Угода зі слідством: приведи друга та отримай знижку

Угода зі слідством: приведи друга та отримай знижку

3560
Ukrinform
Чи допоможе угода зі слідством уникнути покарання злочинцеві, і наскільки цей метод дієвий в Україні

Останнім часом у ЗМІ часто з'являється інформація про те, що деяким фігурантам гучних справ правоохоронці пропонують піти на «угоду зі слідством». Наприклад, це стосується екс-заступника голови НАК «Нафтогаз України» Олександра Кацуби, фігурантів так звано «справи Онищенка», екс-міністра фінансів Юрія Колобова, екс-глави Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами Владислава Каськіва та багатьох інших в минулому впливових чиновників і великих бізнесменів.

Укрінформ розібрався, що ховається за таким формулюванням. Ми з'ясували, які права набуває і втрачає підозрюваний або обвинувачений, досліджували умови укладення та розірвання угод зі слідством, а також зібрали оцінки юристів щодо ефективності даного механізму в українських реаліях.

УГОДА ЗІ СЛІДСТВОМ – ЧАСТИЙ ВИПАДОК В АМЕРИКАНСЬКІЙ ПРАКТИЦІ

У питаннях правоохоронної і судової реформ Україна не намагається бути попереду планети. Замість цього ми часто беремо вдалі західні рішення, імплементуючи їх у вітчизняне правове поле.

Якщо серед читачів є шанувальники серіалу «Форс-мажори» (Suits), вони, вочевидь, помічали, наскільки рідко головний герой Харві Спектр, адвокат престижної нью-йоркської юридичної фірми, присутній на винесенні вироку його клієнтам. Адже зазвичай всі розгляди закінчуються ефектним монологом та пропозицією для протилежної сторони, оформленою на 10 сторінках папки формату А4. Також іноді його клієнти самі отримують пропозиції від правоохоронних органів у схожій невеличкій папці. Перед цим відбувається відомий торг: «Два роки та штраф у десять мільйонів доларів, містер Спектр. – Рік умовно й два мільйони, не більше. – Два роки умовно та п'ять мільйонів, містер Спектр. Це наша остання пропозиція. – Добре, клієнт згоден на такі умови».

Всіма цими динамічними діалогами серіал зобов'язаний американському законодавству. Воно не лише дозволяє, але й всіляко заохочує угоди як між стороною обвинувачення та підозрюваним, так і між позивачем і відповідачем.

Але чи є користь з подібних домовленостей? Перше, що спадає на гадку – це колосальна економія державних ресурсів. Якщо підозрюваний і сторона обвинувачення знайшли спільну мову – навіщо надалі проводити слідчі дії й організовувати судові засідання? Звичайно, завжди повинні існувати певні межі, за які не можна вийти. Але всередині цих меж учасники процесу отримують абсолютну свободу дій.

Інший важливий фактор – дуже часто на передачі хабара або на скоєнні шахрайських дій правоохоронці ловлять кур'єрів, чиновників найнижчого рангу, помічників відомих людей. Тих, кого організатори навмисне вибрали за принципом «якщо зловлять, то його не шкода». У цьому випадку єдиний шанс розкрити злочинний ланцюжок – покази підозрюваного. Але дуже малоймовірно, що людина наважиться свідчити проти своїх покровителів, не отримавши нічого натомість. З іншого боку, якщо слідчий зуміє запропонувати йому свободу, а його сім'ї –  захист, дрібний шахрай легко піде на те, щоб розкрити всю злочинну схему.

Ось лише найбільш важливі причини, чому угоди зі слідством настільки популярні у Сполучених Штатах. Звичайно, не варто забувати про те, що кожен випадок унікальний. Однак, якщо загальна практика значною мірою сприяє розкриттю злочинів, її все ж варто вважати ефективною.

УГОДА ЗІ СЛІДСТВОМ – УКРАЇНСЬКИЙ ВАРІАНТ

Що стосується України, у нас поняття угоди зі слідством передбачається главою 35 Кримінально-процесуального кодексу. Ініціаторами угоди можуть бути як прокурор, так і підозрюваний чи обвинувачений.

При цьому КПК обмежує категорії справ, з яких можуть укладатися угоди. Для угоди про винуватість коло справ обмежене кримінальними проступками, злочинами невеликої та середньої тяжкості, тяжкими злочинами, у яких шкода завдана лише державним та суспільним інтересам (окрім кримінальних проступків та злочинів з необережності, в яких шкоду може бути заподіяно іншим особам). Також угода можлива і при вчиненні особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним або обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація про вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків та злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. При цьому не допускається укладання угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні по уповноваженій особі юридичної особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження стосовно юридичної особи. Також угода не допускається у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий.

