Незакінчена п’єса про Чорнобиль як склянка парного молока
Вчені-радіологи з Ексетерського університету (Великобританія) та Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології (УкрНДІСГР) повідомили, що коров'яче молоко в окремих приватних господарствах за 200 км від Чорнобильської атомної електростанції й досі несе в собі радіоактивний слід з часів аварії на ЧАЕС. Інформація гучно “пройшла” шпальтами іноземної та вітчизняної преси. Однак, у наближенні сенсація виявилась дещо перебільшеною. Українські вчені, які вже 30 років ведуть радіаційні спостереження, кажуть: проблема забруднення молока радіонуклідом цезію (137Cs) існує, але лише в окремих регіонах зі специфічними ґрунтами. На таких територіях нині проживають близько 8 тисяч людей. Щоб убезпечити їх від споживання забруднених продуктів харчування, потрібні не такі вже й великі гроші - протягом найближчих років щорік витрачати суми, співставні з вартістю представницького авто. Або ж чекати поки цей радіонуклід розпадеться і проблема забруднення сама собою зникне
“Бекерелі” та “зіверти” — слова, які й досі лякають українців
“Йой! Українські діти (громадяни) п’ють радіоактивне молоко!” - з такими тенденційними заголовками вітчизняні ЗМІ передрукували новину про результати спільного українсько-британського дослідження молока в окремих українських господарствах на північному заході країни. “Заголовок статті "Рівень радіоактивності українського молока перевищує норму", що була опублікована The Independent, не відповідає ані фактичному стану справ, ані наведеним у самій статті фактам. Мова йде про "критичні населені пункти" переважно в Рівненській області, де продукти сільськогосподарського виробництва досі залишаються забрудненими”, - мусив оперативно реагувати голова Держпродспоживслужби України Володимир Лапа на своїй сторінці у Facebook.
Дійсно, в шести населених пунктах Рівненської області (Старе Село, Дроздинь, Вежиця, Переходичі, Будимля та В. Черемель) із 14 сіл, які досліджувались, середні значення концентрації активності радіоактивного цезію (137Cs) в кілька разів перевищували чинний державний гігієнічний норматив. Найвищі зафіксовані значення концентрації активності цього радіонукліду в молоці становили 500 бекерелів на літр (Бк/л - одиниця виміру активності радіонукліда), що у п'ять разів перевищує прийняті в Україні санітарно-гігієнічні норми для дорослих та більш ніж у 12 разів норми для дітей.
Для прикладу у ЄС припустимий норматив вмісту радіоактивного цезію (137Cs) у молоці - 370 Бк/л, в Україні, Російській Федерації та Білорусі -100 Бк/л, а у Японії - 50 Бк/л.
Як розповів Укрінформу Валерій Кашпаров, директор Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології НУБІП те, що в Україні трапляється радіоактивно забруднене молоко — далеко не секрет. Це загальновідомий факт, який досліджується від самої катастрофи на ЧАЕС та регулярно оприлюднюється на міжнародних наукових форумах, парламентських слуханнях та доноситься населенню.
“Ми проводимо регулярні дослідження радіоактивного забруднення середовища та живих організмів (більше 13 тисяч вимірювань по всій Україні, а не лише в Чорнобильській зоні), починаючи з 1989 року. Загальнодозиметрична паспортизація населених пунктів України, які зазнали радіоактивного забруднення після аварії на ЧАЕС, проводилась щорічно підрозділами Міністерства охорони здоров’я під керівництвом Наукового Центру радіаційної медицини АМН України. Паспортизація включала обстеження всіх населених пунктів, які були віднесені до зон радіоактивного забруднення. Дані паспортизації, в тому числі і радіоактивне забруднення молока, публікувались і були доступні широкому загалу» - розповідає вчений. (Останній такий документ датований 2012-м роком. Відколи ліквідували санепідемстанції та з початком економічної кризи, держава чомусь вирішила економити на радіаційній паспортизації. - Авт).
Всього до переліку постраждалих в 1986 році в Україні було віднесено 2293 населених пункти. За міжнародними нормами опромінення людини не має перевищувати 1 мілізіверта на рік (одиниця вимірювання біологічного впливу радіації, названа на честь шведського медичного фізика Рольфа Зіверта, який її досліджував). І згідно вітчизняного законодавства в тих регіонах, де загальне радіаційне опромінення (від зовнішніх та внутрішніх джерел), перевищує цю позначку, має застосуватися комплекс контрзаходів для зменшення забруднення. Станом на 2012 рік таких “критичних” сіл нараховується лише 25.
