Понад 90 мільярдів на медицину-2019: як розподіляються кошти?

Понад 90 мільярдів на медицину-2019: як розподіляються кошти?

Аналітика
687
Ukrinform
Видатки МОЗ у проекті Бюджету-2019 збільшили на 10 млрд. Чи вистачить? Адже, крім «традиційних» витрат, треба фінансувати ще й черговий етап медичної реформи

«Ідеального» показника фінансування медичної галузі у 5-7% ВВП, на чому наполягає профільний парламентський комітет, при підготовці проекту бюджету-2019 поки що не досягли. Запропоновані 92,3 млрд. гривень – то лише 3,7% обсягу національного валового продукту. І все ж – це майже на 10 мільярдів більше, ніж планують витратити на вітчизняну медицину у нинішньому році. При цьому відбулися суттєві зміни у запропонованому авторами законопроекту розподілі бюджетних коштів, які нададуть на цю галузь.

Які напрямки «у пріоритеті»?

Із 8,3 млрд. грн. до 15,3 млрд. планується збільшити фінансування первинної медичної допомоги, активне реформування якої стартувало у цьому році. Левову частку коштів розподілять за новою методологією (за результатами підписання декларацій між лікарями і пацієнтами) через новостворену Національну службу здоров'я України. До речі, договори із терапевтами, сімейними лікарями і педіатрами вже уклали 18 мільйонів наших співвітчизників. До кінця року їх буде, як очікується, не менше 20 мільйонів. Частина грошей – 2 мільярди – піде на завершення цього етапу реформи.

У 2019-му на нас чекають чергові кроки з реформування галузі. Приміром, почнеться реформа амбулаторної спеціалізованої меддопомоги (аналізи, діагностика, консультації спеціалістів за направленням сімейного лікаря, терапевта, педіатра). На це також передбачили 2 мільярди гривень. Як запевнив прем’єр Володимир Гройсман, для пацієнтів більшість аналізів будуть безплатними – за все розраховуватиметься держава. Йдеться про найнеобхідніші дослідження і аналізи: рентген, УЗД, ехокардіографію, мамографію.

Додам, що повний перелік безоплатних (точніше, оплачених із бюджету) і платних для пацієнтів послуг планують затвердити з початком реформи медичної допомоги другого і третього рівнів - у квітні 2019-го. При цьому реформа спеціалізованої меддопомоги відбуватиметься за тим же принципом, що й реформування первинної: держава оплачуватиме певні послуги за конкретним тарифом. Люди ж самі обиратимуть, де отримувати ці послуги, а медзаклади конкуруватимуть за пацієнтів, за якими «ходитимуть гроші».

Вперше за багато років проектом бюджету-2019 пропонується збільшити видатки на забезпечення ліками і медзасобами медустанов, які безоплатно надаватимуть їх пацієнтам. «Ціна питання» – 5,9 млрд. гривень. 150 мільйонів передбачено на нові кардіоцентри, зокрема, для закупівлі 13 ангіографів. Нагадаю, за останні два роки встановлено 26 таких комплексів. Центри, де вони діють, працюють цілодобово без вихідних, і в разі гострого інфаркту міокарда люди безплатно отримують тут допомогу (обстеження, стентування, інші операції та процедури).

Більше половини із передбачених на медичні потреби коштів – 58,5 млрд. гривень – пропонують у вигляді субвенцій передати до бюджетів місцевих громад. При цьому у сфері охорони здоров’я загалом передбачено сім видів субвенцій, основна з них – медична (на спеціалізовану амбулаторну, стаціонарну та екстрену меддопомогу на місцях), – обсягом 55,5 млрд. гривень.

Один мільярд гривень із казни – і стільки ж із місцевих бюджетів – «коштуватиме» наступного року реформування системи екстреної медичної допомоги (нагадаю, пілотний проект із втілення цієї реформи нещодавно стартував у Києві). Та й у 2019-му охопити цією реформою, вочевидь, вдасться лише кілька областей. Тож левова частка витрат на реформування цього напрямку припаде вже на 2020-й.

А у проекті Державного бюджету-2019 майже 18 мільярдів передбачено окремим рядком «на апарат МОЗ». Але не лякайтеся: лише кількасот мільйонів підуть на зарплати чиновників та забезпечення діяльності відомства. Понад 17 мільярдів - на різноманітні дослідницькі програми і підвищення кваліфікації медичних кадрів. Також за ці кошти фінансуватимуть надання спеціалізованої та високоспеціалізованої меддопомоги, проекти з експериментального лікування, лікування хворих на туберкульоз, програму лікування громадян за кордоном.

