Журналіст із Нової Каховки Сергій Цигіпа: зник, коли ніс людям ліки

Серед цивільних, яких викрали росіяни на Херсонщині й кого досі утримують, – український журналіст Сергій Цигіпа та іспанський волонтер Маріано Гарсія Калатаюд. Якщо про те, що нині відбувається зі Сергієм Цигіпою, є інформація, то навколо волонтера Маріо (так його називали у Херсоні) із перших днів його зникнення у березні 2022 року – морок. Обидва – люди вже пенсійного віку, не приховували свого ставлення до російської окупації.

Укрінформ спілкувався з дружиною Сергія Оленою та цивільною дружиною Маріо Тетяною. Жінки впевнені у важливості публічно розповідати про викрадених росіянами цивільних і роблять це на всіх можливих міжнародних майданчиках.

У понеділок ми розказали про іспанського волонтера, який залишив гарний дім й оливкову плантацію, щоб допомагати Україні й українцям.

Сьогодні – історія журналіста Сергія Цигіпи.

ЗАМІСТЬ ДИТЯЧИХ КАЗОК ДОВЕЛОСЯ ПИСАТИ БЛОГ ПРО ОКУПАЦІЮ

Сергію Цигіпі в серпні буде 64 роки.

- Ми проживали у Новій Каховці, і пів року до повномасштабного вторгнення Сергій уже був офіційно пенсіонером. Хоча він як фрилансер робив журналістські публікації. А ще писав казки про Нову Каховку, мріяв про те, що ми з ним знайдемо бюджетне видавництво й опублікуємо їх, – каже Олена Цигіпа.

Проте 24 лютого 2022 року всі плани кардинально змінилися. Щоб зрозуміти, чому і як діяв Сергій у ті дні, треба згадати його біографію. Він закінчив Херсонський державний університет, у нього філологічна освіта – учитель російської мови та літератури. Потім була служба в армії – в Німеччині, робота. Згодом він закінчив вищу школу КДБ у Москві, працював у КДБ, потім – у СБУ, у податковій інспекції, був редактором газети в Новій Каховці, з 2015 по 2017-й – у лавах ЗСУ.

Зранку 24 лютого 2022 року він сів на велосипед і поїхав до військкомату в Новій Каховці, щоб зрозуміти, яка ситуація, чи буде створений якийсь загін, чи є зброя. Коли повернувся, сказав: у військкоматі пояснили, що відправили людей у Херсон по зброю, коли ті приїдуть, то йому зателефонують.

- Пообіді ніхто ще не телефонував. До Сергія приїхав його друг і запропонував разом подивитися, що відбувається у військкоматі, мерії. Ми втрьох поїхали. У військкоматі не було ніякого оголошення, двері зачинені. Поїхали до мерії – там у фоє побачили декількох депутатів, ті були розгублені, сказали, що їх викликали на нараду і що вони не дають коментарів, бо не контролюють ситуацію. Ми поїхали до поліцейського відділку, там усі двері були розчинені навстіж: чи це поліцейські так швидко евакуювалися і не витрачали час, щоб їх зачинити, чи там уже побували російські військові – невідомо. Ми вийшли і побачили над ГЕС гелікоптери і вже встановлений триколор, спускалися російські військові, як павуки, на дах ГЕС, і ми зрозуміли, що Нова Каховка окупована. Тобто окупація відбулася в перші години.

- Наскільки я пам’ятаю, саме Сергій відкрито, публічно інформував у фейсбуці про те, що відбувається у місті…

 - Так, він не ховався. Знаєте, після того як Сергій зник, люди скаржилися на те, що тепер немає що читати. Тому що в багатьох тоді не працювали телеканали, і для людей Сергій був єдиним новинним джерелом. Коли ми зрозуміли, що Нова Каховка залишилася без зброї і без захисту, він сказав, що це гібридна війна, і якщо не можна захищати країну зі зброєю в руках, то він її захищатиме інформаційно. Перейменував свою фейсбук-сторінку на «Інформаційна самооборона. Нова Каховка», зробив логотип за допомогою друзів і почав писати. Він повідомляв, де відкрилися волонтерські центри, де запрацювали аптеки, де можна купувати хліб. І поширював відео, які йому надсилали з усієї Херсонщини: люди бачили, що він сміливо про це повідомляє, а вони боялися таке давати на своїх сторінках.

