6 листопада. Пам’ятні дати

Свято встановлено згідно з Указом Президента від 13 квітня 1999 року і є свідченням високої оцінки праці понад 150 тисяч фахівців соцсфери які щоденно опікуються забезпеченням державних гарантій соціального захисту та страхування, нарахування та виплати пенсій, медико-соціальної реабілітації, розв’язанням проблем зайнятості, організації, оплати та безпеки праці, трудових відносин. Офіційне введення цієї професії в Україні відбулося навесні 1991 року. Соціальна робота є складним процесом, що вимагає ґрунтовних знань соціології, психології, педагогіки, медицини, правознавства, економіки, теорії управління та інших галузей, її ефективність значною мірою залежить від самого соціального працівника, його вмінь, досвіду, особистих якостей. Соціальна діяльність невідривна від суспільства і спрямована на всі його проблемні прошарки. Тому необхідність у соціальній праці існуватиме доти, доки існує суспільство, навіть за найвищого його розквіту, не кажучи вже за суспільство у кризовій ситуації. Саме у стані гострої кризи опинилось українське суспільство в останні роки. Окупація Росією Криму, війна на сході нашої країни – все це призвело до величезної кількості вимушених переселенців, а разом із цим до проблем із виплатами пенсій, матеріальної допомоги, працевлаштування, отримання медичної допомоги тощо – вирішення цих нагальних проблем лягло також і на плечі соціальних робітників.

6 листопада 1943 року Київ був визволений від гітлерівських окупантів. Це відбулось у  результаті Київської наступальної операції, яка тривала з 3-го до 13 листопада 1943 року і була складовою частиною Битви за Дніпро – однієї з наймасштабніших і найкровопролитніших воєнних операцій у світовій історії. У ній було задіяно до чотирьох мільйонів людей з обох сторін, а втрати складали до понад двох мільйонів осіб. Під час визволення Києва радянські війська зазнали величезних втрат, адже за негласним наказом Сталіна столицю України треба було взяти до чергової річниці Жовтневої революції. Як відомо, найзапекліші бої точилися за Букринський плацдарм, який, на противагу Лютізькому не був успішним. Ніч з 5 на 6 листопада стала вирішальною в битві за Київ. По Брест-Литовському шосе (проспект Перемоги) у місто прорвалися перші танки. До четвертої ранку опір противника в місті було зламано. По обіді до Києва увійшли основні частини радянської армії. Місто було зруйновано і майже порожнє. В центрі – самі обгорілі руїни (відступаючи, гітлерівці підпалювали все, що могли), серед яких де-не-де можна було побачити окремих виснажених, деморалізованих киян. Більше мешканців зустрічалося на Подолі, Шулявці, Деміївці. Всього в місті на цей час нараховувалося близько 100 тисяч мешканців, тобто лише десята частина довоєнного населення. Силами військовополонених нацисти намагалися в останні місяці своєї влади замести сліди масових убивств у Бабиному яру та в районах розташування концтаборів. Але приховати ці злочини було неможливо. Гітлерівська окупація Києва тривала 778 днів – з 19 вересня 1941-го до 6 листопада 1943 року.

У листопаді 2001 року Генеральна Асамблея оголосила 6 листопада кожного року Міжнародним днем запобігання експлуатації довкілля під час війни та збройних конфліктів. Людство завжди рахувало військові втрати за кількістю вбитих і поранених солдатів і мирних жителів, зруйнованих міст та інфраструктури, а довкілля залишалася тихою і непомітною жертвою війни. Для перемоги у війні засипалися колодязі, спалювалися посіви, вщент вирубувалися ліси, знищувалися угіддя і вирізувалась худоба. Крім того, Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) виявила, що за останні 60 років, принаймні, 40 відсотків усіх внутрішніх конфліктів були пов’язані з експлуатацією природних ресурсів, будь то цінні ресурси, такі як деревина, алмази, золото і нафта, або дефіцитні ресурси, такі як родючі землі та вода. Було також встановлено, що конфлікти, пов’язані з природними ресурсами, в два рази частіше за інших схильні до рецидиву. ООН надає великого значення тому, щоб діяльність в області охорони навколишнього середовища ставала частиною зусиль із запобігання конфліктам, стратегій з підтримання миру – тому що не може бути міцного і стійкого миру там, де природні ресурси, що забезпечують належний життєвий рівень і адекватне функціонування екосистем, пошкоджені або зруйновані. 27 травня 2016 року учасники програми Асамблеї Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища прийняли резолюцію, що визнає роль здорових екосистем і регульованих стійким чином ресурсів в зниженні ризику виникнення збройних конфліктів. У ній також знайшла підтвердження тверда прихильність повному здійсненню Цілей в галузі сталого розвитку, перерахованих в резолюції 70/1 Генеральної Асамблеї під назвою «Перетворення нашого світу: Порядок денний в галузі сталого розвитку на період до 2030 року».

