28 жовтня. Пам’ятні дати

28 жовтня. Пам’ятні дати

1846
Ukrinform
Сьогодні в Україні День вшанування пам’яті загиблих з нагоди 73-річниці вигнання нацистів з України. 

28 жовтня 1944 року, у ході Другої світової війни, найзахідніший регіон України – Закарпаття, був визволений від німецьких та угорських військ. День встановлений «…з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності Українського народу у Другій світовій війні…» згідно з Указом Президента від 20 жовтня 2009 року. Вигнання нацистів із Закарпаття почалося 9 вересня 1944 року під час Східнокарпатської стратегічної воєнної операції, складовими частинами якої були Карпатсько-Дуклянська та Карпатсько-Ужгородська фронтові наступальні операції. У ході Карпатсько-Ужгородської операції війська 4-го Українського фронту здобули карпатські перевали і наступали на Закарпаття. 16 жовтня радянські війська оволоділи містом Раховом, 24 жовтня визволили Хуст і Сваляву, 26 жовтня – Мукачеве, а 27 жовтня – Ужгород. Усталеною датою очищення України від гітлерівських загарбників вважається 28 жовтня 1944 року. Насправді залишався ще Чоп – важливий залізничний вузол при кордоні Закарпатської України, Словаччини та Угорщини. 28 жовтня 1944 року радянські війська підійшли до Чопа. Внаслідок запеклого бою, який тривав цілий день, 29 жовтня війська 17-го гвардійського стрілецького корпусу, 237, 8 та 138 стрілецьких дивізій визволили Чоп. Та скоро нацистські війська перейшли у контрнаступ. Окремі райони Чопа кілька разів переходили з рук у руки. Остаточно Чоп було визволено лише 23 листопада 1944 року. Того ж таки 23 листопада нацистів вигнали із села Шоломон (тепер Соломоново). На сьогодні це найзахідніший населений пункт Закарпаття та всієї нинішньої України. Тому саме ця дата мала би пов’язуватися з вигнанням нацистських окупантів з України в її нинішніх кордонах, адже до 1945 року Закарпатська Україна ще вважалася територією Чехо-Словаччини. Під час Східно-Карпатської воєнної наступальної операції було визволено не тільки Закарпаття, але й частину Словаччини. Радянські війська завдали серйозної поразки 1-й німецькій танковій армії та майже вщент розгромили 1-шу угорську армію. Втрати з обох сторін були чималими. Німці та угорці втратили приблизно 60 тисяч убитих, 28 тисяч їхніх вояків потрапили в полон. Стосовно радянської сторони, то загинуло більш як 50 тисяч військовослужбовців, з них понад 41 тисяча -  убиті та поранені, майже дві тисячі пропали безвісти,  чимало було й обморожених. У цей День вшановують пам'ять загиблих воїнів, покладаючи квіти до пам’ятників, та здійснюють інші традиційні меморіальні заходи.

