Туристичний протест на Руній
Як раніше розповідав Укрінформ, на полонині Руна у квітні представники компанії ТОВ «УК «Вітропарки України» розпочали реконструкцію дороги та підготовку кількох майданчиків під вітроустановки за дозволом Держінспекції архітектури та містобудування. Це спровокувало скандал, адже проєкт із будівництва трьох десятків вітряків не пройшов передбачену законом процедуру Оцінки впливу на довкілля (ОВД), тривають суди. Утім, ДІАМ не розцінює фундаменти під вітрові енергетичні станції як частину проєкту, який має отримати ОВД, щоб стартувати. Тому Держінспекція архітектури дозволяє забудовнику заливати бетоном фундаменти під майбутні вітряки без відповідної оцінки. На полонині триває перевірка цього процесу Держекоінспекцією.
Нині полонину відвідують багато зацікавлених. Хтось хоче на власні очі побачити, що ж там відбувається, хтось виходить, аби висловити протест забудові вітряками.
“ЗАКЛИКАЮ НЕ МОВЧАТИ”
Громадська активістка Ольга Стеблак зійшла на Руну в перший день літа, аби провести одиночний пікет. Вона виготовила великий тканинний плакат із гаслом проти забудови. Говорить, що метою було винести полотнище на полонину і там зазнімкувати.
- Я сфотографувала його спочатку на вершині полонини біля хреста, просто приклала камінням. Зустріла інших мандрівників, то одна з жінок стала поруч зі мною та допомогла розгорнути плакат на вершині Руної. Згодом це поширили у соцмережах, – розповідає Ольга.
Зауважує, що за ситуацією із забудовою полонини стежить від початку.
- Я ходила на суди разом із активістами. Також беру учать в інших публічних заходах, зокрема малювала плакати, коли в лютому на сесії міськради в Ужгороді громадськість висловлювала протест генеральному плану. Я виступаю проти забудови високогір’я промисловими об’єктами. Вважаю, що це руйнує ландшафти, місця, де є червонокнижні види. По-моєму, це – абсурдно. Я б не сказала, що підтримую розвиток вітрової енергетики узагалі, адже зараз є вдосталь досліджень щодо її згубного впливу на природу. Але окей, хлопці, хочете – робіть, проте – не в горах. Тим більше, в цьому випадку є суди, протести, значить, тут щось не так, – ділиться Стеблак.
Додає, що не зупинятиметься із протестами щодо забудови високогір’я на Закарпатті ВЕС.
- У першу чергу, такі одиночні пікети проводяться, аби привернути увагу громадськості. Те, що представники держави не хочуть чути нашу думку, розчаровує. Але не спонукає опускати рук. Вважаю, що не для того був Майдан у 2014 році, аби тепер, у часи війни, ми дозволяли це. Тому закликаю громадськість не мовчати, – каже активістка.
“КОЛИ ЗБУДУЮТЬ ТРИ ДЕСЯТКИ ВІТРЯКІВ, КАРТИНКА БУДЕ ГЕТЬ ІНШОЮ”
Разом із групою туристів на Руну піднялася на початку червня й Оксана Ісевич, яка керує клубом пішохідного туризму «Пригоди мандрівника».
- На полонині завжди було людно, бо є доступ для транспорту, – зауважує Оксана. – Та все ж я була здивована кількістю джиперів, молодиків на мотоциклах, автівках тощо. Очевидно, що початок будівництва вітропарку збурив цікавість: усім треба подивитися, що ж там таке на тій Руній відбувається! Водночас, мені дико бачити місцевих, які фотографуються на тлі фундаментів під вітряки, як біля «восьмого дива світу».
Розповідає, що піднялася з групою на Руну, аби на власні очі побачити масштаб будівництва. Також розгорнула плакат проти забудови вітряками.
- Зрозуміло, що це – лише початок, перші фундаменти і там іще немає вітряків. Ясно, що коли їх там буде три десятки, картинка буде геть іншою. Утім, я відмітила для себе, що забудовник працює доволі акуратно. Хоча ми бачили і зрізану породу на майданчиках, і прорізані через чорничники під’їздні дороги, – додає.
«ПОТРІБНО ПРОВЕСТИ “ЧЕРВОНІ ЛІНІЇ”»
Відомий на Закарпатті фотограф та піший турист Сергій Денисенко піднявся на Руну з друзями на початку червня, аби зафіксувати все, що відбувається, на камеру.
- Ми надибали кілька готових фундаментів. Бачили, власне, два з них, але по дорозі на одну із вершин полонини – Високий Верх – було перерито, очевидно, там будується ще один. Бачили стару бетонну дорогу, яку добре підсипали гравієм та щебенем, аби техніка могла їздити, пообрізали кущі та дерева для проїзду. Біля доріг на розворотах наїжджено – там розверталася техніка. Не можна сказати, щоб кардинально, але Руна вже досить пошматована цими роботами, – деталізує Сергій.
