Впродовж 780 років два «різнокалендарні» Різдва ще якось уживатимуться

Впродовж 780 років два «різнокалендарні» Різдва ще якось уживатимуться

Аналітика
Укрінформ
Чи перейдуть українці колись на «європейську» традицію святкування Різдва однозначно не знають ані церковники, ані релігіознавці

7 січня Україна відсвяткувала Різдво, за старим – «юліанським» – стилем. Разом з нами його святкували також Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська, Православна Церква Чеських земель і Словаччини, Афонські монастирі, Бесарабська митрополія Румунської православної церкви, а також Українська греко-католицька церква. Усі інші православні церкви світу відзначають Різдво за новим стилем, тобто за григоріанським календарем 25 грудня (Католицька церква, протестантські церкви, Константинопольська, Болгарська, Грецька, Румунська, Антіохійська, Александрійська, Албанська, Кіпрська, Фінляндська помісні православні церкви та Православна церква в Америці. Наразі в Україні точиться багато дискусій про можливий перехід у стан «григоріанців», однак український народ на думку предстоятеля Православної церкви України Епіфанія, поки не готовий до цього.

Одна астрономія – два календарі

Як відомо, 22 грудня – день зимового сонцестояння і він є найкоротшим днем у році. Наступні два дні 23 та 24 грудня приблизно однакової тривалості, а вже 25 грудня до світлого часу доби додається перша хвилина. Язичники святкували цю дату як перемогу добра над злом, тепла над холодом. Адже день починає збільшуватися – сонце повернуло «на весну» і світ відроджується. У християнській традиції 25 грудня пов’язане з Різдвом – народженням Ісуса Христа. Але, тримаючись за юліанський календар, виходить, що ми, українці, пропускаємо «астрономічний» момент його народження, святкуючи тільки 7 січня, коли вже два тижні, як день подовжений. Тобто григоріанський календар ближчий до астрономічних явищ, ніж юліанський, і святкування визначених дат за ним є логічнішим і адекватнішим. Хоча він і порушує інколи церковні канони.

«Після закінчення Першої Світової війни, коли розпалася Отоманська імперія, багато країн Східної Європи почали переходити з юліанського на григоріанський календар, щоб бути, як тоді казали, "з усім культурним світом". І перед церквами тих країн стало питання, чи залишатися на старому календарі, чи переходити разом з державою? Частина населення цих країн відзначала всі свята за новим стилем, а частина – за старим з різницею в два тижні. Такий різнобій приводив до непорозумінь, і тому це активізувало питання про реформу календаря, бо дискусії з цього приводу тривали століттями, до них долучалися великі вчені (наприклад, Менделєєв)», – коментує Укрінформу Віктор Єленський, вчений, релігіознавець.

Віктор Єленський
Віктор Єленський

В 1923 році константинопольський патріарх Мелетій IV поставив питання про необхідність обґрунтування церковної календарної реформи. Розгорнулася дискусія і, щоб не приймати григоріанський календар, який порушував канон про Пасху, було вирішено ввести модернізований Новоюліанський календар (заснований на циклічному обертанні Землі навколо Сонця, де тривалість року становить 365,242222 діб, містить 218 високосних років на 900 років, розроблений сербським астрономом, професором математики й небесної механіки Белградського університету Мілутіном Міланковичем).

