Березань, про яку згадував Геродот

Березань, про яку згадував Геродот

Укрінформ
Археологи підтверджують, що саме тут розташовувалось місто, давніше за древню Ольвію

Археологічні дослідження острова Березань на Миколаївщині підтвердили, що саме тут був стародавній Борисфен, який є найдавнішим античним містом у Північному Причорномор'ї. Тобто навіть старішим за добре відому Ольвію. Існує версія, що перші мешканці Ольвії прибули туди саме з Борисфена.

Розкопки велися з 50-х років минулого сторіччя. Але вже у наш час дослідження набули системного характеру. З 2005 року тут щороку працювала Березанська міжнародна археологічна експедиція Інституту археології Національної академії наук України (НАН). Не стало винятком і нинішнє літо. Цього разу до неї приєдналися команди Миколаївського національного університету імені В. Сухомлинського й обласного Центру національно-патріотичного виховання.

Днями археологи на чолі з керівником експедиції, відомим миколаївським науковцем, старшим викладачем Миколаївського національного університету і Олександром Смирновим повернулися з Березані з новими враженнями та відкриттями.

Серед їх здобутків багато цікавих знахідок, які є справжніми скарбами для вивчення історії цього краю. Але головне, що дослідникам вдалося у науковому плані перевернути уявлення про стародавню Березань. Адже те, що на цьому острові існувало не просто поселення, а ціле античне місто, до 2005 року було лише припущенням. Сьогодні в науковому середовищі це вже доведений факт.

НА ЧЕСТЬ “РІЧКОВОГО БОГА”

Про Борисфен згадував ще «батько історії» Геродот. Це унікальний археологічний пам'ятник і єдине збережене на території усього Північного Причорномор'я місто, яке відноситься до раннього періоду грецької колонізації.

Олександр Смирнов
Олександр Смирнов

Той, хто пам'ятає старий, ще радянський підручник історії, може запитати: «А до чого тут античне поселення на острові Березань? Адже Борисфен – це давньогрецька назва Дніпра». Річ у тім, що для стародавніх греків Борисфен, це, перш за все, річковий бог. «Греція - це переважно гірська країна, річки там маленькі. І навіть наш Інгул у середній течії для них уже дуже велика ріка. А коли стародавні греки побачили Дніпро, то в їх уяві це було щось неймовірне. Тому вони і назвали його іменем річкового бога. А вся місцина навколо його гирла і сучасного Дніпро-Бузького лиману отримала назву Борисфеніда. Отже, цілком природно, що перше місто на цій території названо Борисфеном. Трохи пізніше, коли він економічно занепав й увійшов до складу ольвійського полісу (міста-держави), навіть мешканців самої Ольвії інколи називали борисфенітами», - розповідає Олександр Смирнов.

За його словами, перше античне поселення на Березані заснували вихідці зі старогрецького міста Мілет, яке знаходилось у Малій Азії. Саме воно стало тією метрополією, що відряджала експедиції до Північного Причорномор'я. Цей процес тривав протягом VII – VI ст. до н. е. Старогрецька назва цих експедицій -  айбойкія (висилка). До них входили мешканці різних полісів, яким удома не вистачало землі, але споряджав їх саме Мілет.

Березань є першою точкою, де оселилися греки і звідки пішов подальший процес колонізації всього Північного Причорномор'я, Криму тощо. Перша торгівельна факторія тут з'являється в другій половині VII ст. до н. е. Згодом Березань стає невеличким поселенням з землянками, а вже у середині VI ст. до н. е. вона перетворюється на поліс з містом Борисфен, зі своєю хорою, сільгоспугіддями тощо. Про це є письмові джерела.

У Борисфені постають численні будівлі, з'являється храм Афродіти. Він стає важливим центром регіону. Діяльність його мешканців була пов'язана з землеробством, торгівлею, риболовлею. Тут також активно розвивалися ремесла: гончарство, виробництво заліза та бронзи.

До речі, геологічні дослідження свідчать, що тоді рівень моря був значно нижчим. Нинішній острів Березань у той час був великим мисом - від нього вбік сучасної Рибаківки (Березанська ОТГ) йшла коса, яку згодом затопило море.

«На самому острові наразі не маємо жодних оборонних споруд грецької доби. Вони, очевидно, були у самому вузькому місці перешийку. А сам цей мис був вибраний колоністами з точки зору безпеки: укріплення на перешийку і відсутність у місцевих кочівників флоту дозволяли мешканцям Борисфена жити відносно спокійно», - інформує О. Смирнов.