Якщо є корова, бурштин, вікові традиції, то ніяка радіація вже не страшна
Підвищений вміст радіоактивних речовин у продуктах харчування (молоці, м’ясі, грибах, ягодах), зокрема, в Рівненській області зумовлений специфічними торфовими ґрунтами. “І хоча рівень забруднення грунту в цьому регіоні не надто високий (в південних районах Київської області, наприклад, він значно вищий), однак торф’яники мають високий коефіцієнт переходу радіоцезію до рослин з ґрунту. Відповідно радіонуклід накопичується в молоці місцевих корів, яких селяни випасають на дикорослих пасовищах”, - пояснює Валерій Кашпаров. За його словами, якщо не вживати ніяких заходів, то ще років 15-20 молоко в тому регіоні залишатиметься “брудним” і небезпечним, особливо для дітей.
Святослав Левчук, завідувач лабораторією ядерно-фізичних методів аналізу УкрНДІСГР, який власне і займається збором та аналізом проб молока, розповідає:
“Усі радіаційно критичні села — а це в основному Рокитнівський район Рівненщини, ми знаємо вже як свої п’ять пальців. По кілька таких критичних населених пунктів є також в Дубровицькому, Зарічненському районах. Переважно це чималі населені пункти — від 800 до 4 тисяч осіб жителів в кожному, причому 40% населення - неповнолітні. У тих краях, взагалі, багатодітні родини, де по 10 і більше дітей — це норма. Переказують, що села є рекордсменами за кількістю матерів-героїнь в Україні та за рівнем приросту населення в Європі. Сьогодні там сукупно проживає близько 8 тисяч осіб. І майже 2 тисячі складає поголів’я великої рогатої худоби. До речі, це той регіон, де в основному добувають бурштин. Сьогодні ці села досить сильно піднялися на бурштині — в Старому Селі, наприклад, ми щоразу відмічаємо появу новобудов, автівки престижних марок, там добротні дороги та садиби”.
За словами пана Левчука, місцеві жителі чудово обізнані про радіаційний фон та проблему забруднення сільськогосподарської продукції, але мало цим переймаються. І до речі саме масовий видобуток бурштину в деяких селах певним чином сприяв зниженню забруднення молока, оскільки копачі зруйнували пасовища, що в свою чергу змінило раціон відгодівлі тварин.
“В усіх “чорнобильських” питаннях місцеві жителі ставляться до влади з недовірою. Навіть знаючи нас, дослідників, сприймають наші приїзди як загрозу і чергові наміри держави відібрати у них чорнобильські пільги. Саме тому люди не завжди охоче дають необхідний стакан молока на аналіз. Бояться, що на основі цих аналізів їхню територію переведуть із 3-ої до 4-ої зони, тобто до загальної зони забруднення. А те, що вони годують своїх дітей забрудненими продуктами, їм байдуже — звикли і не сприймають серйозно. Хоча населення досить небідне”, - пояснює вчений.
За його спостереженнями, попри відносно високий добробут сільськогосподарський уклад в тих населених пунктах останніми десятиліттями мало змінився. Велика рогата худоба — традиційно основа господарювання. Без корів місцеві селяни не можуть обійтися, оскільки землі доволі “бідні”, і якщо їх не удобрювати органікою, то врожаїв просто не буде.
Рятівний антидот - він же “синька”, він же берлінська лазур, він же фероцин
За підрахунками вчених, для зниження доз опромінення до прийнятного гігієнічного рівня, що не перевищує 1 мЗв / рік, у цих селах потрібно застосовувати заходи захисту. Мінімально такі заходи включають введення до раціону домашніх тварин спеціального сорбенту — фероцину. До речі, ця речовина досить відома в побуті.
Це так звана “берлінська лазур” - звичайна “синька”, якою наші матусі та бабусі підсинювали постільну білизну та додавали до вапна для сліпучості побілки. Препарат є комплексом майже нерозчинних сполук заліза, утворених у вигляді наночастинок. Речовина здатна зв’язувати (сорбувати) і виводити з організму тварин цезій.
Препарат дається тварині з розрахунку усього 3 г на день. Тобто в рік потрібно близько 1 кг, який коштує близько 10 євро. Іншими словами, витрачаючи усього 300 грн на рік на одну корову, вона буде давати здорове молоко. “За нашими підрахунками на захист тварин від радіації потрібно не більше 1% від вартості того молока, яке вона продукує. А в цілому на все наявне поголів’я в критичних селах потрібно трохи більше 70 тис. доларів щорічно”, - зазначає Валерій Кашпаров.
Постачальниками фероцину в Україну донедавна були, в основному, Росія та Німеччина. Місцеве виробництво за роки незалежності так і не було налагоджене - через малі обсяги необхідної продукції інвестиції не були б вигідними. На жаль, сьогодні держава не проводить ніяких контрзаходів для зниження радіоактивного забруднення молока, включаючи застосування цього препарату. У цій ситуації найбільш реальний спосіб очистити “брудне” молоко — це знайти спонсорів чи активізувати небідні місцеві громади. Чому б ні? Продали бурштин, купили корові пакуночок “синьки” — і ось уже молоко чисте, без радіації...
Оксана Поліщук, Київ