«В цьому календарі "нерухомі" свята залишаються як в григоріанському, а "рухомі" (Великдень та інші) вираховуються за традиційною, так званою александрійською пасхалією (досить складна методика розрахунку дати Великодня. – Авт.). Бо в григоріанському календарі виходить, що астрономія інколи "порушує" канонічні правила. Наприклад, в одному з церковних канонів сказано, що не можна святкувати Великдень раніше ніж весняне рівнодення. За григоріанським календарем останній раз така ситуація склалася, наприклад, в 1981 році. За розрахунками ж, до 2800 року новоюліанський календар співпадатиме з григоріанським, і лише потім почнуться розбіжності», – пояснює Віктор Єленський. – От на такий календар Мелетій IV і запропонував перейти всім помісним церквам. Тоді багато церков дослухалися і перейшли (Румунія, Болгарія, Греція і т.д.). Але в кожній з цих країн сформувалася так звана старостильна церковна частина – знайшлися люди, які не прийняли реформу тоді і досі її не сприймають. Найпомітніші з-поміж старостильників – це кілька грецьких юрисдикцій, які не визнали у 1920-х рр. новоюліанський календар. Таких вірян в Греції нині до 800 тисяч з майже 10 млн православних в цій країні. Також є Болгарська (18 храмів) і Румунська старостильні церкви (130 храмів). Іншими православними церквами вони не визнаються».

У Росії, наприклад, патріарх Тихон теж видав указ про перехід на новоюліанський календар, де Різдво святкувалося 25 грудня, але нова дата взагалі не була прийнята в РПЦ – народ просто не прийшов на святкові богослужіння в цей день. Для православних в радянський час це був маркер ідентичності, певний спротив радянському режиму, який намагався керувати ще й церквою. І тому указ Тихона проіснував недовго.

Про вміння розрізняти головне і другорядне

Зрозуміло, що сьогодні ми перебуваємо в зовсім інших політичних системах координат. Але й досі людям важко пояснити, чому ми живемо в миру за одним календарем, а в церкві за іншим. Особливо це вирізняється під час Різдва, коли 2 млрд православних на землі святкує його 25 грудня, а декілька церков святкує 7 січня.

«Сьогодні звучать пропозиції, і богослови, певен, їх би підтримали – щоб встановити один неперехідний день святкування "плаваючого" Великодня для всього світу, врахувавши канонічні застереження. За доброї волі усе це можна зробити. Але зараз головне зберігати взаємну повагу, і в жодному разі не намагатися переконати когось в своїй правоті. З одного боку в українців є бажання бути з усією Європою. А з іншого, є традиція, закріплена кількома поколінням, а тепер ще й законодавством (25 грудня офіційний вихідний, а потім і 7 січня ) – хто ж відмовиться від такого довготривалого святкування!», – переконаний Віктор Єленський.

На його думку, в цій ситуації потрібно, щоб саме церква проводила активну просвітницьку роботу. Вона має довести людям, що є речі вищі, ніж звичка двічі на рік святкувати одне і те ж свято. «Перехід на новий календар сьогодні вимагає певного рівня церковної свідомості, вміння розрізняти головне і другорядне. Адже календар далеко не головне, прагнення триматися за традиції, нашарування, які і близько не належать до серцевини християнства, свідчать про недостатнє його, християнства сутність. Тому митрополит Епіфаній і говорить про необхідність роз'яснювальної роботи. Перехід означатиме, що православні (і греко-католики) усвідомили: ми християни не тільки в храмі, але і за його стінами, ми живемо в цьому світі за християнськими принципами і не святкуємо, наприклад, Новий рік з шампанським в Різдвяний піст», – зазначає Віктор Єленський.

Предстоятель Православної церкви України Епіфаній зазначає, що коли усі православні помісні церкви об'єднаються, то тоді буде легше ухвалити відповідне рішення. А спочатку потрібно здійснити велику просвітницьку роботу. “В єпархіях проведемо опитування, побачимо який відсоток за перенесення, який проти. Будемо аналізувати, працювати. В майбутньому, думаю, це питання буде вирішено позитивно”, – вважає Епіфаній.

Він підкреслив, що подія Різдва Христового – це те, що об’єднує усіх християн, незалежно від календаря, країни проживання чи національності. "Тож нехай світло цього великого свята долає усі перепони і непорозуміння між людьми, прикрашає душі чеснотами християнського благочестя, а серця й вуста єднає спільною подячною молитвою!", – зазначив Епіфаній.

Усією душею приєднуємося до сказаного!

Оксана Поліщук, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-