25 грудня. Пам’ятні дати

25 грудня. Пам’ятні дати

3659
Ukrinform
Сьогодні увесь католицький світ, а також більшість протестантів і православних церков святкують Різдво Христове. 

Різдво – одне з найбільших і найурочистіших християнських свят. І якщо для православних у святковій ієрархії вище стоїть хіба що Воскресіння Христове, або ж Пасха, то для католиків Святом свят є саме Різдво. Біблійна історія оповідає нам наступне: під час царювання в Юдеї Ірода, який підкорявся владі Риму, римський імператор Август видав наказ зробити в підпорядкованій йому землі іудейській всенародний перепис. Згідно з цим, кожен іудей повинен був записатися там, де жили його предки. Йосип і Діва Марія походили з роду Давидового, тому вирушили з Назарета, де вони на ту пору мешкали, до міста Давидового –  Віфлеєма. Прийшовши до Віфлеєма, вони ніде не могли знайти пристановища – всі будинки, готелі міста були зайняті через величезне скупчення людей. До того ж ще й була зима, коли ночі особливо холодні. Тому вони мусили зупинитися за містом, в печері, куди пастухи заганяли в негоду худобу. У цій печері вночі у Пресвятої Діви Марії народилося Немовля – Син Божий, Христос Спаситель світу. Вона сповила Божественне Немовля і поклала Його в ясла, куди клали корм для худоби. Богонемовля тихо спало собі на сіні в яслах убогого вертепу, а весь навколишній світ уже змінився. Нова яскрава зірка з’явилася на небі й повела трьох волхвів (мудреців) зі Сходу до Ісуса. Янгол зійшов на поля Віфлеємські, і зачудовані пастухи поспішили привітати дитятко Боже. Ще за часів Франциска Ассізького (приблизно з 1223 року) в католицьких храмах на Різдво існує звичай встановлювати для поклоніння віруючих ясла з фігуркою Христа. Відтоді в Європі поширився звичай влаштовувати під час Різдвяних свят такі ясла з ляльками – Дитяти Ісуса, Марії, Йосипа, пастухів, Трьох царів (волхвів) – у церквах та власних будинках. В Україні ця традиція отримала назву вертеп – «печера» давньоруською мовою. Спочатку Різдво Христове відзначалося 6 січня разом з Хрещенням і Богоявленням, і лише у IV столітті було перенесено на 25 грудня. Єрусалимська, Грузинська, Українська (православна і греко-католицька), Сербська і Російська православні церкви, а також старообрядці святкують Різдво Христове 25 грудня за юліанським календарем (тобто 7 січня). Вірменська церква за давнім звичаєм Різдво Христове святкує 6 січня.

З 25 грудня по 1 січня – Іудейське свято Ханука («освячення») – свято свічок, свято святості і чистоти, свято перемоги добра над злом, світла – над пітьмою. В часи Другого Храму маленька Юдея стала провінцією елліністичної Сирії, в якій правили нащадки Селевка. Селевкидів не влаштовувало, що юдеї  живуть відособлено і не піддаються впливу панівної елліністичної культури. Спочатку підступом, а потім і силоміць вони намагалися насадити свою культуру. Але коли їм це не вдалося зробити, вони вторглися до юдейського Храму і сплюндрували його – принесли на жертовник свиню, зарізали її і внесли свинячу кров у святая святих храму. Згодом євреї повстали і перемогли Селевкидів. Вони прийшли до Храму, очистили жертівник, вирізьбили з дерева нову менору (храмовий світильник). Але вони знайшли лише один дзбан не опоганеної загарбниками олії та запалили світильник. І тут Всевишній сотворив чудо – олії вистачило на 8 днів горіння – час, необхідний для виготовлення нової олії. Тому на честь цього дива щороку в єврейських домівках запалюють ханукальні світильники. Їх ставлять на найвидніших місцях, щоб усі бачили й усі пам’ятали – як би не намагалися вороги знищити світло Всевишнього, завжди знайдеться судина з олією, що може освітити шлях. Ханука – свято, яке вчить людей ніколи не впадати у розпач.

