Таємниця бронзових грифонів
У виставковому залі Запорізького обласного краєзнавчого музею зберігаються три бронзові навершя, виконані у вигляді ажурних "груш" з фігурками грифонів зверху. Схожі навершя, але з міді і з фігурками оленів, зберігаються у Харківському музеї. Вони були знайдені з різницею у майже 80 років, але в одному місці – кургані Чмирева могила, розташованому в селі Велика Білозерка Запорізької області.
КУРГАН З ТРАГІЧНОЮ ДОЛЕЮ
Перш ніж розповісти про навершя грифонів, кілька слів про сам курган.
Археологи неофіційно називають його трагічним. Річ у тому, що цей скіфський курган намагалися досліджувати як мінімум три покоління археологів, роботи розтягнулися майже на сотню років, але так і не були завершені.
Все почалося у 1898 році, першим роботи на Чмиревій могилі почав член Імператорської Археологічної комісії, професор Федір Браун. Через відсутність фінансування йому вдалося розкопати центральну частину кургану, де він знайшов поховання - 10 коней. Під час дослідження кургану Браун дійшов висновку, що скіфи заводили коней до могили по спеціальному пандусу і потім укладали по різні боки. Забігаючи наперед: версію з пандусом підтвердить через багато років інший вчений.
У 1909-1910 рр. продовжити дослідження кургану доручили іншому, не менш відомому археологу Миколі Веселовському. Він знайшов схованку з десятьма срібними посудинами, які віддали до Державного Ермітажу, зробив кілька критичних зауважень щодо роботи свого попередника Брауна, але так і не завершив дослідження кургану – знову ж таки через невелике фінансування.
Втретє курган вивчав археолог Юрій Болтрик. Це було у 1994 році.
"Він відкрив велику площу, підтвердив версію Брауна про те, що був пандус, але потім фінансування припинилося. Насипу вже давно немає і що там під землею... Чмирева могила - трагічний курган", - каже керівниця відділу історії краю Запорізького обласного краєзнавчого музею Зоя Попандопуло.
У підсумку дослідження, які загалом тривали майже сотню років, дозволяють археологам поставити в історії з Чмиревою могилою не крапку, а три крапки.
БРОНЗОВИЙ УРОЖАЙ
Навершя грифонів, про які йшлося вище, не були знайдені під час археологічних експедицій. Їх знайшов у 1977 році тракторист, який працював в полі неподалік від кургану. На жаль, ні імені, ні прізвища тієї людини ніхто не знає.
"Працюючи з експедицією в Гюнівці – це неподалік від Великої Білозерки – Юрій (Болтрик – авт.) почув про те, що тракторист щось випахав поруч із Чмиревою могилою - три навершя. Юрій про це дізнався і поїхав переговорити з трактористом. Той казав, що хоче залишити знайдені речі в сільській школі. У підсумку школа попросила, щоб археологи провели екскурсії, лекції – він погодився. Так йому навершя передали і він привіз їх до нас в музей і залишив нам. Ми їх демонструємо довгий час, але ніколи про них не писали", – розповідає Зоя Харитонівна, яка, до слова, була в тій археологічній експедиції з Болтриком.
За словами співробітниці музею, подібних речей не дуже багато. Їх знаходили лише в царських скіфських курганах. Саме ці навершя датуються кінцем V століття до нашої ери. Вони виготовлені з бронзи способом лиття.
"Технологія добре знайома скіфам. Можливо, був якийсь центр, де їх робили під замовлення. Була воскова модель, за якою вони відливалися. Тому у кожного навершя є окремі відмінності. Якби вони в одній формі були виготовлені, то вони б усі повторювали одне одного, а тут – ні. Це могла бути група майстрів, яка з ними працювала і мала свої моделі. Наприклад, ажурні смуги в профіль або анфас, ручки по-різному кріпилися. Імовірно, ручки потрібні були, щоб до них прив'язували кисті або бубонці. Бубонці іноді знаходять всередині ажурних грушоподібних предметів. Це речі унікальні", - каже Зоя Попандопуло.
ПРИЗНАЧЕННЯ НАВЕРШЬ
Для чого були потрібні ці навершя? Серед археологів побутують різні думки з цього приводу. Скіфологиня Варвара Іллінська припускає, що такі навершя могли ставитися по кутах воза, на якому везли померлого скіфа, потім його ховали, а навершя укладали на периферії кургану.
Тоді на Близькому Сході у персів існував звичай, коли подібні речі були знаками військового загону – штандартами. До цієї версії схиляється і Зоя Харитонівна.
"Це не прості речі. Те, що їх знайшли в полі, не означає, що вони впали з воза, їх могли зрубити під час битви... Інтригуючий момент, для чого ж воно використовувалося: для похоронної процесії чи як знак легіону? Центр Скіфії охоплює Запорізьку область, Дніпропетровську та Херсонську. Майстерні теж мали бути тут, але де – ставимо знак запитання", – продовжує керівниця відділу історії краю Запорізького обласного краєзнавчого музею.
Все, що знаходилося археологами до революції 1917 року – передавалося до Ермітажу. Деякі експонати відправляли до Ермітажу для виготовлення гальванокопії, а потім вони мали повернутися в Україну, але так і не повернулися.
У 20-х роках минулого століття була створена Паритетна комісія, яка вирішила, що треба передати матеріали Чмиревої могили (знайдені у 1898, 1909-1910 рр.) разом із матеріалами ще п'яти скіфських курганів з Ермітажу до Харкова (на той час він був столицею України). Ось тільки що саме тоді було передано, невідомо. Під час війни Харків втратив частину колекції, коли евакуйовував експонати, в тому числі і знахідки з кургану Чмирева могила.
"Цікаво, що при цьому два навершя (йдеться про навершя оленів - авт.) були евакуйовані до Уфи, а у 1944 році повернуті до Харкова. Уламок ще одного навершя знаходився в окупованому місті (Харкові - авт.). Зараз всі три навершя зберігаються у Харківському історичному музеї", - цитує Зоя Харитонівна колегу Леоніда Бабенка.
На питання: чи не намагалися запорізькі фондовики домовитися з колегами з Харкова і "виміняти" навершя оленів з Чмиревої могили, щоб в одному музеї зберігалися знахідки, виявлені в одному кургані, вона відповідає:
"Кожен музей дорожить тим, що він має, – навіть якщо це знайдено на території інших областей".
Ольга Звонарьова. Запоріжжя
Фото Дмитра Смольєнка
