Затоплення «ядерної» шахти на Донбасі: радіаційний бруд – аж до Азова

Затоплення «ядерної» шахти на Донбасі: радіаційний бруд – аж до Азова

Аналітика
2907
Ukrinform
Окупанти вирішили зупинити відкачування води з шахти «Юний комунар». Так вони «зекономлять» нам екологічну катастрофу…

Нещодавно російська окупаційна адміністрація, яка називає себе «ДНР» анонсувала, що 14 квітня буде припинено відкачування води на шахті «Юний комунар», де в 1979 році був проведений «експериментальний» ядерний вибух. Окупанти стверджують, що «мокра» консервація об'єкта «Кліваж» шахти «Юнком» не призведе до забруднення і погіршення екології. Натомість українські спеціалісти попереджують, що в такому разі радіоактивні відходи разом з неконтрольованими підземними водами поступово вийдуть на поверхню з глибини 1000 м, і це точно загрожуватиме всім екологічною катастрофою. Відтак Укрінформ з’ясовував, у чому саме полягає небезпека, які будуть її наслідки та як можна цих наслідків уникнути?

Як небезпечна «газова» шахта «Юний комунар» стала ще і ядерною?

Аби повністю розуміти проблему, слід пригадати історію з вибухом 1979 року. Шахту «Юнком», яка існує аж з 1911 року, вважали чи не найнебезпечнішою в Радянському Союзі через часті викиди метану та вугільного пилу. За 20 років, з 1959 по 1979, відбулося 235 таких викидів, 28 з яких спричинили загибель гірників. Отож радянські науковці разом з тодішнім міністерством вугільної промисловості вирішили побороти раптові викиди газу… ядерним вибухом. Це мало знизити напругу в гірському масиві і в такий спосіб підвищити безпеку відпрацювання вугільних пластів. Жителів Юнокомунарівська (а нині - Бунге), де розташована шахта, тоді попередили про підривні роботи і на один день вивезли з міста. Втім, ядерний вибух істотно не допоміг зменшити частоту викидів газу, натомість на місці вибуху утворилася небезпечна радіоактивна капсула – об’єкт «Кліваж».

Журналіст Денис Казанський, який сім років тому відвідував це мало кому відоме донбаське місто, слушно зазначає, що такий «ядерний експеримент» був щонайменше не логічним. Адже ядерний вибух – це дуже дорого і дуже небезпечно. Простіше було б просто ліквідувати небезпечну шахту, бо ж окупити «ядерні» затрати на неї нереально. Тому журналіст припускає, що це було, скоріше, військове ядерне випробування, замасковане під експеримент. Це підтверджує й те, що всю документацію щодо того ядерного вибуху вивезли до Москви – в цілковитій секретності.

Ще у 2002 році шахту «Юнком» закрили остаточно через нерентабельність. Але щоб радіоактивні речовини з капсули не потрапили у ґрунт, було вирішено постійно викачувати із шахти підземні води. Станом на 2008-й вартість таких робіт становила 350 мільйонів гривень на рік по тому ще курсу «вісім» - тобто це кругленька сума у майже $45 млн. Ці гроші йшли з державного бюджету країни, а тепер в умовах окупації витрачати їх Москві (а кому ще?) не хочеться, тож там і заявили: небезпеки для екології після того, як воду з шахти перестануть відкачувати, немає. Щоправда ще влітку 2017-го в українському Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій повідомили, що за непідтвердженою інформацією відкачування шахтних вод на шахті «Юнком» припинено.

Постраждає весь Донецький регіон включно з Азовським морем

Наслідки ядерного вибуху місцеві жителі відчули на собі давно. Ще в 2008-му Любов Леоненко, голова громадської організації «Громада Юнокомунарівська», розповідала журналістам, що люди тут часто хворіють на рак, мають проблеми з органами руху. Але після того, як воду з шахти припинять відкачувати (або ж уже припинили) не тільки місцевим, а й жителям усього південно-східного регіону екологічні проблеми, як мінімум, гарантовані.