До речі, катастрофічна нестача коштів на втілення останньої, з року в рік викликає чи не найбільшу критику з боку медичної громадськості. Приміром, цього року недофінансування за програмою "Лікування громадян за кордоном" становить майже 382 мільйони гривень, – повідомила заступник міністра охорони здоров’я Ольга Стефанишина. За її даними, нині на обліку перебувають 64 українці, що потребують лікування в іноземних клініках. На різних стадіях підготовки ще 90 справ таких пацієнтів. Йдеться, по суті, про хворих, яким нічим не може допомогти вітчизняна медицина. Тож без лікування за рубежем такі люди приречені.

Підходи до розподілу коштів так і не змінилися

«На жаль, і у проекті Державного бюджету на наступний рік, і у підходах до фінансування цієї програми фактично нічого не змінилося, – наголошує в коментарі Укрінформу фахівець із медичного права Зоряна Черненко, – передбачені на це кошти беруть, як-то кажуть, «зі стелі» – за залишковим принципом, аби лише відповідна графа не була порожньою. При цьому реальні потреби людей і реальну статистику зовсім не враховують. Тож із року в рік люди, які «стали в чергу» на лікування в іноземних клініках у першому півріччі, ще мають шанси отримати необхідні для цього кошти. Для решти ж це – проблематично. Причина – відсутність будь-якого планування», – вважає експерт.

Зоряна Черненко // Фото: Радіо Свобода
Зоряна Черненко // Фото: Радіо Свобода

Те ж саме, за її словами, стосується і деяких інших державних програм – зокрема, з лікування орфанних захворювань (рідкісних вроджених чи набутих – здебільшого, спадкових метаболічних – хвороб, що хронічно прогресують, погіршують якість життя людини та призводять до його скорочення чи інвалідизації. – Ред.). Якісь кошти для потреб цих людей обов’язково надаються. Але чи вистачить цих грошей на всіх, нікого, схоже, не цікавить. Бо при розрахунку бюджетних показників дані Реєстру орфанних хворих, де містяться відомості про річну вартість лікування кожного із них, до уваги не беруться.

А ось окремої програми лікування хворих на цукровий діабет в Україні взагалі уже кілька років немає, – нагадує голова Ради Української діабетичної федерації Валентина Очеретенко. У коментарі Укрінформу вона пояснила, що незначне фінансування для підтримки таких хворих (а, за неофіційними даними, це – до 2,5 мільйонів людей), – «розпорошене» між окремими «захищеними» статтями основного кошторису, що передбачають безоплатне чи пільгове надання лише деяких лікувальних засобів.

Валентина Очеретенко
Валентина Очеретенко

«Приміром, раніше в бюджеті був окремий рядок щодо забезпечення людей інсулінами. Зараз така стаття державних видатків взагалі відсутня. В умовах переходу до нової системи реімбурсації (гарантування державою доступності окремих лікувальних препаратів і медичних послуг для певних категорій населення. – Ред.) практично неможливо з’ясувати, скільки людей змушені купувати інсулін за власний рахунок. Причому, інсулінозалежними є лише 10 відсотків хворих на діабет. Решта пацієнтів потребують інших видів підтримки, а систему такої допомоги за останні роки зруйновано», – констатує Валентина Очеретенко.

Вона спростовує твердження про те, що подібні спеціалізовані програми обходяться державі дуже дорого. Навпаки, як свідчить практика, такий підхід більш економний, ніж безсистемне витрачання і «розпорошування» коштів. Та й контролювати процес освоєння грошей за таких умов набагато легше.

«Утім, така прозорість, схоже, когось не задовольняє. Тож і маємо ситуацію, коли подібні проблеми переходять із року в рік, із бюджету до бюджету. І це стосується не лише лікування та профілактики захворювання на діабет», – каже Валентина Очеретенко.

