Вино з Бородянки

Віталій Обштат із Бородянки вже понад 10 років захоплюється виноградарством. Нині на його плантаціях росте більше 40 сортів винограду, з якого господар виготовляє вино. Домашній напій любить сім’я, а ще ним пригощають друзів та знайомих, які давно знають вина пана Віталія.

Доглядати за виноградниками чоловікові допомагає дружина Наталія, яка заради такого його захоплення пожертвувала частиною городу та квітника.

Минулого року сім’я пережила окупацію в Бородянці. Наталія та Віталій пригадують, як у їхньому будинку проводили обшук російські війська, як над ними пролітали ворожі снаряди, як вороги облаштували бійниці в недобудованому домі в Бучі. Після звільнення селища подружжя взялося господарювати на своїх виноградниках у Бучі та Бородянці, щоб зібрати врожай і виготовити вино, з яким святкуватимуть перемогу України у війні.

У БОРОДЯНЦІ ТА БУЧІ РОСТЕ ПОНАД 40 СОРТІВ ВИНОГРАДУ

Про те, що подружжя Наталії та Віталія Обштатів із Бородянки займається виноробством, я дізналася напередодні волонтерської толоки в маєтку Тржецяків-Єнні, яка проходила в Яроповичах на Житомирщині. Чоловік із дружиною теж приїхали допомогти. Під час короткої перерви на відпочинок вдалося з ними поспілкуватися.

Пан Віталій розповідає, що за освітою він економіст і все життя працює за  фахом. Натомість поза роботою його захоплення – це домашній сад, у якому відведена окрема ділянка для виноградника.

- Ми живемо у приватному секторі, де побудували будинок і заклали сад, – ділиться пан Віталій. – З часом я зацікавився виноградарством і займаюся ним уже більше 10 років. Окрім Бородянки, у мене ще є ділянка під виноградом у Бучі. Із самого початку частину вирощував для вина, а столові сорти – для споживання. Починав із «Ізабелли», бо вона не боїться грибкових захворювань, які знищують цінні сорти винограду, та «Лідії». Тепер вирощую понад 40 сортів, серед яких «Аліготе», «Шардоне», «Йоханнітер», «Б’янка», «Фронтіньяк Грі».

За його словами, із зібраного врожаю вдається виготовити до 120 л вина. Раніше напій зберігали в бутлях у погребі, а згодом винороб освоїв технологію пастеризації, тож тепер розливає його в пляшки, закорковує і приклеює символічну етикетку. Домашнього вина подружжя не продає – вживають у сімейному колі, частують друзів і знайомих.

Пан Віталій каже, що його улюблене вино – типу червоного «Мерло», яке він робить із сортів винограду «Маркетт» та «Альмінський». Ті, хто добре знають його вина, люблять біле «Аліготе», а ще він виготовляє рожеве вино.

- Під лозу я віддала частину городу та квітника. На винограднику в мене більш допоміжні функції. Я, наприклад, слідкую за лініями винограду, підчищаю кущі знизу, щоб чоловікові було легше їх підв’язати та обробити. Із вином у нього виходить вдало і правильно, й ми завжди можемо потішити друзів та знайомих, – додає Наталія Обштат.

ВЕСЬ ПЕРІОД ОКУПАЦІЇ ЖИЛИ В БОРОДЯНЦІ

Минулого року сім’я провела весь час окупації Бородянки у своєму будинку. На початку повномасштабної війни в оселі подружжя мешкало близько 20 людей, серед яких рідні та друзі. Згодом дехто евакуювався, але господарі залишилися вдома до звільнення селища.

- На нашому кутку люди дуже гуртувалися, одразу передавали інформацію, куди заходили окупанти. Взагалі у той період відчувалася підтримка. У нас були маленькі діти, то всі намагалися принести їм щось смачненьке – зі своїх запасів чи того, що передавали волонтери. Коли до нас прийшли люди і сказали, що треба молоко для маленьких дітей, то ми більше місяця їм його давали (подружжя тримає кіз, – авт.). Щодо харчування ми не переживали, бо мали картоплю та молоко. У нас не було хліба, але, виявляється, без нього можна перебути. У підвал ми занесли не тільки запас їжі, води та теплих речей, а й інструменти: лопати, ломи, кувалду, щоб в разі небезпеки можна було відкопатися і врятувати дітей, – згадує пані Наталія.

Повз будинок сім’ї їздила російська техніка, а над ним постійно літали ворожі снаряди. Пан Віталій каже, що одного разу росіяни навіть прийшли в їхній дім із обшуком, намагаючись знайти міномети, які вночі працювали на масиві. Звісно, ніякої зброї в оселі мирних мешканців не виявили.

- За кілометр від нас стояла батарея російських гаубиць, і вони з самого ранку починали бити по Загальцях, де були наші ЗСУ, – додає чоловік. – Те все над нами летіло, і наша трирічна внучка навіть казала: «Та це виліт, а не приліт, можна не ховатися». Одного разу на наш масив прилетіли дві міни, які зруйнували дахи в будинках.

Сім’я ділиться, що з часом усім довелося звикнути до звуків постійних обстрілів. Згодом навіть навчилися відрізняти, коли стріляють Збройні сили, а коли – окупанти.

Що Бородянку звільнили, зрозуміли за активністю ворожої техніки.

- Ми побачили, як із Загалець проїхала колона російської техніки, – каже Віталій Обштат. – Я нарахував 26 БМП та 6 танків, які сунули в бік Іванкова. А на ранок стало тихо, ніяких пострілів... Ми їхали Бородянкою і те, що бачили, – це був жах. А дорога була така, як на кадрах про Берлін 1945 року. Ми тоді пробили два колеса в автомобілі.

МИНУЛОРІЧНІ ВИНА ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ВІД УСІХ ІНШИХ

Після окупації та бойових дій обидва виноградники в Бородянці та Бучі вціліли. Як розповідає подружжя, на ділянці з виноградом у Бучі в них стоїть недобудований дім, у вікнах якого загарбники облаштували стрілецькі позиції. А ще в ньому через обстріли пошкоджені стіна та дах. Перед їхнім обійстям, як згодом дізналися Наталія та Віталій, стояв російський танк, а самі окупанти навіть почали копати у дворі окопи.

- Ми приїхали в Бучу, і я одразу розкрив виноградник, – говорить господар. – Торік урожай винограду був непоганий, але він набрав недостатньо цукристості. Ми, як завжди, зробили партію вина. Ще й досі є торішні запаси.

Пані Наталія додає, що минулорічні вина відрізняються за смаком від тих, які її чоловік виготовляв до повномасштабної війни. У них стриманіший, ніжніший та м’якший смак.

Після звільнення Київщини подружжя дбало про свої виноградники, щоб вино вдалося, адже з ним планували відсвяткувати перемогу.

- Тепер теж готуємося до перемоги. У нас є родич, який виїхав із Криму після анексії і пішов служити в ЗСУ. Коли в нього закінчувався трирічний контракт, почалася повномасштабна війна, і він тепер захищає Україну. Ми зустрілися під час його відпустки й говорили про те, що будемо пити вино в звільненому Криму, – каже зі стриманим оптимізмом Наталія Обштат.

Господарі сподіваються на гарний урожай винограду цього року. Грона, які достигають, дають надію, що він такий і буде. Вино, яке Віталій Обштат невдовзі виготовлятиме, теж присвятять українській перемозі.

Ірина Чириця, Житомир
Фото автора й ті, які надали Наталія і Віталій Обштати