Красуня з Мілета

Красуня з Мілета

Музейний експонат
Укрінформ
Амфора, що датувала перші згадки про скіфів на теренах Дніпропетровщини

Починаючи з мідно-кам'яної доби (IV-III тисячоліття до н.е.) до середньовіччя (XIII-XIV ст.) степи Подніпров'я населяли так звані курганні народи — давньоарійські, іраномовні, а також тюрко- і монголомовні скотарсько-землеробські племена, у середовищі яких виник та існував обряд поховання в курганах. Десятки предметів, знайдених у цих похованнях: зброя, знаряддя праці, прикраси, посуд – представлені у вітринах зали Дніпропетровського національного історичного музею ім Д. Яворницького. Не так давно тут з’явився експонат, завдяки якому визначили, коли саме на землях нинішньої Дніпропетровщини виникли перші скіфські поселення.

ЗНАХІДКА ЗІ СКІФСЬКОГО КУРГАНУ

Як розповів кореспонденту Укрінформу заступник директора музею з наукової роботи, завідувач відділу археології, кандидат історичних наук Олександр Старік, цим експонатом стала розписана родосько-іонійська амфора з кургану поблизу Царичанки.

“Вона була знайдена на горі Калитва поблизу Китайгорода Царичанського району в 2011 році. Знайшов це розоране скіфське поховання науковий співробітник Охоронної археологічної служби України Дмитро Філімонов. Скоріш за все, там був похований воїн, який мав доволі високе соціальне становище серед скіфів. Поряд із ним була ця амфора”, – розповідає Олександр Старік.

За його словами, музейні фахівці відреставрували знахідку і вона майже одразу потрапила до експозиції.

“Ця амфора якраз слугувала датуючим матеріалом, бо за нею визначили датування самого поховання — це було VII ст. до нашої ери й це перші згадки про скіфів на нашій території, у нашому регіоні. Тобто це був один із перших загонів скіфів, які тут починають з’являтись. Це єдиний чудовий екземпляр, який ілюструє саме цей час. І знаково, що це гора Калитва – одна з найвищих точок нашої області, це язик льодовика, який ішов на цю територію, там з точки зору геології чудовий пам’ятник. І, відповідно, саме там і був, очевидно, скіфський курган, поховання з якого ми бачимо у нас в музеї”, – пояснює науковець.

МАНДРІВНИЦЯ, МОЖЛИВО, ПРИБУЛА З МІЛЕТА

Спеціалісти визначили, що за формою, технікою виготовлення, розписом і складом фарби ця амфора була виготовлена у грецькому місті Мілеті.

Унікальність її полягає в тому, що такого типу цілих амфор на території Північного Причорномор’я майже не збереглося.

“Причому, якщо її роздивлятись, то вона дійсно розписана ангобом — білою глиною та червоним лаком. Крім того, тут ми бачимо дві вм’ятини, – вважається, що, напевно, майстер спершу зробив її за допомогою гончарного кола, а потім перед випалом він, можливо, руками пробував, наскільки вона готова, можна її вже випалювати, чи ні. Тому тут присутні ось такі вм’ятини”, – показує особливості амфори Старік.

Поховання, в якому знайдено амфору, попри те, що було зруйноване під час розорювання поля, а ще раніше, скоріш за все, пограбоване, – виявилось для археологів доволі багатим. У ньому, крім того, була знайдена бронзова застібка із золотою фольгою та горит (футляр для лука і стріл). Застібку прикрашено двома головами левів на кінцях. Також поряд було багато наконечників до стріл різних типів.

Олександр Старік говорить, що амфора, по-перше, свідчить про торговельні стосунки на той час у скіфо-античному світі. Перевозили в них зазвичай вино.

Найбільш відомі – амфори іншого типу з вузьким горлом. Та спеціалісти з класифікації пояснюють, що в Греції скільки міст, стільки й видів амфор. Ось поряд експонуються амфори-піфас, у яких видовжена у вигляді яйця форма. Ці амфори знайдені, скоріш за все, в Криму. Як вони потрапили до музею у Дніпрі?

Олександр Старік пояснює, що багато античних предметів до музею потрапили в часи Кримської війни (1853-1856 рр.). "Крім того, що наше місто якраз було таким тиловим табором – сюди звозили поранених та різні трофеї, що потім потрапили до музеїв як експонати".

Людмила Блик, Дніпро
Фото
Микола Мякшиков

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-