Разом з тим, цього дня з ініціативи Міжнародної асоціації анімаційного кіно (ASIFA; International Animated Film Association), починаючи з 2002 року, вже традиційно відзначається Міжнародний день анімації. 28 жовтня 1892 року в Парижі, в театрі Гревен, французький винахідник Еміль Рейно вперше публічно продемонстрував свій апарат – праксіноскоп, який показував картинки що рухались. Відтоді анімація пройшла величезний шлях: від простеньких чорно-білих німих мультиків до запаморочливих розробок 3D – 4D анімації. Утім, якими б не були комп’ютерні програми і хоч би як швидко не розвивалися технології, ніщо не замінить у цій справі митця, адже персонажа, так само як і його пригоди, треба вигадати. Не варто також забувати й про те, що анімаційні фільми створюються не тільки за допомогою комп’ютера, але й з таких матеріалів як пісок, пластилін, глина, папір, фарби тощо. Персонажів мультика можна створити за допомогою олівця, але це можуть бути і ляльки, або звичайні предмети побуту. Знімати мультфільми справа не дешева – одна хвилина анімації коштує до 10 тисяч доларів. Міжнародний день анімації відзначають у понад 40 країнах світу і найгучніше, звісно, у Франції. Але й інші країни, такі як Канада, США, Бразилія, Італія, Португалія, Швеція, Індія, Японія активно долучаються до урочистостей. Святкують День анімації навіть у таких країнах як Буркіна-Фасо і Камерун. Щорічно до Міжнародного дня анімації, на прохання АСІФА, одним із відомих художників-аніматорів світу створюється плакат – візуальний символ свята. Міжнародний день анімації – гарна нагода нагадати про створені в минулому анімаційні шедеври, а також показати нові експериментальні роботи молодих митців, обмінятися фахівцям власним досвідом на семінарах. Іноді на цей день призначають світові анімаційні прем’єри. Хоч Україна і не є членом Міжнародної асоціації анімаційного кіно, але нам є чим пишатися, адже українська анімація за часи свого існування, а це 90 років (перші мультики в Україні були зняті в 1927), створила чимало гідних зразків анімаційного мистецтва. Українські режисери, сценаристи, художники-мультиплікатори привозили призи з фестивалів у США, Японії, Франції, Швейцарії, Польщі, з інших країн. Сьогодні українське анімаційне мистецтво важко уявити без таких імен як Євген Сивокінь («Обережно – нерви!», «Засипле сніг дороги…», Ірина Гурвич («Як жінки чоловіків продавали»), Володимир Дахно і Едуард Кірич (автори мультиплікаційного серіалу «Як козаки…»), Володимир Гончаров («Камінь на дорозі», «Літа мої»), Давид Черкаський («Пригоди капітана Врунгеля», «Острів скарбів»), Степан Коваль («Йшов трамвай дев’ятий номер»), Олег Педан («Залізний вовк», «Світла особистість»), Олександр Бубнов («Остання дружина Синьої Бороди», мультфільми про Шерлока Холмса), Катерина Чепик («Вигадка»). 

Події дня:

400 років тому (1617) в урочищі Стара Вільшанка поблизу Таращі (тепер Київська обл.) було укладено Вільшанську угоду між гетьманом Петром Сагайдачним та командиром польського війська Станіславом Жолкєвським. Умови цієї угоди відбивали пошук компромісу між козацтвом і польським урядом. За Вільшанською угодою козацький реєстр встановлювався в розмірі 1 тис. чоловік, проте на прохання старшини, остаточну кількість реєстрових козаків мав визначити польський сейм; козакам надавалося право обирати гетьмана, якого затверджував польський король; за службу реєстровим козакам польський уряд зобов’язувався виплачувати платню; реєстровики мали право жити тільки на Запоріжжі; їм заборонялося здійснювати походи на Крим і Туреччину; з козацького війська виключались ті міщани, які вступили в козаки за останні 5 років, і нереєстрові козаки повертались під владу старост і шляхти. Вільшанська угода викликала велике незадоволення серед широких кіл нереєстрових козаків, і тому польському уряду не вдалося втілити її у життя.

Ювілеї дня:

136 років від дня народження Дмитра Яковича Макогона (1881–1961), українського письменника, культурно-освітнього діяча. Батько Ірини Вільде. Вчителював у сільських та приватних школах на Буковині та в Галичині. Дебютував збіркою віршів «Мужицькі ідилії» (1907), в якій з гіркою іронією писав про безпросвітне життя селянина. Поезія «Два листи» – про сумну долю емігранта і його родини – поширилася на Буковині та Покутті як народна пісня. Гімном радикальної партії Буковини став його вірш «До боротьби». Проте, основне місце в доробку письменника посідають прозові твори - збірки оповідань «Шкільні образки» та «Учительські гаразди», «По наших селах», «Проти хвилі». Прикметною рисою творчості Дмитра Макогона є широке використання народного гумору. У повоєнний час друкував гуморески у газетах і альманахах. Ірина Вільде (Дарина Дмитрівна Макогон (за чоловіком Плотнюк)) – українська письменниця, авторка відомого роману «Сестри Річинські» так згадує атмосферу, яка панувала в родині Макогонів: «Я, можу з гордістю сказати, виросла в ідеальній родині… В нашій сім’ї панував культ (не дамо собі спаплюжити цього гарного слова!) матері. Мама – це була найвища й остаточна інстанція у всіх спірних питаннях. Тепер тільки здаю собі справу, яке колосальне значення мала для формування мого світогляду, мого світосприймання та обставина, що я ніколи не чула, щоб батьки не те, щоб сварились, а говорили між собою в неприязному тоні… Батько мій був для мене зразком громадських чеснот…» Онук Дмитра Макогона – Ярема Євгенович Плотнюк (1935-2012) був сходознавцем, перекладачем, та викладав на кафедрі сходознавства (створеної, між іншим, з його ініціативи в 1997 році) Львівського національного університету.

