20 вересня. Пам’ятні дати
З вечора 20 по 22 вересня іудеї святкують Рош ха-Шана - Новий рік за юдейським календарем. Точний переклад Рош га-Шана – початок року, тому це свято називають ще «Головою року». Згідно з переказами, саме цього дня, на шостий день творіння, Господь створив і першу людину – Адама. На Рош га-Шана проголошується царство Бога над усім живим. Юдеї вірять, що щороку, в ці священні дні, Всевишній чинить суд над людством, визначаючи, що повинно статися з кожним у прийдешньому році: кому – розбагатіти, кому – збанкрутувати, кому взяти шлюб, а кому й померти. Це час духовного звіту за минулий рік і зобов’язання змінитися на краще в майбутньому. Одним із головних атрибутів цього свята є шофар – порожнистий баранячий ріг, трубні звуки якого стійко асоціюються з Рош га-Шана. На святковому столі юдеїв у ці дні можна побачити солодощі, мед (аби рік був «солодким»), риб’ячу або баранячу голову (щоб бути «на чолі», а не у хвості), моркву кружальцями – за формою і за кольором вона нагадуватиме золоті монетки, багатство; овочі й фрукти – на знак надії на щедрий урожай. Особливо урочисто відзначають це свято хасиди, які щороку масово приїздять з усього світу до Умані на могилу цадика Нахмана – засновника брацлавського (бресловського) хасидизму. З Рош га-Шана починаються 10 днів молитов і покаяння, які ще називаються «страшними й великими», а закінчуються вони найголовнішим і найурочистішим юдейським святом Йом-Кіпур («Судний день»).
Ювілеї дня:
139 років від дня народження Ептона Білла Сінклера (1878–1968), американського письменника. Писав переважно соціальні романи («Нетрі», «Столиця», «Король Вугілля», «Нафта»). Книжки Ептона Сінклера вплинули на творчість Драйзера, Сінклера Льюїса і на Стейнбека, хоча й усі ці письменники, як романісти, перевершили свого натхненника. Чарлі Чаплін, котрий приятелював із Сінклером, казав, що не пам’ятає його без усмішки. Цей літописець американських злиднів, бруду і горя був надзвичайно компанійською і веселою людиною. Наприкінці 30-х років 60-річний Сінклер почав писати серію романів про Ленні Бедда. Один із романів цієї серії - «Зуби дракона», був удостоєний Пулітцерівської премії. Вся серія мала назву «Кінець світу», втім, попри таку дещо песимістичну назву, стала настільки популярною у США, що зробила, врешті-решт, Сінклера багатою людиною. Сьогодні інтерес до творчого спадку письменника помітно пожвавився: останній приклад тому – досить вдала екранізація сінклерівського роману «Нафта», здійснена Полом Томасом Андерсоном у 2007 році. Тема влади, політики, диктату корпорацій, «брудних» грошей з одного боку і долі пересічного («маленького») американця з іншого – у кризові часи знову стає актуальною. І не лише для Америки.
88 років від дня народження Івана Олексійовича Світличного (1929–1992), українського літературознавця, критика, перекладача, поета. Правозахисник-шістдесятник. Зазнав переслідувань, арештів, таборів, заслання. Народився на Луганщині, закінчив Харківський університет, став аспірантом Інституту літератури Академії Наук. Був науковим працівником. Написав дисертацію з естетики, яку не допустили до друку. У 1965–1966 роках вісім місяців був під арештом (за вільнодумство). У 1970 році – знову арешт. Цього разу вирок був інший: 7 років таборів, 5 років заслання. Навіть після інсульту, ставши інвалідом І групи, добував свій строк. Книга Світличного «Серце для куль і для рим» у 1994 році посмертно була відзначена Шевченківською премією. Як дослідник і критик найбільше працював на волі, як поет і перекладач – переважно на засланні. Писав також і для дітей.
83 роки від дня народження Софі Лорен (1934), італійської кіноактриси. Відома по фільмам «Чочара», «Шлюб по-італійськи», «Соняхи», «Незвичайний день», «Вчора, сьогодні, завтра», «Бокаччо-70», «Чорна орхідея». Володарка почесних премій усіх основних міжнародних кінофестивалів. Лауреатка п’яти премій «Золотий глобус», удостоєна почесного «Оскара» (1991). Перша лауреатка премії «Оскар» за кращу жіночу роль у фільмі іноземною мовою (1961), а також премії «Греммі» (2004) за участь у запису музичної казки Сергія Прокорф’єва «Петя і вовк». Якось Софі Лорен запитали, що вона любить в житті найбільше: «Роботу. Робота – це ліки від усіх хвороб, негараздів, хандри і розчарувань. У кожній новій ролі я хвилююсь, ніби це дебют, хоча, здавалося б, мій досвід має звільнити мене від цих відчуттів. Я одержима своєю роботою. Грати для мене – значить жити!»
