Чи отримають українці вітчизняну вакцину від коронавірусу?
Новина, що вакцину, яку розробляють львівські науковці Інституту біології клітини НАН України, тестують на мишах у Гданському університеті (Польща), облетіла всю Україну. Чому це роблять саме в Польщі? Невже у нас бракує мишей чи чогось іншого? На якому етапі дослідження, коли українці зможуть випробувати вакцину на собі та чи взагалі зможуть? Про це Укрінформ дізнавався у розробників-науковців.
УКРАЇНСЬКА РОЗРОБКА, ПОЛЬСЬКІ МИШІ – УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВАКЦИНА
У 2019 році Інституту біології клітини НАН України на розробку вакцини проти COVID-19 наша держава виділила грант 10 млн грн, розрахований на півтора року. Сьогодні науковці вже пройшли початкові етапи її створення і почали проводити тестування на мишах на імуногенність у польському інституті у Гданську.
Львівські науковці отримали 20 різних препаратів коронавірусних білків на гуманізованих дріжджах. Це спеціальні дріжджі, які для експериментів Інститут закупив у США та Південній Кореї, але надалі їх можна продукувати в Україні. Їх особливість – у тому, що вони модифікують білки, як і людські клітини. А ще з ними нескладно працювати, бо швидко ростуть і можна отримати велику кількість білків, що кодуються генами коронавірусу.
Директор Інституту біології клітини НАН України, академік Андрій Сибірний розповідає, що у розробці вакцини найскладнішим етапом, з яким вони зіткнулися, є доклінічні випробування. В Україні нема відповідної лабораторії, яка б змогла вирощувати коронавірус. Як відомо, 18 серпня Кабінет міністрів України ухвалив постанову "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для створення біокластера "Біологічна безпека та розвиток біотехнологічних технологій”". На це в бюджеті 2021 року виділено 100 млн грн. Проте створити лабораторію відповідного класу біобезпеки – це справа не одного року.
«Вони в процесі. Бо це ж має бути лабораторія відповідного ступеня безпеки, і крім того, треба навчити кадри, вірусологів, які працювали б із такими небезпечними хворобами, а їх знайти складно. Десь треба наших фахівців відправити на стажування. Це все час. Але поки власної лабораторії нема, ми ж не будемо чекати. Тому змушені діяти у співпраці з закордонними колегами, бо вже 31 грудня маємо показати результати нашої роботи», – розповідає Сибірний.
Експерименти на польських мишах тривають уже 2 місяці. Дослідженнями займається академік Польської АН із Гданського університету Гжегож Венгжин.
«20 різних препаратів коронавірусних білків, які ми напрацювали, ввели в організм мишей. Потім через місяць ввели другий раз. А потім через 40 днів взяли в цих мишей аналізи крові. Частину проб вислали у Краків, щоб був незалежний експеримент, а частину лишили на дослідження в себе. Зараз очікують на якісь особливі 2 реактиви, яких бракує, їх замовили у США. І як тільки вони надійдуть, за два тижні будуть результати на імунізацію», – зазначає академік.
Далі, якщо результати досліджень будуть позитивними, препарат відправлять на наступний етап перевірки в Краківську вірусологічну лабораторію. Тут, після введення препарату, мишей будуть заражати коронавірусом.
«І миші будуть дохнути, а ті, що отримали наші препарати, – мають виживати. Це означатиме, що ми зробили ефективну вакцину, принаймні для мишей. А якщо вони будуть помирати в обох випадках, то це все – ні до чого. Але я думаю, що все буде OK. Треба набратися терпіння, бо експерименти завершаться десь аж у кінці грудня. Це тривалий процес», – додає науковець.
Дослідження у Польщі мали б коштувати близько 600 тис. грн, що є дрібною сумою у порівнянні з загальною вартістю проєкту. Ці кошти є, Інститут повністю готовий оплатити роботу польських колег. Єдина проблема в тому, що в законодавстві України не передбачено переведення державних коштів за кордон за такі послуги. «Зараз розв’язую це питання, хоч воно зовсім не наукове, а бюрократично-фінансове, але теж важливе, – ділиться клопотами Сибірний, – бо без фінансів провести дослідження ніяк не вийде. Я думаю, що ми все організуємо, Національний фонд досліджень України сприяє у цьому».
