Значками торгують на перервах, а мікрозелень здають у ресторан

Коли підлітки кажуть, що хочуть бути підприємцями, рідко уявляють, що насправді це означає. На Закарпатті в Мукачівській ЗОШ І–ІІІ ст. №7 учні вже кілька років ведуть три підприємницькі проєкти: «ПрінтХаб», «ЗначОк!» і «Розумний город». Кожним із них займається окремий клас, клієнти – переважно учні й батьки, але масштабуються на свої район і місто. Зароблені гроші здебільшого вкладають у розвиток бізнесу та благоустрій класів.

На позір – це гра, в якій учні заробляють реальні гроші. Але насправді все серйозно: бізнес-ініціативи виникли в цій школі під Мукачівським замком у межах курсу соціального шкільного підприємництва, який веде відомий тренер з фінансової грамотності Сергій Вожжов. Під керівництвом педагогів діти проходять повний цикл – від бізнес-ідеї й аналізу ринку до пошуку інвесторів, повернення коштів та передавання проєкту наступній команді. Цей досвід не лише дає практичні навички підприємництва підліткам, а й змінює уявлення покоління, якому належить відбудовувати Україну, про бізнес, гроші та соціальну відповідальність.

НА ГРОШІ З ГУРТОВОГО ЗАМОВЛЕННЯ КУПИЛИ ДЗЕРКАЛО Й ПУФИ

- Мене звати Роман, я вже другий рік займаюся шкільною друкарнею. На цьому принтері ми виконуємо замовлення для учнів – друкуємо все, що треба для уроків. А тепер можемо ще й книжки – наприклад, електронні підручники для класу німецької мови. За допомогою іншої машини, яку придбали на зароблені в «ПрінтХабі» гроші, маємо можливість їх прошивати, – розповідає учень 11 класу Роман Малашенко про їхній бізнес.

Його бізнес-партнерка Ванесса Колядова каже, що хоча проєкт – сталий, але заробіток – не прогнозований.

- Найбільше ми заробляли близько 5 тисяч за гуртове замовлення з друку книжок. Зараз у нас на картці близько 3 тисяч. Заробіток варіюється – може за тиждень дві людини прийти щось надрукувати, і прибутку зовсім нема, а може десять людей замовити по книжці, – ділиться школярка.

Найгарячіша пора роботи – улітку перед школою.

- Ваші послуги порівняно з іншими на ринку дорогі чи дешеві? – цікавлюся.

- Це дешево, майже удвічі нижче від цін на ринку в місті. Наприклад, кольорова книжка на 100 сторінок у нас виходить 300 грн, у місті – на 200 грн дорожче, – каже Ванесса.

Розповідає, що їхні клієнти – учні та батьки. Для налагодження клієнтських зв’язків ходили з презентацією на батьківські збори. Також запустили й ведуть сторінку в інстаграмі – за її допомогою масштабуються, поки що – лише в межах свого району.

Оскільки бізнес – соціальний, то вкладати зароблене діти можуть у соціальні проєкти.

- Так, на зароблені гроші від гуртового замовлення ми купили красиве дзеркало в клас та пуфи, – додає дівчинка.

НАЙКРАЩЕ КУПУЮТЬ ЗНАЧКИ З МЕМАМИ

Їхні колеги з іншого шкільного проєкту – «ЗначОк!» – десятикласники. Коли ми приходимо, тут якраз кипить робота: дівчата роблять значки та чіпляють їх на велику дошку, обтягнуту білою тканиною. Хлопці на великій перерві підуть із тією дошкою «в народ» – продавати значки учням молодших класів та середньої ланки.

- Ми робимо значки як на замовлення, так і просто на продаж – за нашими ідеями. Є різні колекції. Тепер меми – найбільш ходове. Іще – аніме. Працюємо всі разом, класом. У нас кожен вміє закатувати значки, – вдається в деталі шкільна підприємиця Ніка Калабішка.

Робиться все просто, показує вона.

- Беремо заготовку (макет, на якому роздруковані зображення) та плівку, відтискаємо, а тоді прикріпляємо до задньої частини значка із застібкою.

Їхній бізнес пов’язаний з роботою «ПрінтХабу».