Роковини смерті:
60 років із дня смерті Яна Сібеліуса (1865-1957), фінського композитора і диригента, основоположника національної музичної школи. Сібеліуса ставлять в один ряд з представниками пізнього романтизму, такими як Штраус та Елгар. Міжнародну славу композитор здобув завдяки симфоніям, але популярністю користується і його скрипковий концерт, і численні симфонічні поеми - «Калевала», «Фінляндія», «Дочка Півночі». Хоча пік популярності Сібеліуса припадає на 30-ті роки ХХ ст., він і сьогодні є гордістю Фінляндії. Його ім’ям названі вулиці, парки, а також музичний інститут (нині Академія), у якому колись навчався композитор. З 1951 року проводиться щорічний міжнародний музичний фестиваль «Тиждень Сібеліуса». В Гельсінкі проходить міжнародний конкурс скрипалів його імені.
Сьогодні виповнюється 26 років з дня смерті Зеновія Красівського (1929–1991), українського громадського діяча, поета, борця за незалежність України. Зеновій Красівський народився на Івано-Франківщині. Вся його родина належала до ОУН і УПА, за що згодом була репресована – вислана до Казахстану. Націоналістичних поглядів дотримувався і Зеновій, завжди підкреслюючи, що все, що ним рухає – це любов до батьківщини. І жодної ненависті – ні до кого. Навіть до найзапекліших ворогів. З 1964 року він був членом Українського національного фронту (УНФ; написав програмний документ «Тактика УНФ»), з кінця 70-х років брав активну участь у діяльності Української Гельсінської спілки. Останній Крайовий провідник ОУН (Організація українських націоналістів) у підрадянській Україні. Автор збірки «Невольницькі плачі», яку написав у тюрмі. Як зауважив Євген Сверстюк: «Він був, за євангельським виразом, з останніх, що стають першими». Можливо, ім’я Зиновія Красівського не настільки відоме як імена інших українських дисидентів, борців з радянським режимом. Віддавши себе до остатку справі, він не залишив по собі мемуарів, не давав інтерв’ю. Людина віруюча, надзвичайно скромна, він зовсім не вважав власне життя подвигом. Служив самовіддано-смиренно, воліючи бути в тіні, залишатися «безіменним будівничим». За словами того ж Євгена Сверстюка, «він знав, що в страдницькій історії свого краю він – тільки краплина». Він пройшов усе, що належало пройти в СРСР кожному, хто обирав тернистий шлях свободи. Його стаж у тюрмах, на засланні та психлікарнях складає майже 26 років. Як згадує однин із табірних друзів Зеновія Красівського, «від скупих оповідей про його досвід перебування в психлікарнях холола кров… Але вражало те, що він вийшов із того пекла з неушкодженою душею. Він взагалі вирізнявся цілісністю душі. Він – наче прикраса, вирізьблена з суцільного шматка золота». Останній період життя Зеновій Красівський присвятив самовідданому служінню й відновленню Української Греко-католицької церкви. І всюди – на засланні чи на волі – Зеновій Красівський був для інших прикладом нескореного духу. Це теж було однією з яскравих рис його характеру – надихати інших, більш слабших, до життя, активної дії, а ще – протидії – обставинам, часу, ворогам. Зеновія Красівського добре пам’ятають на батьківщині. Його ім’ям названо вулицю, йому збудовано величний пам’ятник, а на могилі громадського діяча завжди живі квіти. Надзвичайно цікавим є листування Зеновія Красівського з Айріс Акогоші – американською правозахисницею, представницею «Міжнародної амністії» (Amnesty International Local Group). Це листування – один із найзворушливіших документів доби радянських репресій. А ще, у 2015 році у Львові було видано книжку «Благословенні душі, що вміють випромінювати…» присвячену Зеновію Красівському та його дружині Олені Антонів, українській опозиційній діячці, правозахисниці. Як свідчить життя цих двох світлих особистостей – людська гідність, віра та любов – незнищенні. А за доби жорстоких випробувань вони сяють ще яскравіше.
