Ромське щастя: у таборі замислилися над перевагами освіти - 14.12.2016 09:00 — Новини Укрінформ
Ромське щастя: у таборі замислилися над перевагами освіти

Ромське щастя: у таборі замислилися над перевагами освіти

Аналітика
1844
Ukrinform
Майже всі нинішні барони вийшли з ужгородської «ромської» школи

Школа розташована в Ужгороді, незабаром їй виповнюється 90 років. Заснували її на Закарпатті ще за чехів, з тих пір вона працює досі, щоправда, не має офіційного статусу "ромської". Це типова загальноосвітня школа, де навчаються за звичайними українськими програмами. Єдине, що відрізняє цю школу від інших, - сюди на уроки ходять ромські діти та… їхні батьки: віднедавна тут відкрили курси форсованого вивчення програми загальноосвітньої школи для дорослих. Тож зранку до школи ідуть малі роми, а пополудні - їхні батьки.

Аби дізнатися більше про життя найстарішої в Європі ромської школи, ми, зі згоди директора пані Оксани Легези, навідалися сюди в будень пополудні.

ШКОЛУ ДЛЯ ДІТЕЙ ЗВЕЛИ САМІ БАТЬКИ-РОМИ

Школа невелика. Тут навчається всього 157 дітей. Одноповерхова будівля, сім класів, де навчаються діти, спортзалу нема, власне, спортом тут займаються надворі, актовий зал утворюється легким порухом руки, якщо забрати перегородку між двома класами. Але попри не надто комфортні, на перший погляд, умови, школа дає одні з найкращих показників відвідування ромськими дітьми уроків. У інших ужгородських школах, де ромські діти вчаться в загальних класах, вони, як правило, багато пропускають. А вся справа у тому, що школа територіально розташована поблизу району, де в Ужгороді компактно проживають роми.

- Ця школа справді найстаріша в Європі, - розповідає Оксана Легеза. - 90 років тому за часів Чехословачини уряд Масарика намагався вирішити питання соціалізації ромів - власне, ліквідувати їхню неписемність, допомогти отримати освіту. Спочатку ромів записували у класи в сусідній школі №2, але це не дало ефекту: ромські діти на заняття не ходили. Тому вирішили побудувати школу саме у їхньому таборі. На той час це був кінець міста.

Уряд зробив досить розумний хід: спробував залучити дітей до навчання через те, що самі батьки побудують їм школу. Відтак, держава виділила кошти на матеріали, а будівельні роботи проводили самі роми. Власне, діди й прадіди цих учнів. А коли ти вкладаєш свій труд у щось - то потім, як правило, більше це цінуєш. Так і це приміщення стало для ромів рідним і дорогим, і вони з радою душею пустили сюди дітей. До них прийшов один учитель, це були клас-комлекти, де навчали писати, читати, рахувати - тільки лікбез.

СКРИПКА ЯК МОТИВАЦІЯ ВІДВІДУВАТИ УРОКИ

Також, зауважила Оксана Іванівна, мотивацією до відвідування уроків для малих ромів стало навчання гри на скрипці.

- Це вважається у ромів дуже престижним, музиканти - то вища каста, вони йдуть в ієрархії одразу після баронів, - пояснює директор. - У нас зараз нема окремого музичного класу, але є гурткова робота, там навчають вокалу, гри на фортепіано, синтезаторі та скрипці. Тож діти мають де проявити талант.

До слова, вони якраз його проявляють: ми потрапили до школи по обіді, у цей час тут саме працюють над культурною програмою. Незабаром ювілей - тож готують концерт, а також - Різдво на носі, тому вчать колядку. Спостерігаємо кілька хвилин за тим, як розігрують вертеп, власне, "козу". Колега знімає на фотокамеру роботу гуртка, я ж, зачарована дитячим співом, відзначаю, що камера духу не передасть, тут треба відео!