Ініціювати операцію можливо з моменту повідомлення особі про підозру у скоєнні злочину, аж до часу виходу суду до нарадчої кімнати для винесення вироку. При цьому факт проведення переговорів про угоду у разі їх невдалого завершення надалі не може розглядатися як відмова від обвинувачення або визнання провини.

Також варто зазначити, що слідчий і прокурор зобов'язані проінформувати підозрюваного та потерпілого про можливість укладення угоди, роз'яснити механізм її укладання та не чинити цьому перешкод.

У випадках множинності на боці обвинувачення та / або захисту, КПК передбачає обмеження можливості щодо укладання угод. Так, якщо у справі є декілька потерпілих від одного правопорушення, угода може бути укладена лише з ними усіма. Якщо ж у справі декілька потерпілих від різних правопорушень та / або підозрюваних у вчиненні одного або кількох злочинів, угода може бути укладена з одним із них. Кримінальне провадження стосовно таких осіб виділяється в окреме провадження.

Оскільки прокурор виступає представником держави і відстоює державні, а не свої особисті інтереси, згідно з КПК при укладанні угоди він зобов'язаний враховувати певні обставини:

1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;

2) характер та тяжкість обвинувачення (підозри);

3) наявність суспільного інтересу у забезпеченні швидшого досудового розслідування та судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;

4) наявність суспільного інтересу у запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших, більш тяжких кримінальних злочинів.

Угода про визнання винуватості має достатню чітку форму та перелік необхідних даних, які повинні бути внесені. В угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Також заносяться істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце). Важливо для підозрюваного чи обвинуваченого, щоб в угоді були чітко приписані умови його часткового звільнення від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитку внаслідок здійсненого ним кримінального злочину. Також угода повинна містити інформацію про узгоджене покарання та згоду підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, про наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК, а також про наслідки невиконання угоди.

Наслідком укладання та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їхнього права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК. Що стосується підозрюваного чи обвинуваченого – також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК.

Дуже важливо, що під час судового засідання суд зобов'язаний переконатися у добровільності укладення угоди сторонами. Тобто, суддя повинен з'ясувати, чи не є угода наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій за  будь-яких інших обставин, аніж ті, які передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребувати документи. У тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду. Також він має право викликати на судове засідання зацікавлених осіб та опитувати їх.

Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК та / або закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам КПК та / або закону, у тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким аніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладання угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидною є неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку. Повторне звернення з угодою в рамках одного кримінального провадження не допускається.

Якщо суд переконався, що угода відповідає усім нормам закону, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив цю угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подане протягом встановлених законом термінів давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

ОЦІНКИ ЮРИСТІВ – ДОВІРЯЙ, АЛЕ ПЕРЕВІРЯЙ

Як стверджує у розмові з DW харківська юристка Євгенія Коротич, практика укладання угод зі слідством мала місце завжди, ще до внесення такої можливості до КПК. Однак раніше це були усні домовленості про зменшення покарання в обмін на певну інформацію. Очевидно, що у деяких випадках, отримавши необхідні відомості, слідство могло не виконати своєї частини договору. Однак на сьогоднішній день всі подібні угоди повинні мати письмову форму, з чітким переліком необхідних дій від кожної із сторін. Більш того, закріпити ці умови повинен суд.

«Спочатку укладається письмова угода, яка затверджується судом. І вже потім сторони починають виконувати свої зобов'язання, а не навпаки, як було раніше», – поділилася Коротич.

При цьому якщо прокурор бачить, що справа має чітку судову перспективу, він не буде йти на угоду з обвинуваченим на умовах останнього, заявив партнер ЮК «КПД Консалтинг» Кирило Козак в інтерв'ю виданню Контракти.ua.

«Така ж ситуація і у сторони захисту – якщо справа має перспективу виправдувального вироку, то захист не піде на компроміс з прокурором», – додав юрист.

У свою чергу, голова Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров позитивно оцінює факт запровадження «угоди зі слідством» та «угоди з потерпілим». Як він заявив у розмові з DW, дана практика є прогресивною для українського правосуддя.

«Можна буде, приміром, частіше застосувати призначення умовного покарання. Кількість у СІЗО та у в'язницях людей, котрі визнані винними у «незначних» злочинах, може значно скоротитися», – переконаний Захаров.