ВИКРАЛИ НЕ ДЛЯ «ВИХОВНОГО ПОБИТТЯ»

Сергій Цигіпа зник 12 березня 2022 року, коли пішов як волонтер до сусіднього міста Таврійська – за запитом ніс продукти й ліки.

- Він мав зайти ще й до моєї мами з ліками. І коли не прийшов, вона мені зателефонувала. Дуже хвилювалася, казала: навіщо він пішов? Вона чомусь вирішила, що він пішов лише до неї, а насправді в нього там мало бути три зустрічі. І в цей же день з мобільного номера Сергія чи то він зателефонував, чи то хтось за нього (наразі не знаємо) Олегові Батуріну. Призначили зустріч, мовляв, у Сергія для нього якась дуже цікава інформація. І коли я прочитала наступного дня повідомлення дружини Батуріна, що він пішов до Сергія на зустріч і не повернувся, от тоді зрозуміла, що все дуже серйозно, що не обійдеться таким, знаєте, «виховним побиттям», що це цілеспрямоване затримання людей із проукраїнською позицією.

Уперше дружина отримала звістку про долю чоловіка, коли побачила частину відео, в якому окупанти змусили знятися Сергія. Це було десь у другій половині квітня 2022 року.

- Я знайшла це відео повністю, воно тривало 19 хвилин. Я бачила, в якому стані Сергій, розуміла, що його примусили знятися. І постійно ставила собі питання: що вони зробили з ним, щоб він погодився говорити?! Я не приховувала це відео, відразу розмістила в себе на сторінці, у Сергія, щоб потім ніхто не нарікав і не казав, що ми це приховали, щоб не припускали навіть, що, можливо, він перейшов на бік ворога. Усі, хто добре знав Сергія, намагалися мене підтримати і казали: добре, що живий, ми розуміємо, якою ціною знято це відео. Знаєте, коли люди повертаються з полону, то кажуть, що якби їм сказали підписати зізнання у вбивстві Кеннеді, вони підписали б і це…

Через місяць, у травні, мамі Сергія передали, що хтось із викрадених, кому вдалося повернутися у Херсон із Сімферополя, чув на ранкових перекличках прізвище Цигіпи. Але це були непідтверджені джерела. Далі Олені, яка була вчителькою й обіймала посаду заступниці директора ліцею, необхідно було виїжджати з окупації, адже росіяни примушували вчителів до співпраці.

- Коли ми були в Києві (у середині липня), донька Сергія Катя написала мені, що на неї вийшов невідомий у телеграмі. Сказав, що потрібні документи й одяг батька. Вона відповіла, що в Новій Каховці нікого немає, усі виїхали. І запропонувала мені комунікувати з цього приводу. Я намагалася зателефонувати, та дзвінок скидали. Натомість із того номера відписав невідомий, що йому незручно зі мною розмовляти. Я писала йому українською, він відповідав російською. І я намагалася допитатися, хто цей чоловік, який мені пише, навіщо речі Сергія, де Сергій. Він ухилявся, відповідав: вам краще не знати, так треба. Я відповіла, що у Новій Каховці нікого немає, зв’язку немає, і мені потрібен час, щоб знайти людей, яким я б дала інструкції, де і що шукати. За декілька днів відписала, що речі й документи готові. Мені було незрозуміло, навіщо документи, які вони просили: український і закордонний паспорти, військовий квиток, посвідчення, якісь нагороди і таке інше. Я ставила ці питання, але мені на них не відповідали. Звичайно, ми зібрали ці речі, але не поспішали віддавати. Я написала: призначайте місце зустрічі, час, і людина вам пакунок передасть. То вони відписали, щоб я вказала паспортні дані цієї людини, яка принесе пакунок із речами й документами Сергія. Я відповіла: «Навіщо, адже ви просто заберете пакунок і все?». Той невідомий у телеграмі мені відповів: «Что вы цирк устраиваете, мы все равно его задержим и допросим». І я зрозуміла, що більше не буду з ними комунікувати: невідомо, чи справді відпустять Сергія, а от ще одну людину наражати на небезпеку в мене не було бажання. Тоді я відповіла, що з ними більше не листуватимуся і вимагаю відеозв’язок із Сергієм, щоб він мені пояснив, що і до чого, навіщо це все. І ця людина перестала мені писати, хоча його контакт у телеграмі був активним досить довго.

