20 квітня. Пам’ятні дати

Рішення про проведення дня було прийняте Департаментом громадської інформації ООН напередодні Міжнародного дня рідної мови, який відзначається щорічно 21 лютого з ініціативи ЮНЕСКО. Мета проведення днів шести офіційних мов ООН – розширення інформованості щодо історії, культури і розвитку кожної з мов ООН. Їх, як відомо – шість: англійська, арабська, іспанська, французька, російська і власне китайська. День китайської мови відзначається щороку 20 квітня, починаючи з 2010 року і присвячений він Цан Цзе – засновнику китайської писемності, придворному історіографу легендарного імператора Хуан-ді («Жовтий імператор»). Саме Цан Цзе створив набір піктограм, які згодом слугували основою для ієрогліфів. Загалом у китайській мові нараховується 80 тисяч ієрогліфів, але активно використовуються від 3 до 5 тисяч. Навіть, якщо ви вивчите 500 ієрогліфів, то зрозумієте до 80% звичайного сучасного китайського тексту. Якщо ж виникне бажання читати газети і неспеціалізовані журнали, то доведеться вчити до 3 000 ієрогліфів. Коли ж заманеться насолодитися поезією Лі Бо чи Ду Фу, або ж почитати якийсь із романів сучасного китайського письменника нобелівського лауреата Мо Яня, тоді за справу потрібно буде взятися більш серйозно і фундаментально. На сьогодні у світі спостерігається справжній бум на вивчення китайської мови, що є цілком природнім явищем, супутнім зростанню економічної та політичної міці держави. Не оминув він і Україну. Мову Піднебесної вивчають у багатьох школах, до того ж підготовку фахівців з китайської мови здійснюють 9 українських вишів. Писемна китайська мова є однією з найважчих і найдавніших мов у світі. Першим пам’яткам китайської писемності понад 6 тисяч років. На сьогодні китайською мовою послуговуються понад мільярд 300 мільйонів людей. Вона має статус офіційної мови у Китаї, Тайвані, Сінгапурі, Гонконзі, її у тій чи іншій мірі використовують у Таїланді, В’єтнамі, М’янмі, Камбоджі, Кореї, Індонезії, Малайзії та Філіппінах.

Ювілеї дня:

210 років від дня народження Вінцентія Поля (1807-1872), польського поета-романтика, географа і етнографа. Дитинство провів на Львівщині. Закінчив Львівський університет. Учасник польського повстання 1830–1831 рр. Був професором географії Краківського університету. Автор праць «Північний схід Європи», «Погляд на північні схили Карпат»; статей, у яких подаються відомості про життя гуцулів, лемків, бойків. Записував і перекладав польською і німецькою мовами українські народні пісні.

155 років від дня народження Олексія Петровича Новицького (1862–1934), українського історика мистецтва. Автор праць про життя і творчість Тараса Шевченка. За участю Новицького здійснено підготовку близько 30 різних видань творів Шевченка, зокрема «Кобзаря», 10- і 6-томного академічних видань повного зібрання творів поета. Один із упорядників книжки «Біографія Т.Г. Шевченка за спогадами сучасників» (1958). У 1927-1928 рр. розробив першу експозицію Літературно-меморіального будинку-музею Шевченка в Києві.