- Ми приймаємо замовлення в чатбот. Маємо дизайнера, який робить макети, він пересилає їх на друк. Далі забираємо, вирізаємо і робимо значки, – розповідає Ніка.

Зазвичай бізнесом десятикласники займаються на перерві, коли є час – на уроках технології. Замовлення виконують як онлайн, так і офлайн. За зароблені гроші закуповують в інтернет-магазинах матеріали для виробництва.

- Великі значки у нас по 35 грн, середні – по 20, малі – по 15 грн. Є пластикові та металеві заготовки. Більш популярні – металеві, – ділиться школярка. – Ми почали займатися цим восени, відтоді вже заробили 6 тисяч гривень. На половину із цих грошей закупили пуфи в наш клас. Решту лишаємо, вкладатимемо в розвиток.

Масштабуються поки що в межах міста: тут за надійних і постійних клієнтів десятикласники зі школи під замком мають мукачівських пластунів, які полюбляють значки.

МІКРОЗЕЛЕНЬ ІЗ «РОЗУМНОГО ГОРОДУ»

Ще один шкільний бізнес – «Розумний город». Цим проєктом займаються семикласники з учителькою німецької Юлією Фітас. Це – в усіх сенсах наймолодший бізнес школи, проєкт щойно запустився й існує менше як рік. Водночас він найбільш ризикований: через відключення світла у дітей кілька разів гинули рослини.

- Щоб мати готову до продажу мікрозелень, треба 14 днів, – пояснює семикласник Богдан.

Учителька додає, що є кілька етапів: висадка, пророщення і дорощення рослин.

- Як тільки почали вимикати світло, то й рослини почали рости дуже повільно. Але ми забираємо їх додому на пророщування, а тут уже дорощуємо. Діти самі поливають, коли немає світла і не працює автополив. Уміють розводити в правильних пропорціях добрива, без яких мікрозелень не росте, – каже Юлія Фітас.

Семикласники розповідають, що вирощену мікрозелень продають у ресторан, який поблизу. Її також розкуповують учителі та батьки.

- Заробіток не стабільний, кожного місяця сума різна. Тепер нічого не продаємо, дорощуємо до свят, на ту пору вже маємо багато замовлень, – розповідає вчителька.

Продають діти свою мікрозелень за ціною від 65 грн. Мають в асортименті горох, редиску, цибулю та капусту.

ДИРЕКТОРКА СТАЛА ІНВЕСТОРОМ – ЗА РІК ДІТИ ПОВЕРНУЛИ ВКЛАДЕНІ ГРОШІ

Зі слів директорки Мукачівської ЗОШ І–ІІІ ст. Наташі Савчин, перший проєкт шкільного підприємництва тут запустили чотири роки тому. Тепер працюють уже три проєкти і готується до запуску четвертий, про який наперед не розповідають.

- Почалося все з того, що коли я прийшла в школу, то Сергій Вожжов проводив курс фінансової грамотності. Це був 2022–2023 навчальний рік. Сергій Анатолійович приходить і каже: «Можливо, ми б не тільки фінансову грамотність вивчали, а запустили б соціально-шкільне підприємництво?». Досвіду не мали, тож почали вивчати деталі, читати, що ж це таке. Ну й врешті ризикнули запровадити. Треба було знайти бізнес, який можна робити на базі школи, і ще знайти фінансування, щоб його розгорнути, – розповідає директорка.

Додає, що у дітей ідеї були дуже різні, тож приходили й пропонували.

- Була, наприклад, думка зробити платну парковку в школі для вчителів. Проштовхували також… казино. Діти пропонували поставити автомати й брати за гру по 20 гривень з охочого, – сміється Савчин. – Я не відмовила, лише запропонувала «бізнесменам» знайти нормативні документи, які б нам дозволяли поставити в приміщенні школи ігрові автомати. Ну, на цьому й завершилося.

Зрештою, щодо ідеї першого бізнесу зупинилися на друкові.