Так рідні дізналися, що Сергій у Сімферополі.

- Це було друге таке підтвердження. Потім 3 вересня мені зателефонував невідомий і сказав, що він був із Сергієм в одній камері, але його відпустили і він повернувся у Херсон. Я спитала, чим можу допомогти Сергію. Невідомий сказав: просто, мовляв, чекайте, скоро його відпустять. І ця ж людина зателефонувала мені через місяць, у жовтні, запитала, чи повернувся Сергій. Я відповіла, що ні. З тієї паузи, що настала після моїх слів, я зрозуміла, що той чоловік був здивований. Можливо, Сергія хотіли ошукати й обіцяли, що відпустять, і, можливо, це були розмови в камері, він чув, і вони вірили в це, – каже Олена.

АДВОКАТ І МІЖНАРОДНА ПІДТРИМКА

Вона розповідає, як потрапила у Варшаву на конференцію, де познайомилася із журналістами та правозахисниками. Поділилася історією Сергія, і вони їй сказали, що спробують допомогти знайти адвоката. Головним на тому етапі було отримати офіційну звістку, де саме перебуває Сергій. Такий адвокат знайшовся, із ним уклали угоду, що він представлятиме інтереси Сергія і на допитах, і в суді.

- Адвокат попередив слідчу ФСБ, що він представляє офіційно інтереси Сергія і має на меті побачитися з ним у СІЗО. Вона відповіла, що так, мовляв, будь ласка. Але якраз були довгі новорічні свята, і коли він прийшов після цих свят у СІЗО, то йому показали папірець, що Сергій нібито відмовляється від його послуг. Адвокат надіслав мені цей фотодокумент, я показала його експертам-почеркознавцям, вони мені пояснили, що написав Сергій, але під тиском.

Це було ще одним підтвердженням про місцеперебування Сергія і що проти нього відкрили справу за шпигунство.

- І після того як його «розморозили» (вони це так називають), розкрили, що справді він у них, у мене з’явилася можливість листуватися зі Сергієм і хоч більш-менш розуміти, як він. З’явилася можливість посилки відправляти з їжею, одягом.

До серпня 2023 року адвоката так і не допускали до Цигіпи. У них не було змоги спілкуватися, вибудовувати лінію захисту, і на суді у серпні Сергій зробив заяву, що відмовляється від усього, що підписав, бо це було зроблено під тиском, унаслідок знущань, і що він вимагає свого адвоката, у якого є угода з дружиною.

- І тільки тоді адвокат отримав дозвіл і почав приходити у СІЗО, працювати зі Сергієм, але казав, що дуже сильно його підганяють, не дають нормально ознайомитися з документами, не дозволяють робити ксерокопії. І що наступне засідання вони мали провести 19 серпня, тобто там лишалося днів десять тільки. Але навіть за цей термін адвокату вдалося так спрацювати, щоб відтермінували наступне засідання на 4 жовтня. Тоді анонсували український контрнаступ, і в мене була надія, що Крим звільнять і Сергій повернеться додому...

Але 6 жовтня суд оголосив вирок Сергію – 13 років у колонії суворого режиму.

- Згідно з процедурою, ми подали на апеляцію. Апеляційне засідання відбулося 18 лютого 2024 року, і до квітня Сергій ще перебував у Сімферополі, через те що він мав ознайомитися з паперовим варіантом рішення суду, підписати його. А після цього його етапували в Рязанську область у місто Скопін, у третю виправну колонію суворого режиму. І з травня 2024 року він перебуває там.

