Політв’язні: європейський фронт
Саміт Нормандської четвірки не приніс суттєвих зрушень у припиненні війни на Донбасі. Проте за підсумками зустрічі на найвищому рівні президент України Володимир Зеленський заявив про можливість повернути 72 полонених, які утримуються на окупованих територіях Донбасу, до кінця року.
Доля інших українських громадян, які незаконно ув'язнені в анексованому Криму та РФ, у ближчій перспективі залишається невизначеною. Принаймні до наступного саміту «Норманді» у Берліні, що може відбутися у квітні наступного року.
Про можливе звільнення заручників Кремля до кінця року – в розмові з автором цих рядків, який сам майже три роки був політв’язнем у Росії, натякав ще 19 листопада один із очільників дирекції континентальної Європи міністерства Європи та закордонних справ Франції. Попри натяки, зрозумілим є те, що тема полонених ще досить довго лишатиметься однією з найболючіших у сучасній історії України. Водночас увага до неї зростатиме, а щире бажання допомогти – з боку європейської та світової спільноти – посилюватиметься. У цьому я переконався за останні два місяці у ході зустрічей і спілкування з європейськими посадовцями і представниками впливових міжнародних організацій під час відвідань Парижа, Перпіньяна, Варшави, Брюсселя, Братислави та Риги, що відбулися за підтримки дипломатів України і країн Європи.
ФРАНЦІЯ: ЗАХИСТ ПРАВ ПОЛОНЕНИХ І ДОПОМОГА ЇХНІМ ДІТЯМ
Одними з перших після звільнення 7 вересня ц.р. персональними історіями політв`язнів Кремля, зокрема моєю, зацікавилися французи. У жовтні посол Франції в Україні Етьєн де Понсен запросив на зустріч до амбасади, де й узгодили деталі відвідання Франції з гуманітарною місією. Посольство охоче підтримало ідею та разом з українськими колегами організувало серію зустрічей у МЗС та обох палатах парламенту Франції.
У Парижі висловлюють підтримку процесу звільнення українських бранців Кремля та запевняють у її незмінності, послідовності та рішучості. На цьому під час зустрічей наголошували французькі дипломати і парламентарії.
Зокрема, один із щирих прихильників України – посол з прав людини Франції Франсуа Крокетт зауважив, що розповіді бранців важливі для французької сторони, у тому числі «для розуміння ситуації з політв’язнями, що утримуються на території Російської Федерації». «Безумовно, Франція продовжуватиме підтримувати Україну на шляху звільнення політв’язнів, щоб усі вони повернулися додому», – підкреслив дипломат.
У свою чергу, голови груп дружби Франція-Україна Національних зборів та Сенату Франції Валерія Фор-Мунтян та Ерве Морей одностайно запевнили, що тема та імена бранців постійно лунатимуть у стінах обох палат французького парламенту.
Професійну зацікавленість до справ політв’язнів Кремля виявили французькі журналісти. Зокрема, таких популярних і впливових ЗМІ, як Le Figaro, Le Monde, RFI, La Croix та інші.
Допомагати родинам українських громадян, незаконно захоплених агресором, зголосилися й неурядові організації Франції. Зокрема, посилювати міжнародну солідарність та підтримувати дітей українських та кримськотатарських політв’язнів, сиріт загиблих на сході України воїнів вирішила місцева благодійна неурядова організація «Народна поміч» (SPF – Secour Populaire Français). Її було створено у 1923 році французькими пацифістами, антифашистами та інтелектуалами. До заснування організації доклали руку журналісти та письменники Анрі Барбюс, Ромен Ролан та Франсіс Журден. З 1945 року «Народна поміч» на чолі з Жульєном Лопретром (Julien Lauprêtre) надавала допомогу постраждалим у міжнародних конфліктах, особливо дітям. Упродовж останніх років SPF допомогла понад 3 млн людям в усьому світі завдяки активній роботі понад 80 тис. волонтерів та підтримці понад 1 млн донорів.
