19 серпня. Пам’ятні дати

Преображення – одне з дванадцяти головних та найдавніших церковних свят. Традиція його святкування існувала вже в ІV столітті, а можливо, ще раніше. Але саме в ІV столітті рівноапостольна імператриця Єлена побудувала на горі Фавор храм на честь Преображення Господнього. Цього дня Церква  згадує євангельську подію, коли апостоли Петро, Яків та Іоанн разом зі своїм Учителем Ісусом Христом піднялися на високу гору (за повір’ям, гора Фавор). Тут Христос преобразився, з ним сталася метаморфоза (грецькою це власне й означає – перетворення): Його обличчя засяяло, як сонце, а одяг зробився білосніжним і сяючим як денне світло. Поряд з Ним апостоли побачили двох старозавітних пророків – Моїсея та Іллю. Вони розмовляли з Христом про Його майбутні страждання. При цьому з хмари почувся голос Бога Отця: «Це Син мій Улюблений, Його слухайтеся!» Після цієї чудесної події апостоли разом з Ісусом зійшли з гори вниз. Дорогою Спаситель суворо заборонив учням розповідати про побачене і почуте аж до Свого Воскресіння. Смисл свята полягає в тому, що в преображенні Христос виявив Свою Божественну природу. Змінивши перед учнями Свою людську подобу, Христос показав їм, що Він – Бог. Під час преображення цілковито проявилася Пресвята Трійця: Бог Отець – в голосі з хмари, Бог Син – Ісус Христос, який показав себе в Божественній подобі, та Бог Святий Дух – у Божественному сяйві. Один із головних духовних аспектів свята, на якому наголошує Церква – кожен християнин має прагнути до власного преображення, осяяння нетварним світлом подібно Христу, адже людина створена по образу та подобі Божій. Священики цього дня на богослужіння вдягають білі одежі, що символізує те світло, яке побачили апостоли. За давнім звичаєм, у храмах цього дня після святкової літургії освячуються різні плоди – яблука, виноград, груші, сливи тощо. Цим обрядом Церква висловлює щиру подяку Богові і просить у Нього благословення на новий урожай. В народі Преображення Господнє здавна називають Великим, або Яблучним Спасом через освячення цього дня яблук. Дата святкування Преображення Господнього стала і щороку відзначається 19 серпня.

День пасічника, встановлений Указом Президента від 15 серпня 1997 року, як професійне свято. Втім, бджільництво можна назвати радше покликанням, аніж професією, або покликанням, що стало професією. Лиха людина ніколи довго не займатиметься бджолами. В Україні бджолярство було відоме з давніх давен, щоправда, звичних вуликів тоді не було й за медом доводилося лазити на дерева (часом дуже високо й можна було впасти й покалічитися). Звали таких збирачів меду бортниками. Найбільше бортництвом славились Чернігівщина й Полтавщина. Мед уживали не тільки як цінний харчовий продукт, але і як обрядову страву. Медом і воском сплачували данину. У великій кількості вони йшли на експорт у близькі й віддалені країни – Візантію, Італію, Францію, німецькі землі, через Каспій – аж до країн Сходу. Літописні джерела зберегли відомості, що в 945 році княгиня Ольга при обміні дарунками з візантійським імператором Костянтином отримала від нього золото, срібло, дорогоцінний посуд, а йому дарувала віск, мед, а також челядь. Люди віддавна називали бджіл Божими мухами, Божими слугами, Божими трудівницями. Тому й казали на роботящу людину: працює, як бджола чи роботяща, як бджілка. Пасічники надзвичайно шанували бджіл. Під час великих свят і урочистостей господар обов’язково відвідував своїх годувальниць – чи то влітку, чи то взимку, вітав їх на Різдво, Водохрещу, на Великдень. Крадіжка меду з пасіки вважалася святотатством. Варто також зауважити, що перший рамковий розбірний вулик створив у 1814 році український пасічник з Чернігівщини Петро Іванович Прокопович – цей винахід був справжньою революцією у бджільництві й уславив Прокоповича на цілий світ.

Щороку 19 серпня з ініціативи ООН відзначається Всесвітній день гуманітарної допомоги. Цього дня 2003 року біля офісу ООН в Багдаді (Ірак) в результаті теракту вибухнула вантажівка. Трагедія забрала життя 22 осіб, у тому числі Верховного комісара ООН з прав людини Сержіо В’єра де Мілло. Всесвітній день гуманітарної допомоги – це щорічне нагадування про необхідність дій, покликаних полегшити страждання. А ще це одна з нагод гідно оцінити ту важку працю, яку щоденно виконують працівники гуманітарних місій і волонтери на передній межі боротьби з різноманітними кризами. Ми маємо подякувати цим мужнім людям – чоловікам та жінкам, які, здебільшого ризикуючи власним життям, йдуть і допомагають тим, хто піддається ще більшому ризику. Цьогоріч ООН та її партнерські організації закликають солідаризуватися і підтримати 130 мільйонів людей, котрі потребують гуманітарної допомоги. На жаль, є в цій вражаючій цифрі й чимала частка українців – біженців, а також тих, хто продовжує жити або на лінії фронту, або під окупацією російсько-сепаратистських збройних угруповань. День проходитиме під гаслом «Єдине людство» і покликаний привернути увагу широкої громадськості до підсумків Всесвітнього саміту з гуманітарних питань, що відбувся в Стамбулі.

