Самотність без російських соцмереж?..

Президентський указ про санкції стосовно російських соцмереж, а фактично – заборону доступу українців до «Однокласників» і «ВКонтакте», викликав справжнє сум’яття. І вкотре поляризував українське суспільство на палких прихильників цього рішення і людей, які обурилися, бо вважають, що їх обмежено у праві вибору й у реалізації громадянської свободи. Намагалася проаналізувати власні відчуття і думки з цього приводу. Питань виявилось більше ніж відповідей.

Перша реакція: лексика близька до нецензурної. Бо, чим би заборона на російські соцмережі продиктована не була, вона позбавляє зручного і безкоштовного способу спілкування із земляками, однокласниками – однокурсниками, родичами, приятелями тощо, причому, більшість із них живе аж ніяк не в Росії. Бо втрачається можливість швидких і доступних комунікацій з величезною кількістю молодіжних спільнот, які мені, як журналісту, вкрай потрібні. Подруга-педагог – та взагалі «скисла»: в неї група з 30 студентів, свою спільноту у «ВК» мали. Коли щось треба було їм повідомити – просто писала паблік. А тепер: «Цю публіку в «Фейсбук» не заженеш, а обдзвонювати усіх – хто мені це відшкодовуватиме?»

Гадаю, таких аргументів знайдеться чимало і в інших користувачів цих ресурсів.

Реакція «напівохолола». Чому із забороною тягли аж до 2017 року? Усе, що вже можна було зробити, спецслужби північного сусіда вже зробили. Це як вирізати пухлину на невиліковній стадії хвороби. Адже досі всі, хто мав зробити свій цивілізаційний вибір, уже визначились.

Чи справді є від цього економічний зиск, і чи завдасть таке рішення серйозних втрат економічній стабільності й військовій моці Росії? І чи справді соцмережі є тим компонентом, де найбільш «шурують» ефесбешники, чи саме пересічні українці є неоціненним і найважливішим джерелом розвідданих?

Думки постфактум. Ніколи не усвідомлювала, наскільки швидко і неповоротно ми перетворилися на елемент інформаційного суспільства, істот глобалізованих, гномиків, гвинтиків та залежних від Інтернет-мережі. Як на мене, реакція на заборону російських соцмереж набагато бурхливіша, навіть аніж на таке болісне для українців зростання комунальних тарифів. Не приведи, Господи, скасували б їх узагалі – це була б ломка національного масштабу!

Чи не тому вже на другий день набуття чинності офіційної заборони користувачі «ОК» і «ВК» опановують обхідні шляхи, аби не залишитися без доступу до них? Попри обґрунтування цього рішення питаннями національної безпеки, заклики до патріотизму і, власне, наявності альтернативи у вигляді того ж «Фейсбуку», «Твіттера» чи «Інстаграм»?

Ми швидко і бездумно звиклися із російськими соцмережами, як зі старими розтоптаними капцями. У «ВК» – 11 мільйонів користувачів! І нехай ці «капці» сумнівного походження і якості, вони комфортно обгортають кожний мозоль, гульку і тріщинку. І якщо йдеться про відпочинок перед теликом – чи справді побіжимо їх міняти на модельні туфлі на підборах?..

Який вибір зроблять українці, коли їх до цього рішення спонукали офіційно?

Антоніна Мніх, Вінниця

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства