11 квітня. Пам’ятні дати

11 квітня. Пам’ятні дати

935
Ukrinform
В іудеїв розпочинається свято Песах, яке триватиме до 17 квітня. 

Песах – одне з центральних свят, присвячене Виходу євреїв з Єгипту. Назва з івриту перекладається як «минути, пройти повз». Через те, що фараон не хотів відпускати євреїв з єгипетського рабства, Всевишній наслав на Єгипет свою  «десяту кару» – загибель усіх первістків. Але смерть не торкнулася родин євреїв – одвірки їхніх осель були позначені кров’ю жертовних ягнят. А ще Песах називають святом прісних хлібців: вихід з Єгипту був настільки поквапливий і стрімкий, що людям бракувало часу чекати, допоки зійде тісто для хліба. В дорозі вони змушені були вживати прісні хлібці з муки, змішаній з водою. Тому під час Песаху іудеї їдять тільки прісний хліб (мацу), суворо дотримуючись настанови Тори, яка категорично забороняє під час свята мати навіть крихту хомеца – продукту, в якому містяться зернові, що піддалися заквасці (хліб, пиво тощо). Від будь-якого хомеца потрібно обов’язково позбавлятися. У ніч на суботу євреї здійснюють особливу трапезу – так званий пасхальний седер («порядок»), під час якої читають «Пасхальну Агаду» – книгу, в якій ідеться про історію виходу з Єгипту. Те, що євреї ставлять на стіл перед початком седера, є частиною самої Агади, ця їжа вплетена в оповідь. На столі обов’язково повинні бути корінь хрону (це нагадування про гіркоту рабства в Єгипті), харосет – суміш натертого яблука з меленими горіхами, вином, цукром і корицею, що символізує важкість праці – глину, з якої євреї виробляли цеглу для фараона, зелень петрушки і селери (надія на майбутнє), засмажений шматок баранини з кісточкою (пасхальне ягня, заколоте напередодні виходу), варене яйце (жертви, які приносили в Храмі), солону воду, в яку занурюють зелень (солоні сльози минулого). Строгий і урочистий ритуал седера приписує випити цієї ночі чотири келихи вина, їсти хліб бідності – мацу і закінчити трапезу афікоманом – шматочком маци, відкладеним з самого початку седера.

Сьогодні Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона. Відзначається в день народження англійського лікаря Джеймса Паркінсона (1755–1824), який 200 років тому (1817) вперше описав хронічне прогресуюче захворювання центральної нервової системи. Його дослідження називалося «Есе про тремтячий параліч», але праця не було належним чином оцінена сучасниками. Лише в 1857 році науковці звернули на неї увагу, а французький невролог Жан Шарко запропонував назвати хворобу на честь британця. Хвороба Паркінсона є найбільш частим нейродегенеративним захворюванням після хвороби Альцгеймера. Захворювання зустрічається повсюди. Його частота коливається від 60 до 140 осіб на 100 тисяч населення, число хворих значно збільшується серед представників старшої вікової групи. Питома вага людей з хворобою Паркінсона у віковій групі старше 60 років становить 1%, а старше 85 років – від 2,6% до 4%. Найчастіше перші симптоми захворювання з’являються в 55-60 років. Проте у ряді випадків хвороба може розвинутися і у віці до 40 (хвороба Паркінсона з раннім початком) або до 20 років (ювенільна форма захворювання). На сьогодні хвороба Паркінсона є невиліковною, всі існуючі методи лікування спрямовані лише на полегшення її симптомів. За висновками науковців, чоловіки хворіють дещо частіше, ніж жінки. А от суттєвих расових відмінностей в структурі захворюваності не виявлено.

Події дня:

Цього дня 1945 року американські війська увійшли на територію найбільшого концтабору Німеччини – Бухенвальда, й звільнили його в’язнів. Ще перед тим в’язні концтабору підняли повстання, в результаті якого захопили табір і утримували його до приходу союзних військ. Разом з тим, у квітні 1945 року були звільнені також в’язні Міттельбау-Дора (11 квітня), Берген-Бельзена (15 квітня), Заксенхаузена (22-23 квітня), Дахау (29 квітня), Равенсбрюка (30 квітня). Концентраційні табори на території нацистської Німеччини почали з’являтися ще задовго до початку Другої світової війни, одразу після приходу Гітлера до влади. Перший концтабір було створено у березні 1933 року поблизу Дахау. Але свого найбільшого розвитку, страшної досконалості вони сягнули у розпал воєнних дій, ставши справжніми «фабриками смерті». Загалом на підконтрольних нацистам територіях існувало понад 14 тисяч концентраційних таборів де утримувалося до 20 мільйонів людей – представників 30 країн світу. За 12 років існування «третього рейху» у концтаборах було фізично знищено майже 12 мільйонів людей. Приблизно по мільйону в рік. Потенційним бранцем міг стати будь-хто: військовополонені, комуністи, євреї, роми, психічно хворі, гомосексуалісти, тобто усі ті, хто здавався «не таким», був «іншим», «чужим», хто не вписувався в трафаретний образ «істинного арійця», створеного хворою уявою нацистських пропагандистів, схиблених на «чистоті крові». Найбільшими нацистськими таборами смерті були Освенцім – 4 мільйони в’язнів, Майданек – 1,38 мільйони, Маутгаузен – 122 тисячі, Заксенгаузен – 100 тисяч, Равенсбрюк – 92,7 тисячі, Треблінка – 80 тисяч. У Бухенвальді, який був заснований у липні 1937 року поблизу Веймара (між іншим місто Баха, Гете і Шіллера) в неволі утримувалося 250 тисяч людей. Із них майже 60 тисяч загинуло. Одні були вбиті, спалені у крематорії, інші померли від голоду, фізичного виснаження, хвороб, інші стали жертвами медичних експериментів.

Ювілеї дня:

525 років від дня народження Маргарити Наваррської (1492-1549), королеви Наварри (з 1543), однієї з перших французьких письменниць. Сестра Франціска І, бабуся короля Генріха ІV. Уславилась збіркою новел «Гептамерон» (опублікована у 1558 році під назвою «Історія про щасливих коханців» з купюрами), де оповідаються різноманітні любовні історії на кшталт «Декамерона»  Дж. Боккаччо. Їй також належать збірки віршів «Зерцало грішної душі» і «Перлини принцес», п’єси в дусі мораліте.

245 років від дня народження Мануеля Хосе Кінтани (1772-1857), іспанського громадського діяча, письменника. Автор численних од («Гусман Хоробрий», «Хуан Паділья»), поеми «Пантеон Ескуріала», а також прозаїчних «Життєписів великих іспанців», у яких поєднував просвітницькі ідеї прогресу з ідеями тираноборства і волелюбністю.

Роковини смерті:

40 років з дня смерті Жака Превера (1900-1977), французького поета і сценариста. Автор поем, збірок ліричних віршів, а також сценаріїв до фільмів режисера Марселя Карне «Набережна туманів», «День починається», «Діти райка», що давно стали класикою французького кінематографа. Поет захоплювався також мистецтвом фотографії, його збірка «Суміш» оздоблена цікавими авторськими колажами. Чимало його віршів стали піснями – їх співали Едіт Піаф, Жозеф Косма, Шарль Азнавур та ін. Як зазначила Михайлина Коцюбинська, котра перекладала цього французького поета й добре знала його творчість, «…Превер – поет яскравий, видовищний, його віршам притаманна простота, але вона не є хисткою і малодумною. Це простота художньо рафінована, що виборюється гострим і небанальним поетичним мисленням. Це простота так само непроста, як життя».

38 років тому пішов з життя Леонід Федорович Биков (1928-1979), український актор театру і кіно, кінорежисер, народний артист України. Знявся у 24 фільмах, найвідомішими з яких є: «Максим Перепелиця», «Добровольці», «На семи вітрах», «В бій ідуть тільки «старики»», «Ати-бати, йшли солдати…». П’ять кінострічок поставив як кінорежисер. Лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1977). Леонід Биков був таким самим, як і герої, яких він грав – щирим, чарівним, з незабутнім голосом і сумними очима. Тобто кіногерой цілком співпадав з виконавцем, актором, що неодмінно тішило глядача, який майже завжди підсвідомо ототожнює кінообраз з виконавцем. Так само і режисером Леонід Биков був не за професією, а за покликанням, хоча з дитинства мріяв стати льотчиком, але через свій маленький зріст не пройшов медкомісію. А ось його найкращого друга Віктора Щедронова прийняли, він потрапив на фронт і загинув у Чехословаччині у 1945. Коли Биков писав сценарій до фільму «В бій ідуть одні «старики»», то в пам’ять про Віктора втілив його в образі Смуглянки, навіть прізвище зберіг – лейтенант Щедронов. Леонід Биков загинув в автомобільній катастрофі. На момент смерті акторові було всього 50 років. Ховали його як солдата – скромно, без пустопорожніх промов і оркестрів. Тільки над могилою улюбленого режисера і актора прозвучала «Смуглянка». Так він сам хотів.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-