БУЛИ КОВАЛІ - СТАЛИ АВТОСЛЮСАРІ

Офіційно ця школа не має статусу ромської - примітно, що вона ніколи його й не мала. Викладання тут ведеться українською - за загальнодержавною програмою - як у всіх типових школах. Цікаво, що нема навіть факультативного вивчення ромської мови та культури, - це в принципі рідкість. І навряд чи є в Україні школа, де б такого навчали дітей: нема ромологів, їх не випускає жоден виш у країні. А нема спеціалістів із документами - вчити дітей ромської мови та культури теж нікому - отаке замкнуте коло виходить.

- От нікому викладати, я не знаю жодного ромолога, - каже пані директор. - Ромів біологів, юристів, психологів - знаю, а от ромолога - жодного. Це справді проблема, й вирішувати її треба починати з університетів: готувати спеціалістів. Схожа проблема й у сусідів, - у школах Угорщини, наприклад, ромські діти теж вивчають загальнодержавні програми. У Македонії - теж так.

- Скажіть, а є багато бажаючих бути вчителем у ромській школі?

- Ви знаєте, у мене штат повний, вакансій нема. Єдине, що можу сказати - серед учителів більшість - українці, ром у нас у колективі тільки один - психолог. Хто бажає працювати - йде до нас і працює. Сюди ідуть із бажанням дати цим дітям шанс на краще життя.

- Куди далі йдуть учитися ваші діти? Які професії обирають?

- Усе залежить від бажання дітей та сім'ї. Якщо сім'я націлює на те, що в 14 років треба виходити заміж і народжувати дітей, то дитина може бути генієм, якого б із радістю прийняв будь-який виш, а все одно вона не піде проти волі батьків. Так, у нас є діти, які вступають в училища - заклади, які дають стипендію плюс професію одразу. Маємо випускника, що став програмістом, секретарем керівника, чимало ромських дітей вступають у музучилище чи в культпросвітнє. Музикантом бути престижно, як я казала. Тоді вони грають на весіллях, концертах, ювілеях - але це неофіційна робота. Хлопців, здебільшого, після школи цікавлять робітничі професії - бляхаря, наприклад, це теж традиційна професія, ще з історичних часів були ковалі - зараз автослюсарі. Дівчата цікавляться професією швачки, перукаря - але ще ні одної не знаю, що працювала б за таким фахом. Як правило, народжують дітей і стають домогосподарками.

СТОСУНКИ ІЗ БАРОНАМИ - ДИПЛОМАТИЧНІ

- От ви наводили позитивні факти про відвідування - за рахунок розташування школи поблизу табору. Справді з цим не маєте проблем?

- Маємо, але на фоні інших у нас діти краще ходять на уроки. Зараз з'явилася нова тенденція - роми з цього поселення мігрують за кордон, це переважно Німеччина, Австрія, Англія. Влаштовуються там як біженці в табори, отримують соціальну допомогу в євро. А чим більше дітей, тим більша плата, тому виїжджають із Ужгорода на 2-3 місяці разом із дітьми. Вони в цей час, звісно, не відвідують школу - про який рівень освіти тут можна говорити? Але пояснити батькам, що це погано, неможливо. Стараємося потім наздоганяти. Це тенденція останнього року буквально, у кожному класі по два-три таких учнів.

- А який ваш загальношкільний показник із якості навчання, за олімпіадами, наприклад?

- На жаль, нема чим похвалися... Треба, аби дитина не знаходила причини, чому не прийти до школи. І щоби батьки розуміли, що освіта їхнім дітям необхідна. Ми періодично проводимо рейди - разом із психологом ходимо до батьків тих дітей, які систематично не відвідують уроки. Пояснюємо, чому треба ходити до школи, навіщо документ про освіту… Одним словом - намагаємось впливати.

- А які у вас стосунки з баронами?

- Дипломатичні. Якщо до них звертатися - то допомагають. Самі майже ніколи не пропонують допомогу. Примітно, що майже усі нинішні барони вийшли з цієї школи, саме тут здобули атестат зрілості.

ТЕХНІЧКА ТЕЖ ВИРІШИЛА ПОПРАВИТИ СВОЮ ГРАМАТИКУ

Останнім часом ця ромська школа суперпопулярна ще й тим, що після того, як з уроків ідуть додому діти, на навчання сюди приходять дорослі роми. Тут вони можуть за спеціальною програмою вивчити і скласти іспит за курс початкової, а потім - і середньої школи.

