Енергетики під обстрілами: «Робота важка, але зупинятися не збираємося»

Об'єкти енергетичної інфраструктури в Одесі чи не щоночі піддаються ворожим ударам. За останній рік російські війська атакували 31 підстанцію в місті та області. Є випадки повторних обстрілів. Розповідаємо про працівників, які майже з нуля відновлюють пошкоджену інфраструктуру.

“УСІ СИЛИ ЙДУТЬ НА ВІДНОВЛЕННЯ”

Від підстанції, на яку ми приїхали, отримували світло 52 тисячі осель. Те, що залишилося від об'єкта, має постапокаліптичний вигляд. Будівлі на території зруйновані вщент. Хоч більшість уламків, як нам пояснили, вже прибрали, під ногами – залишки обладнання, кабелів, досі димить потужний трансформатор. До бригади енергетиків підходимо обережно – нас попереджають, що частина дротів на землі може досі бути під напругою.

Чоловіки зайняті роботою. Їхнє головне завдання – відновити обладнання до працездатного стану. Яким чином це можливо зробити, для стороннього спостерігача залишається загадкою, адже перед нами – гора металобрухту.

Електрослюсар Віталій працює в енергетиці шість років. Каже, що під час ліквідації наслідків атак “доводиться бути креативним”.

- Коли береш деталі в руки і бачиш, що вони трохи “не звідси”… Ми вже майже науковці, можемо нові підручники видавати, – жартує він.

Та додає, що з початком російських атак робота змінилася на 360 градусів.

- Раніше займалися обслуговуванням, ремонти були час від часу. А тепер ми забули, що таке експлуатаційні роботи. Уже мріємо, щоб нас трохи насварили за невчасний відбір масла. Зараз немає розвитку – всі кошти й сили йдуть на відновлення. Те, що мало модернізуватися, на паузі. Ми тільки «розгрібаємо», – зауважує електрослюсар.

Запитую в нього, чи засмучуються енергетики, коли одразу після відновлення підстанції росіяни повторно завдають по ній удару.

- А сенс засмучуватися? Це нічого не змінить. Якщо б через мої нерви зупинилися атаки, то я б нервував. А так – прийшов, побачив, оцінив і знову взявся до роботи, – відповідає Віталій.

Також питаю, наскільки важко їм працювати на морозі.

- Важко чи не важко – а кому зараз легко? Хлопцям в окопах значно складніше. Порівняно з ними ми не маємо права скаржитися.

За словами Віталія, робочий колектив для нього – як родина.

- Навіть більше. Із дому йду – дружина ще спить. Повертаюся – вже спить. Так і спілкуємося повідомленнями. А з хлопцями чого ми тільки не бачили. Виходить, перша родина, – каже.

Його колега Володимир додає, що бригада працює злагоджено, один одного розуміють з пів слова. Вони були серед тих, хто повертав світло на Київщину після деокупації. 

- Міста були порожні: Буча, Гостомель, Ірпінь – там ми працювали. Відновлювали підстанції. Магазини стояли зачинені, не було де купити їжу. На руїнах однієї підстанції лежала нерозірвана 500-кілограмова бомба. Обходили її, поки сапери не прибрали. Навіть трохи пофотографувалися на тлі тієї бомби, –  згадує Віталій.

Додає, що в Пущі-Водиці працювали під звуки пострілів, бо в селищі та довколишніх лісах військові ще виявляли групи окупантів.

Щодо перекриття доріг місцевими через відсутність світла, Володимир зауважує, що люди не усвідомлюють масштабів руйнувань.

- Енергетики живуть у таких самих умовах. Буває, цілий день працюємо, а повертаємося додому – світла немає. Мій будинок живиться від цієї підстанції, і я сидів без світла, як усі. Люди інколи думають, що перекриття дороги щось змінює, але світло з'являється не через це, а тому що фахівці знаходять рішення. Ви ж бачите, з чого ми тут усе збираємо, – каже.

Він додає, що робота важка: взимку – морози, влітку – спека, але зупинятися ніхто не збирається: ”Із 2014 по 2016 рік я служив у прикордонних військах. Важко і там, і тут, але іншого виходу немає. Битва за світло – це другий фронт, і ми маємо його тримати”.

