8 лютого. Пам’ятні дати

8 лютого. Пам’ятні дати

2301
Ukrinform
Сьогодні розпочинається Новий рік за китайським місячним календарем – рік Вогняної Мавпи

Новий рік у Китаї – найочікуваніше, найбажаніше, найяскравіше і найдовше свято, яке триває 15 днів і завершується святом Червоних Ліхтарів. Як і будь-який інший Новий рік, китайський також має масу традицій. Святкують його понад дві тисячі років, тобто він є одним із найдавніших свят, «найстарішим» Новим роком в історії людства. Крім того, відзначають його ні багато, ні мало, понад мільярд людей на планеті. Крім китайців – представники тибетської, монгольської, корейської, в’єтнамської та інших споріднених культур. У самому Китаї це довгоочікуване свято після року напруженої праці, навчання і клопотів, гарна нагода зібратися всією сім’єю за одним столом. Існує навіть спеціальний термін – «Возз’єднання сімей», а новорічний сезон подорожей називається Чуньюнь, адже сотні тисяч китайців мігрують у цей період не тільки всередині країни, але й масово, мов ті птахи по весні, вертаються додому з інших країн світу. До речі, інша офіційна назва китайського Нового року – Свято весни (така назва існує з 1911 року). Новий рік у Китаї, так само, як і в багатьох інших, культурно споріднених із ним країнах, є державним святом. Ділове життя у Піднебесній на декілька днів завмирає. Всі – від малого до старого, веселяться, розважаються, ходять у гості. Перше, що вирізняє китайський новий рік від західного – це «світло-шумовий» супровід. Чим більше салютів, феєрверків і хлопавок – тим краще. За свідченням очевидців – це справжня канонада, і триває вона декілька днів. Для європейського вуха таке відлякування злих духів може видатися занадто голосним і затяжним, але для самих китайців нічого незвичного у цьому немає. Згідно з давнім міфом, на початку кожного нового року китайці змушені були ховатися від чудовиська на ім’я Нянь (китайською це слово означає «рік»). Нянь приходив на початку року, пожирав худобу, сплюндровував поля, викрадав дітей. Аби хоч якось убезпечити себе від нахабної потвори, китайці ставили на порозі власних осель їжу. Існувало повір’я, що чим більше покладеш, тим краще – звір буде до тебе добрішим. Селяни вірили, що після того як чудовисько добряче наїсться і нап’ється, то нікого не чіпатиме, й піде собі геть. Але одного разу люди побачили, як Нянь злякався маленького хлопчика, одягненого в усе червоне і вирішили, що чудовисько боїться червоного кольору. Таким чином, відтоді, коли настає Новий рік, китайці розвішують червоні ліхтарі, прикрашають вікна і двері домівок червоним стрічками, а ще відлякують потвору феєрверками. Звісно, такої наруги жоден Нянь не витримає і втече. Мудрі китайці, замість того, аби ховатися й трястися від страху, вирішили веселитися і святкувати. Китай – країна велика, традиції святкування можуть трохи різнитися, але спільною є атмосфера єднання, надії, шанування сім’ї та померлих родичів. Стосовно святкових страв, то обов’язково готують традиційні пельмені та лабадьджоу – особливу кашу з 8 інгредієнтів, зокрема й насіння лотоса, священної квітки Китаю. На відміну від європейського Нового року, який розпочинає 1 січня щорічний цикл, китайський Новий рік змінює дату щорічно. Залежить вона від Місячного циклу. Рік Вогняної Мавпи починається 8 лютого 2016 року й триватиме до 27 січня 2017 року, потім йому на зміну прийде рік Вогняного Півня. Отже, попереду на нас очікують два вогняних роки.

Події дня:

910 років тому (1106) великий князь Київський Володимир Мономах склав «Повчання» — перший дидактично-художній твір княжої Русі.

