Як «ватні» екскурсоводи плюють Україні в обличчя

Екскурсоводів в Україні та в її столиці тисячі, і  те, що вони кажуть, проконтролювати неможливо. Ви скажете, і правильно, чого державі або міській владі в такі сфери лізти? А виявляється, коли уже ледве не все, що нас оточує, можна «прикрасити» словом «гібридне», це річ незайва. Бо від нашого гіда інколи таке почуєш...

Випадок на Контрактовій: «А поляки не считают украинцев самостоятельным народом...»

«На сходах Контрактового будинку на Подолі стоїть екскурсійна група (швидше за все, з Росії). Екскурсовод розповідає про Київ:

«В Киеве испокон веков "поляком" называли любого чужого. Всех подозрительных пришлых называли "поляками", независимо от того из Польши они или из Тулы...

Сегодня в Киеве вы не найдете ни одного польского ресторана. Китайские есть, венгерские есть, а польских нет. Знаете почему? А потому что украинцы поляков ненавидят.

А поляки не считают украинцев самостоятельным народом... В Польше очень любят вареники. Но знаете, как их называют? "Русские пирОги". Русские! Понимаете? И так во всем...»

Побачивши, що я різко загальмував і прислухаюся до того, що вона говорить, екскурсовод - середніх років кругловида жінка в круглих же окулярах і в'язаній шляпці хутко згорнула екскурсію, і поки я роздумував, чи вступати з нею в суперечку чи ні, повела групу від гріха подалі», - написав у Facebook про свої спостереження співробітник Укрінформу Євген Якунов.

Випадок на «Вокзальній»: «Вітаю Вас в радянсько-капіталістичному Києві!»

Але це далеко не поодинокий приклад совкових екскурсій Києвом. І масштаби цього неподобства – вражають. От вам ще один промовистий випадок.  Недавно нашій колезі Любові Жаловазі трапилося побувати на розрекламованій автобусній екскурсії компанії «Краєвид», яка збирає приїжджих на метро «Вокзальна». Гості з Німеччини, які родом з України, хотіли дізнатися більше про Київ. Те, що вони почули на цій екскурсії разом з нашою колегою, не вписувалося в жодні межі…

Екскурсія розпочалася з привітання: «Вітаю Вас в радянсько-капіталістичному Києві!» І поки Жаловага оговтувалася від почутого, екскурсовод продовжував: «Українську державу створив Володимир Ленін...»  Далі – було ще цікавіше: роль Леніна в історії України була очевидно важливішою за роль Михайла Грушевського,  Київ описувався як місто Пушкіна, що був тут кілька днів проїздом, а не Шевченка, що у Києві жив та працював. Взагалі, у гіда не знайшлося жодного слова про українських діячів! Що ж було на екскурсії із сучасних «фактів»? Кондитер – ось хто нині є головнокомандувачем  Української держави, а Севастополь, як виявилося, здав… Олександр Турчинов! Про знакові для кожного нормального українця події обох Майданів - жодного слова. Коли екскурсоводу про це прямо нагадали, про Майдан і Революцію гідності гості Києва пару речень почули... А коли туристи попросили гіда зробити зупинку на Хрещатику, аби ним прогулятися, він закинув приблизно таку фразу: «Якщо хтось шукає собі проблем, можете виходити...»

Виходить, що кожного дня сотні туристів, приїхавши до Києва,  замовляють ось таку екскурсію, платять свої гроші, щоб їм вклали в голову відверту брехню?

То що ж це діється в українській столиці? Такі собі гіди без жодних докорів сумління закладають у мозок туристів усе, що їм заманеться, і взагалі не зважають на наслідки сказаного. Можливо, так гіди реагують на певний запит ринку – кажуть те, що їхні «замовники» хочуть почути. Інший варіант – брак кваліфікації та знань, і заміна всього цього відвертим ерзацем, оскільки для якісної екскурсії потрібно перечитати стоси історичної літератури, та ще й уміти подати прочитане. А це велика робота. Тому простіше дофантазувати, подавши це під своїм, а як це часто трапляється, «совковим» кутом зору, аніж заглиблюватися у факти.

Брехня без ліцензій

Яке право мають гіди на провокаційне перекручення історії? Та жодного! Але водночас за розповсюдження завідомо неправдивої інформації, яка відкладається в пам’яті гостей міста, вони не несуть і жодної відповідальності.  