Та чи залишиться після дослідів у Польщі вакцина, розроблена львівськими науковцями, лише українською? Швидше за все – ні. Під час оформлення патенту про авторські права будуть зазначені також і польські вчені. І це нормальна європейська практика, кажуть в Інституті.
«Творчий внесок уже зробили і надалі роблять поляки, тож вони будуть і співавторами. Та й буде українсько-польська вакцина. То без сумніву. Зробити суто українську на сьогодні ми не можемо, бо не має в нас лабораторії, яка б вирощувала коронавірус, – ще раз наголосив на проблематиці вітчизняних учених Сибірний. І додав: – У мене більшість публікацій має закордонних співавторів. І це дуже добре, що є така співпраця. Хтось має одну ідею, хтось іншу, одні мають такі прилади, другі – інші. Така взаємодопомога скерована на те, щоби швидше розв’язувати наукові питання чи якісь технологічні проблеми».
ДОСЛІДЖЕННЯ І НАЛАГОДЖЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ВАКЦИНИ КОШТУЄ 500 МЛН ЄВРО
Запитую у науковців Інституту біології клітини НАН України – який далі алгоритм дій, якщо дослідження на трансгенних мишах у Кракові дадуть позитивні результати? Чи можна буде цю вакцину перевіряти на добровольцях-українцях?
«На дослідженнях у Кракові наш науковий проєкт закінчується, – каже Сибірний. – Науковий проєкт, який доводить або не доводить, що ми опрацювали ефективну вакцину на коронавірус».
Проте, за словами науковця, якщо ефективність вакцини на гуманізованих дріжджах підтвердиться у Кракові, її ще рано вводити добровольцям і починати клінічні дослідження. Спершу її ще слід дослідити на інших видах тварин: на хом’яках чи морських свинках, а для цього вже буде потрібно в десятки й сотні разів більше біоматеріалу, тобто вірусних білків.
|
«Наступний етап – потрібно дослідження провести на людиноподібних мавпах, і тільки після цього можна переходити на людей. Але перш за все треба знайти тих людиноподібних мавп, бо їх і в Польщі нема. Треба шукати в Америці, Китаї, Японії, може, в Таїланді. Росія, для «Спутника V», робила такі випробування у себе. Але на це вже треба досить багато біоматеріалу і відповідні біореактори», – зазначає академік.
За словами вченого, Україна має такі потужності й відповідні реактори у Вінницькій області, в Ладижині. Після модернізації тут можна налагодити масштабне виробництво вакцини – і не лише від коронавірусу, а й від інших вірусних захворювань.
Далі, якщо Україні таки вдасться провести дослідження вакцини на людиноподібних мавпах, завершальним етапом має стати експеримент на добровольцях. Для цього потрібно щепити мінімум 20 000 здорових людей і спостерігати, чи буде в них стійкий імунітет до коронавірусу. Одночасно дані слід порівнювати із загальною популяцією, серед людей, які не щепилися і не отримали даного препарату.
«Цей остаточний етап має показати, що ті люди, які отримали нашу вакцину, більш стійкі до захворюваності на COVID-19. Але це буде дуже складно зробити, навіть із тієї точки зору, що зараз уже майже всі вакциновані. І звичайно, з фінансової сторони. Експертні оцінки економістів говорять про те, що масштабування процесу виробництва вакцини і проведення доклінічних і клінічних випробувань коштує мінімум 500 млн євро. Не 300 тис. євро, як ми маємо грант, а 500 млн – це у 2 тисячі разів більше. І невідомо, хто дасть на це кошти. Тут потрібне політичне рішення», – акцентує Сибірний.
ВАКЦИНА ВІД COVID-19 У ВИГЛЯДІ СПРЕЮ: МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?
Допоки тривають дослідження в Польщі, львівські вчені розробляють ноу-хау: вакцину від коронавірусу у вигляді спрею. Над нею біологи працюють уже три місяці. Аналогів таких поки що у світі немає. Її виробництво на промисловому рівні буде дешевшим і технологічно простішим, каже керівник інституту біології клітини у Львові Андрій Сибірний:
«Хочемо отримати на нього фінансування, подали на конкурс проєктів до Національного фонду досліджень України. Створення оральної спреєвої вакцини, яку не треба колоти, теж розробили на основі гуманізованих дріжджів, до яких прикріплюємо білки шипа коронавірусу. Тобто у звичайному варіанті є вірус, а по верху – корона (шип), а тут дріжджі – й по верху корона. Оскільки Україна має кілька ефективних дріжджових заводів, ми сподіваємося, що така нова розробка буде більш прийнятна для нашої промисловості. А може навіть вдасться її експортувати, якщо експерименти покажуть, що вона ефективна. Це найголовніше. Але було б ще краще, якби була ефективна та ще й дешева».
