Про конотопську битву, яка нікому не додає плюсів

Міський голова Конотопа Артем Семеніхін після бійки, яка сталася у стінах міськради 26 липня, у суботу терміново скликав депутатів на сесію представницького органу. Понад годину чекали, поки до зали підтягнуться депутати. Мер весь цей час сидів за столом президії та розповідав у мікрофон про свого політичного опонента. Ні, не про те, як той працює (чи не працює), а про кинутих ним дітей та аліменти. Можливо, відчував себе інспектором виконавчої служби...

На будь-які спроби коментарів із зали мер реагував двома фразами: "Закрий рота" та "Нє кукарєкай".

Інколи він приблизно в такій самій тональності згадував інших представників влади, які є негідники, бо не дають йому працювати на благо України.

Сесія знов не відбулася, бо в черговий раз не вистачило кворуму.

З цього "виступу", який транслювався на сторінці мера в соцмережах, я зрозуміла, чому всі сесії за каденції Семеніхіна закінчувалися скандалами та бійками.

Можливо, пан Артем – порядна людина, і йому дійсно болить за державу. Можливо, він дійсно хоче змінити життя міста на краще. Проте, одного бажання замало, щоб керувати містом, чи навіть ОСББ. Адже, окрім пасіонарності, треба бути менеджером, управлінцем, дипломатом, мати інші здібності, яких бракує нашому герою.

Якби він мав критичне мислення, то подав би у відставку. Але ж не подаси... І легальних методів розрулювання ситуації нема.

Скільки триватиме конотопська битва і чим вона закінчиться – не відомо. Проте, зрозуміло, вона не додає поваги жодному з її учасників. От тільки місцевих мешканців шкода...

Ольга Коростельова

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства