«Дождь» обрав «своїх», тому став для нас «чужим»
Сьогодні Національна рада з питань телебачення і радіомовлення вилучила російський телеканал «Дождь» з переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України. Простіше кажучи, трансляція «Дождя» в Україні заборонена. Головна причина (з пояснень члена Нацради Сергія Костинського): у «Дождя» системна політика, що Крим є частиною РФ, а журналісти «Дождя» їздять до Криму з порушенням українського законодавства, називають адміністративний кордон між Херсонською областю та Кримом «російсько-українським кордоном», показують в ефірі карти, на яких Крим позначений як територія Російської Федерації.
«Дождь» і так практично ніхто в Україні не дивився, а тепер, як висловився один анонім в українських соціальних мережах, не дивитимуться офіційно. Зате маємо швидку реакцію речника російського МЗС Захарової, котра пообіцяла «поінформувати» ОБСЄ про таку «цензуру». Сам «Дождь» відреагував короткою реплікою: «Друзья, на Украине официально запретили наше вещание. Очень жаль».
Їм жаль. Ми для них – друзі. Щодо «жаль» - це правда, щодо «друзі» - то хочеться відповісти міцним російським слівцем. Але чи варто? Нікого там воно не виправить.
Краще скористатися цією, прямо скажемо, не надто важливою подією (заборона ретрансляції «Дождя» в Україні) як приводом дещо зауважити тим нашим співвітчизникам, хто чомусь вважає, що ми маємо не розривати зв'язок з так званими російськими ліберальними структурами.
Головне, що відбувається сьогодні між Україною та Росією – це війна. Тобто, висловлюючись аж надто відсторонено, процес, під час якого масово вбивають людей. А це означає, що єдиною справді вагомою проблемою на війні є проблема фізичного виживання – окремої людини чи цілої країни. Тим більше, що всі ми чудово усвідомлюємо: мета держави Росія – знищити українську державну незалежність. Тому і ділиться світ на війні на «чорне» і «біле», на «своїх» і «чужих» - жодних відтінків! І хоч якою «гібридною», тобто офіційно неоголошеною, не була нинішня російсько-українська війна, це все-таки повноцінна (в сенсі вбивства людей і проблеми виживання) війна, і її незаперечні закони змушують людей, навіть попри їх бажання, жорстко визначатися за принципом «свій – чужий». І ухилитися від цього вибору, відсидівшись «у кущах» чи «на хуторі», практично неможливо. Тим більше тим, чия професійна діяльність лежить у публічному просторі.
Ось «Дождь» і визначився. Власниця і керівниця телеканалу «Дождь» Наталія Синдєєва заявила, що телеканал керується російським законодавством при зображенні карти Росії: «Відповідно до статті 65 Конституції Російської Федерації Республіка Крим є суб'єктом Російської Федерації». Оскільки українці щодо Криму не можуть керуватися статтями російської конституції, у нас є своя, яка каже протилежне, а саме, що Крим – частина України, виходить, що ми розбіглися по різні боки барикади. Вони до «своїх», ми – до «своїх». А з барикад «спілкування» може бути тільки через приціл вогнепальної зброї. Бо війна. Все, проблема стосунків вирішена, нема в Росії для нас «ліберальних» відтінків, хоч багатьом і в Росії, і в Україні це й не подобається. Та й взагалі, означення «ліберальний» щодо Росії ми вже вживаємо не інакше, як в лапках.
«Дождь», можливо, і радий був би не зображувати на картах Крим російським, розуміючи, що він Росією анексований, тобто приєднаний незаконно через війну, але не може. Бо не хоче опинитися під час війни «чужим» серед «своїх». На таке в Росії здатні тільки окремі, особливо «божевільні» особистості, яких можна перелічити на пальцях однієї руки. Далеко не кожен російський ліберал, а точніше – майже ніхто, готовий нести все життя важелезний хрест «чужого». Як це, приміром, витримувала Валерія Новодворська, а нині витримує у російській в’язниці Борис Стомахін.
Тож насправді нема за чим і за ким жалкувати, якщо об’єктивний процес поділу на війні на «своїх» та «чужих» набрав сили. Опиратися йому – нерозумно і безнадійно. «Дождь» для нас цілком очікувано опинився серед ворогів, бо в нинішній Росії будь-який телеканал приречений бути антиукраїнським. В ефірі «Дождя» є місце Жириновському, Бородаю, Гіркіну, Царьову, їх подають українцям як «альтернативну точку зору». А коли йде війна, то така «альтернативність» - це фарисейство, обман, ворожі дії, проти яких заборона – єдино можлива протидія. Зрештою, «Дождь» сам обрав свій бік барикади, жодними своїми діями Україна та українці його до цього не примушували.
Юрій Сандул. Київ