У ході серії зустрічей у Парижі та сесійних панелей під час 37-го Конгресу SPF у Перпіньяні представники організації неодноразово висловлювали бажання зміцнювати зв’язки та посилити співпрацю з Україною наступного року. «Ми потребуємо нових проєктів, нових горизонтів і шукаємо власного представника організації в Україні», – розповів національний секретар міжнародної мережі солідарності SPF на громадських засадах, лікар Ісмаїл Ассуне. За його словами, організація співпрацює з понад 40 країнами у світі й прагне поглиблення кооперації з Україною. «Ми би хотіли не обмежуватися лише відвідуванням українськими дітьми літніх таборів у Франції, а й започаткувати нові спільні проекти у сфері освіти, охорони здоров'я, інфраструктури, боротьби зі злиднями», – підсумував лікар Ісмаїл у Перпіньяні.
Його колега і однодумець, директор дитячого табору в Гравліні (Північна Франція) та член національного комітету SPF Крістіан Огард нагадав, що очолюваний ним заклад співпрацює з українськими неурядовими організаціями третій рік поспіль. «Цього року за програмою дитячих обмінів у нас відпочивали восьмеро дітей у віці 8-14 років з України, четверо серед яких – представники кримських татар», – зазначив він під час виступу у Перпіньяні, додавши, що у 2020 році табір готовий відчинити двері для ще більшої кількості маленьких українців, у тому числі й для дітей політв’язнів.
Представник адміністративної ради розвитку проектів солідарності Центральної та Східної Європи Жан Маршал, у свою чергу, розповів про масштаби діяльності організації за межами Франції. Він запросив дітей політичних бранців до літнього табору в румунській провінції Марамуреш, де проживають етнічні українці. «У Марамуреші чудові умови для активного дитячого відпочинку, наші румунські партнери готові запросити групу дітей з України», – повідомив Жан Маршал. На його думку, європейці у такий спосіб хотіли би висловити солідарність з українцями та їхніми родинами, допомогти дітям адаптуватися у мовному та культурному середовищах європейських народів, відчути спільність цінностей Європейського дому.
Схожу з французами думку поділяють й у Польщі, куди довелося вирушити вже за кілька діб.
ПОЛЬЩА: СОЛІДАРНІСТЬ І ЩИРІСТЬ
Про солідарність європейців з Україною та заручниками, захопленими Москвою, ще на початку листопада у Києві в посольстві Польщі говорили під час візиту віцемаршалка Сейму Малґожати Ґосєвської. Віцеспікер нижньої палати парламенту тоді наголосила, що як Польща, так й інші країни ЄС надаватимуть допомогу всім бранцям Кремля. «Ми готові і надалі надавати підтримку особам, які пройшли через неволю. Я не лише віцемаршалок, а також насамперед залишаюсь правозахисницею і готова завжди бути на зв'язку, тому звертайтесь особисто», – сказала Ґосєвська. За її словами, незалежно від політичних уподобань Польща завжди підтримуватиме Україну і готова прийняти колишніх бранців Кремля на реабілітацію. Позицію польських парламентаріїв Малґожата Ґосєвська підтвердила вже у Варшаві. «Я думаю про організацію парламентської підтримки ув’язнених (Росією – ред.) осіб, наприклад, у вигляді надсилання поштових листівок до в’язниць», – заявила вона, додавши, що у Сеймі активно стежать за долями всіх політв'язнів, зокрема і за тими, хто досі лишається в російському ув'язненні.
«У питаннях підтримки України, територіальної цілісності України, підтримки євроатлантичних устремлінь – у нас немає розбіжностей. Польща весь час є активною у політичній підтримці України і виступає за звільнення осіб, які незаконно утримуються в окупованому Донбасі та Криму. Ми ці питання порушували багаторазово, Сейм ухвалював резолюції на підтримку України", – заявила Малґожата Ґосєвська.
