Частинка печінки для малого Артема

Ця історія – про те, як донорські органи можуть подарувати шанс і як лікарі всієї країни об’єднуються, щоб врятувати життя маленького однорічного хлопчика, провівши надскладну операцію, бо без неї він би прожив лише кілька місяців, а може й тижнів. І як часом щастить опинитися в потрібний час у потрібному місці, щоб стати свідком цих унікальних подій.

ТРАНСПЛАНТАЦІЯ – ЦЕ ЄДИНИЙ ШАНС ДЛЯ МАЛЮКА

У цей день кореспонденти Укрінформу записували інтерв’ю в директора Першого територіального медичного об’єднання Львова Олега Самчука, темою розмови стала саме трансплантологія. І під час запитання про те, наскільки важливою є санавіація для проведення операцій із трансплантації, лікар сказав, що просто зараз, поки ми розмовляємо, сюди прямує вертоліт із Вінниці, який доставить донорський орган.

- Вертоліт везе нам печінку від посмертного донора, яку ми плануємо пересадити нашому однорічному пацієнтові – Артему. В Україні ще не проводили такої операції такій малій дитині. Стан хлопчика дуже важкий. Він народився із непрохідними жовчовивідними шляхами. Діагноз – атрезія жовчних протоків, виражена печінкова недостатність. Для нього трансплантація – це єдиний шанс на порятунок. А печінка поза людським тілом може “прожити” лише 12 годин. Тому для нас цінна кожна хвилина – каже Самчук.

Після інтерв’ю нам вдається домовитися з директором бути присутніми під час операції. Для цього потрібно з лікарні швидкої допомоги перейти в дитячу міську на Орлика. Саме тут відбуватиметься операція.

Разом з нами керівниця пресслужби Ірина Заславець – вона тележурналістка й засновниця Всеукраїнської платформи донорства «iDonor». Свого часу жінці врятували життя шляхом трансплантації, відтоді Ірина пропагує донорство і мріє, щоби трансплантація в Україні стала доступною усім потребуючим.

- Я з самого початку – з Олегом Самчуком та його командою трансплантологів, як журналіст на операціях і як комунікаційник у лікарні, але раніше працювала дистанційно, а зараз уже переїхала до Львова з Києва, бо розумію, що потрібна саме тут. Я була свого часу в Індії під час транспортування донорського серця, його перевозили трьома автівками – на випадок, якщо дві зламаються, щоб третя доїхала точно. Нам створювали зелені коридори, дороги були перекриті, а люди виходили і посипали машини квітами. Це така культура донорства, яку мені дуже хотілося б мати в Україні, – розповіла Заславець.

Доки прямуємо до вертолітного майданчика, Ірина вводить нас у курс справи. Розповідає, що їхній пацієнт – хлопчик Артем із маленького села на Прикарпатті, єдина дитинка в молодої пари батьків. Він перебуває в лікарні з тримісячного віку, відколи поставили діагноз – атрезія жовчних протоків, виражена печінкова недостатність. Тут же 6 січня відсвяткував свій перший день народження. Хворобу в малюка видавали жовта шкіра та склера очей, а ще – великий животик. Печінка поступово відмовляла. У серпні 22-річній мамі Христині сказали: єдиний вихід врятувати сина – трансплантація печінки.

Пересадок її від посмертного донора таким маленьким діткам у нашій країні ще не робили, а з родини Артемчикові за донора не підходив ніхто.

Заславець розповідає, що спілкувалася кілька годин перед тим із мамою. Жінка дуже переживає, але має величезну надію і віру. «Це дуже страшно, що від чиєсь смерті залежить життя твоєї дитини, але нам дуже хочеться, щоб він жив», – каже мама. І додає, що надзвичайно вдячні сім’ї донора за згоду на забір органів.

На вертолітному майданчику приземляється гвинтокрил. Від Вінниці до Львова – майже 400 км, доставка автомобілем зайняла б шість годин, а вертольотом це вдалося зробити за півтори. Привезли печінку львівські лікарі і, не зволікаючи жодної хвилини, бокс із органом перенесли в карету швидкої допомоги і доставили до лікарні.