Ювілеї дня:

225 років від дня народження Огюстена Ежена Скріба (1791-1861), французького драматурга, члена Французької академії. Літературну діяльність розпочав у 20 років; у 49 став постійним драматургом «Комеді Франсез». Творчість Скріба пов’язана з розвитком веселої розважальної комедії. Широку популярність здобули драми й комедії «Шарлатанство», «В пошуках батька», «Склянка води, або Наслідки і причини», «Адрієнна Лекуврер». Автор лібрето опер і оперет - «Роберт-Диявол», «Гугеноти», «Африканка», «Дочка кардинала». П’єси Скріба вперше в Україні показав Театр товариства «Руська бесіда» (1879 – «Адрієнна Лекуврер»). У 1925 році пройшла п’єса «Ведмідь і паша», але найпопулярнішою є «Склянка води, або Наслідки і причини», яка й по сьогодні йде на театральних сценах.

140 років від дня народження Мухаммеда Алі Джинна (1876-1948), державного і політичного діяча Пакистану, засновника держави Пакистан. Перший губернатор Пакистану (1947-1948). Один із ініціаторів і найактивніших учасників поділу Британської Індії (1947). Народився майбутній батько-засновник національної державності Пакистану в Карачі в заможній родині. Здобув юридичну освіту в Лондоні. Під час перебування в Британії перейнявся традиційними ліберальними цінностями. Після повернення на батьківщину відкрив адвокатську практику, ставши єдиним адвокатом-мусульманином в Карачі. У 1906 році вступив до лав Індійського національного конгресу. З 1912 один з лідерів Мусульманської ліги. Спочатку відстоював національну єдність індусів і мусульман, проте в 1921 році покинув конгрес на знак незгоди з політикою Магатми Ганді. При розробці індійської конституції в 1928 році вимагав резервування для мусульман третини місць в індійських органах влади. У 1930–1934 рр. Джинна мешкав у Великобританії. Після повернення до Індії очолив Мусульманську лігу. З 1940 року вимагав виділення мусульман зі складу Індії як особливої «нації» та створення держави Пакистан. Услід за поділом Британської Індії став на чолі Пакистану як його перший генерал-губернатор. У Пакистані склався справжній культ Джинни, його офіційно іменують «батьком нації» і «великим вождем». Належить до національних символів Пакистану. Міжнародний аеропорт в Карачі має ім’я Джинни. День народження Мухаммеда Алі Джинни є в Пакистані святом, офіційним вихідним днем.

Цього дня народився Григорій Верьовка (1895-1964), засновник і перший диригент всесвітньо відомого Національного заслуженого академічного українського народного хору, що нині має його ім’я. Григорій Верьовка в історії української музичної культури ХХ ст. постать унікальна – композитор, диригент, музичний педагог. Яким був Григорій Верьовка? Відданим музиці, співу. Серед його кумирів не було політичних бонз – натомість він все життя преклонявся перед Миколою Леонтовичем – українським композитором, автором геніальної мелодії «Щедрик». Товаришував з Павлом Тичиною – знали один одного ще з Чернігова, з молодих років. Був однолюбом. З дружиною – Елеонорою Скрипчинською – першою помічницею, наснагою і духовною посестрою, він прожив душа в душу все життя. Пані Елеонора пережила чоловіка майже на 30 років, пішла з життя на початку грудня 1992 року. На сьогодні його дітище, його хор (ім’я композитора було присвоєно колективу у 1965 році) – найбільший український професійний хоровий колектив, справжній голос України.

Роковини смерті:

10 років від дня смерті Джеймса Брауна (1933-2006), американського співака, композитора, однієї з найвпливовіших постатей в поп-музиці ХХ століття. Його творчість справила значний вплив на музику в стилі соул, фанк, диско, реп. Володар декількох премій «Греммі», у тому числі почесної премії за внесок у розвиток музики (1992). Джеймса Брауна називали «Хрещеним батьком соула», «містером Please Please Please» і «містером Динамітом», як він сам себе називав (він був надзвичайно експресивною людиною). У 2004 році журнал Rolling Stone поставив його на сьоме місце в списку найвидатніших музикантів епохи рок-н-ролу. Браун знявся у декількох фільмах. Він помер від пневмонії на Різдво 2006 року. Попрощатися з культовим музикантом прийшла сила-силенна народу. Серед багатьох зірок був, зокрема, і Майкл Джексон. Наступна після цього церемонія «Греммі» була присвячена пам’яті видатного співака. Щоправда, тіло покійного не ховали аж до 10 березня – ніяк не могли узгодити місце поховання. Співак неодноразово бував у шлюбі, колишні дружини та численні діти затіяли судові процеси щодо поділу спадщини Брауна, які тривають і досі. В 2014 році американський кінорежисер Тейт Тейлор випустив біографічний фільм про Джеймса Брауна, під назвою «Джеймс Браун: Шлях вгору».

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-