У березні 2025 року Сергія привезли у Москву для участі у засіданні касаційного суду. Двадцять сьомого березня 2025 року російський Верховний суд залишив без змін вирок журналісту, письменнику та громадському діячеві Сергію Цигіпі, незаконно засудженому окупантами до 13 років ув’язнення у справі про «шпигунство».

- На касаційному засіданні були присутні закордонні дипломати – це дуже важлива підтримка, – каже Олена.

ГОВОРИТИ ПРО ПОЛОНЕНИХ – ВАЖЛИВО

Я прошу її розповісти про Сергія як людину.

- Він писав казки, як я вже казала. Я була проти собаки, але вони об’єдналися з моїм сином і вдвох дотисли мене. Завдяки Сергію в родині з’явився німецький боксер Айс, а потім ще й киця, ми її назвали Ципа – друзі в шкільні роки так кликали Сергія. Знаєте, він добра людина, трохи безпомічний у побуті. Коли ми з ним почали жити, то я розуміла, що, умовно, це буде для мене третя дитина. Але він талановитий, творчий, розумний, енергійний. Автор фестивалів «Рок-н-рол Таврійський», «Каховський плацдарм». З ним завжди було цікаво. На все інше можна було закрити очі, – каже дружина.

Вона розповідає, що інколи ті, про чиїх викрадених рідних немає ніякої інформації, кажуть їй як про щастя: ти можеш із ним листуватися, знаєш, де він є. У листах Сергій писав, що його дуже підбадьорило те, що на касаційному суді були представники країн Європи, це дає йому силу і надію на швидке повернення додому... А наразі Олена розповідає, що в російській колонії Сергія карають ШІЗО за цукерку в тумбочці, незастібнутий ґудзик, за руки не за спиною. Його намагаються примусити до роботи. Він відмовляється, бо пенсіонер і не зобов’язаний працювати, крім того, у нього українське громадянство.

- Шостого жовтня 2023 року Сергій заявив на суді, що йому байдуже, скільки йому років напишуть, адже розуміє, що не відбуде весь термін: він і такі, як він, кому призначають шалені вироки, повернуться в Україну завдяки тому, що родини, колеги, українська держава, міжнародна спільнота борються за кожного. Обов'язково будуть домовленості, механізми, і вони повернуться додому.

Олена розповідає про зусилля, які докладають Центр прав людини ZMINA, Медійна ініціатива за права людини, Центр громадянських свобод, Об'єднання родичів політв'язнів Кремля, що створили «Коаліцію 5 ранку» для повернення українських громадян.

- Вони нам дуже багато дають рекомендацій, є ініціаторами в міжнародних адвокаційних турах, залучають до цих турів військових та цивільних, ініціюють мистецькі проєкти: виставки, знімання фільмів, поетичні вечори – є такий творчий проєкт «Вірші з полону і про полон». На різних рівнях усі намагаються продавити систему, змусити працювати і українську владу, і дипломатичний корпус, і міжнародну спільноту для того, щоб розроблялися механізми повернення цивільних, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії РФ проти України, – каже Олена.

Вона не вважає, що має право щось радити родинам інших насильно викрадених цивільних українських громадян, адже в кожного своя ситуація. Проте жінка, пройшовши свій шлях завдяки активній інформаційній боротьбі і співпраці з правозахисними організаціями, знає, де її чоловік, в якому він стані, що в нього є адвокат.

- Деякі родичі не висвітлюють у медіа історії своїх рідних через побоювання нашкодити їм такою діяльністю. Але, як на мене, то вже більше зашкодити тим, хто в полоні, хто пережив катування, знущання, ми не можемо, – упевнена Олена Цигіпа.

Нагадаємо: Загалом станом на 28 січня 2025 року було підтверджено, що 588 жителів Херсонщини перебувають у російському полоні. Однак ця цифра може бути значно більшою, оскільки багато випадків викрадень цивільних людей не підтверджені й терор на окупованих територіях триває. 

Ірина Староселець
Фото з фейсбук-сторінок Сергія Цигіпи, Олени Цигіпи та сайту «Кримський процес»