Серед медиків, що повернулися з Вінниці, лікарка, яка веде Артема – Галина Курило, завідувачка відділення хірургії вроджених вад розвитку дитячої лікарні.

- Нас їхала велика команда зі Львова до Вінниці на забір, що пройшов досить швидко. Печінка має доволі короткий термін життя поза організмом. А ми розуміли, що мусимо мати запас часу, щоби відділити тут потрібну нам частинку і помістити в черевну порожнину Артема, якого мої колеги готують до трансплантації. Бо щоб вийшла така складна операція, треба щоб багато-багато людей працювали, як єдиний злагоджений механізм, – розповіла по прильоту Курило.

ПЕЧІНКА ДЛЯ АРТЕМКА

У дитячій лікарні ми швиденько переодягаємося в стерильні костюми і прямуємо в операційну. Тут два величезні зали: в одному – підключений до апаратів під анестезією на операційному столі лежить Артемчик, в іншому – кипить робота над органом, який слід розділити. Людей дуже багато. Тридцять, а може й сорок. На допомогу львівським хірургам приїхала команда зі столичної "Феофанії". Серед них – трансплантолог із Білорусі з багаторічним стажем Дмитро Харков. Лікар рік тому переїхав до України і спеціалізується, зокрема, на пересадці печінки.

- Складність зараз полягає в тому, щоб вдало розділити орган. Оскільки анатомія печінки у всіх абсолютно різна, тут важливо знати не просто анатомію, а варіантну анатомію, щоб не виникало ніяких проблем на трансплантації. Слід дізнатися, як ідуть протоки та артерії, як проходить відтік від печінки – у цій справі немає дрібниць. Це ювелірна робота, в якій не можна поспішати – розповідає Харков.

Разом з ним над органом працює львівський дитячий хірург Дмитро Грицак. Він зазначає що зазвичай в дитячій трансплантології печінка розділяється на дві частини – одна частина віддається дитині, а інша може бути використана для пересадки дорослому або іншій дитині.

- Але в цій ситуації сама анатомічна структура печінки не дозволила її розділити на дві частини. Тому від органу відділимо лише фрагмент, приблизно 2-3% від маси тіла дитини, а важить Артем 9,5 кг. Однак при цьому важливо зберегти всі судини та жовчні шляхи, щоб відновилося нормальне кровопостачання і відтік жовчі. Іншу частину просто утилізують, бо вона не підлягатиме для подальшого використання – розповідає Грицак.

Робота над органом триває понад дві години. Завдяки апарату ультразвукової дисекції та коагуляції лікарі з ювелірною точністю розсікають тканину печінки, судини пересікають кліпсами та крепатурами, щоб не виникло кровотечі. Отриманий спліт зважують (його вага – 355 грамів), поміщають у стерильні пакети і відправляють на деякий час до холодильника. Тепер робота зосередиться у сусідній операційній, де чекає хлопчик.

Ірина Заславець розповідає нам, що зазвичай при трансплантації, наприклад, коли привозять серце, грудина в пацієнта вже відкрита – й одразу проводиться пересадка. У цьому випадку – ні, бо печінка – непередбачуваний орган. Слід переконатися, що вона точно підійде Артему, і тоді лише дати команду хірургам, щоб вони могли розрізати дитину.

- Це вже не перша надія в цій сім’ї на трансплантацію. Місяць тому ми мали привезти їм печінку з Києва, прилетів вертоліт із Ніжина, щоб її доправляти, але під час вилучення в донора стало зрозуміло, що нашому хлопчику ця печінка не підійде, – каже Заславець.

Дмитро Харков задоволений проведеною роботою, проте теж хвилюється.

- Це чужий орган, донору 44 роки, і ми ще не знаємо, як він включиться. Звичайно хочеться, щоб не було ніяких нюансів, але тут відіграє велику роль імунологічна сумісність. У хлопчика дуже тяжкий стан.

12 ГОДИН БЕЗПЕРЕРВНОЇ РОБОТИ

Команда хірургів розпочинає оперувати Артема. В операційний, попри велику кількість людей, панує майже цілковита тиша, яку пробиває лише пищання апаратів і вказівки лікарів, що схилили голови над маленьким тільцем. За життєвими показниками стежать анестезіологи. Проте під час хірургічного втручання в дитини виявляють ще одну надскладну ваду.