Цього дня 1891 року народився Юрій Йосипович Тютюнник (1891–1930), відомий український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Народився Юрій Тютюнник на Черкащині. Навчався у сільській школі, закінчив агрошколу в Умані. У роки Першої світової війни перебував на фронті, отримав офіцерський чин. Навесні 1917 року делегати Всеукраїнського військового з’їзду вводять його до складу Центральної Ради. Восени 1917 року Юрій Тютюнник організовує у Звенигороді Кіш вільного козацтва, який завдав відчутних ударів частинам 58-ї більшовицької армії. У 1917 році Тютюнник чимало зробив для українізації частин російської армії. Під час австро-німецької окупації був одним із організаторів селянського повстання проти німців та гетьмана Павла Скоропадського. Саме Тютюнник допомагав Директорії прийти до влади – він очолював у Києві підпільний революційний комітет, а підпорядковані йому воєнізовані загони у першій половині грудня 1918 року захопили Печерськ та інші райони української столиці. У лютому 1919 року частини військ під керівництвом Тютюнника об’єдналися з загонами отамана Григор’єва. Невдовзі повстанці разом із Червоною армією вели бої проти військ Антанти та денікінців і зайняли у березні 1919 року Херсон і Одесу. Але досить швидко і Тютюнник, і Григор’єв зрозуміли підступні наміри більшовиків і повернули зброю проти Росії. З грудня 1919 року Тютюнник був помічником командувача Армії УНР; очолював другий Зимовий похід Армії УНР. Операцію було проведено у листопаді 1921 року, однак українські війська зазнали нищівної поразки від більшовиків. Тютюннику з невеличким загоном вдалося потрапити на територію Польщі. У 1923 році нелегально переправився на територію УСРР, був схоплений. Москва вимагала його негайного розстрілу, але українські більшовики наполягли на тому, що впливового західного генерала можна (і треба) перед тим використати «по повній». Шантажем Тютюнника змусили написати покаянного листа, публічно визнати свої «помилки», а заодно й радянську владу. Він оселився в Харкові, навіть викладав у Харківській школі червоних старшин (щоправда, цей факт видається сумнівним). Написав спогади про Зимовий похід, кілька кіносценаріїв, зокрема і сценарій до фільму «Звенигора» (разом із Майклом Йогансеном і Довженком). Працював редактором художніх фільмів, навіть зіграв роль (дуже принизливу) самого себе у фільмі «ПКП» («Пілсудський купив Петлюру»). Але він був приречений. У 1929 році Юрія Тютюнника було заарештовано, вивезено до Москви й без суду розстріляно у жовтні 1930-го. Дружина до останнього сподівалася на диво й слала запити й листи в усі інстанції з проханням повідомити про долю чоловіка. Про виконання вироку її повідомили лише у 1932 році.

Роковини смерті:

545 років з дня смерті Леона Баттісти Альберті (1404-1472), італійського архітектора, вченого, письменника і музиканта епохи Відродження. Будівлі, споруджені за проектами Альберті, можна побачити й сьогодні – це церква Санта-Марія Новелла у Флоренції, палаццо Ручеллаї у Флоренції, церква Сан-Франческо в Ріміні. Усі вони є пам’ятками стародавньої архітектури. Серед теоретичних праць Альберті відомими є «10 книг про будівництво».

105 років з дня смерті Брема Стокера (1847-1912), ірландського письменника, автора готичного роману «Дракула» (1897). Крім «Дракули» написав ще чимало романів і оповіданнь, проте славу йому приніс саме «Дракула», над яким він працював вісім років, вивчаючи європейський фольклор і легенди про упирів. Завдяки численним екранізаціям творів (переважно «Дракули») ім’я Брема Стокера не забуте й нині. Найкращими є «Носферату: симфонія жаху» (1922) Фрідріха Мурнау, «Носферату – примара ночі» (1978) Вернера Херцога та «Дракула Брема Стокера» (1992) Френсіса Форда Копполи. Варто також зауважити, що крім красного письменства Брем Стокер свого часу був досить відомим театральним антрепренером актора Генрі Ірвінга і директором-розпорядником одного з найстаріших лондонських театрів «Ліцеум». З Ірвінгом він співпрацював і товаришував протягом 27 років. Саме Ірвінг організував переїзд Стокера з Дубліна до Лондона і ввів товариша у вище товариство, познайомивши з Артуром Конан Дойлом і Джеймсом Уїстлером. Письменник дуже важко пережив смерть Ірвінга в 1906 році – з ним стався удар, і він добу не міг прийти до тями. А ще Стокер був одружений з Флоренс Белкам, у яку був закоханий Оскар Вайлд.

25 років з дня смерті Бенні Хілла (Алфред Готорн Хілл; 1924-1992), британського комічного актора, «короля пікантної комедії». Упродовж 30 років був ведучим телевізійного «Шоу Бенні Хілла» (1955-1991), надзвичайно популярного у 80-х роках минулого століття. 

15 років з дня смерті Франсіса Лемарка (1917-2002), французького композитора, поета, співця «народного Парижа», автора пісні «А Парі», добре відомої у виконанні Іва Монтана, яка стала своєрідною візитною карткою французької столиці. З Монтаном Лемарк познайомився одразу ж після війни, й відтоді обох митців поєднувала багаторічна дружба і творча співпраця. Вони навіть поховані поряд.