1 березня. Пам’ятні дати

Три роки тому, 1 березня 2014 року, Рада Федерації РФ підтримала звернення президента Росії Володимира Путіна про дозвіл на застосування збройних сил Російської Федерації на території України, мотивуючи це «захистом прав російськомовних громадян». Це був черговий етап кремлівського сценарію з окупації України, розпочатого, по суті, ще 20 лютого, коли на території Криму з’явилися перші «зелені чоловічки». Як відомо, вже 27 лютого урядові будівлі Криму були захоплені російськими спецназівцями. Де факто чобіт окупанта вже давно топтав українську землю, але російському керівництву знадобилося рішення Ради Федерації, аби надати хоча б якоїсь юридичної легітимності в очах якщо й не світу, то хоча б власних громадян. Самопроголошений «голова Ради міністрів АР Крим» Сергій Аксьонов звернувся до Путіна посприяти у «забезпеченні миру і спокою» на території Криму. 1 березня російський президент направив до Ради Федерації пропозицію про введення російських військ у Крим. Цього ж дня Рада Федерації під головуванням Валентини Матвієнко о 17:20 (шокуюче дійство відбувалося у відкритому режимі) одностайно проголосувала за введення російських військ на територію України, і в Крим зокрема. Завершилося «шоу» «бурхливими оплесками» в кращих традиціях СРСР. Далі теж все пішло за заздалегідь розробленим Кремлем планом. 16 березня 2014 року відбувся «референдум» про статус Криму, на якому за російськими офіційними даними 96,77% жителів АРК та міста Севастополь проголосували за возз’єднання відповідних територій з Російською Федерацією. 17 березня Верховна Рада АРК проголосила незалежність Республіки Крим, а 18 березня у Георгіївській залі Московського Кремля Президент Росії Путін спільно із самопроголошеним керівництвом Криму підписали Договір про прийняття його до складу Росії. 21 березня Рада Федерації Росії прийняла закон про ратифікацію Договору від 18 березня та закон про утворення нових суб’єктів федерації – Республіки Крим та міста федерального значення Севастополь, закріпивши анексію цих регіонів Росією. Проте, вже у червні 2014 року російський президент «запропонував» Раді Федерацій скасувати постанову про застосування російських військ на території України; дозвіл був, звісно ж, відкликаний, але то був лише черговий трюк Путіна (російська пропаганда подала його як «акт доброї волі»), адже відомо, що найкривавіші бої на Сході України за участю російських військ тривали влітку 2014 року, та й потім.

Події дня:

145 років тому (1872) актом конгресу США Єллоустонський парк був проголошений національним парком країни. Нині Єллоустонський парк найстаріший у світі, а також один із найбільших у США. Парк відомий численними гейзерами та іншими геотермічними об’єктами, багатою живою природою, мальовничими ландшафтами. Розташований на північному заході штату Вайомінг, а також на землях на сході Айдахо і півдні Монтани. Площа 8,9 тис. кв. км. Щороку його відвідують близько 2 мільйонів туристів. У 1978 році Єллоустонський парк включено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Ювілеї дня:

180 років від дня народження Георга Еберса (1837-1898), німецького єгиптолога і письменника. Опублікував знайдений ним давньогрецький медичний трактат (відомий в науці як «Папірус Еберса»). Автор історичних романів «Донька єгипетського царя», «Дружина бургомістра» та ін.

170 років від дня народження сера Томаса Брока (1847-1922), британського скульптора. Автор пам’ятника королеві Вікторії біля Букінгемського палацу, скульптурного портрета Вільяма Гладстона і Генрі Лонгфелло (знаходиться у Вестмінстерському абатстві), статуї капітанові Куку в Лондоні.

125 років від дня народження Акутагави Рюноске (1892–1927), японського письменника. Один із найвидатніших новелістів світу. Автор витончених за стилем оповідань-притч («Расьомон», «Тютюн і диявол»),  психологічних новел («Осінь», «Холод»), повістей. У 1935 році в Японії засновано літературну премію імені Акутагави. За мотивами його оповідань Акіра Курасава зняв фільм «Расьомон» – нині один із шедеврів світового кіномистецтва. Творчість Акутагави справила величезний вплив на літературу сучасної Японії.

95 років від дня народження Іцхака Рабина (1922-1995), державного і політичного діяча Ізраїлю, прем’єр-міністра Ізраїлю (1974–1977, 1992–1995), лауреата Нобелівської премії миру (1994; спільно з Ясиром Арафатом і Шимоном Пересом). 13 вересня 1993 року у Вашингтоні підписав із лідером ООП Ясиром Арафатом історичний документ – Декларацію принципів палестинського самоврядування. Вбитий у Тель-Авіві 4 листопада 1995 року.

Сьогодні святкує свій день народження Даля Грібаускайте (1956), президент Литовської Республіки (2009; переобрана на другий термін у травні 2014). Вона стала першою жінкою-президентом Литви і першою переобрана на другий термін поспіль на найвищу державну посаду Литви. Комісар Єврокомісії з бюджету і фінансового планування (2004–2009), міністр фінансів Литви (2001–2004), віце-міністр закордонних справ (2000–2001) і віце-міністр фінансів (1999–2000). Хтось називає її «Балтійською Маргарет Тетчер», хтось порівнює з не менш «залізною» Меркель, але для більшості литовців вона – типовий self made man – людина, котра сама себе зробила, а ще – втілення розуму, далекоглядності, дипломатичної гнучкості, а коли треба – незламної принциповості та рішучості. Народилася Даля Грібаускайте у Вільнюсі (Литва). Випускниця Ленінградського держуніверситету за фахом «політекономія». У 1992 році навчалася за програмою для керівників у Джорджтаунському університеті (Вашингтон, США). Доктор соціальних наук. У великій політиці – з початку 90-х років. Починала керівником програм в уряді Литви, очолювала департамент з європейських справ у міністерстві міжнародних економічних відносин Литви. Брала участь у переговорах, щодо вступу Литви до ЄС. В 1993 році обіймала посаду директора економічного департаменту міністерства закордонних справ Литви. Була єврокомісаром у Брюселі, відповідала за фінансове програмування і бюджет Європейського союзу. У 2005-му тижневик European Voice визнав Грібаускайте комісаром року за зусилля з реформування бюджету ЄС. Грібаускайте нагороджена багатьма урядовими нагородами й відзнаками, як своєї країни, так і інших держав. Крім литовської вільно володіє англійською, французькою і російською. Має чорний пояс з карате. Президент Литви відома своєю безкомпромісною позицією щодо агресивної політики путінської Росії та всебічною підтримкою України й українців у нелегкий час випробувань.