- Під час вилучення печінки в Артема на нас чекав неприємний сюрприз: окрім білярної атрофії, виявили вроджену аномалію судин. То нам довелося не просто провести трансплантацію, а ще й пластику ворітної вени. Ми підозрювали це під час обстежень, але не були впевнені до кінця. Операція затягнулася і тривала понад 12 годин. Ми чергувалися з нашими колегами, бо працювати за столом має не менше трьох хірургів, – розповіла Галина Курило.

За словами лікарки, велика складність була також у тому, що дитяча артерія має діаметр усього 2-3 мм, а доросла – значно більша і пришити їх одна до одної надзвичайно складно. Проте лікарі впоралися. Операція завершилася о пів на шосту ранку. З хорошими новинами до батьків команда хірургів вийшла лише після того, як УЗД показало, що пересаджений орган включився в роботу.

- Операція завершилася, хоча пройшла зі складнощами. Це була серйозна боротьба, щоб ваша дитина змогла вижити. Зараз дитина в стабільному післяопераційному стані. Застосовувалися мінімальні препарати для підтримки серця, і в нас немає ніяких підстав говорити, що під час реабілітаційного періоду щось має піти не так, – заспокоїв батьків Дмитро Харков.

Після цих слів молода мама Христина ледве стримує сльози, щиро дякує лікарям і родичам донора, які погодилися на те, щоб орган можна було трансплантувати.

- Хочу всім подякувати за ваші спільні зусилля, що ви врятували нашого синочка. Ми віримо, що він у нас хлопчик сильний, і з Божою поміччю надіємося на хороший результат. Мені поки що в це навіть важко повірити, бо ми так довго цього чекали, – каже мама Артема.

МАЛИЙ ЖИВЧИК: ДОБРЕ ЇСТЬ І ВЖЕ ВИМАГАЄ МУЛЬТИКІВ

Уже тиждень після операції Артем перебуває в реанімації. З кожним днем він почувається все краще. Галина Курило каже, що успішна операція – це лише половина шляху, попереду не менш складна його частина: виснажений хворобою організм дитини має адаптуватися до життя з новим органом. Та колектив лікарні докладає максимум зусиль, аби хлопчик пройшов свій шлях до одужання якомога швидше.

- Ми вже за аналізами побачили, що печінка добре включилася в систему. Сьогодні сьомий день, Артемчик добре їсть, ходить в туалет, вже навіть вимагає мультики. Він уже живчик, малюк почуває себе здоровим, бо в нього запрацювала печінка, без якої він жив практично останні два місяці. І попри те, що ми взяли лише шматочок – вона відновилася, як у тій легенді про Прометея. Цей орган швидко регенерується, – розповідає про стан малого пацієнта лікарка.

Вже до кінця цього тижня малого живчика планують перевести з реанімаційного відділення в терапію до мами. Він став першим маленьким пацієнтом в Україні, якому пересадили печінку від посмертного донора, перед тим аналогічну операцію робили лише 16-річній дівчині, а таких малюків відправляли за кордон або й взагалі не оперували.

Лікарі дуже сподіваються, що найближчим часом такі унікальні операції в нас у державі втратять статус ноу-хау і стануть буденними. В Україні за минулий рік провели 313 операцій з трансплантації – це лише мала частина потребуючих. Тільки пересадка нирок необхідна понад трьом тисячам українців, приблизно п’ятсот потребують пересадки сердець. І, на жаль, поки що ми не можемо покрити ці потреби. Проте, завдяки пілотному проєкту з трансплантології в Україні все більше центрів долучається до пересадки органів, зараз їх уже 26. Родичі все частіше дають згоду на забір органів, після констатації смерті мозку. Окрім Артема, 44-річний донор із Вінниці врятував життя ще двом людям, яким трансплантували нирки. А взагалі одна людина після смерті може врятувати до восьми життів. І це важливо пам’ятати кожному.

Людмила Гринюк, Львів

Фото Маркіяна Лисейка та надані пресслужбою Першого територіального медичного об’єднання Львова