95 років тому (1921) заповідному парку Асканія-Нова було надано статус Державного степового заповідника. На Асканію-Нову було покладено завдання зберігати і вивчати природу цілинного степу, а також акліматизувати та вивчати якнайбільше число видів тварин і рослин, які мають народногосподарське значення. При Асканії-Новій були створені науково-степова станція, зоотехнічна станція з племінним господарством, фітотехнічна станція та інші наукові заклади. Значно розширено зоопарк і ботанічний сад. Як відомо, заповідник був заснований у 1898 році німецьким колонізатором Фрідріхом Фальц-Фейном. Назву місцевості дав один з її попередніх власників – герцог Ангальт-Кетенський у 1841 році на честь свого родового маєтку Асканія в Німеччині. Нині до складу Біосферного заповідника «Асканія-Нова» ім. Ф.Е. Фальц-Фейна, що знаходиться в смт Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області (звідси і колишня назва заповідника «Чаплі»), входять ділянка заповідного степу, акліматизаційний зоопарк і дендропарк. Площа заповідника становить 33 307,6 га, з них 11 054 га – «абсолютно заповідна» степова зона. Біологічна різноманітність степових екосистем налічує більше 500 видів вищих рослин і понад 3000 видів тварин. У різні пори року над Асканією пролітає 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування. У 1984 році заповідник «Асканія-Нова» рішенням Бюро ЮНЕСКО внесений до списку еталонних територій планети і є Біосферним резерватом.

Ювілеї дня:

194 роки тому народився Опанас Васильович Маркович (1822-1867), український фольклорист, етнограф. Був одружений з Марією Вілінською (письменниця Марко Вовчок). Біограф Шевченка, М. К. Чалий, пише про київський період життя подружжя Марковичів: «Жили на Куренівці у найбіднішій халупі, навіть без дверей…» Потім переїхали до Немирова (Маркович там вчителював), звідти – у Петербург, де зустрічалися з Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, Іваном Тургенєвим. У квітні 1859 Марковичі виїхали у Німеччині. Проте сімейне життя не заладилося, дружина з сином Богданом залишилися за кордоном, а Маркович повернувся до Петербургу. Останні роки прожив у Чернігові, служив мировим посередником, працював у «Черниговских губернских ведомостях». Друкував етнографічні нариси про русалок, купальські пісні. Зібрав майже 5тис. українських приказок і прислів’їв.

105 років від дня народження Елізабет Бішоп (1911-1979), американської поетеси, класика американської поезії ХХ століття. Елізабет Бішоп одержала гарну освіту – закінчила приватний Вассар-коледж; жила у Франції, в 30-х роках – у Мексиці, Флориді, з 1951 (протягом 16 років) у Бразилії. Викладала письменницьку майстерність в університетах США (Вашингтонському, Гарвардському, Нью-Йоркському, Массачусетському технологічному). Останні роки життя мешкала у Бостоні. Автор лише чотирьох поетичних збірок (була дуже вимогливою до себе й прискіпливо відбирала вірші кожної зі збірок) та автобіографічної прози. Її лірика небагатослівна, досить стримана, втім сповнена внутрішньої сили і духовної свободи («мудрої прозорості», як досить влучно висловився один із критиків). Досить цікавим є епістолярій Елізабет Бішоп – протягом 30 років вона листувалася з Робертом Лоуеллом – одним із найяскравіших американських поетів (і досить епатажною особистістю). 

Роковини смерті:

130 років з дня смерті Івана Сергійовича Аксакова (1823-1886), російського письменника-публіциста. Один з ідеологів слов’янофільства. В 50-х роках XIX ст. за завданням географічного товариства відвідав Україну. Письменник побував у Києві, Полтаві, Харкові та інших містах. Результатом цієї подорожі було «Дослідження про торгівлю на українських ярмарках» (1858) – важливе історичне джерело про життя тогочасного українського суспільства.

90 років з дня смерті Вільяма Бетсона (1861-1926), англійського біолога, одного із засновників генетики, сама назва якої була запропонована ним у 1907 році.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>