13 серпня. Пам’ятні дати

900
Ukrinform
Щороку 13 серпня у світі відзначається Міжнародний день шульги

День започаткований у 1992 році з ініціативи Британського клубу ліворуких. Масовий рух ліворуких людей почався в 1980 році з мітингів у США на захист звільненого поліцейського Франкліна Вінборна. Він, як шульга, носив кобуру ліворуч, тоді як, за статутом, мусив носити її праворуч. День шульги покликаний привернути увагу суспільства до проблем, з якими стикаються ліворукі люди у праворукому світі - перенавчання ліворуких дітей (учителями чи батьками) писати правою рукою, що веде до психологічних травм, привернення уваги виробників побутових товарів, дизайнерів - до необхідності враховувати зручності шульги. Серед населення, за різними оцінками, зустрічається від 7 до 17% ліворуких. У деяких видах діяльності ліворукі мають певні переваги. Наприклад, у грі на музичних інструментах, у спорті – футболі, боксі, тенісі, фехтуванні. Серед ліворуких багато визначних особистостей: Ісаак Ньютон, Альберт Ейнштейн, Нікколо Паганіні, Моцарт, Людвіг Бетховен, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Чарлі Чаплін, Фрідріх Ніцше, Степан Бандера. А також наші сучасники: Білл Гейтс, Пол Маккартні, Вуді Ален, Барак Обама, Білл Клінтон, Мілла Йовович, Олег Блохін, Святослав Вакарчук та багато інших.

Події дня:

495 років тому (1521) іспанські завойовники захопили столицю ацтеків Теночтітлан («дім кактусової скелі»). 13 серпня 1521 року, після вбивства іноземцями імператора Монтесуми та 79-денної виснажливої облоги війська останньої оборонної столиці принца Кватемока (нині є національним героєм Мексики) здалися без бою. Після цього загін Кортеса в союзі з повсталими проти ацтеків місцевими племенами зруйнував місто, знищивши понад 50 тисяч його мешканців. З часом на місці величних площ і храмів, пірамід і жертовників Теночтітлана був закладений «колоніальний» Мехіко, а скалки ацтекської історії знаходять і по сьогодні під час проведення ремонтних робіт, або при будівництві нових ліній метро.

140 років тому (1876) у невеличкому баварському містечку Байройт (Німеччина) виконанням опери «Золото Рейну» – першої з циклу «Перстень нібелунгів»,  розпочався Перший Вагнерівський музичний фестиваль. З 1951 року проводиться щорічно і є однією з найважливіших подій світового музичного життя. Керують фестивалем нащадки Ріхарда Вагнера. Впродовж останніх 60 років це був Вольфганг Вагнер (1919-2010), онук видатного німецького композитора, а після його смерті фестиваль очолили дві його доньки. За нацистів фестиваль став одним із головних ідеологічних центрів нового режиму – міфологія опер Вагнера була взята Гітлером і Геббельсом за зразок «істинно арійського мистецтва». Крім того, Гітлер був давнім шанувальником музики Вагнера (хоча, з початком Другої світової війни відвідувати фестиваль він перестав). Нині Байройтський фестиваль – місце зустрічі ревних вагнеріанців з політичною елітою Німеччини. Так, канцлер ФРН Ангела Меркель щороку частину своєї відпустки проводить саме на Байройтському фестивалі.

Ювілеї дня:

150 років від дня народження Джованні Аньєллі (1866-1945), італійсько промисловця, засновника автомобільної фірми «Fiat» (1899), одного з найвідоміших і найвпливовіших європейців першої половини ХХ ст. Джованні Аньєллі народився в містечку Віллар-Пероза, де його батько був мером. Коли Джованні виповнилося лише 5 років, батько несподівано помер. Після служби в армії Джованні Аньєллі повернувся в рідне місто й  теж став мером. Цю посаду він обіймав аж до самої смерті. 1 липня 1899 року Аньєллі разом з іншими підприємцями заснував автомобільну фабрику в Турині, відому як «Fiat». За частку акцій, які в наш час оцінюються в мільярди євро, в 1899 році він заплатив лише 400 доларів. Через рік він став директором нової компанії, а в 1920 році – її головою. Перший завод «Fiat» відкрився в 1900 році, на 3 роки раніше від знаменитого заводу Форда (після відвідин фордівського заводу Аньєллі встановив у себе перший у Європі автозбірний конвеєр). У ньому працювало лише 35 співробітників, які збирали 20 автомобілів. У 1903 році  «Фіат» збирав 135 автівок, а до 1906 – понад тисячу. Сьогодні «Фіат» – це найбільший промисловий концерн Італії, який має чимало філій по всьому світі, де працює майже двісті тисяч працівників. Після Першої світової війни компанія, яка до того знаходилася на 30-му місці, опинилася в трійці лідерів серед італійських промислових компаній. Під час Першої світової війни і в перші повоєнні роки концерн займався виробництвом літаків і танків, таких як Fiat 3000. У 1923 році промисловець придбав футбольний клуб Ювентус, який і дотепер належить сім’ї Аньєллі. Того ж таки 1923 року Аньєллі був обраний сенатором. Утім, найголовнішою справою для нього був Fiat, який він мріяв вивести на міжнародний ринок. У 1919-1920-х роках заводи Fiat пережили ряд серйозних страйків, організованих комуністами Антоніо Грамші та Пальміро Тольятті. Фактично до управління концерном Джованні Аньєллі повернувся тільки після приходу до влади Беніто Муссоліні, але в 1945 році його як прибічника фашистського режиму знову усунули від управління концерном. Невдовзі після цього Джованні Аньєллі помер. Не менш відомим за діда був і його внук (повний тезка) –  Джанні Аньєллі (1921-2003). У квітні 2009 року торговельна марка Fiat Professional встановила історичний рекорд продажів, досягнувши частки 14,9 % на ринку Західної Європи. Ця цифра вивела Fiat на перше місце серед виробників комерційних автомобілів. Крім цього, Fiat 12 разів був удостоєний міжнародної нагороди Європейський автомобіль року – більше, ніж будь-яка інша автомобільна компанія. З січня 2014 концерну Fiat належить виробництво американської автомобільної марки Chrysler.