У 2004 році набуло чинності «Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцями туристичного супроводу», затверджене Наказом Державної туристичної адміністрації № 83. Цей документ установив порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу.

До квітня 2014 р. такий дозвіл повинні були отримувати гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу. Але згідно п. 27 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» від 25.04.2014 р., внесено зміни до Закону України «Про туризм» та, відповідно, скасовано видачу дозволів фахівцям на право здійснення туристичного супроводу. Скоротили, так би мовити, «дозвільний диктат». Тобто вийшло - як завжди…

Укрінформ звернувся до експертів у сфері туризму, аби дізнатися – як регулюється діяльність гідів зараз, якщо таке, що випадково почув Євген Якунов, можливо в принципі?

Яніна Гаврилова, голова правління «Всеукраїнська асоціація гідів»: З 2014 року екскурсію може проводити будь-хто

«Оскільки в нас розпочалася політика дерегуляції і саморегуляції, то у зв’язку з цим з 2014 року було відмінено і так звані дозволи на проведення екскурсійної діяльності. Раніше в усіх регіонах були відповідні акредитаційні комісії при місцевих органах самоврядування і якраз вони видавали такі дозволи на місцевому рівні. А зараз же екскурсії може проводити будь-хто, це не заборонено законом. Що робити, якщо є претензії? Єдиний вихід – туристи можуть написати негативний відгук у туристичну компанію та вимагати повернути гроші назад. Це все.

Аби врегулювати діяльність гідів, ми запропонували імплементувати євронорму з підготовки гідів 15565-2008 в наше законодавство. Відтепер з вересня ця норма – ДСТУ 15565-2016 – діє у нас як стандарт і є рекомендацією від ЄС. Нею визначено 600 годин на підготовку гідів і предмети, які вони мають вивчати. Як контролюватиметься їхня діяльність після курсів? Обговорення ще триває, але ліцензій не буде. У планах - створити національний реєстр гідів на основі регіональних. Щоб у нього потрапити, необхідно буде надати пакет документів, а серед них - цю первинну підготовку».

Тетяна Сосновська, директор Національного музею історії України: Ліцензію треба мати

«Як відслідковувати текст екскурсії? Це неможливо. Контролювати суб’єктів підприємницької діяльності, які займаються туризмом, можна лише шляхом частого ліцензування. Наприклад, щороку чи що два роки поновлювати ліцензію шляхом своєрідного іспиту разом із наданням певних офіційних фінансових документів.

За кордоном також можна знайти екскурсоводів, які ніде не зареєстровані. Але там їх одиниці, а у нас - це масове явище. Найприкріше, коли до них звертаються туристи з інших міст, а особливо – з-за кордону. Іноді такі екскурсії проводяться на території Старокиївського дитинця, і мені доводилося чути, наскільки розповідь екскурсовода відрізняється від історичного чи наукового фактажу».

Арсеній Фінберг, «Цікавий Київ» коментує у Facebook: Кожен із вас може все що завгодно розповідати кому завгодно

 «Гід в Україні – професія, що не вимагає ні ліцензій, ні дозволів. Відповідно кожен із вас може все що завгодно розповідати кому завгодно. Добре це чи погано - спірний момент. З одного боку не хочеться повернення в «совок» коли тексти екскурсій затверджувалися "в партії", з іншого боку – я за базовий тест на знання історії міста, аби вчитель сільської школи не міг вести екскурсію в Києві, не здавши такий тест. Але, на жаль, таких "латентних сепарів" у такий спосіб все одно не виявиш».

Запоріжжя без козаків і бідна Одеса…

У Мережі громадськість теж активно обурюється некваліфікованими, а часто і упередженими гідами. Кияни чи жителі з інших міст випадково натрапляли на схожі «цікаві» екскурсії…   

Зараз як ніколи проблема «ватних» гідів потребує пильної  уваги з боку цілої низки «відповідних органів». Чому вони не реагують? Обличчя України, її столиці без жодних проблем заплямовують такі собі «гіди», діяльність яких згідно із законодавством контролювати абсолютно не можливо.

На жаль, зараз у нас досі вимагають ліцензувати усе, що тільки заманеться, окрім, як виявилось, діяльності тих людей, які отруюють нашу історію і налаштовують проти нас наших гостей.

Тут питання виникають очевидні і, хотілося б, щоб не риторичні…

Юлія Горбань, Київ.

Фото: Іван Сідловський