І тут же додає, що у другій половині VI ст. до н. е. починає активно розвиватися поліс Ольвія, який знаходився поряд - в гирлі Бузького лиману. Ольвія мала вдаліше розташування: краще захищений від вітрів порт, родючіші грунти, легший доступ до питної води. Тому поступово центр регіону переміщується саме туди. А вже у V ст. до н. е. Ольвія економічно і політично підкорює Борисфен. Проте життя на Березані у грецький період існувало до 3 сторіччя нашої ери.

ПРО «КВАРТАЛ ГОНЧАРІВ» ТА СТАРОДАВНЮ ЛАТЕРНУ

Стародавній Борисфен має багато таємниць. Наприклад, науковці поки що не можуть визначитися з кількістю його населення. Територія цього античного міста з археологічної точки зору дуже пошкоджена. По-перше, це наслідок будівництва тут у ХVІI ст. турецької фортеці. Ще більшої шкоди завдав артилерійський полігон, який функціонував на острові перед Першою Світовою війною.

Як уже зазначалося, з 2005 року тут працює Березанська міжнародна археологічна експедиція Інституту Археології НАН України. Першим її керівником був молодший науковий співробітник Валерій Крутілов, який багато зробив для дослідження острова. Більше того, за трагічним збігом обставин, саме тут, під час розкопок, обірвалося його життя. Сталося це у липні 2019 року – миттєвий напад важкої хвороби не дав археологу жодних шансів, він помер на робочому місці. Його друзі і родичі, щоб віддати шану талановитому науковцю, розвіяли тут і його прах. Березань, яку він дуже любив за життя, стала його останнім пристанищем і після смерті.

Наступного руку керівником експедиції став Олександр Смирнов. Він був вже добре обізнаний з цими дослідженнями, бо працював на Березані починаючи з 2006-го. Винятком став 2014 рік, коли Олександр брав участь у бойових діях на Сході, захищаючи територіальну цілісніть України.

За ці останні півтора десятка років в дослідженнях Березані вдалося зробити величезний крок вперед. Археологи не лише відшукали багато цікавих і цінних знахідок. Головне - їм вдалося відтворити цілісну картину того, що відбувалося тут 2,5 тисячі років тому. «Ми змогли у науковому плані, причому на світовому рівні, перевернути уявлення про стародавню Березань. Якщо раніше ми лише припускали, що тут було не просто поселення, а ціле античне місто, то зараз у науковому середовищі вже просто немає іншої точки зору. Тепер ми знаємо, що це був окремий поліс. Ми виявили комплекс релігійних споруд, осередки залізоробного виробництва, знайшли «квартал гончарів». А в цьому році ми розкопали залишки бронзоливарного виробництва», - розповідає пан Олександр.

Археологи відтворили «генеральний план» міста Борисфен, зокрема, знайшли його головну вулицю. Загалом місто мало кілька великих вулиць, які з’єднувалися невеличкими провулками. Також, вдалося зробити зріз дорожнього полотна вулиць та знайти підтвердження хронології розбудови Борисфена. Адже перші колоністи жили у землянках та напівземлянках. Так продовжувалося протягом близько 20-25 років. Тим часом йшла підготовка для забудови кам’яними спорудами. Потім протягом буквально 2-3 років виросли будівлі. «Подібний алгоритм дій простежується в багатьох грецьких колоніях. Зокрема, виявлено схожість дій забудовників Борисфену з тим, як зводилося ще одне грецьке місто-колонія - Сіракузи на італійському острові Сицилія», - запевняє Смирнов.

Він каже, що античний Борисфен мав певну структуру. У центрі міста знаходилися релігійні споруди. Неподалік розташувався «квартал гончарів». «Цей комплекс унікальний і досить великий. Він датується VI століттям до н.е. Тут виробляли кераміку за допомогою гончарного круга й потім обпалювали вироби в печах. Археологи виявили п'ять таких печей.

Взагалі дослідження «кварталу гончарів» принесло чимало нових відкриттів. «Так, вдалося з’ясувати, що тут мешкали гончари-першопереселенці, які здобули фах ще у себе на батьківщині і сюди приїхали вже досвідченими майстрами. Стиль їхніх виробів, які беззаперечно були виготовлені у Борисфені, свідчить що ці ремісники, принаймні спочатку, копіювали кераміку яка виготовлялася безпосередньо у Греції», - певен мій співрозмовник.

Також у «кварталі гончарів» знайдено немало рідкісних артефактів. В одній з гончарних печей знайшли 11 сіроглиняних виробів. Вони перебували у середині печі, коли вона, 2600 років тому, з якоїсь причини вийшла з ладу. «Це велике археологічне везіння, що вироби залишилися в зламаній печі, тобто це був нерозграбований досі об’єкт. Спочатку ми не могли зрозуміти, що це за предмети, бо це були лише дрібні фрагменти», – розповів науковець.