Сьогодні виповнюється 90 років Фіделю Кастро (1926), легендарному латиноамериканському революціонеру, багаторічному політичному лідеру Республіки Куба. Діапазон епітетів Кастро – від «народний вождь острова Свободи» до «останній диктатор світу». Мабуть правда буде там, з якого боку ви на неї дивитесь. А можливо і посередині. Фідель Кастро не тільки беззмінний керівник соціалістичної Куби, що була наче більмо на оці поряд з важковаговиком капіталістичного світу США, одвічний бунтар і антагоніст, підбурювач устоїв Латиноамериканського регіону та його негласний лідер, він також лідер за вчиненими на його життя замахами. Їх було понад 600. «Якби спроможність виживати після замахів була олімпійською дисципліною, то я б давно отримав золоту медаль», - жартує Фідель. Майбутній революціонер народився в доволі забезпеченій родині. У його батька були тисячі акрів землі, він вирощував цукрову тростину. Хлопець ходив до коледжу, з-поміж однолітків вирізнявся амбітністю й цілеспрямованістю. Був відмінником; навчання, завдяки феноменальній пам’яті, давалося йому легко. Як згадував згодом сам Кастро, єдиним, але величезним мінусом було те, що хлопчики і дівчатка вчилися окремо, тому він ледве терпів подібний «сексуальний апартеїд». Після коледжу Кастро закінчує юридичний факультет університету Гавани і розпочинає приватну юридичну практику. Саме під час навчання він «заразився» лівими ідеями. Саме тому брав участь у революційних заколотах в Домініканській республіці і в Колумбії, «мутив воду» в Мексиці. У 1953 році здійснив невдалу спробу перевороту на батьківщині, був засуджений до 15 років тюрми, але через два роки його випустили. Надії на революцію не полишив, і в 1959 році втілив задумане в життя, поваливши режим диктатора Фульхенсіо Батисти. Для цього йому вистачило 82 людини. Кастро запевняє, що якби йому довелося повторити ту операцію, то нині він задовольнився б і 10-ма, адже у будь-якій справі важливими є абсолютна віра і надійні люди. Лише віра, чіткий план і жменька відданих, перевірених людей. І все. Такий рецепт від Команданте свідчить про те, що він зовсім не романтик, а жорсткий прагматик, що власне і допомогло йому вижити за такого жорстокого політичного клімату. Замахи на життя, економічна блокада з боку США, Карибська криза, період економічного розквіту Куби (звісно за підтримки СРСР) та період її занепаду, скочування до найбідніших країн світу, де продовольство видається за картками – він пережив усе. Президент Обама, який у березні цього року став першим американським президентом, чия нога вперше за 88 років ступила на кубинську землю, під час свого офіційного візиту з Фіделем Кастро не зустрічався – тільки з його братом, нинішнім керівником Куби Раулем Кастро. Але це, за великим рахунком, нічого не значить. Головне, що відносини між двома країнами почали налагоджуватися. І 90-річний Фідель Кастро тут вже майже ні до чого; його часи в минулому, так само, як він сам належить виключно історії.

Роковини смерті:

70 років з дня смерті Герберта Джорджа Уеллса (1866-1946), англійського письменника, класика науково-фантастичної літератури. За своє насичене і активне 80-річне життя Герберт Уеллс написав і видав 110 книг, утім відомий, передусім, як автор романів - «Машина часу», «Невидимець», «Війна світів», «Острів доктора Моро». Все написане ним після Першої світової війни не досягло художнього рівня його ранніх романів. Жуль Верн називав Уеллса «представником англійської уяви», а Бертран Рассел – «визволителем думки і уяви, бо… зображуючи привабливі і не надто картини можливого майбутнього суспільства, він змушував молодих людей відкритими очима поглянути на різні варіанти майбутнього, про яке вони інакше б і не замислились». Твори письменника неодноразово екранізувалися.

25 років з дня смерті Богдана Дмитровича Котика (1936–1991), українського політичного діяча. Обраний головою Львівського міськвиконкому в січні 1989 року, а в березні 1990 року переобраний на цю посаду депутатами Львівської міської ради першого демократичного скликання. Народний депутат УРСР 1990. Був ініціатором ухвали міської ради про демонтаж пам’ятника Леніну у Львові та підняття над міською ратушею українського прапора.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-