На незмінності політики щодо України наголосив і очільник верхньої палати польського парламенту – віцемаршалок Сенату Польщі Міхал Камінський. На його думку, наступного року в парламенті Польщі варто провести велику конференцію за участю колишніх політв’язнів Кремля, на якій розповісти про злочини російської тоталітарної системи та дії Росії на сході України. «Однією з місій Сенату Польщі є, власне, захист прав людини, тому ви виступимо з відповідною ініціативою», – зазначив Міхал Камінський.
Тема звільнення політичних бранців Кремля залишатиметься й у фокусі уваги польських ЗМІ. Про це засвідчила як представницька участь місцевих ЗМІ на майже тригодинній зустрічі, організованій Асоціацією польських журналістів SDP у центрі Варшави, так і зміст, акценти та кількість запитань. Польські та іноземні журналісти цікавилися списками бранців, які перебувають у кремлівських буцегарнях, станом їхнього здоров’я та можливостями надати допомогу, підтримати. Особливо їх цікавила доля українських колег по цеху. Зокрема, директорка центру моніторингу свободи ЗМІ SDP Йоланта Гайдаш зауважила, що її організація продовжуватиме активно підтримувати журналістів, які опинилися в біді. «Ми не залишатимемося осторонь таких випадків, стоятимемо горою за наших колег-журналістів», – наголосила Гайдаш.
Голова SDP Кшиштоф Сковронський погодився з думкою, що медійність і упізнаваність імен й облич політв’язнів, публічні заяви на підтримку журналістів та з вимогою їхнього негайного звільнення – мають вплив. «Ми є свідками цього результату, ним стало звільнення 7 вересня ц.р.», – сказав він.
Незважаючи на щирість та єдність польських парламентаріїв і колег-журналістів, у мене особисто був дещо тривожний настрій перед поїздкою до Брюсселя, де після травневих виборів в ЄС відбулося «перезавантаження».
ЄВРОСОЮЗ І РАДА ЄВРОПИ: СИГНАЛИ І НАМІРИ
Але вже одразу після прильоту до Брюсселя цей настрій був розвіяний після спілкування з постійним представником України при ЄС Миколою Точицьким. На його думку, після перезавантаження складу інституцій ЄС надважливим пріоритетом України залишатиметься збереження її європейської підтримки у протистоянні російській агресії. За словами дипломата, це включає продовження санкційного тиску, підтримку зусиль України з реалізації Мінських домовленостей, продовження політики невизнання окупації Криму, допомогу в розбудові інфраструктури Донбасу та Приазов’я. Ключовим залишатиметься і звільнення політв’язнів та заручників. «Оновлення складу Європейської комісії відкрило перспективи для пошуку нових майданчиків із захисту прав людини, передусім, у контексті жахливої ситуації на тимчасово окупованій Росією українській території – в Криму та на Донбасі», – зауважив Точицький за кілька годин до початку офіційних та неофіційних зустрічей з європейськими посадовцями.
А й справді, елементи прямої та публічної дипломатії багато в чому перетинаються і доповнюють один одного. Має спрацювати ефект синергії. «До українських правозахисних файлів продовжуватимемо залучати такі важливі інструменти як офіс спеціального представника ЄС з прав людини, Раду Європи та Європарламент, оскільки ще сотні українських громадян у Росії, в окупованих Криму та на Донбасі досі незаконно утримуються за ґратами», – підсумував посол.
І він мав рацію, адже за кілька діб до нашої розмови сигнали про незмінну підтримку України на шляху звільнення її громадян пролунали з трибун європейського законодавчого органу. Президент Європарламенту Давід Сассолі у перший робочий день 1 грудня згадав про всіх незаконно утримуваних громадян України, зокрема й про журналіста Станіслава Асєєва, який досі перебуває в полоні на окупованому Донбасі.
Готовність діяти підтвердили й зустрічі з представниками Європарламенту. Так у розмові відома прихильністю до українців Анна Фотига (Польща, фракція «Європейські консерватори та реформісти») наголосила на пріоритетності цієї теми у сесійній залі. «Ми неодноразово робили заяви і ухвалили поіменну резолюцію щодо негайного звільнення всіх українських політв’язнів і продовжимо закликати міжнародне співтовариство посилити тиск на Росію», – емоційно наголосила вона.
