27 червня. Пам’ятні дати
Враховуючи чималий внесок рибалок та рибальства у вирішенні глобальної проблеми нестачі продовольства, за рішенням Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО ООН) з 1985 року відзначається Всесвітній день рибальства. Рішення було ухвалене на Міжнародній конференції з регулювання і розвитку риболовства, яка відбулась у липні 1984 року в Римі. З кожним роком об’єми споживання риби продовжують зростати. Якщо у 1960 році на душу населення припадало 10 кг риби, то в 2012 – 19 кг. Риба є джерелом білка та необхідних поживних речовин, вітамінів і омега-3 жирних кислот. Від 10 до 12 відсотків населення світу залежить від рибного промислу і аквакультури як джерела засобів до існування. Найбільше людей у риболовецькій галузі задіяно в Азії – 84 %, в Африці – 10 %, у країнах Латинської Америки і Карибського басейну – 4 %; в рибному господарстві інших регіонів світу зайнято лише 2 % населення. Загалом у світі нараховується майже 5 мільйонів риболовецьких суден. Щороку рибним господарством світу виробляється понад 150 млн тонн риби, загальною вартістю майже на 130 мільярдів доларів. Зростає об’єм морського промислового риболовства і рибальства у внутрішніх водоймах. Українські рибалки відзначають це свято разом з колегами з усього світу, хоча, існує й суто український День рибалки, який відзначають у другу неділю липня. На сьогодні майже 30 тисяч українців зайняті професійним промислом риби, переробкою уловів, торгівлею риботоварами; приблизно 3 мільйони українців – це рибалки-аматори, для багатьох з яких рибний лов є основним внеском в бюджет родини. Але галузь у цілому переживає зараз не найкращі часи – після загарбання Росією Киму Україна втратила дві третини морського промислового рибальства. Наша країна, яка ще донедавна була другою після Туреччинни з вилову риби в Чорному та Азовському морях, зараз не входить навіть і до п’ятірки країн, що ведуть там промисел. До того ж загублений і майже весь океанічний риболовецький флот. Зважаючи на асортимент і ціни, риба стає для українців делікатесом, її споживання невпинно зменшується. 80 % риби на українському ринку – імпортного походження.
27 червня 1964 року у Вашингтоні в районі площі Дюпон-серкл було відкрито пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. На урочистостях був присутній екс-президент США Дуайт Ейзенхауер, який виступив з вітальною промовою. На пам’ятнику викарбувані наступні слова: «Цей монумент Тарасові Шевченку, українському поету XIX століття і борцю за незалежність України та за свободу всього людства, який під іноземною російською імперіалістичною тиранією та колоніальним правлінням звертався до Вашингтона з його «новим і праведним законом», було відкрито 27 червня 1964 року…» Прикметно, що Радянський Союз був проти спорудження цього пам’ятника, й відкрили його лише завдяки чималим зусиллям української діаспори за кордоном.
Ювілеї дня:
140 років від дня народження Володимира Петровича Воробйова (1876-1937), українського анатома, академіка АН УРСР. Один з основоположників функціонально-динамічного напряму в анатомії. З 1912 р. і до кінця життя (1937) – завідувач кафедри Харківського медичного інституту і одночасно (з 1927 р.) науковий керівник Українського інституту експериментальної медицини. Автор першого радянського «Атласу анатомії людини». Брав участь (1924; спільно з Б.І. Збарським) у бальзамуванні тіла В. Леніна. Був організатором у Харкові Музею становлення людини.
135 років від дня народження Зоф’ї Войнаровської (1881–1967), польської письменниці і перекладачки. Навчалася в Краківському університеті. Друкувалася в польській демократичній пресі (вірші, драми, поема «Пролетаріат»). 1920 р. опублікувала у своєму перекладі вірші Тараса Шевченка «Заповіт», «Полякам» і другу варіацію «Молитви».
125 років від дня народження Володимира Михайловича Петлякова (1891-1942), авіаконструктора. Конструкторський колектив під керівництвом Петлякова створив бомбардувальники Пе-8 (1936), Пе-2 (1940), винищувач-перехоплювач і висотний розвідник Пе-3, які успішно використовували під час Великої Вітчизняної війни. Цікаво, що розробкою й установкою реактивних двигунів на цих літаках займався й Сергій Павлович Корольов. Так, під час випробовування в польоті бомбардувальника Пе-2 вибухнув двигун і Корольов – досвідчений льотчик – ледве не загинув (внаслідок аварії він майже повністю втратив зір).
85 років від дня народження Мартінуса Велтмана (1931), голландського фізика, лауреата Нобелівської премії з фізики (1999).