Але інтуїція підказувала нашим археологам, що це цінна річ. І вони не помилилися. Згодом було встановлено, що це фрагменти латерни (лат. Laterna), тобто ліхтаря. У його внутрішню частину на керамічну підставку через дверцята ставили лампаду, в яку наливали олію. «Такі ліхтарі відомі в античній археології. Але їх датують римським періодом, тобто І ст. н. е. А ліхтар із острова Березань на 500 років старший, ніж ті, які раніше знаходили в Північному Причорномор’ї.

Було виявлено і багато інших цікавих знахідок. Зокрема, надзвичайно рідкісні амфори - з однією ручкою.

ЗНАХІДКИ ДАВНЬОКНЯЖОЇ ДОБИ

У цьому сезоні на одній з ділянок археологи дослідили три історичні горизонти. «Перший - це 4 середньовічні поховання. Другий – дві просторі кімнати великого будинку кінця VI ст. до н. е, який належав заможній родині. Про це свідчить і наявність водогону. І що дуже цікаво – цей будинок мав підвал, якого раніше на Березані ми не бачили. Швидше за все, власники цього будинку були онуками перших колоністів. Бо під цією спорудою знаходиться третій горизонт – дві землянки перших переселенців, які ми датуємо першою чвертю VI ст. до н. е. Тобто, ця ділянка належала протягом тривалого часу певній родині. В одній із землянок було знайдено велику кількість сірки (майже два відра). Її використовували для виробництва бронзи», - зазначає О. Смирнов.

Варто згадати і ще про кілька відкриттів, які стосуються більш пізнього періоду. Археологи відокремили некрополь часів князівської Русі, який датується Х – ХІІI ст. нашої ери. «Тепер ніхто вже не скаже, що це поховання полонених румунів часів Другої Світової війни чи ще щось інше», - запевняє науковець.

На цьому некрополі, зокрема, було знайдено енколпіон - складаний нагрудний хрест давньокняжої доби. «Цей хрест виконаний у вигляді скриньки, де знаходилися мощі святих. Його могли носити тільки люди, що належали до княжого роду. Тобто, на острові Березань був похований представник роду князів - Рюриковичів. У нас є багато матеріалу періоду давньокняжої доби, але хронічно не вистачає коштів для їх дослідження. Зараз ми знайшли трохи грошей і збираємося відправити одну із знахідок до Польщі. Там є сертифікована лабораторія, яка зможе провести радіовуглецевий аналіз і встановити більш точну дату поховання», - розповідає пан Олександр.

І додає, що у результаті проведення лише цьогорічних розкопок, на Березані було знайдено велику кількість різноманітних археологічних матеріалів, якими наповнили понад тридцять 40-літрових відер. Йдеться про знахідки, які пройшли лише первинну обробку і тепер потребують подальших досліджень. Цим в експедиції займається Олександр Васильчук – фахівець з лабораторної (камеральної) обробки. Йому віддають знайдений матеріал, а він вивчає його, класифікує, датує, склеює. З часом повертає до музеїв вже власноруч зібрані амфори або інші артефакти. Причому, працює він вдома, на ентузіазмі. Адже, на жаль, доводиться констатувати, що сьогодні професія археолога низькооплачувана. Тому це робота для справжніх фанатів своєї справи, яких наразі не так багато.

Ще однією проблемою, якою дуже переймаються дослідники, є нещадне пограбування археологічних об’єктів. «На Березані площа грабіжницьких розкопок, які ведуть «чорні археологи», щороку становить 1,5-2 гектари. Забирають все, що можна продати, все інше плюндрується. І це при тому, що Березань – це острів, який знаходиться у прикордонній смузі і має охоронятися. Наприклад, ми, щоб потрапити сюди, маємо оформити купу паперів. А для грабіжників таких проблем нема», - запевняє О. Смирнов.

ТУРИСТИЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ БЕРЕЗАНІ

Зауважимо, що численні знахідки з Березані наразі розпорошені по кількох музеях. Так, у радянські часи всі найбільш цінні артефакти відправлялися у ленінградський Ермітаж. З набуттям Україною незалежності, вони почали залишатися у музеях Києва, Одеси, Миколаєва. Але кілька років тому було прийнято рішення, щоб всю колекцію знахідок з Березані лишати у Миколаївському обласному краєзнавчому музеї, а також його очаківській філії. Мова, в першу чергу, йде про фонди музеїв, бо в експозиціях представлена тільки невелика частка артефактів. Це світова практика – так вченим набагато легше працювати.