- Але це не так просто, друк у школі має певні нюанси. Школа працює до шостої, клієнти – також, нема часу приїжджати й забирати замовлення. Отже, вирішили, що клієнти – це учні та батьки. Я запросила команду «ПрінтХабу» на загальні збори, де вони розповіли про це батькам. Їм треба було організувати гугл-диск, куди можна скидати матеріали для друку, налагодити доставку. Головна проблема була – де взяти гроші на принтер. Ми подавалися на гранти, та не пройшли відбір. Зрештою, допомогла Юлія Тайпс (міська чиновниця, – ред.) через німецьких партнерів. Діти переклали німецькою презентацію свого проєкту, її показали німцям – і ті дали кошти, – пояснює директорка школи.

Оскільки проєкти соціальні, наголошує Наташа Савчин, то зароблені гроші учні не можуть просто розділити та, скажімо, проїсти в піцерії. Вони вкладають ці кошти в розвиток проєкту, купують речі для своїх класів, також – спандбонд для маскувальних сіток, які плетуть у школі.

Коли запускали другий проєкт – «ЗначОк», інвестором стала директорка.

- Діти придумали цей проєкт, перед тим провели опитування серед учнів, чи купували б значки. Тобто вивчили цільову аудиторію. Я проінвестувала, до кінця навчального року вони повернули мені вкладені гроші. А проєкт перейшов у спадок наступному класові – тепер вони ним займаються, – каже Наташа Савчин.

На решту від зароблених грошей команда проєкту купила обладнання для переробки пластикових пляшок на філамент, адже учні сортують сміття і мають багато на переробку. Далі цей проєкт команда подала на «Студбіз» і виграла грант у розмірі 2 тисячі євро. Купили ще одну форму для друку значків і 3D-принтер для школи. Тепер на ньому друкують вироби з філаменту.

ЄДИНА В КРАЇНІ ШКОЛА, ДЕ ОДНОЧАСНО ПРАЦЮЮТЬ ТРИ БІЗНЕСИ

Учитель фінансової грамотності Сергій Вожжов каже: якщо переглянути каталог соціального шкільного підприємництва по Україні, то там можна побачити, що на Закарпатті є три такі бізнеси.

- Усі вони діють в одній школі – це Мукачівська ЗОШ І–ІІІ ст. №7, відома як школа під замком (розташована біля відомого замку «Паланок», – ред.). А якщо ще більше зануритися в питання, то виявиться, що в Україні – одна така школа, де три різні бізнеси працюють і дають досвід підприємництва дітям, – розповідає він.

Вожжов пояснює, що це важливо, адже завдяки таким проєктам діти здобувають цінні навички практичного підприємництва.

- Узагалі, підліткам дуже цікавий бізнес у сенсі «а як воно в житті працює», а не як розповідають на уроках фінансової грамотності. Діти стикаються з тим, що їм треба реально придумати ідею для бізнесу. Це досить складна історія, як виявляється: складно придумати реалістичну бізнес-ідею, те, що можна втілити, що працюватиме й даватиме прибуток, а не так, що ось ми отримали кошти, їх вклали і ось воно у нас є. Ця історія має бути про самоокупність, приносити прибуток, щоб був розвиток та масштабування, – додає учитель.

Зауважує, що «ПрінтХаб» у школі працює вже третій рік і дає результат, хоча змінилася команда і випустилися учні, які його розпочали.

- «Значок» діє другий рік, тепер цей проєкт також веде інший клас, який отримав його у «спадок». До речі, ця традиція спадщини насправді не полегшує ситуацію, може навіть ускладнювати її. Адже нова команда починає все майже з початку, має освоювати напрямки, думати про розвиток бізнесу, – розповідає Вожжов.

Наташа Савчин підсумовує: участь у такому шкільному бізнесі – дуже добрий досвід для дітей.

- Коли питаєш підлітків, чим хочуть займатися, багато з них відповідають, що прагнуть мати свій бізнес. На їхню думку, це легко. Беручи участь у таких проєктах, вони розуміють, що насправді в бізнесі є дуже багато нюансів. І тут вони мають нагоду їх пропрацювати. Зіткнутися з ризиками – як відключення світла в «Розумному городі» чи з пошуками інвестора, як із «ПрінтХабом». Це «стирає золотий пил з очей» у дітей. Ні, це – не легко, але буде набагато легше з таким шкільним досвідом.

Тетяна Когутич, Мукачево
Фото авторки