75 років від дня народження Кшиштофа Кесльовського (1941-1996), відомого польського кінорежисера. Ще одне яскраве польське ім’я у світовому кінематографі поряд з Поланським, Вайдою, Зануссі, Кавалеровичем і Анджеєм Жулавським. Найвідомішою роботою митця є кінотрилогія «Три кольори» («Синій», головна премія на МКФ у Венеції; «Білий», премія на МКФ у Берліні; «Червоний»). Крім того, зняв фільми «Подвійне життя Вероніки», «Короткий фільм про любов», «Короткий фільм про вбивство» (1988 р., обидва увійшли до телесеріалу «Декалог») та ін. Розпочинав як документаліст. Кшиштоф Кесльовський – випускник славетної кіношколи у Лодзі, куди він поступав тричі. Між спробами працював костюмером у театрі, навчався на викладацьких курсах з образотворчого мистецтва і навіть у пожежному училищі. Стосовно останнього, там він остаточно зрозумів, що горн, режим, накази і залізна дисципліна не для нього. Він – жорсткий індивідуаліст: «Їм коли хочу, а не коли наказують, роблю те, що хочу». Але, найвагоміший аргумент: «Я звик думати сам і не хочу, аби за мене це робив хтось інший, хоча, напевно, це й досить зручно…» Крім того, юнаку доводилося уникати служби в армії. Що він лише не робив, аби не стати вояком! І схуд на 25 кіло (при зрості метр вісімдесят важив 55 кг), і прикидався дурником. Його врятував діагноз, поставлений варшавськими медиками: «шизофренія». Після того його зрештою прийняли до кіношколи в Лодзі. Про все це й про багато чого іншого можна прочитати в спогадах Кшиштофа Кесльовського «Про себе» (цикл надзвичайно цікавих монологів, записаних англійкою Данутою Сток). Останні свої кінострічки режисер знімав у тісній співпраці з французами, у нього охоче знімалися французькі зірки: Жюльєт Бінош, Жан-Луї Трентіньян, Ірен Жакоб. Але Кесльовський завжди повертався на батьківщину: «Моя любов до Польщі нагадує любов у багаторічному шлюбі – чоловік і дружина все одне про одного знають, трохи набридли одне одному, але коли хтось один із них помирає, через місяць помирає й інший. Відверто кажучи, я не можу уявити своє життя без Польщі. Мені важко на Заході, попри чудові тамтешні умови… Я не відчуваю себе громадянином світу. Я всюди і завжди поляк».
Роковини смерті:
122 роки з дня смерті Федора Артемійовича Терещенка (1832–1894), українського підприємця і мецената. Молодший брат М.А. Терещенка. Народився в Глухові (тепер Сумська обл.), де потім неодноразово займав високі громадські посади (мирового судді, бургомістра міського магістрату тощо), опікував засновані родиною Терещенків в місті заклади. Переселившись до Москви, також займався широкою благодійницькою діяльністю, входив до рад і очолював численні московські благодійні комітети. В 1875 р. переїхав до Києва, де відразу був обраний гласним міської думи. Фінансував численні благодійні заходи, що проводилися в місті, зокрема будівництво і утримання Рубежівської колонії (для навчання ремеслам малолітніх злочинців), нічліжного та пологового будинків (Нижній Вал) тощо. В своєму будинку (вул. Терещенівська, 9) влаштував картинну галерею, яку могли відвідувати мешканці міста. Його цікавили переважно твори передвижників, які він купував на аукціонах, конкуруючи в цій справі з П.М. Третьяковим. У Терещенка часто гостювали видатні художники, зокрема І.Ю. Рєпін, І.І. Шишкін, І.М. Крамськой. Зібрані ним твори склали основу київського Музею мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків. За два дні до смерті Ф. А. Терещенко пожертвував 25 тисяч карбованців на будівництво Міського музею (тепер Національний художній музей).
15 років з дня смерті Джека Леммона (1925-2001), американського актора, режисера. Знявся у 80 фільмах, зокрема в кінострічках «Це мало статися з вами», «Містер Робертс» (премія «Оскар», 1956), «Ковбой», «Від цього не втечеш», «Квартира», «Ніжна Ірма», «Аванті!», «Врятуйте тигра» (премія «Оскар», 1974), «Китайський синдром» (приз МКФ у Канні, 1979; премія BAFTA, 1980; «Давид ді Донателло», 1980) та ін. Після успіху комедії «Деякі люблять погарячіше» (1959, в радянському прокаті – «В джазі тільки дівчата») став одним з найпопулярніших акторів США.