Залишається питання: а куди ж потрапляли води, які всі ці роки викачувалися з «поганої шахти»? В тому то й річ, що у такому разі вони (води) залишалися чистим, бо не встигали потрапити до «камери» і змішатися там з продуктами ядерного вибуху. А так – «встигнуть», накопичаться і – поступово вийдуть на поверхню.

Ми звернулися до спеціалістів.

Михайло Волинець, голова Незалежної профспілки гірників України наголошує, що у ядрі вибуху шахти «Юнком» норма радіактивного забруднення перевищена у півтори тисячі разів.

Михайло Волинець
Михайло Волинець

«Брудні води, які піднімаються до певного рівня, потім потрапляють через струмки у притоки Сіверського Донця. Ця річка, як відомо, це головна водна артерія регіону. Але проблема - не лише в забрудненні води радіоактивними речовинами. Коли ці речовини потрапляють під землю, вони стають ще більш отруйними, бо з них утворюються нові шкідливі хімічні сполуки, які ще не вивчені. Середовище, яке створилося на глибині 1000 метрів, має шкідливий «ресурс» чи не на мільйон років. І зараз воно вимивається і йде на поверхню.

Крім того, ці води витісняють і метан, який виходить на поверхню, проникає в підвали будинків, на перші поверхи, де може вибухнути чи отруїти когось».

Навіщо ці проблеми окупантам? Михайло Волинець вважає, що бойовики у такий спосіб хочуть зекономити гроші на відкачуванні води, бо вони й так за чотири роки уже заборгували 4 мільярди гривень за спожиту електроенергію.

Пан Волинець говорить, що на проблемний об’єкт потрібно допустити працівників ОБСЄ, щоб вони могли поспілкуватися зі місцевими «спеціалістами», які надавали висновки, а також вчених, які б оцінили наслідки.

Еколог міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Олексій Василюк каже нам, що жодна з екологічних організацій не була допущена на жодну шахту після того, як територія Донбасу стала окупованою.

Олексій Василюк
Олексій Василюк

«Всі шахти затоплюються, про що говорять і колеги з того боку, оскільки перебої з енергопостачанням були з самого початку. Наскільки мені відомо, «Юнком» теж затоплюється з самого початку окупації. ДНРівці заявили, що перестануть відкачувати воду — та це сумнівно. Ми вважаємо, що вони воду не відкачували й раніше», - каже еколог.

До чого це може призвести? Олексій Василюк говорить, що ми часто чуємо термін “екологічна катастрофа на Донбасі”, але насправді ще ніякої катастрофи не було. Поки що. «Пожежі знищили близько чверті всіх лісів, колосальну кількість рослинного покриву пошкоджено вибухами, а вибух, який по своїй суті є хімічною реакцією, несе небачений вплив на довкілля. Проте це не катастрофа з наукової точки зору. Та якщо затоплення шахт таки дійде до фінальної позначки, то у майбутньому катастрофу таки можна очікувати.

Коли шахтні води, склад яких ми не можемо знати, вийдуть на поверхню, це дійсно матиме тяжкі наслідки для навколишнього середовища, - каже Олексій Василюк. - Після ядерного вибуху радіаційні частки точно містяться у шахтних водах «Юнкома». Куди саме перемістяться ці шахтні води — у річку Сіверський Донець чи в якусь іншу, на півдні, сказати складно, але точно згодом ця забруднена вода потрапить в Азовське море. Тут і буде доречний термін катастрофа, адже ми просто можемо знищити безліч форм життя в Азовському морі, багато з яких є унікальними. Як живі організми прореагують на таке забруднення — точно невідомо.

Хоч це не станеться швидко, але якщо ми не зупинимо затоплення шахт, не запломбуємо їх своєчасно, щоб вода не витікала на поверхню, то наслідки будуть саме такими. Інша справа, що ми не маємо доступу до шахт, а Росія не буде цього робити, бо їй в принципі не вигідно, щоб там жили люди з будь-якої сторони. Та на якому б етапі зараз не було затоплення шахт, ще є шанс катастрофи не допустити, запломбувавши шахти. А врятувати їх уже неможливо».

Юлія Горбань, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>