- Записалося на ці курси 20 чоловік, на перше заняття прийшло десятеро, а зараз стабільно ходять трохи більше 5 чоловік, - розповідає педагог Марина Кадішева. Саме вона й займається із дорослими ромами за курсом початкової школи. Паралельно веде уроки в діток у початкових класах - зокрема, й у тих, чиї батьки ходять на вечірні заняття.

Цей експеримент стартував за великого бажання активістів самої ромської громади, пояснює педагог.

- Його каталізувала одна з моїх теперішніх учениць, Дарина, - розповідає пані Марина. - Вона місцева активістка, з ромської громади. Свого часу школу не закінчила через типову історію - пішла заміж і народила дітей. Тобто, освіту вона має, є певні знання, але документа про освіту нема. Каже, що через брак грамотності та знань постійно стикається з незручностями при оформленні паперів, вона, власне, ходить із жінками з табору в якості консультанта оформляти паспорти, свідоцтва про народження, документи на право власності, майно, соціальні виплати. Адже будь-де треба написати заяву, заповнити декларацію - а для цього елементарно потрібно уміти писати й читати. Не всі вміють. Я бачила це на прикладі батьків своїх першачків: вони прийшли писати заяву на вступ дитини до першого класу - й майже за усіх писала я, - розповідає Марина Миколаївна.

НАВЧАЮТЬ ЗА МЕТОДИКОЮ ДЛЯ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ

На курсах дорослих ромів навчають за методикою вивчення української мови для іноземних студентів. Наразі дорослі першачки завершують курси початкової школи, далі буде екзамен, а тоді - ще форсований курс за середню школу. Ну, а потім - хоч ЗНО пиши. Його наступного року, до речі, планує складати ще одна з дорослих школярок-ромів - Неля. Жінка має двох дітей, які теж ходять до цієї школи на свої уроки, ну, а мамина черга навчатися - уже після них.

- У неї мотивація - скласти ЗНО та вступити до вишу, має намір вивчати соціологію в УжНУ, а потім як соціальний працівник допомагати своїм людям із табору. Ця жінка досить прогресивна, видно, що вона прагне змін - і не тільки для себе. Дай Бог, аби у неї усе вийшло.

Але найбільше вражає мотивація найстаршої учениці на курсах для дорослих.

- Це Джульєтта, наша техпрацівниця, - каже Марина Миколаївна. - Вона роками працює тут, прибирає за дітьми в класах, а тут - вирішила повчитися. Каже, що не вистачає знань, аби правильно писати й розмовляти. От навіть як буває!

Джульєтту ми застаємо в класі якраз за основною роботою: жінка підмітає підлогу після уроків. Каже, що з радістю відвідує курси - навіть результат є: почала менше робити граматичних помилок, усна мова чистішою стає. А ще цікаво, що цю школу, в якій уже вдруге навчається Джульєтта Адам, будував її дід. Така от родова школа.

ПЕРШИЙ ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ - РОМИ РОЗУМІЮТЬ ЦІННІСТЬ ОСВІТИ

- Наразі говорити можна тільки про перші успіхи відвідувачів курсів - є певний поступ у граматиці, - каже вчитель. - Але давати оцінки зарано - все покаже тестування. Головне - скільки людей із групи забажають продовжити курси, аби в майбутньому отримати документи про освіту.

Єдиний позитив від цього освітнього експерименту, що проводять у ромській школі Ужгорода, про який можна говорити вже, - це те, що діти тих батьків, які ходять на курси, показують кращу якість навчання та вищий рівень відвідування.

- Коли батьки розуміють, що освіта необхідна дітям, коли їх не треба переконувати, пояснювати, навіщо їхнім дітям ходити до школи, - то й діти це автоматично розуміють. Головне, аби таких батьків було якнайбільше серед ромів. Тоді буде поступ.

Тетяна Когутич, Ужгород.

Фото Сергія Гудака.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>