Розповідає, що в кількох місцях по дорозі стоять побутівки для охоронців.
- Видно, що їм там нудно, тому коли бачать людей – радо виходять поговорити. Не агресують, не проганяють, не питають: «А чого ви тут ходите?». З одним із дядьків ми навіть розговорилися на перепочинку. Він – з іншого регіону, це видавав суржик. Розповідав про особливості будівництва, яке тут ведеться, про проблеми, які виникають. Зазначив, що на Руній ще порівняно легко будувати вітропарк, а от на Гострій (вершина неподалік Руної, де також плануються вітряки, – ред.) – дуже крутий ландшафт для цього. Тож, як він сказав, «доведеться вершину зрізати». Звісно, що це – лише слова охоронця, дотичної до процесу людини, яка чула про це, очевидно, із чиїхось розмов. Але звучить загрозливо, м’яко кажучи, – каже Денисенко.
Звертає увагу, що на Руній на вихідних тепер дуже людно.
- Збудованою за радянських часів “бетонкою” користуються всі: як джипери чи мотоциклісти, так і місцеві жителі в сезон збирання чорниці. Полонину в ХХ столітті індустріалізували, тут досі діє метеостанція. Зауважу, що тут багато побутового сміття, яке залишається в стихійних таборах збирачів чорниці. Словом, на Руній достатньо слідів цивілізації, тому зрозуміло, чому забудовник почав саме з неї. Фактично, це для них дешевий варіант: завезли пару “КамАЗів” щебню, щоб підсипати дорогу, розчистили узбіччя від кущів та дерев, – і можна починати будівництво, – ділиться Сергій.
Акцентує: очевидно, у забудовника є намір розширятися на інші вершини.
- Лякає тенденція, що вони сунуть на заповідні місця – Вододільний хребет, Гостру, Красну… Якщо всі наші гори за кілька років будуть у вітряках – правду кажучи, така перспектива лякає. Я люблю Закарпаття, природу і, звичайно, не хочу бачити в горах ці вітряки. Та розумію: якщо деякі люди побачили тут можливість заробляти, зупинити їх буде важко, – додає.
Разом із тим, наголошує Денисенко, проти забудови виступають не лише піші туристи, а й екологи, природоохоронні організації.
- Вони наводять аргументи, чому не можна цього робити так брутально. Адже ми – цивілізована країна, де діють закони. Вважаю, в цій ситуації треба нарешті почати комунікувати. Громадськість та забудовник мусять укласти домовленості й провести червоні лінії. Так, вітряки хочуть ставити якнайвище, бо там більше вітру. Однак забудовник має відчувати межу. Ми зараз говоримо на емоціях: мовляв, лишіть нам Карпати, ми хочемо тут жити, мати чисте повітря і воду, гори без шуму. Але Руна, на жаль, не має природоохоронного статусу, земля на полонині належить місцевій громаді. Не знаю, чим вони мотивовані, але добровільно віддали свою землю забудовникові, – зауважує Денисенко.
На його думку, допоки бізнес не зайшов на інші гори, їм слід надати природоохоронного статусу.
- До прикладу, неможливо уявити, щоб у польському чи словацькому нацпарках їздили на джипах. А у нас можна заїхати в заповідник на авто. А далі, виявляється, якщо можна на джипах їздити – то можна і вітряки ставити…, – каже співрозмовник.
НА РУНІЙ ТРИВАЄ БУДІВНИЦТВО ЧОТИРЬОХ ФУНДАМЕНТІВ ТА ПІД’ЇЗНИХ ДОРІГ
Укрінформ попросив представника компанії забудовника прокоментувати, що зараз відбувається на полонині. Заступниця директора зі зв’язків з громадськістю ТОВ «УК «Вітряні парки України» Ольга Поштак повідомила, що продовжується будівництво чотирьох фундаментів під майбутні вітроустановки та під’їзних доріг до них.
- Будівництво цих чотирьох фундаментів та під’їзних доріг ведеться за всіма правилами на підставі виданих та підтверджених раніше дозвільних документів від ДІАМ. Це – чинні документи, які дають нам підстави продовжувати будівництво, – зазначила вона.
Поштак також підтвердила, що Держекоінспекція перевіряє роботи на полонині.
Раніше в ДЕІ повідомляли, що перевірка триватиме до 13 червня.
Тетяна Когутич
Фото Сергія Денисенка та надані Оксаною Ісевич й Ольгою Стеблак
