можуть бути й інші об’єктивні обставини... Тобто, суди мають враховувати і подібні чинники – пояснення людини щодо причин того, що сталося. Як на мене, варто узагалі виключити можливість судового розгляду таких справ без пояснень ймовірного порушника. Зрозуміло, що при цьому не виключені зловживання з боку таких осіб, котрі приміром, відмовлятимуться надавати будь-які пояснення і не з’являтимуться до суду. Але це – якраз те поле, де й ТРЕБА НАПРАЦЮВАТИ ДЕТАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ, ЯКІ БУДЕ ВІДОБРАЖЕНО В УЗАГАЛЬНЕННЯХ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ І В МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЯХ”, – підсумував Олександр Бабіч.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-