Представники комітету з прав людини ЄП, у свою чергу, запевнили, що продовжать ухвалювати резолюції на підтримку політичних заручників Кремля. Свою незмінну позицію у ході спілкування підтвердили заступник голови комітету Іріна фон Вейс (Велика Британія, фракція «Лібералів демократії») та член комітету Ізабель Сантос (Іспанія). «Ми маємо намір щомісяця ухвалювати відповідну резолюцію на підтримку політв’язнів із вимогою їхнього негайного звільнення», – наголосила Іріна фон Вейс, додавши, що для ефективної співпраці ЄП потребує точних, повних поіменних списків усіх бранців Кремля.
Її колега по фракції, представник комітету з питань культури та освіти Шаффак Мохаммед (Велика Британія) запропонував провести виставку в Європарламенті репродукцій моїх робіт, зроблених у колонії та у слідчому ізоляторі «Лефортово», щоби привернути увагу колег до важливості теми. Європейські парламентарії запросили у січні офіційно відвідати Брюссель Володимира Балуха, Євгена Панова, Едема Бекірова та інших бранців Кремля, щоби почути їхні особисті історії та пропозиції, яким чином здійснювати тиск на російську владу для звільнення решти полонених.
Активно дотриманням прав людини в російських буцегарнях цікавилися також в офісі зв’язку Ради Європи з ЄС та в Управлінні двосторонніх відносин з країнами Східного партнерства Європейської служби зовнішньої діяльності. Зокрема, голова офісу зв’язку Ради Європи з ЄС посол Золтан Таубнер (Угорщина) відзначив, що обрана влітку генеральна секретарка Ради Європи Марія Пейчинович-Бурич (Хорватія) визначила тему політв’язнів однією з найважливіших і пріоритетних у своїй каденції. «Незабаром Рада Європи надішле сильний сигнал Україні щодо її підтримки. І ви станете свідками нової сторінки у відносинах організації з вашою країною та її народом», – зазначив посол, звернувшись з проханням не розкривати подробиці неофіційної розмови.
За словами начальника управління двосторонніх відносин із країнами Східного партнерства Європейської служби зовнішньої діяльності Річарда Тібельса, європейська дипломатія має намір не менш активно опікуватися темою якнайшвидшого звільнення заручників та політв’язнів Кремля. Він висловив сподівання, що саміт «нормандської четвірки» несе надію на поліпшення і на “зростання ролі діалогу, орієнтованого на результат”.
ОБСЄ: АЛБАНІЯ, ШВЕЦІЯ І ПОЛЬЩА, ЩО ГОЛОВУЮТЬ У 2020-2022 РОКАХ, НЕ ЗАЛИШАТЬ БРАНЦІВ БЕЗ ПІДТРИМКИ
На полях засідання 26-ї міністерської ради ОБСЄ у Братиславі 5-6 грудня багато говорили про Україну й окремо – про бранців Кремля. У рамках міністерської зустрічі відбувся «сайд-івент» за назвою «Українці – політичні в’язні. Шлях до свободи», який об’єднав в одному місці велику кількість друзів України і став чи не наймасовішим із подій, що проходили в Братиславі у ті дні. Міністри, високопосадовці, очільники делегацій країн-учасниць ОБСЄ вітали у словацькій столиці та уважно слухали виступи колишніх бранців Кремля – Олега Сенцова та мій.
Кожен із виступаючих привітав колишніх в’язнів зі звільненням і водночас цікавився можливостями звільнення інших. Відчувалося, наскільки важливою є для західних партнерів України ця перемога, яка стала результатом зусиль тисяч небайдужих людей по всьому світу.