За даними голови Ради Української діабетичної федерації, якщо у 2015 році, коли в країні тривав економічний спад, на забезпечення лікарськими засобами від діабету із державного та місцевих бюджетів надали 759 мільйонів гривень, то у проекті основного кошторису-2019 передбачено лише трохи більше 700 мільйонів. Це при тому, що медпрепарати суттєво подорожчали, а в місцевих бюджетах, навантаження на які значно зросло, навряд чи знайдеться додатковий ресурс. Яскравий приклад - Харків, де люди увесь рік потерпають від нестачі інсуліну.

«До переліку так би мовити «недофінансованих» можна додати і важливу програму боротьби з онкологічними захворюваннями, з якими пов’язана велика кількість смертей в Україні, – додає в коментарі Укрінформу експерт Реанімаційного пакету реформ Євген Гончар, – те ж стосується і лікування багатьох інших нозологій. Але варто зрозуміти, що математичне збільшення видатків, умовно кажучи – в рази, неможливо з економічного погляду і нераціональне - з огляду на ефективність використання. Адже за нинішньої «недореформованої» системи охорони здоров’я будь-які гроші просто «підуть у пісок».

Набагато доречнішим експерт вважає вкладання коштів у продовження структурних реформ. А вже вдале реформування галузі у майбутньому забезпечить багаторазове збільшення ефективності використання кожної вкладеної гривні. І з цієї точки зору проект Держбюджету-2019, на думку Євгена Гончара, доволі збалансований:

«Завдання - змінити принцип надання медичних послуг, як це вже відбувається на первинній ланці. І коли й на вторинному і третинному рівнях гроші виплачуватимуть за конкретно надані послуги, можна буде підрахувати, яким насправді є недофінансування за тими чи іншими напрямками і програмами. А поки що гроші (в тому числі, й за субвенціями регіонам), як і раніше, надаються за фактом існування медичних закладів та установ. А що роблять ці установи, нікому не цікаво. Кого і як вони лікують – ніхто не контролює», – каже експерт.

Спільний висновок експертів: запропонованих коштів не вистачає

Євген Гончар визнає, що, навіть, збільшені на 10 мільярдів гривень у порівнянні з нинішнім роком видатки на сферу охорони здоров’я не відповідають об’єктивним потребам населення: люди однак змушені будуть доплачувати зі своєї кишені – як за придбання лікарських засобів, так і за надання деяких послуг. А ось на первинній ланці, яку вже частково реформували, потреба в дофінансуванні з боку населення майже зникла.

Із тим, що незавершене реформування, а також різна інтенсивність втілення модернізаційних змін заважають об’єктивно оцінити реальні потреби медичної галузі, погоджується і фахівець з медичного права Зоряна Черненко:

«Одні заклади вже реформовано, інші ще й не бралися, десь підписано договори, десь іще ні. Та й люди не поспішають укладати угоди із лікарями. Поки що такими домовленостями можуть похвалитися менше половини українців», – нагадує експерт. Вона також сумнівається, що під час розгляду проекту бюджету у Верховній Раді у фінансуванні медичної галузі щось суттєво зміниться – можливі лише незначні корективи.

А ось заступник голови профільного комітету парламенту, колишній міністр охорони здоров’я Олег Мусій запевняє, що за збільшення фінансування системи охорони здоров’я боротиметься до кінця.

Олег Мусій
Олег Мусій

«Відповідно до світової практики, забезпечити потреби населення в ефективній, доступній і якісній первинній медичній допомозі можливо лише за умови, що на її надання скеровується від 25 до 50% суми фінансових ресурсів системи охорони здоров’я з усіх джерел (нині орієнтовно 7,4% від ВВП). За таких умов мінімальний рівень фінансування первинної медичної допомоги в Україні має становити не менше 50 млрд. гривень», – наголошує Олег Мусій.

При цьому перерозподіл коштів на первинну меддопомогу, за його словами, має супроводжуватися збільшенням фінансування і інших видів медичної допомоги. Тому заступник голови профільного комітету парламенту пропонує збільшити фінансування надання первинної медичної допомоги населенню до 50 млрд. гривень, а загальні видатки на охорону здоров’я – до 150 мільярдів, що разом становитиме 5% прогнозного ВВП. Знайти додаткові кошти для цих потреб, на думку Олега Мусія, можна завдяки ліквідації корупції на митниці, а також, дещо обмеживши фінансування Кабінету Міністрів, МВС і деяких інших міністерств та відомств. Чи пристануть на такі пропозиції народні обранці, – невдовзі з’ясуємо.

Владислав Обух. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>