![Як особняк Периторіна через століття став палацом Гершгоріна Як особняк Периторіна через століття став палацом Гершгоріна](https://static.ukrinform.com/photos/2023_07/thumb_files/630_360_1689938970-394.jpg)
Як особняк Периторіна через століття став палацом Гершгоріна
Хмельниччина приваблює туристів своїми палацами. Серед них є й гарно збережені об’єкти, і ті, що напівзруйнованими стінами волають про порятунок, бо можуть назавжди зникнути. Віднедавна на туристичній мапі області та України з’явилася нова точка – палац Гершгоріна у Деражні.
Досі цей об’єкт був відомий як особняк приватного адвоката Периторіна. Торік будівлю зі столітньою історією, яка є пам’яткою місцевого значення, виставили на аукціон із приватизації. Об’єкт придбала ініціатива «Спадщина.UA», яка повернула йому історичну назву, провела дослідження і відкрила багато невідомих фактів про нього. Тепер він справедливо називається палацом Гершгоріна за прізвищем свого засновника.
Нещодавно об’єкт відчинив двері для туристів і поділився багатьма таємницями. Про історію палацу Гершгоріна розповідає Укрінформ.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2023_07/1689938796-269.jpg)
СТОЛІТНІЙ ПАЛАЦ ПРОДАЛИ НА АУКЦІОНІ
Якщо в пошуку в Інтернеті задати слово «Деражня», там одразу з’являються фото блакитної будівлі, розташованої на вулиці Миру. На більшості тих світлин візитівка міста досі називається особняк приватного адвоката Периторіна. Саме з такою назвою Фонд держмайна виставив цей об’єкт на приватизацію в лютому 2022 року зі стартовою ціною за 319 тис. грн. Наприкінці осені минулого року його викупила ініціатива «Спадщина. UA», яка вже 5 років повертає до життя занедбані пам’ятки архітектури в різних куточках України. Зокрема, їй належать соціальні ініціативи щодо порятунку Поморянського замку, Тартаківського палацу та будівлі товариства «Сокіл» у Бібрці на Львівщині, а також храму Івана Мазепи епохи козацького бароко на деокупованій Чернігівщині. Серед приватних проєктів ініціативи – відновлення старих шкіл у Роздолі та Бібрці на Львівщині, а також кампанія з ревіталізації старовинних автентичних хат «Мальовані Поморяни».
![](https://static.ukrinform.com/photos/2023_07/1689938749-970.jpg)
«Це, певне, єдиний за останні кілька років палац, який продавався, тому ми купили його за 1,6 млн грн. На такі випадки ми маємо транзитних інвесторів – людей, які інвестують у ризикові проєкти, а потім можуть мати з того комісію, бо ми шукатимемо кінцевого інвестора для палацу Гершгоріна. Зараз цей об’єкт в абсолютно іншому статусі: не особняк, а палац; широковідомий; він має свою історію, щодо нього проведені дослідження і підготовлені всі документи», – розповідає засновниця ініціативи «Спадщина UA» Ганна Гаврилів.
Команда «Спадщина.UA», до складу якої, окрім Гаврилів, входять архітектор та краєзнавець Іван Щурко, історикиня Оксана Лобко, дизайнер Станіслав Клосовський, художник-реставратор Ірина Гірна та візуалізатор Ліза Макінян, спільно з ільвівськими та місцевими майстрами за підтримки влади й Деражнянського краєзнавчого музею працювали над проєктом упродовж чотирьох місяців.
За словами Ганни Гаврилів, свого часу прізвище власника палацу Гершгоріна хтось випадково при прочитанні письмових документів замінив на Периторіна. У процесі роботи з документами команда проєкту з’ясувала, що його власником був повірений (адвокат) Самуїл Гершгорін. Будівлю у стилі сецесія звели у 1910 році на центральній вулиці єврейського містечка, яким тоді була Деражня. Там адвокат жив зі своєю родиною, у приміщенні розташовувалося й юридичне бюро. У 1918 році будинок Гершгоріна націоналізували, уряд гетьмана Павла Скоропадського відкрив у ньому гімназію ім. Т.Шевченка, яку за два роки закрила радянська влада. Згодом там розміщувався будинок школяра, а зі здобуттям Україною незалежності будівля перейшла на баланс Міністерства юстиції, але не використовувалася й поступово занепадала. Упродовж кількох останніх років об’єкт орендувала Православна церква України, там працював волонтерський центр.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2023_07/1689938796-235.jpg)
ТАЄМНИЦІ ПАЛАЦУ ГЕРШГОРІНА
На знак вдячності за порятунок, палац Гершгоріна площею 712,9 кв.м відкрив своїм дослідникам багато невідомих досі фактів.