Всесвітній день фотографії. 19 серпня 1939 р. уряд Франції викупив у французького хіміка і винахідника Луї Жака Дагера патент на винайдення методу отримання відбитка (дагеротипа) й оголосив світові про цей винахід. Таким чином майбутня фотографія отримала офіційне «свідоцтво про народження».

Ювілеї дня:

370 років від дня народження Джона Флемстіда (1646-1719), англійського астронома, засновника і першого директора Гринвіцької обсерваторії.

145 років від дня народження Орвілла Райта (1871-1948), американського авіаконструктора і льотчика, одного з піонерів авіації. Разом з братом Уілбером першим у світі, 17 грудня 1903 року, здійснив політ тривалістю 59 секунд на збудованому ними літаку з двигуном внутрішнього згоряння.

19 серпня 1883 року народилася Ґабріела Шанель (відома під псевдонімом Коко; 1883-1971), французький модельєр жіночого одягу, засновниця модного «Будинку Шанель» в Парижі. Прославилась не лише своєю діяльністю у якості законодавиці мод, але й своїми романами з високопосадовими особами і тиранством стосовно оточуючих. Про неї казали, що її подарунки схожі на ляпаси. Мала гострий саркастичний розум, незалежний характер, була надзвичайно працездатною та енергійною; нетерпимою і зверхньою; ніколи не розповідала правди про своє походження. 1920-1939 роки ХХ століття – «золота епоха» Коко Шанель: вона запроваджує моду на тканину джерсі, замінивши нею шовк, випускає парфуми «Шанель № 5» (1921) та знамениту «маленьку чорну сукню» (1926). Наприкінці 40-х років у неї з’явився серйозний конкурент – Крістіан Діор зі своїм новим стилем, але вона знайшла у собі сили витримати удар – у 85 років стала творцем так званого «аскетичного», або ж класичного стилю. Знаменитий рожевий костюм Жаклін Кеннеді був створений саме Коко Шанель. Померла славетна модельєрка, «еталон стилю» у 87 років від серцевого нападу (так само як і Крістіан Діор); похована в Лозанні - «цвинтарі європейської аристократії», як не без гіркої іронії сказав колись про це чудове швейцарське місто Мопассан. За свідченнями сучасників, на схилі літ вона була надзвичайно пихатою, злостивою і владною старою. «Я створювала одяг для жінок усього світу, але тепер вони воліють ходити роздягненими, що тут скажеш…», - констатувала «велика і нестерпна» Коко наприкінці свого довгого життя.

70 років від дня народження Білла Клінтона (1946), державного і політичного діяча, 42-го президента США (1993-2000). Ще в будучи президентом, Клінтон двічі побував у Києві. Найбільше запам’ятався його другій візит, коли він під час своєї промови на Михайлівський площі цитував Шевченка – «Борітеся-поборете», та наприкінці виголосив - «Слава Україні!». А ще наразі у Клінтона є всі шанси стати «першим джентльменом» Сполучених Штатів.

Роковини смерті:

80 років з дня смерті Федеріко Гарсіа Лорки (1898-1936), іспанського поета і драматурга. Розстріляний фашистами. Поету було лише 38 років. Після себе залишив чималий літературний спадок: поетичні збірки «Пісні», «Канте хондо», «Циганський романсеро», «Поет у Нью-Йорку», п’єси «Криваве весілля», «Йєрма», «Чарівна чоботарка» та ін. Видатний іспанський кінорежисер Луїс Бунюель згадував: «Серед людей, котрих мені довелося зустріти в житті, Федеріко займає перше місце. Я не кажу про його театр, поезію – я маю на увазі його самого. Він сам був шедевром».  

55 років з дня смерті Мирона Онуфрійовича Зарицького (1889-1961), українського математика, фундатора української математики на західноукраїнських землях. До 1939 року Мирон Зарицький працював учителем у галицьких гімназіях. Зокрема, викладав математику в Львівській гімназії ім. Кароля Шайнохи (за австрійської доби – німецька гімназія, а тепер – середня школа №8), серед учнів якої був і Станіслав Лем, котрий став згодом відомим письменником. У своїх спогадах Лем пише: «Математику викладав професор Зарицький, одна з найнезвичайніших постатей грона педагогів, українець, донька якого була причетною до справи замаху на міністра Пєрацького. Ми його дуже боялися, крім того, математика завжди була моєю ахіллесовою п’ятою. Оскільки мав добру фантазію, наш математик розпочинав заняття з нами в незвичний спосіб. За добру відповідь інколи відзначав так, що казав відзначеному залишити клас і спацерувати містом; то знову розпочинав урок з того, що посилав учнів за різними адресами, щоб йому полагодили те й оте». За відповідь на складне запитання Зарицький міг нагородити цигаркою. Подаровану йому цигарку Лем зберігав як велику реліквію. Після 1939 року Зарицький викладав математику в Львівському  (з 1945 – професор) та в Ужгородському університетах. Один із львівських студентів стверджував, що «на лекції Мирона Онуфрійовича ми ходили як на свято. На них панувало щось схоже до атмосфери концерту великого музиканта, а віртуозом на цьому концерті був Мирон Онуфрійович». А щосереди та щосуботи в себе вдома професор грав зі студентами у бридж. Наукові праці вченого були присвячені теорії множин, математичній логіці, історії математики, теорії ймовірностей, теорії функцій дійсної змінної.