Цього дня народився Білл Гейтс (1955), американський підприємець і громадський діяч, філантроп. Програміст, один із засновників (разом із Полом Алленом) корпорації Microsoft (до червня 2008 року був керівником компанії); рицар Британської Імперії (2005), один із найбагатших людей планети – статки американця станом на вересень 2017 року оцінюються в понад 84 мільярди доларів. Білл Гейтс за все своє життя ніколи не відвідував бізнес-тренінгів і не читав книжок на кшталт «Як заробити мільйон», натомість сам написав «Дорогу в майбутнє» й «Бізнес зі швидкістю думки». Остання, видана у 1999 році, стала світовим бестселером і на сьогодні перекладена понад 25 мовами. Гейтса важко чим здивувати, але він і досі дивується тому, як його дружині Мелінді вдалося переконати його, затятого раціоналіста-прагматика, одружитися. На сьогодні подружжя виховує трьох дітей, шлюб Гейтсів є доволі щасливий. «Витрачати гроші з розумом так само важко, як і заробляти їх. У майбутньому я планую займатися осмисленою роздачею грошей, якщо, звісно, у мене буде що роздавати… Що таке бізнес? Це класна гра: мінімум правил і максимум драйву, а лік у цій грі ведеться в грошах» (Білл Гейтс).

Сьогодні святкує свій день народження Джулія Робертс (1967), американська кіноактриса і продюсер. Нині вона найбільш високооплачувана актриса в світі, володарка премій «Оскар» і «Золотий глобус». Народилась Джулія Робертс в маленькому містечку в штаті Джорджія, і в неї було непросте дитинство. Підлітком працювала офіціанткою, в той час як її старший брат Ерік вже мав успіх в акторській кар’єрі. Під враженням від цього Джулія стала здійснювати свої перші кроки в акторстві, беручи участь в аматорських постановках. Після закінчення школи вона переїхала до Нью-Йорку, де відвідувала курси акторської майстерності і уклала контракт з модельним агентством «Click». Перша її роль - епізодична поява у фільмі «Пожежна команда». А першим успіхом в кіно стала роль у фільмі «Сталеві магнолії» (1989), за яку Джулія Робертс отримала премію «Золотий глобус» і номінацію на премію «Оскар», за «Кращу жіночу роль другого плану» в 1990 році. Через рік вона набула статусу «зірки Голлівуду» після виконання головної ролі в мелодрамі «Кралечка» (1990), яка принесла їй другу премію «Золотий глобус», другу номінацію на премію «Оскар» і номінацію на премію BAFTA в категорії «Краща жіноча роль» 1991 року. Зігравши головну роль у фільмі «Ерін Брокович» (2000), Робертс стала володаркою безлічі нагород, в тому числі премії «Оскар», «Золотий глобус», BAFTA і «Премії Гільдії кіноакторів США», в номінації «Краща жіноча роль». У 2014 році Джулія Робертс була номінована на премії «Оскар», «Золотий глобус», BAFTA і «Премію Гільдії кіноакторів США» за «Кращу жіночу роль другого плану» у фільмі «Серпень: Графство Осейдж» (2013). Серед найвідоміших фільмів Джулії Робертс - «Весілля найкращого друга», «Ноттінґ Гілл», «Мексиканець», «Одинадцять друзів Оушена», «Усмішка Мони Лізи»,  «Їсти, молитися, кохати». Загалом фільми, у яких зіграла Робертс, зібрали понад 2 мільярди доларів, що вивело її на перше місце серед акторок світу за касовими зборами. Окрім того, акторка неодноразово, у тому числі і цього року, визнавалася найгарнішою жінкою року.  


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-