Зокрема, міністр закордонних справ Швеції Анн Лінде, чия країна головуватиме в ОБСЄ у 2021 році, акцентувала на необхідності зберігати санкції й у контексті звільнення політв'язнів. «Хоча ми дійсно дуже щасливі бачити вас тут сьогодні, не можна забувати про тих, хто продовжує лишатися в російських в'язницях. Ми продовжуємо закликати Росію негайно і безумовно звільнити незаконно утримуваних громадян України», – заявила вона під час заходу, реагуючи на заклик колишніх бранців до ОБСЄ допомогти звільнити 115 українських політв'язнів у РФ.
Свою колегу підтримали Яцек Чапутович, міністр закордонних справ Польщі, яка головуватиме в ОБСЄ у 2022 році, та глава МЗС Литви Лінас Лінкявічюс. «Ми не повинні забувати про анексовані Крим і Севастополь. Російська влада продовжує атакувати кримських татар і політичних активістів. Це також має бути в нашому полі зору», – наголосив литовський міністр.
Виконувач обов'язків помічника держсекретаря США з питань Європи та Євразії Філіп Рікер у цьому контексті також запевнив, що США не припинять санкційний тиск на РФ. «Ми підтримуємо «нормандський саміт», запланований на наступному тижні в понеділок, і сподіваємося, що його результати зможуть наблизити відновлення суверенітету України й її територіальної цілісності та повернення усіх полонених і заручників», – відзначив він.
Еді Рама, прем’єр-міністр Албанії, яка головуватиме в ОБСЄ у 2020 році, заявив, що Україна залишиться серед найвищих пріоритетів.
Емоційні виступи на підтримку політв'язнів пролунали з вуст представників ЄС, послів Великої Британії, Канади та США.
Колишні бранці Кремля також звернулися персонально до представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлема Дезіра, закликавши його звернути увагу «на системні випадки кричущої несправедливості в Росії та окупованому Росією Криму через масове порушення свободи слова та права на здійснення професійної журналістської діяльності» і поіменно згадали тих, хто перебуває у російському ув'язненні та без права працювати в Криму. Зокрема, це журналісти: Станіслав Асеєв, Микола Семена, Євген Гайворонський, Наріман Мемедемінов, Сервер Мустафаєв, Осман Аріфмеметов, Ремзі Бекіров, Дмитро Штибліков, Рустем Шейхалієв, Олексій Бесарабов та інші. Пропозиція пов’язати реалізацію всіх комерційних проєктів із РФ, передусім газопроводу «Північний потік-2», з вимогою звільнення всіх 115 українських бранців Кремля – була почута всіма гостями «сайд-івенту».
Ще впродовж години іноземні високоповажні гості словацької столиці підходили до нас із Сенцовим, щоб розпитати про особливості пенітенціарної системи РФ, умови в ув’язненні, тортури та тиск, про потрібні узгоджені дії проти режиму Кремля заради повернення українських громадян.
Попереду мене та інших політв’язнів чекала 10-денна реабілітація у Латвії. На запрошення та за фінансування уряду Латвії група колишніх бранців Кремля та їхні рідні у складі 19 осіб вирушили до Риги, де у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» в межах Юрмали до кінця цього тижня проходить відновлення.
ЛАТВІЯ: БАЛТІЙСЬКА ГОСТИННІСТЬ І ЗВОРУШЛИВА ЕМПАТІЯ
Ввечері 10 грудня в терміналі міжнародного Ризького аеропорту для зустрічі колишніх бранців Кремля зібралися українські та латвійські дипломати, активісти української громади в Латвії та медичні працівники з «Вайварі». До Латвії прибули майже всі із числа звільнених у результаті обміну 7 вересня: Володимир Балух, Едем Бекіров, Павло Гриб, Микола Карпюк, Святослав Клих, Олександр Кольченко, Артур і Євген Панови, Олексій Сизонович та я. Олег Сенцов прилетів наприкінці тижня. Згідно з офіційним повідомленням, ще 25 листопада уряд Латвії виділив із державного бюджету по статті «Кошти на непередбачені витрати» 34 тисячі євро на реабілітацію в країні звільнених українських політв’язнів та членів їхніх родин.