Однак Кирило Козак не вірить у повну прозорість механізму укладання угод зі слідством. Юрист не виключає можливості впливу на обвинуваченого, у тому числі і на судовому процесі, щоб той не відмовився від свого рішення.

«Не виключено, що, в силу особливостей особистості підозрюваного, його можуть так «переконати», що він буде підтримувати угоду скрізь, навіть після суду. Але це у кожному випадку індивідуально і залежить від особливостей кожної людини», – поділився Кирило Козак.

При цьому він також переконаний у наявності механізму для зловживань з боку представників правоохоронних органів.

«Не можна виключити зловживання, однак це в кожному випадку може бути індивідуально і підходити до попередження таких дій треба також індивідуально. Основна рекомендація – грамотний адвокатський супровід, виважене ставлення до розголошення інформації та правильний підхід до процедури укладання та реалізації угоди», – радить юрист.

Схожої точки зору дотримується також і колишній слідчий харківського УМВС України Сергій Рогозін, котрий у розмові з DW торкнувся аспекту конкретних можливостей маніпуляцій з боку слідчих.

«Слідчий може визначити кваліфікацію статті трохи вище, що виключає можливість угоди зі слідством і потерпілою стороною. А може навпаки, опустити планку. У цій вилці і закладена корупційна складова», – пояснив DW колишній слідчий Рогозін.

У свою чергу, Євгенія Коротич пропонує у жодному разі не поспішати з укладанням угод зі слідством, оскільки спроба схилити підозрюваного або обвинуваченого до угоди може бути показником неготовності слідства доводити його провину в суді.

«Укладання такого роду «угоди» є вигідним для органів досудового слідства, якщо вони не змогли зібрати достатню кількість доказів у справі, а також для підвищення показників розкриття злочинів», – заявила харківський юрист.

ДУМКА ГОЛОВНИХ ПРАВООХОРОНЦІВ – УГОДАМ БУТИ

Що стосується представників правоохоронних органів, нещодавно Генеральний прокурор України Юрій Луценко констатував, що перші угоди вже запрацювали. За словами генерального прокурора, завдяки таким угодам вже збираються свідчення на керівників мафіозних організацій.

«Дуже допомагає в цьому нарешті принесена в Україну міжнародна практика дозволу на угоду зі слідством. Я зараз, на жаль, не можу розголошувати деталей, але перші угоди зі слідством, де пересічні члени мафіозних організації дають свідчення на своїх керівників, нарешті запрацювали в Україні», – зазначив Луценко.

При цьому, як зазначив генпрокурор, народні депутати дуже неохоче давали правоохоронцям дозвіл на такі операції і поки що звузили цю можливість до певної кількості статей Кримінального кодексу.

«Але [я] впевнений, що перші позитивні результати, коли, наприклад, податківець районної ланки вказує на того, хто давав йому команду видавати з бюджету фіктивний ПДВ чи інші зловживання, покаже парламентаріям ефективність цього методу. Адже він не лише дає можливість ловити «велику рибу», але ще і зменшує час на її ловлю», – заявив Юрій Луценко.

З іншого боку, директор Національного антикорупційного бюро Артем Ситник в інтерв'ю «Укрінформу» поскаржився на той факт, що сьогодні не можна пом'якшувати покарання для осіб, котрі співпрацюють зі слідством і в повному обсязі відшкодовують шкоду, завдану їхніми діями державі.

«Зараз ми не можемо запропонувати особі, яка погодилася на співпрацю зі слідством, умовний термін покарання або призначення покарання нижче межі санкцій Кримінального Кодексу. Наприклад, у провадженні про розкрадання в особливо великих розмірах, яке передбачає міру покарання від 7 до 12 років, ми можемо запросити для людини, яка грає не головну роль у злочині, 7 років позбавлення волі. Така пропозиція не може налаштовувати на співпрацю зі слідством », – зазначив Артем Ситник.

* * * * *

Дуже радує, що наше законодавство вбирає у себе кращі практики зарубіжного права. Однак багато українців ще вірять принципу «яка різниця, що вони там прийняли, все одно ніхто не буде виконувати». Об нього, як об величезну скелю, розбилася не одна реформа та благе починання. Але ж ми знаємо й іншу приказку, про воду, яка точить камінь. Тому нам так хочеться вірити, що цього разу ініціатива все ж принесе свої плоди.

Максим Мордовцев, Київ
 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-