Карпати навчили нас дивитися вгору: ми піднімаємося на півтори-дві тисячі метрів над рівнем моря на Говерлу чи Петрос у пошуках краси й величі, прагнемо безкінечних краєвидів із полонин, де вітер п'янить ароматом чебрецю, а ліси здаються зеленим морем. Проте Закарпаття зберігає таємниці не лише на висоті хмар, а й під землею. Так, як у болоті Чорне Багно, що в нацпарку «Зачарований край».

Сюди йдуть по тишу й тисячолітні секрети вулканічних Карпат. Шлях лежить через прадавній буковий ліс, де кремезні стовбури буків та смерек змикаються над головою. До болота від села Підгірного – майже десять кілометрів кам’янистою лісовою дорогою. Йдеш – і здається, що стежка тягнутиметься вічно, аж поки вона раптово не приводить до болота, оточеного сухими смереками.

ЗОЛОТА ПОРА – КОЛИ ЦВІТЕ ВЕРЕС

- Чорне багно унікальне тим, що це – найглибше оліготрофне торфовище Українських Карпат, – розповідає наша гідеса, наукова співробітниця нацпарку «Зачарований край» Евеліна Химич. – Утворилося в кратері згаслого вулкана. Його екосистема є реліктовою, тобто такою, що не змінилися від льодовикового періоду.

Перебуваємо на болоті на початку жовтня. Евеліна каже, що трохи спізнилися, бо тут золотий час – у вересні. Авжеж, тоді цвіте верес, якого тут повно.

- У той період поверхня болота рожева й дуже гарна, – зауважує науковиця.

Зараз воно вже бежевого кольору: верес вицвів і злився з травою. Під ногами у нас – м’який килим. Місцева розвага: коли хтось за два кроки від тебе підстрибне – відчуваєш поштовхи, як на батуті. Так пружинить торфовище.

Зі слів Химич, товщина торфових відкладів на Чорному Багні сягає рекордної для гірських боліт позначки – семи метрів.

СФАГНОВИЙ МОХ – ЯК ГІГАНТСЬКА ГУБКА

Те, що ця територія дуже цінна, підтверджує статус водно-болотного угіддя міжнародного значення за Рамсарською конвенцією. Це також гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення.

Евеліна Химич пояснює, що Чорне Багно – оліготрофне сфагнове болото. Це означає, що воно живиться тільки атмосферними опадами, а також є особливим типом верхового болота, поверхня якого суцільно вкрита мохом (Sphagnum), що називають торф'яним.

Він має дивовижну властивість: під час росту нижня частина відмирає й під водою, без доступу кисню, повільно перетворюється на торф. Сфагновий мох працює, як гігантська губка: здатний утримувати у 20–25 разів більше води, ніж важить сам. Оскільки таке болото живиться майже лише дощовою водою та снігом, а не підземними джерелами, середовище в ньому – дуже кисле, бідне на мінерали та кисень.

Простягається Чорне Багно в межах гірського масиву Великий Діл.

- Точних дат утворення болота ми не знаємо. Однак науковці дослідили, що воно почало формуватися тисячі років тому в післяльодовиковий період – голоцен (сучасна геологічна епоха, що розпочалася понад 11 тис. років тому, – ред.), – додає співрозмовниця.

За її словами, болото зокрема є домівкою для рідкісної росички круглолистої – комахоїдної рослини, що компенсує нестачу азоту в ґрунті, полюючи на дрібних комах. Тут трапляються й льодовикові релікти, як-от журавлина дрібноплода та пухівка піхвова.

ХОТІЛИ ЗНИЩИТИ В РАДЯНСЬКІ ЧАСИ

Йдемо шукати росичку. За нею також краще спостерігати наприкінці літа. Без дослідників помітити рідкісну й цікаву рослину важко – вона в оточенні інших дивовижних місцевих мешканців.

За словами Евеліни Химич, ця територія забезпечує збереження цілої низки ключових видів Червоної книги України з різних груп:

- Наприклад, мохоподібні представлені ризоїдолистом блискучим, комахи – дозорцем-імператором та гребецем щитоподібним, плазуни – черепахою болотною – цей вид внесено в додатки Бернської конвенції.

Уявіть лишень: усіх їх природоохоронне законодавство захищає не так давно, адже нацпарк «Зачарований край» – наймолодший зі створених на Закарпатті. Власне, Чорне Багно почали зберігати лише з 2019-го. Доти його історія – це роки нищення та відновлення.

