20 січня. Пам’ятні дати

Цього дня у 1661 році заснований один із найдавніших вищих навчальних закладів в Україні та Європі - Львівський національний університет імені Івана Франка. Історія вишу розпочалась у XVII ст.: у 1608 році  було засновано Львівську єзуїтську колегію, а  20 січня 1661 року польський король Ян Казимир підписав привілей, який надав колегії «гідність академії і титул університету». Упродовж усієї історії Львівський університет гідно ніс знамено справжньої науки, плекав визначних фахівців, які зробили вагомий внесок у європейську та світову цивілізацію. З університетом пов’язана діяльність багатьох видатних науковців, просвітителів і державних діячів. Це – фольклорист і музикознавець Ф.Колесса, історик літератури М.Возняк, історик І.Крип’якевич, математик М.Зарицький та багато інших. Протягом двадцяти років у львівському вишу працював видатний вчений, президент УНР Михайло Грушевський. У 70-х роках ХІХ ст. на філософському факультеті Львівського університету навчався Іван Франко –  український мислитель, письменник, вчений, перекладач, політичний та громадський діяч. Його ім’я присвоєно університету у 1940 році. Статус національного виш отримав у 1999. Нині велика університетська родина об’єднує понад 19 тисяч студентів та понад 4 тисячі працівників, які гідно продовжують естафету своїх великих попередників, наслідуючи гасло «Patriae decori civibus educandis» («Освічені громадяни – окраса Батьківщини»), яке розміщене на фронтоні Франкового університету. Сьогодні у структурі вишу функціонують 19 факультетів, 3 коледжі, 7 інститутів, 5 музеїв, Астрономічна обсерваторія, Ботанічний сад. Важливий науковий підрозділ вишу – Наукова бібліотека, одна з найдавніших книгозбірень України, яка у 2008 році відсвяткувала 400-річний ювілей. Сучасна діяльність Львівському національному університету ім. Івана Франка побудована на засадах збереження української культури, розвитку національної свідомості та ідентичності.

Православне свято – Собор чесного і славного Пророка Предтечі і Хрестителя Господня Іоанна. На другий день після хрещення здійснюється Собор, тобто зібрання віруючих в пам’ять Предтечі і Хрестителя Іоанна.

Ювілеї дня:

140 років від дня народження Йосифа Гофмана (1876-1957), американського піаніста, композитора і педагога польського походження. Дебютував на сцені Метрополітен-опера в 11 років – юний вундеркінд з Кракова виконував Перший концерт Бетховена, а також імпровізації на теми, пропоновані глядачами. Гра Йосифа Гофмана викликала тоді справжній фурор. Потім було повернення в Європу, навчання у Антона Рубінштейна, напружена концертна діяльність, гастролі. З 1899 року жив у США, очолював музичний інститут Кьортіс у Філадельфії. На рубежі століть був одним із найвизначніших піаністів світу. Надзвичайною популярним був у США і в Росії, де в 1895-1913 рр. гастролював майже щороку (лише у Петербурзі давав до 20 концертів у сезон). Гра Гофмана вирізнялась надзвичайною ретельністю відтворення нотного тексту при бездоганній майстерності та блискучій техніці, поєднанням класичної ясності і чистоти стилю з романтичною вишуканістю та поетичністю. Утім, декому здавалося, що його інтерпретаціям не вистачало глибини і творчої оригінальності. Останній концерт дав у Нью-Йорку в 1946 – музикантові було тоді 70 років.

98 років від дня народження Олександра Олексійовича Шалімова (1918–2006), українського хірурга і вченого, одного з засновників національної хірургічної школи, дійсного члена Академії медичних наук України (1993) і Нью-Йоркської академії наук, члена міжнародного союзу хірургів, доктора медичних наук, професора, Героя України (2005). Першим провів успішну пересадку підшлункової залози хворому діабетом, розробив і впровадив нові методи операцій при онкологічних захворюваннях, органів травлення, серця, судин. Під його керівництвом проведена перша в Україні операція з пересадки серця. За рішенням ЮНЕСКО у 1998 році академік Шалімов був названий Людиною планети. Засновник Київського науково-дослідного інституту клінічної та експериментальної хірургії – нині Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова АМН України.

85 років від дня народження Девіда Морріса Лі (1931), американського фізика, лауреата Нобелівської премії  з фізики (1996; спільно з Д. Ошеровим і Р. Річардсоном, «за відкриття надтекучості гелія-3»).

70 років з дня народження Девіда Лінча (1946), відомого американського кінорежисера, продюсера, сценариста, одного з кращих представників американського незалежного кінематографа. Поставив фільми «Голова-ластик» (фільм, знятий 1976 року і невдовзі майже заборонений для показу в США на сьогодні є культовим – у 2004 році Бібліотекою Конгресу США названий «культурно значущим» і обраний для зберігання в національному кіноархіві), «Людина-слон», «Дюна», «Синій оксамит», «Дикі серцем» (приз «Золота пальмова гілка» МКФ у Канні, 1990), «Твін Пікс», «Твін Пікс. Крізь вогонь, йди за мною», «Малхолланд-Драйв» (приз за режисуру МКФ у Канні, 2001; премія «Сезар», 2002); у 2006 році був нагороджений «Золотим левом» Венеціанського кінофестивалю за внесок у світовий кінематограф. У квітні 2009 американський кінорежисер відвідав Київ. В українській столиці Лінч відкрив філію благодійного фонду свого імені та презентував власну книгу «Спіймати велику рибу. Медитація, свідомість, творчість». Крім кіно і медитації захоплюється музикою – не в останню чергу завдяки відомому американському композитору і піаністу Анджело Бадаламенті, який є автором музики до більшості фільмів Девіда Лінча.

68 років від дня народження Натана Щаранського (1948), ізраїльського державного та політичного діяча українського походження, радянського дисидента, публіциста. У середині 1970-х був одним з ініціаторів створення Московської групи з контролю за дотриманням Гельсінкських угод у галузі прав людини (так званої Гельсінкської групи), помічником і перекладачем академіка Андрія Сахарова. У 1977 році був арештований в СРСР за сфабрикованою справою в шпигунстві на користь США і антирадянську діяльність. На закритому судовому процесі засуджений до 13 років ув’язнення. 11 лютого 1986 року був звільнений в обмін на радянського розвідника, позбавлений громадянства СРСР і висланий з країни. Був віце-прем’єр-міністром (2001-2003), міністром в кількох урядах Ізраїлю, депутатом Кнесету.