Керівник відділу загальної реабілітації НРЦ «Вайварі» Зайга Калнберза-Рібуле ввечері того ж дня після персональних співбесід із гостями призначила індивідуальні програми з відновлення. А вранці до послуг бранців Кремля були відчинені кабінети фізіотерапії, масажу, психологічної реабілітації, теплий басейн із морською водою, тренажерний зал та спеціальні процедурні кімнати. Дієтичне меню та балтійське свіже повітря доповнили «відновлювальний раціон». Особливу увагу фахівці центру приділили психологічній реабілітації.
«Люди, які приїхали до нас, утримувалися в російських в'язницях і їм більше за все необхідна психологічна допомога. Ця ситуація є новим викликом для лікарів. Деякі з них здатні говорити про те, що сталося, у деяких з них такі наслідки, що необхідно залучення дуже багатьох фахівців. Не тільки вони самі проходять реабілітацію, а й їхні сім'ї», – зазначила місцевим ЗМІ Зайга Калнберза-Рібуле. На думку керівника НРЦ «Вайварі» Анди Нулли, у багатьох із колишніх політв'язнів є серйозні емоційні травми і при лікуванні необхідна участь родичів.
Організатори органічно інтегрували у курс відновлення ознайомчі екскурсії до містечок Огре та Салдус, відвідини до історичних місць – Рундальського палацу та замку Межотне поблизу міста Бауска. Для обміну інформацією та думками господарі організували зустрічі з депутатами Сейму та в МЗС Латвії. В Огре українська група зустрілася з керівництвом міського самоуправління, ознайомилася з досвідом місцевого самоврядування та із сучасними інноваційними підходами у сфері освіти та викладання за різними напрямами у місцевому технікумі.
Мер Огре Егілс Хельм розповів, що з 2014 року місто допомагає українським постраждалим від війни на Донбасі. Зокрема, місто приймає дітей із Попасної, а також українських бійців, які отримали поранення на фронті. Загалом, за офіційною інформацією, уряд Латвії надав медичну та психологічну допомогу 56 українським солдатам і офіцерам, а відтепер – ще й колишнім політичним в’язням.
Щороку в Латвії працюють літні табори для сиріт та вдів загиблих на війні воїнів. Про це стало відомо з розмови з латвійським фермером і підприємцем Петерісом Дімантсом. Латвієць щиро зацікавився досвідом Франції у цьому контексті, тому контакти SPF стали у нагоді. Не виключено, що міжнародна синергія допоможе розширити географію дитячих обмінів від Франції до Румунії та Латвії. На завершення візиту відбулася зустріч із жителями міста Огре. Українці розповіли свої історії життя, ув'язнення та визволення, і донесли до присутніх об'єктивну інформацію щодо поточних подій в Україні.
Голова Сейму Латвії Інара Мурнієце під час зустрічі з українськими колишніми бранцями Кремля наголосила на подальшій підтримці України. «Латвія вважає Україну своїм другом і союзником. Ви завжди можете розраховувати на нашу підтримку. Для нас велика честь вітати в парламенті патріотичних та героїчних людей, які не бояться відстоювати цінності своєї Батьківщини – України», – сказала Мурнієце, віддаючи шану українському народові за його силу та мужність у захисті своєї країни. За її словами, Латвійська Республіка продовжить реалізовувати реабілітаційні програми для українців.
Колишні політичні в’язні, у свою чергу, дякували латвійській стороні за можливість пройти реабілітацію у Латвії та закликали депутатів Сейму Латвії, дипломатів і суспільство не припиняти консолідувати міжнародну спільноту задля тиску на країну-агресора щодо звільнення окупованих українських територій, припинення вогню на Сході України, визволення всіх українських бранців.
Як колишній політв’язень, як ніхто розумію важливість міжнародної підтримки українців, які залишаються незаконно позбавленими волі з вини агресора. Поки що можу впевнено стверджувати, що зрадою на європейському фронті не пахне. На стриманий оптимізм надихає принаймні власна історія.
Роман Сущенко, Укрінформ