БРИГАДИ ПРАЦЮЮТЬ ЦІЛОДОБОВО ЗА БУДЬ-ЯКОЇ ПОГОДИ

Гендиректор ДТЕК «Одеські електромережі» Дмитро Григор'єв розповідає, що підстанція, яку ми відвідали, майже нова: у грудні завершили її реконструкцію, встановили нове сучасне обладнання, як у Європі.

За його словами, електрику вдалося дати всім споживачам, які були залежні від цього об'єкта – світло вмикають почергово. Та зауважив, що ситуація з електропостачанням на Одещині залишається складною.

- За останній рік у нас пошкоджена 31 велика підстанція. Є такі, що взагалі не працюють, але ми заживили клієнтів від інших. Є підстанції, що діють як розподільчі пункти. Деякі функціонують із неповним складом обладнання. З огляду на те, що в країні під атаками опинилися не лише підстанції, а й об'єкти генерації, існує великий дефіцит електроенергії. Держава намагається підключити імпорт, але його теж недостатньо. Тому ми вимушені запроваджувати обмеження – відключати клієнтів від мережі, щоб надавати світло всім по черзі, – пояснює гендиректор.

Робітники Дтек віновлюють підстанцію після обстрілу / Фото: Ніна Ляшонок, Укрінформ 1 / 11

Він зауважує, що енергетики роблять усе можливе, щоб повернути людям світло.

- Бригади працюють цілодобово за будь-якої погоди. Однак такий об'єкт неможливо відновити за дві години. Люди мають розуміти, що є також лінії, до яких під'єднані об'єкти критичної інфраструктури. Якщо їх вимикати, у людей не буде не лише світла, а й тепла та води. Коли ми вимикаємо всіх по черзі, ці об'єкти залишаються зі світлом. Мережа будувалася для мирного часу, і ми її радикально не перебудовували. Там, де було можливо, ми від'єднали від цих ліній клієнтів, які не належать до критичної інфраструктури, і зменшили їхню кількість майже втричі. Так, до ліній «критички» були приєднані близько 160 тисяч клієнтів, зараз їх 63 тисячі, – каже Дмитро Григор'єв.

Він підкреслює, що наразі найважче в роботі енергетиків – постійні ворожі обстріли.

- Росіяни майже щодня атакують об'єкти енергетики. У нас недостатньо обладнання. Щоб у мирний час виготовити трансформатор на заводі, потрібно 6-8 місяців. До війни було багато підприємств, які виробляли таке обладнання. Нині частина зруйнована, ще частина – на окупованій території. Наша країна самостійно не може виготовити потрібну кількість, тому звертаємося по допомогу до країн-партнерів. Але від моменту замовлення до отримання допомоги минає майже рік. Його виробляють з нуля за конкретними характеристиками замовника – певної потужності, напруги, класу. Ніхто не складує готовим навіть у Європі, – продовжує Дмитро Григор'єв.

Також зазначає, що наразі єдиний доступний варіант більш надійного захисту обладнання – посилення ППО.

- Найнадійніший захист для енергетики – будівництво підземних підстанцій. Але «зарити» потрібно багато, а це довго й дорого. Якщо звичайна підстанція будується з нуля за 2–3 роки, то підземна – ще довше і складніше. Окрім того, у місті зі щільною забудовою важко знайти місце для будівництва. Зведення звичайної підстанції коштує близько 10 млн євро, підземної – ще більше. Відповідно, зросте і вартість електроенергії для споживачів. Клієнти на таке не погодяться, – каже гендиректор.

Він коментує одну з найпоширеніших скарг споживачів, що суми у платіжках не змінюються попри відсутність світла.

- ДТЕК «Одеські електромережі» – оператор розподілу. Ми не купуємо і не продаємо електроенергію та не займаємося її виробництвом, – додає Григор'єв. – Ми експлуатуємо технічне обладнання, яке забезпечує доставку струму від великих підстанцій НЕК «Укренерго» до розеток в оселях. Працюємо із «залізом». Тарифи встановлює держава. Лічильник обліковує лише фактично спожиту електроенергію, за неї й надходить рахунок. Зараз клієнти вимушено намагаються за менший час спожити якнайбільше, адже розуміють, що згодом світла знову не буде, а потрібно встигнути попрати, приготувати їжу, зарядити гаджети тощо.

Ганна Бодрова, Одеса

Фото Ніни Ляшонок