У Львові попрощалися з одним із лідерів ОУН Омеляном Ковалем

Прощання з 98-річним Ковалем, який помер 19 січня, відбулося у львівському Святоюрському соборі, повідомляє Радіо Свобода.

«Сьогодні для мене сумний день. Це людина була гарного настрою. Як лікар, я не чула від нього скарг. Омелян Коваль в Україні організовував товариство імені Ващенка. Для освіти зробив за роки незалежності більше, аніж всі міністерства. Це був чоловік надзвичайної енергії і розуму, який тихо і спокійно, з любов’ю вмів переконувати. Навіть у Луганську зумів відкрити товариство Ващенка. Чоловік мав таке багатогранне життя і важке, а дожив майже до 100 років. Він завжди був громадянином України, не брав іншого (громадянства — ред.) і дочекався українського паспорта», — наголосила лікар покійного Анна Семенюк.

Омелян Коваль народився 4 лютого 1920 року в селі Рахиня Долинського району Івано-Франківської області. У 1938 році вступив в ОУН, мав псевдо «Дем’ян» і входив у провід організації.

У 1941 році був заарештований німецькими окупантами, перебував у Львові в тюрмі на Лонцького, а потім до 1945 року в концтаборі «Аушвіц». На руці Омеляна Коваля протягом усього життя зберігся його табірний номер — 49730. В «Аушвіці» Коваль перебував із двома братами провідника ОУН Степана Бандери. Його допитували найвищі чини гестапо у концтаборі.

«Після 1941 року, коли він у Долині проголосив незалежність, був заарештований із 1500 іншими оунівцями. Він тоді взяв на себе всю відповідальність за цей вчинок. Німці мали тоді призначити винного за цю подію, він не втік, щоб не підставити інших. Опинився в концтаборі і там виживав та підтримував інших. Феномен його в тому, що у таборі він видавав свій журнал. Збирали інформацію з німецького радіо, преси і подавали свої відомості. Омелян Коваль, вийшовши з тюрми, продовжував працювати», — говорить історик Микола Посівнич.

У післявоєнний час Коваль був на еміграції в Німеччині, потім у Бельгії. Він був близьким соратником і послідовником Степана Бандери, був на похороні провідника і ніс домовину з його тілом.

У 1997 році Коваль отримав українське громадянство і разом із дружиною переїхав на постійне проживання у Львів.

Протягом останніх п’яти років Коваль важко хворів. Оунівець написав книгу «Спомини мого життя», де розповів про своє важке життя і те, що пережив в «Аушвіці».

Омеляна Коваля поховали у Львові на Личаківському цвинтарі.

Фото: RFE/RL