Після проведення досліджень на Березані, археологи змушені засипати ділянки розкопів землею, з метою їх збереження. І туристи, на превеликий жаль, не можуть їх побачити. А все через брак коштів і реальних рішень щодо перетворення Березані на повноцінний туристичний об’єкт, адже потенціал для цього острів має величезний.

«За моїми спостереженнями, влітку цього року вихідними сюди приїздило приблизно 500 відвідувачів, у будні трохи менше. І це при тому, що на острові ще відсутня повноцінна туристична інфраструктура. Так, там є два стенди, невеличкий пірс, куди може причалити човен. Та цього замало. А якби все зробити на належному рівні, то потік відвідувачів можна було збільшити у рази», - каже О. Смирнов.

На його думку, для перетворення Березані у туристичну родзинку потрібно зробити не так вже й багатою. Поставити туалети, урни для сміття, зробити огорожу біля археологічних об’єктів, встановити стенди з інформацією. А ще, впровадити прозорі правила поведінки для перевізників. Адже наразі власники катерів та човнів, які привозять сюди людей на екскурсію, беруть у них за послугу кошти, але нічого не роблять для розвитку інфраструктури острова, який є заповідною зоною. Там наразі навіть немає екскурсоводів, які змогли б фахово розповідати про багатющу історію цього місця.

«Ми вже зараз можемо відкрити для експозиції від 70 до 100 цікавих унікальних археологічних об’єктів. Треба, лишень, зробити доріжки, поставити огорожу, таблички тощо. Проблема в іншому. Зараз туди їдуть всі, хто хоче. І це при тому, що острів належить до зони прикордонного спостереження. Отож якщо стражі кордонів не будуть пропускати туди рибалок, «чорних археологів» та інших невідомих осіб, то питання охорони буде вирішено, причому, безкоштовно», - переконаний археолог.

Офіційно територія острова належить до Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія» і все вищезазначене, за логікою, має забезпечити держава. З іншого боку, підставити плече може і обласна влада. На жаль, наразі це трапляється вкрай рідко.

«В цьому році вперше за часів незалежності України Березанська археологічна експедиція отримала допомогу для проведення робіт на Березані. Її надав морпорт "Ніка-Тера" завдяки сприянню голови Миколаївської обласної ради Ганни Замазєєвої. Ми отримали інвентар для робіт на розкопі, паливо, акумулятор для більш комфортного функціонування табору та смаколики на кухню. Дуже вдячні за допомогу та зацікавленість в дослідженні нашого славетного минулого», - зазначив О.Смирнов.

За його словами, загалом, якщо діяти цивілізованим шляхом, як це вимагає законодавство, то археологічні розкопки на  подібних об’єктах могли б фінансуватися за кошти бюджету чи забудовників. 

«Наприклад, забудовником виділяється певна сума для дослідження того чи іншого кургану, який заважає будівництву, скажімо, дороги. Ми купуємо відповідні матеріали, техніку, досліджуємо об’єкт, забираємо звідти все цінне. А тоді тими ж лопатами, тачками та іншим знаряддям продовжуємо працювати вже на археологічних розкопах унікальних об’єктів. Сьогодні для розкопок на Березані ми користуємося технічними засобами, які придбали за рахунок міського бюджету Миколаєва ще 2 роки тому. Як ви знаєте, тоді під час реконструкції Соборної площі було знайдено залишки будівлі магістрату (гауптвахти), датованої 1795 роком. Місто виділило гроші у відповідності з чинним законодавством, ми провели там відповідні наукові дослідження. Але такі випадки в нашій області, на жаль, поодинокі. Скажімо, на Вінниччині усі пам’ятки археології мають паспорти. У нас — ні. До прикладу, у Матвіївці при будівництві дороги пам’ятник археології засипали сміттям, в Козирці шматок пам’ятки зрізали… Жодного звернення до Інституту археології чи до нас стосовно досліджень під будівництво доріг чи інших об’єктів в нашій області за моєї памяті не було. Археологічні пам’ятки і далі знищуються», - з болем констатує археолог.

Його стурбованість зрозуміла. Лише останнім часом Миколаївщина стала об’єктом уваги для всієї України через зухвалі грабіжницькі розкопки екскаваторами унікального кургану, який належить до Висунської групи царських скіфських поховань у Казанківському районі. У Миколаєві «чорні копачі» в пошуках скарбів розрили територію пам’ятки античної доби національного значення під назвою урочище «Дідова Хата - I». І цей список буде продовжуватися доти, допоки ми всі не усвідомимо, що без знання минулого, немає майбутнього.

Алла Мірошниченко, Миколаїв

Фото автора та з архіву Березанської археологічної експедиції

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-