- Цей куточок природи у ХХ столітті пройшов через важкі випробування, – розповідає науковиця. – У 1950-х роках, у межах радянського «плану перетворення природи» та масштабної меліорації, болото вирішили промислово освоїти. Радянська влада розглядала його лише як джерело дешевого палива й добрив. Територію хотіли буквально осушити для видобутку торфу та створення сільськогосподарських угідь, тут прокопали меліоративні канали – досі можемо бачити їхні залишки.

Химич наголошує, що це завдало нищівного удару всьому болоту. Як не дивно, урятували важкодоступність і дуже погана дорога:

- Цей торф просто було невигідно тут добувати та вивозити. Тому промисловий видобуток на Чорному Багні зупинили наприкінці 1960-х років. У 1969-му об'єкту надали статус пам'ятки природи. У 2010 році Чорне Багно ввійшло до складу нацпарку «Зачарований край», і команда однодумців почала шукати способів порятунку болота. Роботи з відновлення почалися у 2012-му, і це – перший в Україні проєкт такого типу. Статус водно-болотного угіддя міжнародного значення згідно з Рамсарською конвенцією та підтверджувальний сертифікат Чорне Багно отримало у березні 2019 року.

МІСЦЕ, ДЕ ЗБИРАЛИСЯ ВІДЬМИ

Цікавлюся назвою – очевидно, вона навіює якийсь страх перед цією територією.

- У місцевих селах ходять перекази, що тут, на болоті, збиралися відьми та босоркані (ворожки – діал., – ред.). Власне, навіть є їхнє «улюблене» місце, – там поставили хрест, щоб завадити таким зборищам, та освятили його, – переказує легенди Евеліна.

Зрозуміло, що мешканці довколишніх сіл у болоті вбачали загрозу. Проте сучасні науковці бачать у цьому чорному місці дивовижний природний механізм, що дає змогу берегти воду.

- Фактично це болото – гігантська природна губка. Під час злив Чорне Багно вбирає в себе мільйони літрів води, рятуючи долини від нищівних паводків. А в посуху – навпаки: повільно віддає вологу, живлячи гірські струмки, що далі впадають у річку Боржаву. Це життєдайна екосистема, – підсумовує співробітниця нацпарку.

ЕКОЛОГІЧНИЙ ЩИТ КАРПАТ

Науковиця наголошує, що сьогодні значення цього болота для регіону важко переоцінити. Особливо коли на Закарпатті – маловоддя, і навіть тепер, у жовтні, річки продовжують міліти.

Вона звертає увагу на ключову роль Чорного Багна у підтримці екологічної рівноваги в регіоні:

- Уся територія угіддя належить до найбільшого за площею та глибиною торфових покладів верхового болота в гірсько-карпатському регіоні. Це болото є важливим елементом формування та підтримання гідрологічного балансу не лише локально, а й загалом у Карпатському регіоні, який періодично страждає від впливу катастрофічних паводків – а тепер ще й від довготривалого періоду засухи.

Крім того, додає Евеліна, завдяки специфічній екосистемі це болото функціонує як потужний природний сорбент, що ефективно накопичує вуглекислий газ із атмосфери.

- Як природний акумулятор та накопичувач вуглецю, болото поглинає та утримує його навіть ефективніше, ніж дерева, – уточнює вона.

ІСПИТ НА ЗРІЛІСТЬ

Виходимо на оглядовий майданчик – він облаштований по центру болота й дає добру перспективу. Тиша навкруги зачаровує. Знаючи, що під нами – сім метрів торфу й животворної для цих гірських країв води, уявляю собі, що це – водяне серце «Зачарованого краю». Воно тихо б'ється у власному ритмі вже десятки тисяч років. І дає змогу жити природі навколо.

Не вкладається в голові, що в минулому комусь спало на думку розорати його технікою й прокопати канали. Добре, що цінну екосистему врятували погані дороги.

Нині Чорне Багно нагадує нам про важливий і водночас простий іспит на зрілість: справжня краса та цінність природи не завжди впадає в око. Іноді вона ховається за хитким мохом, потребуючи від нас лише одного – розуміння цінності того, що в наші часи зберігає воду.

Тетяна Когутич, Ужгород – Підгірне

Фото авторки й ті, що надав нацпарк «Зачарований край»