«Перше враження було не дуже оптимістичне, навіть скептичне, коли ми в грудні (минулого року – авт.) поїхали до Деражні й подивилися на цей будинок. Він видався дуже холодним і непривітним. Зовні – фасад із якимось декоративним оздобленням, всередині інтер’єри виглядали так, ніби вони цілком втрачені. Насправді завеликих очікувань не було, але вже пізніше, коли почалася робота з деталями, будинок почав розкриватися, і з’являлися цікаві, навіть вражаючі факти його історії та архітектури, з яких пізніше склався його образ», – ділиться Іван Щурко.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2023_07/1689938796-597.jpg)
Дослідник говорить, що відкриття почалися, коли він зробив обміри будинку й побачив багато рішень у плануванні та оздобленні, які засвідчили, що його грамотно і професійно спроєктував фаховий архітектор. Хоча досі вважалося, що палац Гершгоріна є типовим зразком містечкової забудови Поділля.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2023_07/1689939195-560.jpg)
«Друга річ, яка мене вразила – це історія з кахлями. У перший візит ми їх не бачили і не знали про їхнє існування. Коли почали з’являтися ці кахлі, і я їх відмивав, відчищав і пробував компонувати за типами й стилями, то зрозумів, наскільки пишними й яскравими були самі інтер’єри. Тоді нам стало ясно, що в історії будинку стався якийсь катаклізм. Я думаю, що у 1920-х роках усе це пишне внутрішнє оздоблення було втрачене. Причому, так виглядає, що воно, можливо, частково було пошкоджене, але свідомо і навмисне знищувалося, й підозрюю, що навіть з ідеологічною метою, бо це час боротьби з так званим «буржуазним наслєдієм». Кахлі якраз наочно продемонстрували, наскільки великі втрати цей будинок отримав усередині», – додає архітектор.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2023_07/1689938971-983.jpg)
Загалом у палаці виявили 54 фрагменти кахель, вогнетривкої та декоративної цегли. Ці знахідки дають підстави стверджувати, що, з великою імовірністю, будинок збудований з цегли, виготовленої у Проскурові (нинішній Хмельницький – ред.) на підприємстві Самуїла Гальперіна. Візуальний аналіз свідчить, що в палаці було 5 печей.
Під час упорядкування даху демонтували старе шиферне покриття, під яким знайшли ще один сюрприз. Там виявили фрагмент листової оцинкованої бляхи з відтиском печаток та оригінальною етикеткою виробника. Вона походить із «Заводу білої жесті Д.Я. Люльки», власник якого – одеський єврей з українським прізвищем Давид Люлька. Він виготовляв не просто покрівельну бляху, а й декоративний метал, який прикрашав будинок.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2023_07/1689939106-124.jpg)
Щурко додає, що унікальним відкриттям стали «осушуючі» технології, зокрема система дренажу і дренажні колодязі у підвалі, а також внутрішньостінова система вентиляції та просушування.
Під час досліджень будівлі вдалося також розчистити підвальні приміщення з арковими склепіннями, куди не було доступу, їх середня висота становить 2,2 м. Ганна Гарвилів зауважує, що їх можна поглибити до 2,7 м без втрат для об’єкта.
Окрім того, у палаці збережені автентичні фрагменти вікон і дверей, а в одній з кімнат – художній щитовий паркет із часів адвоката Гершгоріна.
ДЕРАЖНЯ ПОВЕРНУЛАСЯ НА КАРТУ МІСТ З ІСТОРИЧНОЮ ЗАБУДОВОЮ
Нині команда «Спадщина.UA» завершила дослідження палацу Гершгоріна та шукає для нього інвестора, який буде готовий провести реставрацію і визначити його майбутнє призначення. У червні та липні там проходили дні відкритих дверей, а зараз палацом і його підвалами дозволяють безкоштовно скористатися для проведення концертів, семінарів, фотосесій тощо. За бажанням можна залишати благодійні внески, які спрямують на розвиток культурно-туристичного потенціалу Деражні.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2023_07/1689939106-941.jpg)
Іван Щурко зауважує, що проведена скрупульозна робота дозволила, бодай у дослідженні, відтворити всю красу та велич об’єкта на етапі будівництва. Введення палацу Гершгоріна в публічний простір повернуло Деражню на карту міст з історичною забудовою. Він додає, що вже телефонують екскурсоводи, які хочуть показати деражнянський палац своїм туристам.
«Деражня насправді є не зовсім простим містечком, як ми думали, адже мала магдебурзьке право. Там активно розвивалася деревообробна промисловість, у місто інвестували багато коштів, що сприяло його розквіту. Років 100 тому це було дуже цікаве єврейське містечко, де жили 4 тисячі євреїв, і це складало 90% місцевого населення. Там є залишки єврейської вулиці, яка зараз головна (вулиця Миру – авт.). Нею можна пройтися суто для атмосферності, там багато новобудов, але лишилися інші особняки того ж періоду, що й палац Гершгоріна. Деражня має залізничний вокзал, який є пам’яткою місцевого значення, палац Раціборських, де зараз лікарня, річку Вовк, розкішне старе кладовище, де Іван Щурко знайшов козацькі хрести, земляні вали замку», – каже Ганна Гаврилів.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2023_07/1689939195-968.jpg)
Окрім того, зручне розташування Деражні дозволяє під час подорожі туди відвідати Хмельницький, Меджибіж, Летичів, а також довколишні села, де теж є палаци.
Пані Ганна додала, що нещодавно зателефонував пан Гершгорін із Дніпра, який, за великою ймовірністю, є прапраправнуком засновника палацу. Цю інформацію найближчим часом перевірять і, можливо, в історії палацу Гершгоріна з’явиться нова віха.
Ірина Чириця, Житомир
Фото з відкритих джерел та Фейсбук-сторінки «Палац Гершгоріна»