Вартість нового проєкту – близько 9 мільйонів гривень. Розрахований він на три роки. Але для дослідження буде потрібно також пройти увесь шлях експериментів від мишей до людей.
«Проте випуск дріжджів – у сотні разів дешевший, аніж випуск рекомбінантних очищених вірусних білків. Спреєва розробка перебуває на етапі попередніх досліджень: ми перевірили, працює концепція чи ні. І в нас вона працює. Ми вже довели, що можна отримати дріжджі, які пов’язані на поверхні з білками коронавірусів SARS-CoV-2. Є наукові публікації щодо таких вакцин, але на основі бактерій, а вони, як ми знаємо, умовно патогенні, тому тут є мінуси. А дріжджі – це, звичайно, набагато краще», – розповів про нову розробку академік.
Він наголошує, що розробка такої вакцини – це не винайдене колесо. Імунізація у вигляді спреїв широко застосовується у ветеринарії, зокрема у птахівництві, коли розпилюють вакцину на птахофермах, щоб уберегти поголів’я від тих чи інших вірусів.
В УКРАЇНІ У 2022 РОЦІ БУДЕ ВИРОБНИЦТВО ВАКЦИНИ, АЛЕ, ШВИДШЕ ЗА ВСЕ, КИТАЙСЬКОЇ
На початку жовтня міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко заявив, що першу українську вакцину проти коронавірусу українці отримають вже у 2022 році. За словами міністра, в Харкові вже розпочався монтаж лінії для виробництва інактивованих вакцин проти грипу та проти COVID-19.
"Це одна з перших. І на етапі підписання – меморандум про інвестицію набагато більшу. До кінця цього року ми точно будемо знати чіткі дедлайни виробництва вакцин, але наступного року з лінії зійде перша українська вакцина", – сказав Ляшко.
Але, як виявилося, мова йшла не зовсім про українську вакцину, а про китайський CoronaVac. Про це розповів головний державний санітарний лікар Ігор Кузін, який зазначив, що “Лекхім" (офіційний постачальник вакцини CoronaVac в Україні) веде переговори з приводу локалізації виробництва.
«Сировину будуть доставляти з Китаю і розливати вже тут. Це, безумовно, перевага для України – відсутність додаткових транспортних витрат, ми зможемо укладати гнучкі контракти. Виробництво обіцяють запустити в першому кварталі 2022 року», – сказав Кузін.
А також додав: крім того, що компанія "Індар" уже впроваджує свою дослідницьку програму локалізації мРНК-вакцини в Україні, яку презентували на засіданні РНБО, «велика науково-дослідна команда працює над тим, щоби процес виробництва був повністю українським, навіть реагенти повинні постачати вітчизняні хімзаводи".
Проте дедлайни запуску цього виробництва поки що не відомі.
«Надалі держава зможе закуповувати або виробляти спільно з бізнесом медичні вироби та вакцини. Основна стратегія і президента, і міністерства – це забезпечення фармацевтичної незалежності країни", – наголосив головний держсанлікар.
А також нагадав, що за грантами Національного фонду досліджень України над розробками вітчизняної вакцини проти COVID-19 працюють дві дослідницькі групи: фахівці Інституту біохімії ім. Палладіна НАНУ під керівництвом академіка Сергія Комісаренка та Інституту біології клітини НАНУ під керівництвом академіка Андрія Сибірного. За словами Кузіна, наприкінці року вони повинні відзвітувати перед Національним фондом досліджень.
Які будуть результати роботи українських учених у створенні вакцини від COVID-19 і чи готова Україна виділити чималі кошти, щоб підтримати вітчизняну науку та виготовляти саме національні вакцини, скоро дізнаємося. До 2022 року лишилося вже зовсім трішки.
Людмила Гринюк, Львів