Події дня:

65 років тому, 6 листопада 1961 року, у Києві на Хрещатику, 26, відкрили перший в Україні телецентр. Його будівництво розпочалося 1949 року, все устаткування було українського виробництва. Київський телецентр став піонером у галузі сучасних стандартів телетехніки в світі. Стандарт розгортання зображення на 625 рядків невдовзі був прийнятий у Європі та більшості країн світу. Цікаво, що на той час у місті налічувалося лише 662 телевізора. У перші роки не було строгого графіку виходу передач в ефір. Вони, як правило, транслювалися двічі на тиждень обсягом 1,52 години. Через рік у киян налічувалося вже близько 2 тис. телеприймачів.

Ювілеї дня:

205 років від дня народження Маркіяна Семеновича Шашкевича (1811–1843), українського письменника, культурно-громадського діяча, зачинателя нової української літератури на Західній Україні.

165 років від дня народження Чарльза Генрі Доу (1851-1902), американського фінансового журналіста, засновника служби фінансових новин Dow Jones and Co, першого редактора і видавця Wall Street Journal. Один з перших аналітиків у галузі тенденцій розвитку ринкової економіки.

155 років від дня народження Джеймса Нейсміта (1861-1939), канадсько-американського викладача фізкультури, тренера, творця гри в баскетбол. Нейсміт працював викладачем фізичного виховання Спрінгфілдської міжнародної тренувальної школи у США. Розмірковуючи над тим, яким чином збільшити фізичні навантаження студентам у зимовий час, він і вигадав баскетбол. Джеймс Нейсміт народився в Канаді, в провінції Онтаріо. Закінчив університет Макгілла – найстаріший і найвідоміший університет Канади. Під час навчання активно займався спортом – грав у європейський та канадський футбол, виступав за університетську команду з гімнастики. З 1891 року Нейсміт викладав фізвиховання і став першим в університеті Макгілла директором з фізичного виховання, але згодом він залишив виш і став викладати в Міжнародному тренувальному центрі YMCA, американського містечка Спрінгфілд, штат Массачусетс. Серед безпосередніх попередників баскетболу називають досить поширену в XIX столітті дитячу гру «качка на скелі», про яку, звісно, знав і Джеймс Нейсміт: підкидаючи невеликий камінь, гравець повинен був поцілити у вершину іншого, більш великого каменя і збити його. Як стверджують біографи Нейсміта, саме тоді й зародилася в голові Нейсміта «концепція баскетболу». До того ж він помітив, що взимку студенти нудяться від одноманітних занять гімнастикою і вирішив заохотити їх якоюсь новою цікавою рухливою грою на вправність і координацію, якою б можна було займатися в закритому невеликому приміщенні. У різних кінцях спортивної зали до балкону, що по периметру її оперізував, прикріпили дві корзини (англійською «basket») з-під фруктів (висота від підлоги до краю балкону виявилась рівною 3 м 5 см, звідси й стандарт, якого дотримуються і по сьогодні на всіх баскетбольних майданчиках світу). Студентам потрібно було закинути м’яч у корзину. Так з’явився баскетбол. У грудні 1891 року відбувся перший офіційно зареєстрований баскетбольний матч. Звістка про нову гру ширилася Америкою, на адресу Нейсміта надходила маса листів. 15 січня 1892 року Джеймс Нейсміт уперше опублікував правила баскетболу в місцевій студентській газеті. В 1892 році була опублікована перша Книга правил гри в баскетбол, що складалася з 13 пунктів, багато з яких діють і нині.

70 років від дня народження Саллі Філд (1946), відомої американської кіноактриси, продюсерки і режисери, чия кар’єра охоплює понад півстоліття. Дебютувала спочатку на телебаченні в телесеріалах, з 1975 року знімалася в кіно. Її можна побачити в таких досить відомих широкому глядацькому загалу фільмах як: «Парк Юрського періоду», «Форрест Гамп», «Нова Людина-Павук», «Лінкольн». Два роки тому на Голлівудській алеї слави відкрили зірку Саллі Філд. Актриса товаришує з Голді Гоун і Джейн Фондою. Виступає проти пластичної хірургії, яка в останні десятиліття набула масштабів епідемії. Намагається філософськи ставитися до старіння і навіть відмовилася фарбувати волосся. Вона – активний і знаний у США борець за права жінок.

Роковини смерті:

День пам’яті Миколи Віталійовича Лисенка (1842-1912), українського композитора, піаніста, педагога, хорового диригента, музикально-громадського діяча; основоположника української класичної музики. Його смерть була раптова – композитор вранці 6 листопада збирався йти до Музично-драматичної школи, як раптом стався серцевий напад. Олена Пчілка (до речі, Лисенко тримав вінець під час її вінчання) згадувала, що після смерті на обличчі Лисенка був вираз жалю й смутку, а вже згодом лице покійника стало суворе. Ховали композитора на п’ятий день – чекали, доки з’їдуться родичі, діти та численні делегації з усієї України. На Байкове кладовище труну супроводжували тисячі людей, кілька хорів. Син Миколи Лисенка Остап (1885-1968; музикознавець) у книзі, присвяченій батькові, писав: «Мов у тумані бачу величезні натовпи народу. Море людських голів». «З упевненістю, як стоїть Київ, не було таких похоронів», - рік потому писала Олена Пчілка. На цілий кілометр розтягнулася траурна процесія. Десятки тисяч людей… йшли за труною, покритою червоною китайкою…»