7 березня. Пам’ятні дати

Володимир Авксентійович Дахно (1932-2006) народився у Запоріжжі. Закінчив факультет архітектури Київського інженерно-будівельного інституту. Навіть певний час встиг попрацювати за спеціальністю. Згодом Дахна запрошують на роботу в нове творче об’єднання мультиплікаційних фільмів на студії «Київнаукфільм» (нині «Укранімафільм»). І у 1960 році він дебютує як мультиплікатор з фільмом «Пригода перцю», а перша серія циклу мультфільмів «Як козаки...», де Володимир Дахно виступає в ролі режисера і сценариста, виходить у 1967 році. Якось художник пригадав, що не мудрував особливо з героями, намалювавши їх на манер трьох мушкетерів: один вийшов кругленьким і маленьким, другий – худим та високим, третій – справжнім здорованем. Вже потім йому казали, що йому вдалось точно передати у своїх персонажах український характер, що, зрештою, й зробило їх найбільш упізнаваними персонажами української мультиплікації. Загалом Володимир Дахно створив 23 фільми, дев’ять з яких про пригоди козаків. А ще художник автор першого українського повнометражного мультфільму – «Енеїда», створеного у 1991 році. Цікаво, що у літку 2016 року було знято продовження легендарного мультсеріалу – «Козаки. Футбол», в якому улюблені герої знову подорожують посвіту, потрапляють у різноманітті пригоди і, звісно, виходять переможцями.

Ювілеї дня:

182 роки від дня народження Василя Федоровича Симиренка (1835-1915), українського промисловця, винахідника, мецената, видавця. Був власником цукроварні в селі Сидорівка на Канівщині, на якій уперше в Україні почали виготовляти пастилу найвищої якості. Як писав Євген Чикаленко, Василь Симиренко  був, «найвидатнішим, найщирішим українцем з-поміж так званих «буржуїв», який захоплювався українською справою не тільки до глибини своєї душі, а й до глибини своєї кишені». Впродовж багатьох років Симиренко фінансував майже всі видання в Україні: «Киевская Старина», «Науково-літературний вістник», «Україна», перші всеукраїнські газети «Громадська думка», «Рада». Його коштом вийшла ціла низка книжок і видань «Кобзаря». Він дав 100 тис. крб. золотом на придбання у Львові будинку для Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка, всіляко підтримував українських письменників, фінансував створення хору Миколи Лисенка та його закордонну подорож. Коли Василя Федоровича запитували, чому він не обіймає якихось громадських посад, він відповідав: «Кожен повинен робити те, до чого вдатний. Вони тямляться на громадських справах, хай їх і роблять, а я тямлю заробляти гроші, то мушу заробляти їх для України». Все своє майно – до 10 млн карбованців подружжя Симиренків заповіло на потреби українського народу. 

167 років від дня народження Томаша Масарика (1850-1937), державного і політичного діяча Чехо-Словаччини, першого Президента незалежної Республіки Чехо-Словаччина (1918-1935), вченого-філософа. Заслугою Масарика було створення у міжвоєнній Чехо-Словаччині стабільного і функціонуючого демократичного ладу. Він був для цієї країни тією ж знаковою постаттю, що й Маннергейм для Фінляндії, чи Ататюрк для Туреччини. На пост глави держави Масарик обирався в 1920, 1927, 1934 роках і як один з найавторитетніших політиків країни сприяв її соціально-політичній та економічній консолідації. У грудні 1935 року 85-річний Масарик передав президентські повноваження своєму найулюбленішому учневі й послідовнику Едуарду Бенешу, а 14 вересня 1937 року помер. Створена ним держава протрималася трохи більше року, але закладений Масариком фундамент виявився настільки потужним, що й нині, після десятиріч влади нацистів і комуністів, Чехія, як одна з найуспішніших постсоціалістичних країн, займає гідне місце серед європейських держав.

Роковини смерті:

Цього дня 18 років тому пішов з життя Стенлі Кубрик (1928-1999), американський кінорежисер, сценарист, продюсер, одна з ключових фігур світового кінематографу 2-ї половини ХХ ст. Зняв фільми: «Спартак», «Лоліта», «Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав боятися і покохав бомбу», «2001: Космічна одісея», «Механічний апельсин», «Баррі Ліндон», «Сяйво», «З широко закритими очима». Знімаючи антитоталітарні фільми, Кубрик був солідарний з Копполою у тому, що режисер – останній диктатор у нинішньому політкоректному світі. «Одна людина пише роман, одна людина створює симфонію. Отже, цілком природно, що одна людина робить фільм», - констатував він, контролюючи абсолютно всі стадії технологічного кінопроцесу: і колір, і музику, і спецефекти. Парадокс у тому, що фільми Кубрика були відзначені 8 «Оскарами» і 14 номінаціями, але ні разу – за режисуру. У Кубрика була досить важка вдача і багато хто вважав його, м’яко кажучи, диваком: він вимагав, щоб листи, адресовані йому були написані чорнилами певного кольору, панічно боявся подорожей літаком і протягом 20 років не дав жодного інтерв’ю. Крім того, актори ледве витримували період зйомок у Кубрика: Кірк Дуглас, який зіграв Спартака називав режисера «холодним покидьком», у Малкольма Макдавелла («Механічний апельсин») після зйомок було нервове виснаження, а щасливий шлюб Ніколь Кідман і Тома Круза розпався одразу ж після завершення зйомок «З широко закритими очима». Втім, попри репутацію дивака, Стенлі Кубрик був одним із найрозважливіших персонажів сучасного кіно. «Між людиною і машиною існують глибокі емоційні зв’язки. Красиві механізми ми сприймаємо сексуально. Запах фотоапарату Nikon. Відчуття італійської спортивної машини чи прекрасного музичного центру. Більш того, ми самі давно живемо в товаристві прекрасних біологічних механізмів», - сказав він в останньому інтерв’ю.